Рішення № 111183889, 14.12.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2022Справа № 910/2644/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (88015, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Погорєлова, будинок 2)

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, місто Київ, вул. Кудрявська, будинок 26/28)

про стягнення 129 012,29 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кривка М.В.

від відповідача: Слюсар С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 773 459,29 грн. компенсації за недотримання параметрів якості природного газ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідачем не дотримано параметрів якості переданого природного газу, у зв`язку з чим позивач, керуючись положенням глави 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року на підставі відомостей, які вказані в паспортах фізико - хімічних показників переданого/прийнятого природного газу, здійснив розрахунок додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, що був переданий до газорозподільної системи АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від АТ «Укргазвидобування» протягом січня - грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2644/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 року з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання у справі призначено на 11.08.2022 року

Так, 02.08.2022 року від позивача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання б/н від 02.08.2022 року про проведення судового засідання 11.08.2022 року в режимі відеоконференції в Господарському суді Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2022 року в задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні у справі № 910/12919/21, призначеному на 11.08.2022 року, в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Закарпатської області відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 року у зв`язку з нез`явленням представника позивача підготовче засідання відкладено на 21.09.2022 року.

У свою чергу, 16.09.2022 року засобами електронного зв`язку від позивача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» надійшло клопотання б/н від 16.09.2022 року про проведення судового засідання 21.09.2022 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через систему відеозв`язку EasyСon.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 19.09.2022 року за клопотанням позивача постановлено проводити засідання 21.09.2022 року у справі № 910/2644/22 в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyСon.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання від відповідача 21.09.2022 року надійшли письмові пояснення б/н від 21.09.2022 року з доказами їх надсилання на адресу позивача, в яких відповідач зазначає про безпідставність включення позивачем до суми компенсації за недотримання відповідачем ФХП природного газу суми ПДВ (20%) у розмірі 128 909,88 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.09.2022 року судом за усним клопотанням представника позивача протокольною ухвалою оголошено перерву до 26.10.2022 року.

Через систему "Електронний суд" 21.10.2022 року від позивача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до суду надійшло клопотання б/н від 21.10.2022 року про проведення судового засідання 26.10.2022 року в режимі відеоконференції через систему відеозв`язку EasyСon.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 26.10.2022 року за клопотанням позивача постановлено проводити засідання 26.10.2022 року у справі № 910/2644/22 в режимі відеоконференції за допомогою програми EasyСon.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання від відповідача 22.09.2022 року надійшла заява б/н від 21.09.2022 року про закриття провадження у справі в частині стягнення 645 061,44 грн. у зв`язку зі сплатою вказаної суми платіжним дорученням № 546047 від 16.09.2022 року. Крім того, у вказаній заяві відповідач додатково зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми ПДВ у розмірі 129 012,29 грн. Заява разом із доказами направлення позивачу судом долучена до матеріалів справи.

Поряд із цим, від позивача 28.09.2022 року до суду надійшла заява б/н від 20.09.2022 року про збільшення позовних вимог з додатками, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 774 073,73 грн. компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, 11 611,11 грн. витрат по сплаті судового збору та 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 24.10.2022 року засобами електронного зв`язку та 26.10.2022 року через канцелярію суду від позивача до суду надійшла заява б/н від 21.10.2022 року про зменшення позовних вимог з додатками, в якій позивач у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості в сумі 645 061,44 грн. зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 129 012,29 грн. компенсації за недотримання параметрів якості природного газу. Заяви судом долучені до матеріалів справи.

У вказаних заявах про збільшення та зменшення позовних вимог позивач також обґрунтовує правомірність включення до суми компенсації за недотримання параметрів якості природного газу суми ПДВ (20%), посилаючись на те, що законом не передбачено підстав для виключення з ціни товару ПДВ при обчисленні компенсації, а також звертає увагу суду на позитивну судову практику з цього питання у справах №910/8276/19, №910/9422/20, №910/6354/21. Документи судом долучені до матеріалів справи.

Розглянувши в підготовчому судовому засіданні 26.10.2022 року подані позивачем заяву про збільшення позовних вимог та заяву про зменшення позовних вимог суд згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про те, що вказані заяви позивача про збільшення та зменшення розміру позовних вимог відповідають вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі до них додані докази направлення примірника таких заяв відповідачу по справі, відповідні заяви прийняті судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється розгляд спору.

В свою чергу, заяву відповідача б/н від 21.09.2022 року про закриття провадження у справі в частині стягнення 645 061,44 грн. судом залишено без розгляду у зв`язку з пріоритетністю розгляду заяв позивача та прийняттям до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог у вказаній частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/2644/22 та призначена справа до судового розгляду по суті на 14.12.2022 року.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 14.12.2022 року до суду не надходило.

У судове засідання з розгляду справи по суті 14.12.2022 року з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.12.2022 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.12.2022 року проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.12.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Закарпатгаз» є Оператором газорозподільних мереж (далі - Оператор ГРМ), який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №201 від 16.02.2017 року.

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» є суміжним газодобувним підприємством, яке подає газ у газорозподільну систему позивача.

Згідно глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 року № 2493, газовидобувне підприємство - суб`єкт господарювання, що займається видобутком (виробництвом) природного газу, у тому числі виробник біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел.

Правовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також взаємовідносини оператора газорозподільних систем з газодобувним підприємством щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, зокрема, щодо його фізико-хімічних показників та порядку визначення додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з пункту 35 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

За змістом частини 1 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний:

1) розробляти, щороку до 31 липня подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років;

2) вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи;

3) розробити і впроваджувати програму відповідності згідно із статтею 39 цього Закону;

4) вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення своєї господарської діяльності;

5) надавати інформацію, обов`язковість надання якої встановлена законодавством;

6) забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення господарської діяльності, а також розміщувати на своєму веб-сайті у недискримінаційний спосіб інформацію, яка стимулюватиме розвиток ринку природного газу;

7) вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Особливості заявлення заперечень щодо якості поставленого природного газу визначено в Кодексі газорозподільних систем, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС).

Вказаний кодекс затверджено відповідно до статті 4, 33 Закону України «Про ринок природного газу», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України № 715 від 10.09.2014, та є спеціальним нормативно-правовим актом в системі законодавства про ринок природного газу відповідно до чинного законодавства.

Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» № 1540-VIII від 22.09.2016 (далі - Закон «Про НКРЕКП») визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом (стаття 2 вказаного Закону).

За змістом пункту 3 частини 4 статті 14 Закону України «Про НКРЕКП» регулятор на своїх засіданнях, зокрема, приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор серед іншого, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, кодекси газорозподільних систем (стаття 17 Закону України «Про НКРЕКП»).

Відтак, затверджений НКРЕКП Кодекс газорозподільних систем є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює цивільні відносини між оператором ГРМ, яким є АТ «Закарпатгаз», та газовидобувним підприємством, яким є відповідач - АТ «Укргазвидобування».

Положеннями пункту 7 глави 3 розділу I Кодексу газорозподільних систем визначено, що якість природного газу, яка надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.

За змістом пункту 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем порядок взаємовідносин оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС, як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки. Якщо природний газ, що не відповідає зазначеним вимогам, був завантажений в газорозподільну систему з причин, що не залежать від оператора ГРМ, він має право на компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 цього розділу.

За приписами пункту 3 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем визначення ФХП природного газу, чисельні значення яких використовуються при розрахунку об`єму природного газу, який надійшов до ГРМ, проводиться уповноваженими відповідно до законодавства хіміко-аналітичними лабораторіями (далі - хімлабораторії) ГДП, ВБГ чи незалежними хімлабораторіями, для чого ГДП та ВБГ (суміжний оператор ГРМ) з періодичністю та в точках відбору проб газу, узгоджених з оператором ГРМ, здійснює відповідний відбір проб газу у порядку, встановленому ДСТУ ISO 10715:2009 «Природний газ. Настанови щодо відбирання проб», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 грудня 2009 року № 485 (далі - ДСТУ ISO 10715:2009).

У відповідності до пункту 4 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем ГДП та ВБГ суміжний оператор ГРМ, який передає газ щодня до 12.00 години факсимільним зв`язком (або іншими засобами електронного зв`язку) надає оператору ГРМ оперативні дані ФХП природного газу за всіма узгодженими з оператором ГРМ точками його відбору, які мають містити такі чисельні значення: густину газу; вміст азоту; вміст вуглекислого газу; точку роси; число Воббе; теплотворність.

На підставі доведених до оператора ГРМ оперативних даних ФХП природного газу ГДП та ВБГ суміжний оператор ГРМ щодня з 14.00 години (з урахуванням одночасних дій оператора ГРМ) забезпечує введення чисельних значень ФХП до баз даних обчислювачів або коректорів об`єму газу, що є складовими комерційних вузлів обліку на ГРС (в пунктах приймання-передачі газу до ГРМ).

До 02 числа календарного місяця (включно), наступного за звітним, ГДП та ВБГ суміжний оператор ГРМ надає оператору ГРМ в електронному та паперовому вигляді розгорнутий паспорт ФХП природного газу за всіма узгодженими з оператором ГРМ точками відбору газу за звітній місяць (місячний паспорт ФХП), який має бути погоджений оператором ГРМ.

Порядок визначення додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, який був завантажений в газорозподільну систему, встановлений у главі 3 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем.

Згідно положень пункту 1 глави 3 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховується за формулою: BGCV = Qi Ч 2 Ч БЦГ Ч (1- GCV/GCVmin), де ВGCV - компенсація за недотримання теплоти згорання, гривень; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням теплоти згорання, тисяч м-3; БЦГ - базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за одну тисячу м-3; GCV - значення вищої теплоти згорання природного газу, поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача, кВт·год/м-3; GCVmin - мінімальне значення вищої теплоти згорання, визначене Кодексом газорозподільних систем, кВт·год/м-3.

Згідно положень пункту 4 глави 3 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам температури точки роси за вологою, визначеним главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію, яка розраховується за формулою: ВТроси.в = Qi Ч К Ч БЦГ Ч (Tроси.в - Троси.в.max)/(Троси.в.max), де BТроси.в - компенсація за недотримання параметру температури точки роси за вологою, гривень; Qi - обсяг природного газу з недотриманим значенням параметру температури точки роси за вологою, тисяч м-3; К = 0,01 - до 31 грудня 2016 року; К = 0,03 - з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року; К = 0,05 - з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року; К = 0,1 - з 01 січня 2019 року; БЦГ - базова ціна природного газу, визначена відповідно до Кодексу ГТС, гривень за одну тисячу м-3; Троси.в - дійсне значення температури точки роси за вологою природного газу, поданого в точці надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача, К; Троси.в.max - максимально припустиме значення параметру температури точки роси за вологою, К.

Пунктом 6 глави 3 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем встановлено, що оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, окремо по кожному параметру якості щодо природного газу.

Відтак, відповідач, як сторона, що передає природний газ, зобов`язаний сплатити позивачу, як стороні, яка приймає природний газ, додаткову компенсацію у разі недотримання параметрів якості газу, порядок розрахунку та сплати якої визначено виключно в рамках Кодексу газорозподільних систем.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем, у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року в точці надходження ГРМ по УАГ «Солотвино» смт. Солотвино Тячівського району для розподілу побутовим споживачам газопромисловим управлінням «Львівгазвидобування» АТ «Укргазвидобування» передано, а АТ «Закарпатгаз» прийнято 241,786 тис.куб.м природного газу, про що між ГПУ «Львівгазвидобування» АТ «Укргазвидобування» та АТ «Закарпатгаз» складено та підписано без зауважень відповідні акти передачі-приймання природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ, порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Розділ V Типового договору розподілу природного газу містить в собі порядок обліку природного газу, що передається споживачу, відповідно до якого: облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем; визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених. Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.

Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного обліку споживача.

При цьому за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених у Кодексі газорозподільних систем.

Так, за змістом вказаних актів передачі-приймання природного газу за період січень-грудень 2021 року судом встановлено, що отриманий від відповідача природний газ був приведений до стандартних умов.

Поряд із цим, як свідчать матеріали справи, у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року мало місце виявлення недотримання відповідачем параметрів якості природного газу, який був переданий до газорозподільної системи AT «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від AT «Укргазвидобування», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями паспортів фізико-хімічних показників природного газу за період січень-гордень 2021 року (помісячно), які складені та підписані відповідно до вимог пункту 3 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем начальником Пасічнянського ЦВНГК Савчук С.П, завідувачем вимірювальної хіміко-аналітичної лабораторії Шпитко В.Д та лаборантом Пасічнянської хіміко-аналітичної лабораторії Гринів О.І. за наслідками відбирання проби природного газу в точках відбору проб газу.

Так, відповідно до змісту вказаних паспортів фізико-хімічних показників природного газу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року та актів передачі-приймання природного газу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року вбачається, що в точці надходження ГРМ по УАГ «Солотвино» відповідач передав, а позивач прийняв 241,786 тис.куб.м природного газу, параметри якості якого не відповідають вимогам, що встановлені главами 1 та 2 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем, а саме: параметру якості природного газу теплоти згоряння природного газу у фізичній точці входу; параметру якості природного газу температури точки роси за вологою.

Тобто, в даному випадку паспорти ФХП, які надані самим відповідачем позивачу і прийняті останнім, є відомостями, які характеризують якісні характеристики природного газу і є необхідними для розрахунку додаткової компенсації.

Водночас, разом із встановленням обов`язку подання Оператору ГРМ місячних паспортів ФХП, Кодексом газорозподільних систем не врегульовано питання щодо процедури їх подальшого погодження.

На підставі паспортів фізико-хімічних показників природного газу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року головним метрологом АТ «Закарпатгаз» Калашником О.С. згідно положень Кодексу газорозподільних систем розраховано (помісячно) додаткову компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу, загальний розмір якого становить 644 549,41 грн., у тому числі 624 542,14 грн. - плата за недотримання теплоти згорання у фізичній точці входу, 20 007,27 грн. - плата за недотримання параметра температури точки роси за вологою, про що складено відповідні розрахунки (помісячно), копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи, що АТ "ОГС "Закарпатгаз" як Оператором ГРМ було прийнято відомості паспортів ФХП без зауважень і в подальшому на їх основі було здійснено розрахунок додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, суд приходить до висновку про вчинення позивачем конклюдентних дій, спрямованих на погодження таких паспортів ФХП, а відтак вони є належними та допустимими доказами у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього доказів пред`явлення претензій щодо порядку проведення розрахунку вартості компенсації за недотримання параметрів якості природного газу у відповідності до умов пункту 1, 4 глави 3 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем, загальний розмір якої становить 644 549,41 грн., а також застосованих позивачем при розрахунку додаткової компенсації показників та даних від відповідача до суду не надходило.

Таким чином, факт передачі відповідачем до газорозподільної системи AT «Закарпатгаз» природного газу в обсязі 241,786 тис.куб.м, якість якого не відповідає вимогам, що встановлені главами 1 та 2 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем, належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

В подальшому, у відповідності до положень Кодексу газорозподільних систем, на підставі паспортів фізико-хімічних показників переданого/прийнятого природного газу, розрахунків вартості додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, позивачем була складена Вимога про компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу №880-Сл-869-0122 від 27.01.2022 року, відповідно до якої позивачем була визначена сума компенсації за недотримання відповідачем параметрів якості природного газу за період січень-грудень 2021 року у розмірі 773 459,29 грн., а саме 644 549,41 грн. - розмір додаткової компенсації, 128 909,88 грн. - податок на додану вартість (20%) від суми додаткової компенсації.

Вищевказана вимога позивача щодо необхідності сплати додаткової компенсації на загальну суму 773 459,29 грн. разом з доданим до неї рахунком на оплату №62004395 від 26.01.2022 року на суму 773 459,29 грн., в тому числі ПДВ - 128 909,88 грн., була надіслана позивачем на адресу відповідача 27.01.2022 року, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи списку №893 згрупованих поштових відправлень.

Окрім цього, при проведенні між позивачем та відповідачем звірки взаєморозрахунків встановлено, що відповідачем повинна бути сплачена компенсація за недотримання параметрів якості природного газу за період січень - грудень 2021 року у розмірі 774 073,73 грн., у тому числі ПДВ у сумі 129 012,29 грн., про що позивачем було складено нову Вимогу про компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу №880-Сл-7094-0922 від 06.09.2022 року, а також виставлено відповідачу новий рахунок на оплату №62043238 від 02.09.2022 року на суму 774 073,73 грн., в тому числі ПДВ - 129 012,29 грн.

Відповідно до пункту 16 розділу 1 глави ІІІ Кодексу газотранспортної системи у разі, якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб`єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.

За змістом підпункту 1 пункту 1 глави 1 розділу III Кодексу газотранспортної системи відповідальним за якість газу у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) є оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з`єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування.

Отже, відповідач як суміжне газовидобувне підприємство, яке подало у газотранспортну систему позивача природний газ, відповідальне за якість цього газу відповідно до норм Кодексу газорозподільних систем.

За матеріалами справи судом встановлено, що АТ «Укргазвидобування» було частково сплачено заборгованість за рахунком №62043238 від 02.09.2022 року у розмірі 645 061,44 грн. платіжним дорученням №546047 від 16.09.2022 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

За твердженням позивача, здійснивши компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу у розмірі 645 061,44 грн. за період січень - грудень 2021 року, стягнення якої, зокрема, є предметом даного спору, та, відповідно, фактично визнавши заборгованість у вказаній сумі, у відповідача залишилась заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 129 012,29 грн., порядок та умови сплати якої передбачено Главою 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем як компенсацію за недотримання параметрів якості природного газу суміжними газовидобувними підприємствами.

Отже, як зазначає позивач у позовній заяві та у заяві про зменшення позовних вимог, відповідач своїх зобов`язань щодо повної оплати компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за період січень - грудень 2021 року у строки та у порядку, всупереч вимогам господарського законодавства, а також умовам Глави 3 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем, належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача з урахуванням часткової оплати суми компенсації у розмірі 645 061,44 грн. утворилась заборгованість перед позивачем за Вимогою №880-Сл-7094-0922 від 06.09.2022 року в розмірі 129 012,29 грн., що становить суму ПДВ (20%) від загальної суми додаткової компенсації у розмірі 774 073,73 грн., та яку останній просив стягнути в поданій суду заяві про зменшення позовних вимог.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву (письмових поясненнях) зазначає про безпідставність включення суми ПДВ у розмірі 129 012,29 грн. до складу компенсації за недотримання параметрів якості природного газу, оскільки за своєю правовою природою компенсація за неякісний газ не є товаром, роботою чи послугою, на яку б нараховувався такий податок.

Разом з цим, за твердженням позивача, законом не передбачено підстав для виключення з ціни товару ПДВ при обчисленні компенсації, оскільки переданий в газорозподільну систему неякісний газ є товаром.

Розглянувши заперечення відповідача щодо включення до суми компенсації суми ПДВ, суд зазначає, що податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПК України). Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V ПК України встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України).

Правила формування бази оподаткування ПДВ визначено статтею 188 розділу V ПК України. Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПК України встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання та роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове держави з пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено статтями 187,198 і 201 розділу V ПК України.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПК України термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої-дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПК України).

Таким чином, за висновками суду, якщо отримання позивачем коштів як додаткової компенсації на безповоротній основі за переданий природний газ, якість якого не відповідає вимогам кодексу ГТС, не передбачає постачання таким газорозподільним підприємством товарів/послуг і такі кошти відповідно не є компенсацією вартості поставлених ним товарів/послуг, то об`єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає та, відповідно, до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються.

У даному випадку податкова накладна не складається та обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ не виникає.

При цьому суд зазначає, що між сторонами у справі відсутні договірні відносини щодо постачання товарів/послуг в розумінні ПК України, а вимога щодо оплати додаткової компенсації за переданий природний газ неналежної якості базується виключно на положеннях Кодексу газорозподільних систем.

Отже, оскільки позивач вимагає оплату компенсації за недотримання відповідачем ФХП природного газу, а не за передачу товару (природного газу), то нарахування позивачем ПДВ на суму додаткової компенсацію є безпідставним та суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.08.2021 року у справі №914/749/20, відповідно до якої Верховний Суд вказав, що включення суми ПДВ (20%) до складу компенсації є неправомірним, оскільки за своєю правовою природою компенсація за неякісний газ не є товаром, роботою чи послугою, на яку б нараховувався такий податок.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, аргументи позивача щодо наявності позитивної судової практики у справах №910/8276/19, №910/9422/20, №910/6354/21 про стягнення на користь операторів ГРМ з відповідача компенсаційних сум із врахуванням ПДВ судом до уваги не беруться, оскільки відповідні рішення судів першої та апеляційної інстанцій у вказаних справах в розумінні приписів частини 2 статті 315 ГПК України, згідно яких саме у постанові палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, не можуть бути розцінені як рішення, що містять обов`язкові для врахування судами висновки щодо застосування норм права.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на висновки суду щодо безпідставності включення позивачем до складу компенсації суми ПДВ у розмірі 129 012,29 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 129 012,29 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 191, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 26 травня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон