Рішення № 111180434, 29.05.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/79/23

Справа №754/4303/23

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в особі головуючого-судді Скрипки О.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.03.2023 року він, керуючи автомобілем «Hyundai EX8», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.О.Мандельштама в м.Києві був зупинений інспектором взводу № 2 роти № 2 БЗС ДПП №УПП в м.Києві старшим лейтенантом поліції Благим В.О., яким було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 № 720287 та притягнуто його (позивача) до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. У постанові зазначено, що він керував транспортним засобом, не маючи на це права, тобто без відповідної категорії, чим порушив п.2.1.А ПДР України.

Зазначену постанову позивач вважає необґрунтованою, безпідставною та такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, так як він ПДР України не порушував, оскільки у період дії воєнного стану до керування транспортними засобами категорій С, С1 допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії В.

З наведених підстав позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про притягнення до адміністративної відповідальності, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Скрипки О.І. від 05.04.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21.04.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача Сокирко Г.П. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що 29.03.2023 року під час перевірки документів позивача інспектором поліції було встановлено, що позивач не має відповідної категорії керування вантажним транспортним засобом, більш того, не має навиків керування габаритним авто, тому було прийнято рішення притягнути даного водія до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. Щодо тверджень позивача, що у період воєнного стану, у відповідності до постанови КМУ № 348 від 22.03.2022 року «Про внесення зміни до постанови КМУ від 3.03.2022 року №184» він мав право керування вантажним транспортним засобом, так як має посвідчення водія категорії "В", то представник відповідача зазначила, що відповідно до п.3 п.1 постанови КМУ №360 від 25.03.2022 року право на керування транспортним засобом категорії «С», «С1», надається особам, які мають посвідчення водія категорії «В» та мають навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше 3-х років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та склали практичний іспит на право керування транспортними засобами категорії «С», «С1».

Вищевказане, на думку представника відповідача свідчать про дотримання інспектором поліції процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності та правомірне винесення оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення, в зв`язку із чим просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

26.04.2023 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив представника відповідача на позовну заяву. У даній відповіді позивач зазначає про відсутність доказів на підтвердження посилань представника відповідача про те, що він не має навиків керування габаритним авто, а постанову КМУ від 25.03.2022 року № 360 не скасовано, не відмінено і не уточнено, а тому просив задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 720287, винесеною інспектором взводу № 2 роти № 2 БЗС ДПП №УПП в м.Києві старшим лейтенантом поліції Благим В.О., на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за порушення ним ч.2 ст.126 КУпАП, а саме: 29.03.2023 року о 13.30 год. по вул.Бальзака в м.Києві ОСОБА_1 , керуював автомобілем «Hyundai EX8», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи на це права, тобто без відповідної категорії, чим порушив п.2.1.А ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п. 2.1.А ПДР України).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

За правилами ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Водночас, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї постанови № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

У той же час, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в розумінні ст.251 КУпАП відповідачем не надано, як і не спростовано доводи щодо недоведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Докази того, що при собі 29.03.2023 року відповідного посвідчення ОСОБА_1 не мав у матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази керування вказаним у постанові транспортним засобом.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.

У подальшому, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб та продовжено надалі.

Таким чином, воєнний стан на території України діє на даний час.

П. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, особу ОСОБА_1 було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 . Тобто, на підставі положень вказаної постанови КМУ, його керування транспортним засобом 29.03.2023 року за обставин, викладених в постанові відповідача, є правомірним.

Отже, обставини, які викладені в постанові про адміністративне правопорушення, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому можна дійти висновку про відсутність події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що водій ОСОБА_1 маючи категорію на право керування "В" при керуванні транспортним засобом категорії «С», «С1», що мало місце 29.03.2023 року, щоб мати право на таке керування мав би виконати вимоги пп.3 п.1 постанови КМУ № 360 від 25.03.2022 року, а саме: окрім посвідчення водія категорії "В" водій повинен був мати навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше 3-х років протягом останнього часу, пройти перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та скласти практичний іспит на право керування транспортними засобами категорії «С», «С1».

Так, відповідачем не було перевірено та не надано відповідних доказів щодо недотримання позивачем, як водієм, визначених зазначеною постановою наведених критеріїв. Тобто, не встановлено відсутності у позивача навичок керування транспортними засобами категорії "В" більше 3-х років протягом останнього часу, не проходження позивачем перепідготовки з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та складанням практичного іспиту на право керування транспортними засобами категорії «С», «С1», оскільки до адміністративної відповідальність за порушення п.2.1.А Правил дорожнього руху України не може бути притягнуто водія транспортного засобу (категорія «С», «С1»), який має водійське посвідчення з категорією "В" та яким дотримано вимог пп.3 п.1 постанови КМУ № 360 від 25.03.2022 року.

Суд також не приймає наведених у відзиві доводів представника відповідача щодо недотримання позивачем вимог пп.3 п.1 постанови КМУ №360 від 25.03.2022 року, оскільки відповідно до змісту оскарженої постанови посилання відповідача на порушення зазначеної норми - відсутне, за виключенням загальної констатації факту порушення позивачем п.2.1.А ПДР України.

Відповідно до частини 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення даного позову скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В свою чергу, щодо вимоги позивача щодо визнання протиправними дій працівника поліції щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то суд зазначає, що такий спосіб захисту не віднесений до вичерпного переліку спеціальних способів захисту в подібних категоріях справ, який наведено в ч. 3 ст. 286 КАС України. Достатнім та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим у задоволенні вимоги про визнання дій протиправними слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

За подання до адміністративного суду фізичною особою позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення (з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17) позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подачі позову складало 536,80 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у встановленому законом розмірі 536,80 грн. пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ст.126 ч.2, 245, 251, 268, 280 КУпАП, ЗУ «Про дорожній рух», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 № 720287 від 29.03.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП, провадження по справі - закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в м.Києві (код ЄДРПОУ 37405284) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ІПН НОМЕР_3 , витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 29 травня 2023 року.

Суддя: