Рішення № 111166313, 29.05.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2023 р. № 520/6415/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , на якого поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у продовженні терміну дії посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати «Посвідчення інваліда війни» відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 10 листопада 2022 року він звернувся до Управління соціального захисту населення Основ`янського району Харківської міської ради із заявою про продовження терміну дії посвідчення інваліда війни II групи. 07 лютого 2023 року отримав листа №14/0/840-23, в якому позивачу повідомлено, що у листі Міністерства у справах ветеранів України зазначено, що законодавством не передбачено застосування до осіб, що проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань, а також відповідно до витягу з постанови військово-лікарської комісії травму пов`язано з виконанням службових обов`язків. На підставі вищевказаного, Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради зазначило, що відсутні підстави для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Не погоджуючись з відмовою відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження вручена відповідачу 07.04.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а перехід зі служби в органах внутрішніх справ на службу в органах поліції не свідчить про автоматичне поширення правового статусу "особа рядового та начальницького органу внутрішніх справ" на поліцейських. З урахуванням викладеного відсутні підстави для встановлення поліцейським статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини другої статті 7 Закону №3551-XII та видачі Посвідчення інваліда війни.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що з 26 жовтня 1995 року по 06 листопада 2015 року він працював на службі в ХМУ УМВС України в Харківській області. Тобто, на час отримання травми позивач знаходився у лавах органів внутрішніх справ України та до органів Національної поліції України був прийнятий лише 07 листопада 2015 року. Також зазначив, що органи Національної поліції України безпосередньо входять до системи Міністерства внутрішніх справ, а діяльність Національної поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26.10.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а в період з 07.11.2015 по 29.09.2016 в поліції.

Під час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, 19.07.1998, при виконанні службових обов`язків, ним отримано закриту-черепно мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови.

Актами Форми Н-1 15/16 та Н-5 від 15.09.2016 встановлено, що отриманння позивачем травм відбулося в період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків.

04.10.2017 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. Позивачем було отримано 05 жовтня 2017 року посвідчення особи з інвалідністю IIІ групи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни строком дії до 01.11.2018, серія НОМЕР_1 .

Рішенням медичної (військово-лікарської) комісії 03.12.2018 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи з визначенням причиною інвалідності "травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків" з 09.11.2018. Позивачем було отримано 04 грудня 2018 року посвідчення особи з інвалідністю IІ групи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни строком дії до 01.12.2019, серія НОМЕР_1 .

Рішенням медичної (військово-лікарської) комісії 04.12.2019 позивачу встановлено інвалідність ІІ групи з визначенням причиною інвалідності "травма, так, пов`язана з виконанням службових обов`язків" з 09.12.2019. Позивачем було отримано 04 грудня 2019 року посвідчення особи з інвалідністю IІ групи, яка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни строком дії до 01.12.2022, серія НОМЕР_1 .

Позивач пройшов черговий огляд 09.11.2022 та відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №334440 йому встановлена ІІ група інвалідності з визнанням тієї ж причини інвалідності - травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, до 01.11.2025.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 10.11.2022 щодо продовження терміну дії посвідчення інваліда війни.

Управлінням соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради листом від 07.02.2023 (вих. №14/0/840-23) позивачу повідомлено про відсутність підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з посиланням на те, що у вказаній нормі суб`єктами є особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ СРСР. Між тим, Закон «Про національну поліцію» не містить норм, які б прирівнювали правовий статус поліцейських до осіб рядового та начальницького органу внутрішніх справ. Чинним законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу в поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а перехід зі служби в органах внутрішніх справ на службу в органах поліції не свідчить про автоматичне поширення статусу «особа особи рядового та начальницького складу органу внутрішніх справ» на поліцейських.

Позивач вважаючи, що йому протиправно відмовлено у продовженні терміну дії посвідчення інваліда внаслідок війни звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII, який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

У статті 4 Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до статті 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII (в редакції, яка діяла на момент встановлення позивачу захворювання) до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа:

осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (пункт 2 частини 2).

Аналіз наведених правових норм показав, що для визначення права на встановлення статусу «інвалідність внаслідок війни» підлягає встановленню, зокрема тієї обставини, що особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань.

Одночасною умовою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Обставинами справи встановлено, що позивач отримав травму не під час прийняття участі в бойових діях та захисті Батьківщини, а під час відрядження на час роботи оздоровчого табору "Берізка" для охорони громадського порядку.

Довід позивача про те, що він на час отримання травми знаходився у лавах органів Міністерства внутрішніх справ України не має правового значення для вирішення даного спору, адже ключовим питанням є те, що поранення повинно бути пов`язане із безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Позивач не входить до кола осіб, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 можуть бути визнані особами з інвалідністю внаслідок війни, оскільки отримана позивачем травма, внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Разом з цим, суд враховує, що відповідно до приписів пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень та нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 (в редакції, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно із пунктами 7, 10 Положення від 12.05.1994 року №302 Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім`ї загиблого, Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

"Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Пунктом 13-1 Положення від 12.05.1994 року №302 передбачено, що у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучає уповноважений на видачу посвідчень орган, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення, та інформує у триденний строк Мінветеранів з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом за формою згідно з додатком 2.

Аналізуючи вказані приписи Положення від 12.05.1994 року №302 суд враховує, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни видавалось позивачу на період встановлення групи інвалідності.

Також, під час продовження медико-соціальною експертною комісією терміну інвалідності причинно-наслідковий зв`язок інвалідності є незмінним, тобто відповідною комісією не встановлено одержання позивачем травми, пов`язаної із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Зважаючи на викладене, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, оскільки позивач не входить до кола осіб, які відповідно до статті 7 Закону №3551 можуть бути визнані особами з інвалідністю внаслідок війни, і отримана позивачем травма, внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов`язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, суд доходить висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Основ`янського району Харківської міської ради (просп. Гагаріна, буд. 7, м. Харків, 61001, ЄДРПОУ 03196630) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин