Рішення № 111166160, 18.05.2023, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1813/22Провадження № 2/724/34/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2023 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Ковальчук Т.М.

за участі

секретаря судового засідання: Федонюка В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Юрковської О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотин Чернівецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради про визнання наказу про звільнення скорочення нікчемним, нарахування та стягнення компенсаційних виплат вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

12.09.2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради (далі КНП «Хотинська БЛ») про визнання наказу про звільнення скорочення нікчемним, нарахування та стягнення компенсаційних виплат вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з листопада 1991 року працював на посаді лікаря-хірурга поліклінічного відділення Хотинської центральної районної лікарні, наразі КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради. 01.04.2022 року з телефонної розмови з працівником відділу кадрів ОСОБА_2 він дізнався, що буде скорочений (звільнений) із 20.05.2022 року.

02.05.2022 року він подав до лікарні заяву про надання невикористаних відпусток із наступним розірванням трудового договору відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України та здійснення компенсаційних виплат.

02.06.2022 року наказом №19-ЗВ його звільнено зпосади лікаря хірурга поліклінічного відділення з 02 червня 2022 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (за скороченням).

Із вказаним наказом не погоджується. Вважає, дії відповідача стосовно видання наказу про його звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України протиправними.

Позивач зазначає, що попередження про скорочення за два місяці він поштою не отримував та список вакантних посад йому не пропонували.

Вказує, що процедура скорочення розпочалася до набрання чинності Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому згідно ч.1 ст.58, ч.1 ст.64 Конституції України, згода виборного органу (профкому) первинної профспілкової органцізації на його звільнення була обов`язковою (ст.43 КЗпП). Вважає, що внесені зміни до наказу від 15.03.2023 року «Про попередження лікарів, середнього та іншого персоналу про скорочення штату у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП» щодо проведення вивільнення працівників без отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації є незаконними, оскільки суперечать ч.1 ст.58, ч.1 ст.64 Конституції України.

Крім того, позивач ставить під сумнів витяг з протоколу №44 засідання первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ» від 24.02.2022 року щодо надання згоди на запровадження процедури скорочення, з тих підстав, що згоду потрібно було отримувати не у «профспілки», а у «профкому» - виборного органу профспілки; також вважає, що в перший день широкомасштабної війни жодного засідання профспілки (декілька сотень осіб) не могло проводитись, а відповідний витяг з іншими документами готувався вже «на ходу».

Позивач зазначає, що у зв`язку з грубим порушенням відповідачем процедури скорочення працівників, він мав бути звільнений за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП, однак відповідач у наказі від 19.05.2022 №48-од неправомірно змінив формулювання підстави звільнення, що позбавило його встановленої ст.44 КЗпП вихідної допомоги в розмірі не менше тримісячного заробітку, разом з тим, він отримав вихідну допомогу у розмірі посадового окладу в розмірі 17095,00 грн, а не середньомісячної заробітної плати.

Постановою КМУ № 2 від 12.01.2022 року установлено з 01.01.2022 року розмір заробітної плати медичним працівникам на рівні не менше 20000 грн., а тому за три місяці вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП дорівнює 60000 грн.

Також вказує, що нарахування відпускних згідно його заяв від 01.04.2022 та від 02.05.2022 проведено некоректно, не із посадового окладу 17095,00 грн, а із невідомої йому суми. Заробітну плату з 13.11.2020 року він не отримував. Відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р, якщо у розрахунковому періоді за останні 12 місяців не було зарплати, то розрахунок середньої заробітної плати для відпускних проводиться з посадового окладу не менше мінімальної заробітної плати, пропорційно зайнятості. Отже, розрахунок відпускних (згідно кількості днів наведених в розрахунковому листку за травень 2022) за квітень, травень, червень 2022 року становить: за травень 14 днів 10878,70 грн (17095:22х14), за червень 1 день 777,05 грн (17095:22х1), квітень 24 дні 19537,20 грн (17095:21х24), за травень 14 днів 10878,70 грн (17095:22х14), всього 42071,65 грн.

Крім того зазначає, що за надурочну роботу у вихідний день 22.03.2020 року (поза місцем основної роботи) на посту в с.Атаки, яка не є «чергуванням» йому мала бути нарахована заробітна плата відповідно до наказу МОЗ України №768 від 02.04.2020 року у розмірі трьох окладів за березень 2020 року, яка з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох відсотків річних за період з 01.04.2020 по 31.05.2022 року становить 18974,89 грн.

Отже, при звільненні відповідач повинен був нарахувати позивачу: три середньомісячні заробітні плати в сумі 60000,00 грн, відпускні в сумі 42071,65 грн, компенсацію за роботу 22.03.2020 року в сумі 18974,89 грн, а всього 121046,54 грн.

Оскільки, всі належні до виплати йому суми не були нараховані (виплачені) на день заявленого звільнення, відповідач також зобов`язаний виплатити йому середню заробітну плату за весь час затримки (по дату подання позовної заяви) в розмірі 67272,72 грн.

Позивач зазначає, що копію наказу про звільнення від 02.06.2022 він отримав рекомендованим листом 11.06.2022 року, письмового повідомлення від роботодавця про суми нараховані та виплачені при звільненні йому не надходило. Строки, встановлені ст.233 КЗпП пропущені ним з поважних причин, оскільки з 26.02.2022 року він займався опікунством малолітнього онука (9 років), якого було евакуйовано до нього на проживання в м.Хотин з м.Ірпінь, де онук проходив дистанційне навчання та психологічну реабілітацію.

Окрім того, позивач з посиланням на норми ст.23 ЦК України та ППВС «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №5, просить суд стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.

Враховуючи вище викладене, просить суд визнати поважними причини для поновлення строку встановленого ч.2 ст.233 КЗпП для звернення до суду; визнати протиправними дії відповідача стосовно видання наказу про його звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України та скасувати даний наказ як неюрисдикційний; визнати юрисдикційною його заяву від 02.05.2022 року про звільнення відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України та зобов`язати відповідача провести відповідні компенсаційні нарахування та виплати згідно наведених вище розрахункових сум, що складають ціну позову.

Процесуальні дії суду.

Ухвалою Хотинськогорайонного судуЧернівецької областівід 13.09.2022року відкритопровадження посправі тапризначено розглядсправи впорядку загальногопозовного провадження (а.с.84 том 1).

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 23.01.2023 року, після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу прийнято до провадження судді Ковальчук Т.М. та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.58 том 2).

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 20.02.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.79 том 2).

Позиція сторін.

26.09.2022 року від представника відповідача КНП "Хотинська багатопрофільна лікарня" Хотинської міської ради - Юрковської О.А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважає позовну заяву не обгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (а.с.89-93 том 1).

Відзив обгрунтовує тим, що з метою приведення відповідності штатного розпису до наявних фінансових ресурсів на основі договорів з НСЗУ, раціонального використання фонду оплати праці підприємства, керуючись ч.3 ст.64 Господарського кодексу України, згідно наказу генерального директора КНП «Хотинська БЛ» № 114-од § 3 від 10.12.2021, створено робочу групу з напрацювання пропозицій адміністрації щодо приведення штатної чисельності у відповідність до наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби.

09.02.2022 року відбулося засідання вищевказаної робочої групи, про що свідчить протокол №1, на якому згідно обґрунтувань щодо скорочення штату і чисельності посад проаналізовано фінансовий стан КНП «Хотинська БЛ» та запропоновано провести скорочення штату працівників в кількості 17 штатних одиниць (додаток до протоколу №1), в тому числі посаду лікаря-хірурга поліклінічного відділення.

Діючи відповідно до Статуту КНП «Хотинська БЛ» та пропозицій робочої комісії, адміністрацією лікарні, згідно наказу від 11.02.2022, запроваджено процедуру скорочення штату працівників КНП «Хотинська БЛ».

18.02.2022 року адміністрація лікарні звернулась до Первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ» із проханням розглянути на засіданні профкому подання про проведення організаційних заходів по скороченню чисельності працівників та подати свої висновки та пропозиції. Після чого, адміністрації лікарні було надано Витяг з протоколу №44 засідання первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ» від 24.02.2022 р., в якому профспілка надала згоду на запровадження процедури скорочення згідно чинного законодавства та рекомендувала протягом 2 місяців до запланованого вивільнення пропонувати вакантні посади працівникам, які підлягають скороченню.

Зважаючи на те, що скорочення було заплановане на 23.05.2022 р., одержати згоду потрібно було б не раніше ніж 23.04.2022 р. На той момент вже вступив в дію Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (набув чинності 24 березня 2022 року). Згідно ч.2 ст. 5 вказаного Закону, у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються. А отже, у роботодавця відсутній обов`язок отримати згоду профспілки на скорочення в цей період, про що позивачу неодноразово роз`яснювалось.

21.03.2022 року, згідно наказу № 27-од § 2 від 15.03.2022 р. «Про попередження лікарів, середнього та іншого персоналу про скорочення штату у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України», ОСОБА_1 було попереджено про звільнення із займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України. Попередження, разом із переліком вакантних посад було надіслано позивачу рекомендованим листом 18.03.2022.

Наказом № 35-од §3 від 05.04.2022 внесено зміни до наказу від 15.03.2022, було змінено дату звільнення працівників на 23.05.2022.

Попередження про скорочення та перелік вакантних посад позивач отримав рекомендованим листом 21.03.2022 року, що підтверджується відповідю АТ «Укрпошта» від 06.05.2022 та трекінгом з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження рекомендованого листа.

Згідно наказу № 48-од §1 від 19.05.2022 «Про звільнення працівників та скорочення ставок у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України» зазначено, що ОСОБА_1 звільнити за п.1 ст.40 КЗпП України. Датою звільнення є перший робочий день після виходу з відпустки, а саме 02.06.2022, та як позивач, на час прийняття даного наказу, перебував у відпустці.

Наказом № 19-ЗВ §1 від 02.06.2022 позивача звільнено із займаної посади з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку за п.1 ст.40 КЗпП України 02.06.2022. Дана допомога нарахована та виплачена у сумі 17095 грн., що відповідало окладу позивача на день звільнення (за скороченням).

Оскільки ОСОБА_1 02.06.2022 не з`явився на роботу, 03.06.2022 йому рекомендованим листом, для ознайомлення, направлено оригінал та копію наказу № 19-ЗВ від 02.06.2022 про звільнення та запропоновано з`явитися до відділу кадрового та правового забезпечення за трудовою книжкою. Позивач оригінал наказу з підписом про ознайомлення не повернув, трудову книжку не забрав.

У процедурі звільнення адміністрація КНП «Хотинська БЛ» не вбачає жодних порушень норм чинного законодавства про працю. З огляду на вищевказане, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання наказу про звільнення скорочення нікчемним.

Що стосується заяви позивача до КНП «Хотинська БЛ» від 02.05.2022, зареєстрованої 03.05.2022 Вх. №492 відповідач повідомляє наступне.

Адміністрацією лікарні роз`яснено позивачу, що підстав для звільнення його за ч.3 ст.38 КЗпП України немає, оскільки жодних порушень законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору щодо позивача зі сторони закладу не було, про що зазначено у листі № 768 від 15.05.2022, до якого було додано і перелік вакантних посад станом на 09.05.2022. В подальшому від позивача не надходило жодних заяв чи пропозицій, що він бажає перевестися на вільну посаду.

На виконання наказу ДОЗ Чернівецької ОДА №238 від 17.03.2020 «Про організацію медичного супроводу роботи карантинно-епідеміологічних постів Чернівецької області» було видано спільний наказ КНП «Хотинська районна лікарня» та КНП «Хотинський ЦПМД» від 18.03.2020 «Про організацію медичного супроводу роботи карантинно-епідеміологічних постів Хотинського району», згідно якого (Додаток до наказу №2) 22.03.2020 з 08.00 по 20.00 год. позивач чергував на посту с.Атаки.

При цьому, представник відповідача зазначає, що в наказі йдеться саме про «чергування», а не відрядження. Статтею 71 КЗпП передбачено залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні для відвернення або ліквідації епідемій. У листопаді 2020 року на рахунок позивача було донараховано доплату до окладу в розмірі 918 грн. 86 коп. за чергування 22.03.2020 р. Розрахунок проводився відповідно до ст.72, 107 КЗпП, тобто, оплата за роботу у вихідний день проводилася за години у подвійному розмірі.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 02.04.2020 № 768 «Про затвердження Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом та лікуванням пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року» затверджений перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року. Наказом встановлено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до роз`яснення Державної служби України з питань праці «Про надання роз`яснень з питань гарантій медичним працівникам», зазначена доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) проводиться за весь робочий час, відпрацьований працівником у березні за професією (посадою), яка зазначена у переліку до наказу №768 та у персональному переліку працівників, яким встановлена доплата.

Відповідно до наказу КНП «Хотинська районна лікарня» від 29.04.2020 року №38-од §4 «Про нарахування доплати до заробітної плати працівникам КНП «Хотинська РЛ» головним лікарем було затверджено Перелік працівників, яким встановлюється доплата в розмірі трьох посадових окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року. У вказаному Переліку позивач відсутній, отже, немає підстав для виплати зазначеної у позові доплати.

На підставі заяви позивача від 02.05.2022, наказами № 33 §1 від 01.04.2022 та № 50 §1 від 10.05.2022 надано останньому основну щорічну відпустку, терміном 24 календарні дні, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі одного посадового окладу. Дана матеріальна допомога нарахована у сумі 6133,00 грн., що відповідало окладу позивача на день початку відпустки. Розрахунок середнього заробітку для оплати відпустки проводився позивачу згідно Постанови Кабміну № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». В результаті розрахунку Позивачу була нарахована та виплачена сума 7199,55 грн.

Наказом № 8-ВП/ДВ §1 від 01.04.2022 зі змінами позивачу надано додаткову оплачувану відпустку терміном 14 календарних днів та нараховані відпускні, згідно вищевказаної Постанови №100 у сумі 4154,09 грн.

Позивачу з грудня 2020 року по дату звільнення 02.06.2022 також було нараховані та виплачені суми додаткових, щорічних відпусток, згідно наказів керівника установи та виплати по листках непрацездатності, що відображається у особових рахунках бухгалтерського обліку заробітної плати. Всі нарахування та виплати проводилися відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та № 1266 від 26.09.2001 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», із змінами.

Представник відповідача зазначає, що оскільки вимоги про нарахування та стягнення компенсаційних виплат вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди є похідними від первісної вимоги, то вони відповідно теж не можуть бути задоволені.

20.02.2023 року позивач подав до суду новий розрахунок інфляції, 3% річних та пені станом на 12.09.2022 року, в якому, окрім нарахувань за роботу 22.03.2020 року в с.Атаки, наведені розрахунки компенсації відпускних за квітень -червень 2022 р та вихідної допомоги згідно ч.1 ст.44 КЗпП, який розцінюється судом як збільшення розміру позовних вимог (а.с.69-74 том 2).

13.03.2023 та 18.05.2023 року позивач подав до суду нові розрахунки, відповідно до яких здійснив нарахування індексу інфляції, 3% річних та пені станом на 13.03.2023 року та 30.04.2023 року відповідно (а.с.94-99, 186-187 том 2).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача КНП «Хотинська БЛ» Юрковська О.А. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на заперечння викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно запису трудової книжки від 01.04.1970 року ОСОБА_1 з 26 листопада 1991 року працював на посаді лікаря-хірурга поліклінічного відділення Хотинської центральної районної лікарні, яка в подальшому реорганізована в Комунальне некомерційне підприємство «Хотинська багатопрофільна лікарня (а.с.193-194 том 2).

Наказом генеральногодиректора КНП«Хотинська БЛ»№114-од§ 3 від 10.12.2021 створено робочу групу з напрацювання пропозицій адміністрації щодо приведення штатної чисельності у відповідність до наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби, якій запропоновано подати пропозиції щодо переліку посад та працівників, які підлягають звільненню (а.с.96 том 1).

Копію даного наказу та відповідне подання для проведення консультацій направлено виборному органу первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ».

Генеральним директором КНП «Хотинська БЛ» був затверджений штатний розпис підприємства станом на 04.01.2022 року, в якому передбачено посаду лікаря-хірурга поліклінічного відділення 1 штатна одиниця (а.с.1-12 том 2).

08.02.2022 року генеральним директором КНП «Хотинська БЛ» було затверджено обґрунтування скорочення штату і чисельності лікарів, в т.ч. лікаря хірурга поліклінічного відділення в кількості 1,0 шт.од. (а.с.99 том 1).

В обгрунтування даного скорочення підприємством були враховані обсяги фінансування підприємства в зв`язку з приведенням штатного розпису у відповідність до фінансових ресурсів, з метою вдосконалення надання медичних послуг населенню і раціонального використання фонду оплати праці підприємства, в інтересах вмотивованої оплати праці шляхом оптимізації штатного розпису.

09.02.2022 року відбулося засідання робочої групи КНП «Хотинська БЛ», на якому згідно обґрунтувань щодо скорочення посад запропоновано провести скорочення штату працівників в кількості 17 штатних одиниць (додаток до протоколу №1), що підтверджується протоколом №1 засідання робочої групи від 09.02.2022 року (а.с.97-98 том 1).

Згідно наказу від 11.02.2022 № 12-од § 2 запроваджено в КНП «Хотинська БЛ» процедуру скорочення штату працівників (а.с.95 том 1).

18.02.2022 року адміністрація лікарні звернулась до первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ» із проханням розглянути на засіданні профкому подання про проведення організаційних заходів по скороченню чисельності працівників та подати свої висновки та пропозиції (а.с.71 том 1).

Згідно Витягу з протоколу №44 засідання первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ» від 24.02.2022 р., профспілка надала згоду на запровадження процедури скорочення згідно чинного законодавства та рекомендувала протягом 2 місяців до запланованого вивільнення пропонувати вакантні посади працівникам, які підлягають скороченню (а.с.101 том 1).

15.03.2022року підприємствовидало наказ№27-одп.2«Про попередженнялікарів,середнього таіншого персоналупро скороченняштату увідповідності допункту 1статті 40КЗпП України»в якому наведено перелік працівників, які підлягають скороченню з 20 травня 2022 року, в тому числі і лікар-хірург поліклінічного відділення ОСОБА_1 . Копію даного наказу надано голові профкому для отримання рішення засідання профкому стосовно скорочення штату посад (статті 43, 49-4, 247 КЗпП України) (а.с.106-107 том 1).

Згідно наказу від 18.02.2022 року №8-ВП-бо, ОСОБА_1 було надано відпустку без оплати терміном 12 к/дн з 21.02.22 по 04.03.22, як ветерану праці, та терміном 30 к/дн з 07.03.22 по 05.04.22, як пенсіонеру за віком (а.с.129 том 1).

21 березня 2022 року ОСОБА_1 , згідно з вимогамист.49-2 КЗпП України, попереджено про звільнення із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності працівників та штатного розпису, та з метою подальшого його працевлаштування надано список вакантних посад КНП «Хотинська БЛ» станом на 21 березня 2022 року (а.с.102 том 1, а.с.173 том 2).

Попередження про наступне вивільнення та перелік вакантних посад були направлені позивачу 18.03.2022 року через засоби поштового зв`язку листом за адресою його проживання, що підтверджується описом вкладення рекомендованого листа на ім`я позивача (а.с.102 том 1, а.с.190-192 том 2). Рекомендований лист вручено позивачу під розпис - 21 березня 2022 року, що підтверджується листом АТ «Укрпошти» від 06.05.2022 року та доданого до нього трекінгу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження рекомендованого листа №6000003266917 від 18.03.2022 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.109-110 том 1).

Наказом від05.04.2022року №35-од п.3 внесено зміни до наказу від 15.03.2022 №27-од п.2 «Про попередження лікарів, середнього та іншого персоналу про скорочення штату у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України», зокрема, пункт 1 наказу, а саме дату звільнення змінено на 23 травня 2022 року; пункт 4 наказу щодо отримання рішення засідання профкому стосовно скорочення штату посад змінено та викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану провести вивільнення працівників без отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації (ч.2 ст.5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). У випадку закінчення дії воєнного стану під час проведення процедури скорочення необхідно отримати згоду профспілки у встановленому порядку». В іншій частині наказ залишається без змін (а.с.105 том 1).

Наказ від 05.04.2022 про внесення змін до наказу від 15.03.2022 був направлений позивачу листом 08.04.2022 через засоби поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення рекомендованого листа на ім`я позивача (а.с.34 том 1).

ОСОБА_1 з 06 квітня 2022 року по 01 червня 2022 року перебував у різних видах відпусток, що підтверджується відповідними наказами КНП «Хотинська БЛ» (а.с. 113, 124-128 том 1).

12 травня 2022 року позивачу направлено рекомендованим листом через засоби поштового зв`язку перелік вакантних посад на підприємстві станом на 09 травня 2022 року (а.с.46-47 том 1).

Відповідно до наказу генерального директора КНП «Хотинська БЛ» від 19.05.2022 року №48-од п.1 «Про звільнення працівників та скорочення ставок у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України» звільнено ОСОБА_1 лікаря-хірурга поліклінічного відділення 1,0 ст., за п.1 ст. 40 КЗпП України. Датою звільнення є перший робочий день після виходу з відпустки, а саме 02.06.2022 року. Скорочено ставку лікаря-хірурга поліклінічного відділення 1,0 ст. з 02 червня 2022 року (а.с.111-112 том 1).

Згідно інформації наданої КНП «Хотинська БЛ» №700 від 16.05.2023, у період з 21 березня 2022 року до 02 червня 2022 року на підприємстві були вакантні наступні посади: лікар - ревматолог поліклінічного відділення - 1,0 ст.; лікар - психолог поліклінічного відділення - 1,0 ст.; завідувач відділу цифрової трансформації та розвитку - 0,5 ст.; молодша медична сестра хірургічного відділення 1.0 ст; молодша медична сестра відділення трансфузіології 0,5 ст.; медична сестра приймального відділення 0,5 ст.; медична сестра приймального відділення на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку 0,5 ст. (а.с.173-174 том.2).

Перліки вакантних посад були направлені позивачу 18.03.2022 та 12.05.2022 року через засоби поштового зв`язку листами за адресою його проживання, що підтверджується описом вкладення рекомендованих листів на ім`я позивача (а.с.46-47 том 1, а.с.190-192 том 2).

Позивач не дав згоди на переведення на будь-яку вакантну на той час посаду.

Згідно наказу КНП «Хотинська БЛ» від 02.06.2022 року № 19-ЗВ звільнено ОСОБА_1 лікаря - хірурга поліклінічного відділення 02.06.2022 року за п.1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням) та виплачено вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку (ст.44 КЗпП України) (а.с.114 том 1).

Копія та оригінал наказу про звільнення від 02.06.2022 року було направлено позивачу 03.06.2022 через засоби поштового зв`язку листом за адресою його проживання, що підтверджується описом вкладення рекомендованого листа на ім`я позивача (а.с.104 том 1, а.с.188-189, 192 том 2).

Позивач в судовому засіданні повідомив, що наказ про звільнення від 02.06.2022 року він отримав від відповідача рекомендованим листом 11 червня 2022 року. Дату отримання наказу про звільнення відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із законодавством про працю працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку зперепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 Господарського кодексу України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19,провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно вимогст.42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин першої - третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне звільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 19 роз`яснень наданих впостанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимогистатті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Проте, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина другастатті49-2 КЗпП України).

Особи, які мають переважне право на залишення на роботі, визначається серед працівників, які займають таку ж посаду.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 вказано, що оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавецьє таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періодуі які існували на день звільнення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.З огляду на викладене, оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

За змістомст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136, який набрав чинності 24.03.2022(далі- Закон 2136) у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

Таким чином, обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу про наступне вивільнення працівника персонально попередитине пізніше ніж за два місяці тасприяти його працевлаштувати є однією з гарантій для працівників, нормист.5 Закону №2136не звільняють власника підприємства чи уповноваженого ним органу від обов`язку дотриматися такої процедури звільнення за п.1.ч.1ст. 40 КЗпПв період воєнного стану.

Судом встановлено, що генеральним директором КНП «Хотинська БЛ» діючи відповідно до Статуту КНП «Хотинска БЛ» та пропозицій робочої групи щодо приведення штатної чисельності у відповідність до наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби, згідно наказу №12-од п.2 від 11.02.2022 «Про запровадження процедури скорочення штату працівників КНП «Хотинска БЛ», запроваджено процедуру скорочення штату працівників.

Згідно штатного розпису, який був затверджений станом на 04.01.2022 року, в штаті підприємства була передбачена посада лікаря-хірурга поліклінічного відділення 1 штатна одиниця.

Відповідно до обгрунтувань щодо скорочення штату і чисельності посад вирішено провести скорочення штату працівників в кількості 17 штатних одиниць, в тому числі посаду лікаря-хірурга поліклінічного відділення - 1 штатна одиниця з 02.06.2022 року.

Наведене доводить те, що на підприємстві мало місце скорочення штату працівників.

Ураховуючи те, що підприємство, відповідно до ст.64 ГК Україїни, вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, отже суд не може вдаватися до обговорювання питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до вимог ст.49-2 КЗпП України 21.03.2022 року позивача ОСОБА_1 письмово було попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КзпП України.

КНП «Хотинська БЛ» запропонувало позивачу всі вакантні посади протягом усього періоду, як з часу попередження про звільнення, так і на день звільнення.

Позивач не дав згоди на переведення на будь-яку вакантну на той час посаду.

Твердження позивача про те, що він не отримував 21.03.2022 від КНП «Хотинська БЛ» рекомендованого листа з попередженням про майбутнє звільнення за п.1 ст.40 КЗпП та перелік вакантних посад, суд вважає необгрунтованими виходячи з наступного.

Допитані всудовому засіданнів якостісвідків працівникивідділу кадровогота правовогозабезпечення КНП«Хотинська БЛ»,а саме:завідувач відділуКомарова Н.П.та інспектор відділуБарська А.І.в судіпоказали,що влютому 2022року адміністрацієюлікарні булозапроваджено процедурускорочення штатупрацівників.З наказомпро наступневивільнення працівників,які підлягалививільненню,попереджали 21березня 2022року підособистий підписза двамісяці дозвільнення.Позивач зпочатку запровадженняпроцедури скороченнята дозвільнення перебуваву різнихвидах відпусток,тому вонийому спочаткуповідомляли потелефону пронеобхідність з`явитисядо відділукадрів дляотримання документів,але позивачвідмовлявся з`явилятися,тоді всінакази таписьмові документи,які стосувалисяйого звільнення,направлялися череззасоби поштовогозв`язку листомз описомвкладення заадресою проживанняпозивача. Позивачне повідомляввідділ кадрівні вусній нів письмовійформі пропереведення йогона будь-якувакантну натой часпосаду.Наразі трудову книжку позивач не забрав, вона знаходиться у відділі кадрів лікарні.

Як встановлено із досліджених в судовому засіданні письмових доказів - попередження про наступне вивільнення та перелік вакантних посад були направлені позивачу через засоби поштового зв`язку 18.03.2022 року листом за адресою його проживання, що підтверджується описом вкладення рекомендованого листа на ім`я позивача (а.с.102 том 1, а.с.190-192 том 2). Рекомендований лист вручено позивачу під розпис - 21 березня 2022 року, що підтверджується листом АТ «Укрпошти» від 06.05.2022 року та доданого до нього трекінгу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження рекомендованого листа №6000003266917 від 18.03.2022 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.109-110 том 1).

Перелік вакантнихпосад,які булинаявні станомна 09.05.2022року був направлений позивачу 12.05.2022 року листом за адресою його проживання, що підтверджується описом вкладення рекомендованого листа на ім`я позивача. Даний лист був отриманий позивачем 12.05.2022 року, що підтверджується конвертом доданим позивачем до позову (а.с.46-47 том 1).

Отже, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення та виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні у нього вакансії, які з`явилися протягом двох місяців та існували на день звільнення.

Щодо тверджень позивача про те, що скорочення штату працівників було проведено без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно допункту 2глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України, у редакціїЗакону України № 2136-ІХ, який набрав чинності 24.03.2022 року, під час дії воєнного стану, введеного відповідно доЗакону України"Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановленіЗаконом України"Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Згідно частини 2 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, який набрав чинності 24.03.2022 року, у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю Українине застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

З огляду на вищевикладене, положенняЗакону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніжКодекс законівпро працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положеннямЗакону № 2136-ІХтакож можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Воєнний стан в України оголошено Указом Президента України 24.02.2022 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був членом Первинної профспілкової організації КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, до профспілкових органів не обирався, що підтверджується листами КНП «Хотинська БЛ» від 10.05.23 та від 16.05.2023 на запит суду (а.с.164- 165, 172 том 2).

Наказом від05.04.2022року №35-од п.3 внесено зміни до наказу від 15.03.2022 №27-од п.2 «Про попередження лікарів, середнього та іншого персоналу про скорочення штату у відповідності до пункту 1 статті 40 КЗпП України», зокрема, пункт 4 наказу щодо отримання рішення засідання профкому стосовно скорочення штату посад (статті 43,49-4, 247 КЗпП України) змінено та викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану провести вивільнення працівників без отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації (ч.2 ст.5 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). У випадку закінчення дії воєнного стану під час проведення процедури скорочення необхідно отримати згоду профспілки у встановленому порядку» (а.с.105 том 1).

Суд зазначає, що хочаЗакон України № 2136-ІХнабрав чинності 24.03.2022 року, проте в ньому передбачені обмеження щодо застосування ст.43 КЗпП Українина весь період дії воєнного стану.

Таким чином, оскільки процедура скорочення штату працівників на підприємстві проводилась під час дії воєнного стану в Україні, ОСОБА_1 , який був членом первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ», до профспілкових органів не обирався, а тому відповідач, керуючись ч.2 ст.5 Закону України №2136-ІХ, правомірно звільнив позивача без згоди первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ».

Застосування положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права залишення на роботі, в даному випадку не застосовуються, оскільки застосування положень цієї статті можливе серед працівників, які обіймають ідентичні посади. Відтак, враховуючи, що посада лікаря-хірурга поліклінічного відділення була єдиною на підприємстві тому вона не підлягає застосуванню.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що КНП «Хотинська БЛ» була повністю дотримана процедура звільнення позивача із здійсненням всіх необхідних заходів для забезпечення захисту прав і законних інтересів працівника, який підлягає скороченню.

А тому підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо видання наказу про звільнення позивача на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП та скасування данного наказу, судом не встановлено, у зв`язку з цим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо законності нарахування позивачу сум для оплати часу відпусток за квітень, травень та червень 2022 року.

Обгрунтовуючи доводи позовної заяви в цій частині ОСОБА_1 вказує, що нарахування відпускних згідно його заяв від 01.04.2022 та від 02.05.2022 проведено некоректно, не із посадового окладу 17095,00 грн, а із невідомої йому суми.

Судом встановлено, що позивач з грудня 2020 року по день звільнення 02.06.2022 року перебував у різних видах відпусток, що підтверджується наказами КНП «Хотинська БЛ» (а.с.124-143 том 1). Дана обставина визнана сторонами.

Так, згідно наказів №33 та №8-ВП/ДВ від 01.04.2022 та внесених до них змін наказами №50 від 10.05.2022 та № 14-ВП/ДВ від 11.05.2022, ОСОБА_1 з 06.04.2022 по 29.04.2022 перебував у щорічній основній відпустці, терміном 24 к/дн та з 02.05.2022 по 15.05.2022 у додатковій відпустці, як учасник бойових дій, терміном 14 к/дн. Позивачу надано матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі одного посадового окладу (а.с.15, 124-128 том 1).

Згідно наказу №52 від 16.05.2022 ОСОБА_1 було надано основну щорічну відпустку терміном 15 к/дн з 18.05.2022 по 01.06.2022 (а.с.113 том 1).

Відповідно до листа КНП «Хотинська БЛ» №674 від 10.05.2023 року, вбачається, що оклад лікаря хірурга другої кваліфікаційної категорії у квітні 2022 року згідно Єдиної тарифної сітки становив 6133,00 грн. З травня 2022 року заробітна плата в КНП «Хотинська БЛ» нараховується згідно Колективного договору між адміністрацією КНП «Хотинська БЛ» та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації КНП «Хотинська БЛ» на 2022 2026 рр, схваленого конференцією трудового колективу 28.04.2022 року. Оклад лікаря хірурга другої кваліфікаційної категорії у травні 2022 року становив 17095,00 грн.

Відповідно дост.27 Закону України «Про оплату праці»середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно пункту 4 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки провадяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Пунктом 7 розділу ІV вказаного Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Згідно наданих відповідачем розрахунків щодо виплат ОСОБА_1 за квітень 2022, травень 2022, червень 2022 вбачається, що розрахунок середнього заробітку для оплати відпустки проводився позивачу згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду, отриманий результат множиться на число календарних днів.

Так, з розрахунку оплати відпустки позивачу з 06.04.2022 по 29.04.2022 року (24 к/дн) нараховано та виплачено - 7199,55 грн; з 02.05.2022 по 15.05.2022 (14 к/дн) 4154,08 грн; з 18.05.2022 по 31.05.2022 (14 к/дн) 4154,09 грн та 01.06.2022 року (1 к/дн) 296,72 грн (а.с.147 том 1, а.с.175-180 том 2).

Розрахунок проводився з установленого позивачу посадового окладу, який в квітні 2022 року становив 6133,00 грн, а з травня 2022 року 17095,00 грн, оскільки позивач у розрахунковому періоді не отримував заробітну плату.

Правильність розрахунків перевірено судом, які позивачем не спростовано, розрахунки оплати відпусток відповідачем проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є безпідставними, в їх задоволенні слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача про виплату заробітної плати за надурочну роботу 22.03.2020 року.

Позивач обгрунтовуючи в цій частині позовні вимоги зазначає, що за надурочну роботу у вихідний день 22.03.2020 року (поза місцем основної роботи) на посту в с.Атаки, яка не є «чергуванням» йому має бути нарахована заробітна плата відповідно до наказу МОЗ України №768 від 02.04.2020 року у розмірі трьох окладів за березень 2020 року.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №238 від 17.03.2020 року Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації «Про організацію медичного супроводу роботи карантинно-епідеміологічних постів Чернівецької області», керівникам центральних районних лікарень та центрів первинної медико-санітарної допомоги наказано розробити та затвердити графік цілодобових чергувань медичних працівників (лікарів та/або середнього медичного персоналу) на пунктах локації карантинно-епідеміологічних постів з 12.00 год 18.03.2020 на період ускладненої епідситуації (а.с.118 том 1).

Згідно додатку до даного наказу (а.с.118 зворот том 1), до переліку місць базування територіальних карантинно-епідеміологічних постів стаціонарних дорожніх поліцейських станцій включено пост в с.Атаки Хотинського району Чернівецької області.

На виконання наказу ДОЗ Чернівецької ОДА №238 від 17.03.2020 року було видано спільний наказ КНП «Хотинська районна лікарня» та КНП «Хотинський районний центр первинної медичної допомоги» від 18.03.2020 «Про організацію медичного супроводу роботи карантинно-епідеміологічних постів Хотинського району», згідно якого розроблено та затверджено графіки чергувань медичних працівників на постах с.Грозинці у напрямку с.Бочківці та с.Атаки (згідно додатків) (а.с.119 том 1).

Згідно графіку чергування лікарів на посту с.Атаки цілодобовий (Додаток до наказу №2) ОСОБА_1 чергував на посту в с.Атаки у вихідний день (неділя) - 22 березня 2020 року з 08.00 по 20.00 год (а.с.120 том 1).

Відповідно до ст.71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається у виняткових випадках для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків.

Згідно ст.72 КЗпП України робота увихідний деньможе компенсуватися,за згодоюсторін,наданням іншогодня відпочинкуабо угрошовій форміу подвійномурозмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правиламистатті 107цього Кодексу.

Згідно розрахункового листка за листопад 2020 року ОСОБА_1 здійснено доплату до окладу за березень 2020 року за чергування на посту в с.Атаки (22.03.2020) за 12 годин в розмірі 918,86 грн (а.с.121 том 1). Розрахунок проводився відповідно до ст.ст.72, 107 КЗпП, тобто, оплата за роботу у вихідний день проводилась у подвійному розмірі, що підтверджується наданим відповідачем на запит суду детальним розрахунком виплат позивачу у листопаді 2020 року (а.с.164 том 2).

Доводи позивача про те, що йому має бути нарахована заробітна плата відповідно до наказу МОЗ України №768 від 02.04.2020 року у розмірі трьох окладів за березень 2020 року, суд вважає необгрнтованими виходячи з наступного.

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 02.04.2020 № 768 «Про затвердження Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та лікуванням пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19 , спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року» (далі -Наказ №768), затверджений перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та лікуванням пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби, спричиненої короновірусом, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року. Пунктом 2 зазначеного наказу встановлено, що персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до роз`яснення Державної служби України з питань праці «Про надання роз`яснень з питань гарантій медичним працівникам» від 12.05.2020, зазначена доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) проводиться за весь робочий час, відпрацьований працівником у березні за професією (посадою), яка зазначена у переліку до наказу №768 та у персональному переліку працівників, яким встановлена доплата.

Отже, для отримання зазначених доплат працівник мав працювати у березні 2020 року на посаді (за професією), передбаченою у переліку до наказу № 768 та у персональному переліку затвердженому керівником відповідного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до наказу КНП «Хотинська районна лікарня» від 29.04.2020 року №38-од §4 «Про нарахування доплати до заробітної плати працівникам КНП «Хотинська РЛ» головним лікарем було затверджено Перелік працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та лікуванням пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби, спричиненої короновірусом, яким здійснюється доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року (а.с.122-123 том 1).

ОСОБА_1 у березні 2020 року працював на посаді лікаря-хірурга, яка передбачена у переліку до Наказу МОЗ №768 від 02.04.2020 року.

Разом з тим, до персонального переліку працівників, яким встановлюється доплата в розмірі трьох посадових окладів (тарифних ставок) за березень 2020 року, затвердженому керівником КНП «Хотинська РЛ» 29.04.2020 року, позивач не включений.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для виплати позивачу доплат відповідно до Наказу МОЗ №768 за чергування 22 березня 2020 року на посту в с.Атаки.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованого індексу інфляції, 3% річних та пені за несвоєчасну виплату доплат за 22.03.2020 року, за період з 01.04.2020 року по 30.04.2023 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Даний висновок викладено в постанові ВСУ у справі № 6-2311цс16 від 22 березня 2017р.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані трудовим законодавством, а відповідач не є кредитором по відношенню до позивача у цивільно-правових відносинах, договірних відносин між сторонами, які б давали підстави стверджувати про наявність у відповідача простроченого грошового зобов`язання перед позивачем, у справі не встановлено, тому суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені.

Щодо позовнихвимог позивачапро визнанняюрисдикційною йогозаяву від02.05.2022року прозвільнення відповіднодо ч.3ст.38КЗпП України та виплатити у зв`язку з цим вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, то суд прийшов до наступного висновку.

02травня 2022року ОСОБА_1 подав роботодавцюзаяву пронадання тавикористання недовикористанихвідпусток ізнаступним розірваннямтрудового договорувідповідно доч.3ст.38КЗпП України,через порушенняроботодавцем трудовогозаконодавства таумов колективного(трудового)договору,в т.ч.ст.245КЗпП.Просив виплатитийому недоплаченікошти зароботу унадурочний час22.03.2020року тавихідну допомогу,передбачену статею44КЗпПурозмірі неменше тримісячногосереднього заробітку (а.с.25-36 том 1).

Адміністрацією КНП «Хотинська БЛ» листом №768 від 15.05.2022 було надано відповідь позивачу, в якій зазначено, що звільнити його за ч.3 ст.38 КЗпП України неможливо, оскільки останнім не наведено жодних порушень законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору щодо нього (а.с.38-39).

Відповідно до частини третьоїстатті 38 КЗпП Українипрацівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з приписамистатті 44 КЗпП України(в редакції, чинній на момент звільнення позивача) при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті36та пунктах 1, 2 і 6 статті40цьогоКодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьоюстатті 38 КЗпП Україниє порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Звертаючись до відповідача із заявою про звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП, позивач зазначив підставою звільнення через порушення роботодавцем трудового законодавства та умов колективного (трудового) договору, в т.ч. ст.245 КЗпП.

Проте, в заяві від 02.05.2022 року позивачем не наведені будь-які факти порушення відповідачем законодавства про працю, умов колективного (трудового) договору, які спонукали його до розірвання трудового договору.

В судовому засіданні позивач обгрунтовуючи вимоги в цій частині зазначив, що на його думку відповідачем була грубо порушена процедура скорочення працівників.

Разом зтим,судом встановлено,що звільненняпозивача зап.1ст.40КЗпП відбулосьз дотриманнямвимог трудовогозаконодавства.Позивачу булинараховані тавиплачені всісуми,належні йомупри звільненні,зокрема нарахованата виплаченавихідна допомогау розміріодного середньомісячногозаробітку (ст.44КЗпП) у сумі 17095 грн, що відповідало окладу позивача на день звільнення (за скороченням).

Таким чином, посилання позивача як підставу для розірвання трудового договору на те, що роботодавець порушує положення законодавства про працю, позивачем не доведені, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про виплату вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання юрисдикційною заяву від 02.05.2022 року про звільнення відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, а тому ці позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Відповідно до статті 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Як було встановлено вище позивач отримав копію наказу про його звільнення -11.06.2022 року, з даним позовом до суду звернувся 12.09.2022 року.

Установленіст.233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки відсутнє порушене право. При обґрунтованості позовних вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення та вирішує його по суті. Натомість, у разі пропуску строку без поважних причин та обґрунтованості позовних вимог суд наводить у рішенні мотиви, чому позовні вимоги є обґрунтованими та чому він вважає неможливим поновити строк, та зазначає, що відмовляє в позові саме внаслідок пропуску такого строку.

Суд не вирішує питання про поновлення строку звернення з позовом до суду, оскільки відмовив у задоволенні позову за необґрунтованості вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, ч.3 ст.38, п.1 ст.40, 42- 44,49-1,71,72, 107, 233 КЗпП України,ст.ст.524, 533-535, 625 ЦК України, ст.ст.64,65 ГК України, ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ, ст.27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогоПостановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Хотинська багатопрофільна лікарня «Хотинської міської ради» про визнання наказу про звільнення скорочення нікчемним, нарахування та стягнення компенсаційних виплат вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Хотинська багатопрофільна лікарня» Хотинської міської ради, адреса знаходження: 60000, м. Хотин, вул.Б.Хмельницького,4, Дністровського району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 02005875.

Повний текст судового рішення складено 26 травня 2023 року.

Суддя Т.М.Ковальчук