Ухвала суду № 111165339, 15.05.2023, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3387/21

Провадження №1-кп/463/145/23

УХВАЛА

судового засідання

15 травня 2023 р. Личаківський районний суд м.Львова

в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020140040001407 від 08.12.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України

ВСТАНОВИВ:

Згідно направленого на адресу суду обвинувального акта, затвердженого прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області 22.03.2021 року, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , як власника автобуса марки "Богдан А-09202" реєстраційний номер НОМЕР_1 , звернувся в суд з клопотанням про скасування арешту на вказаний вище транспортний засіб. Клопотання мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року накладено арешт на вказаний вище автобус, який в подальшому було скасовано в частині заборони користування автобусом. Однак, на даний час чинним є арешт в частині заборони розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій. Зазначає, що всі необхідні слідчі дії з участю транспортного засобу проведені, внаслідок накладеного арешту він позбавлений можливості користуватись належним йому транспортним засобом, зокрема при зайнятті підприємницькою діяльністю, тому просить клопотання задовольнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив таке задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечила, вважає, що таке не підлягає задоволенню на даному етапі судового розгляду.

Потерпіла проти задоволення клопотання заперечила, вважає, що таке не підлягає задоволенню.

Обвинувачений подане клопотання підтримав.

Вивчивши дане клопотання, оглянувши та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про те, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від від 09 грудня 2020 року накладено арешт на автобус марки "Богдан А-09202" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , який в подальшому було скасовано в частині заборони користування автобусом ухвалою слідчого судді від 14 січня 2021 року.

При цьому, постановою слідчого від 08.12.2020 року даний автобус визнано речовим доказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом частини 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна являється заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

За правилами п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Накладаючи арешт на вище перелічене майно слідчий суддя виходив з того, що таке відповідає ознакам речових доказів, визначеним у статті 98 КПК України та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З метою унеможливлення втрати речових доказів, вибуття з майна з власності та нанесенню можливих збитків третім особам, а також забезпечення повного, швидкого та неупередженого розслідування було накладено арешт.

Частиною 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Також при розгляді даного питання суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

З огляду на це, цілком очевидним є те, що арешт на зазначений у клопотанні автобус, навіть якщо для цього були б наведені правові підстави, не забезпечить «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту інтересів осіб у даному кримінальному провадженні, оскільки у разі його накладення позбавлення права володіння, користування та розпорядження майном, аж ніяк не співвідносяться із потребою у забезпеченні збереження речових доказів, відомості про які можуть бути зафіксовані у відповідних процесуальних документах (без застосування будь-яких обмежень прав власника), крім того, необхідність у збереженні арешту на автомобіль прокурор жодним чином не мотивує, а лише зазначає, що може виникнути необхідність у проведенні додаткових досліджень, тому суд приходить до висновку про задоволення даного клопотання.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 237, 303, 306, 307, 309, 372, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Скасувати арешт автобуса марки "Богдан А-09202" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в частині заборони розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій із цим автобусом, який накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09.12.2020 у справі № 463/11861/20 (провадження №1-кс/463/6376/20) в межах кримінального провадження № 12020140040001407 від 08.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 18.05.2023 о 10:20 год.

Суддя: ОСОБА_1