Рішення № 111163593, 29.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5339/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.02.2023 року №155250020035 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову в призначені пенсії по інвалідності;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та трудовою книжкою серії НОМЕР_2 період навчання з 01.09.1991 року по 20.06.1993 року в Донецькій обласній школі радіоелектроніки ДОСААФ СРСР та період з 21.12.1993 по 24.01.2001 року роботи в Донецькому металургійному заводі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати його звернення - з 04.02.2023 року з заявою про призначення пенсії по інвалідності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.02.2023 року №155250020035 відмовлено позивачу у призначені пенсії по інвалідності.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії по інвалідності, відповідач дійшов до висновку про те, що до загального стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 07.12.2006 р., оскільки дата видачі трудової книжки пізніше дати звільнення; період роботи згідно довідки №237 від 17.12.1995 року, оскільки відсутні номер та дата наказу на прийняття та дата наказу на звільнення; період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_3 , оскільки ДОСААФ є масовою організацією працівників, і таким чином не відноситься до закладів, передбачених статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії незаконним, а право на отримання пенсії по інвалідності - порушеним.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 17.03.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

31.03.2023 року за вх. №ЕП/10983/23 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що заява позивача про призначення пенсії по інвалідності за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яким прийнято рішення про відмову. Відповідно до наданих позивачем до заяви документів про стаж, його загальний страховий стаж складає 4 роки 11 місяців 18 днів, замість необхідних 11 років.

03.04.2023 року за вхід.№10197/23 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві де наголошується на правомірності прийнятого рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки у позивача відсутній страховий стаж роботи, відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», 11 років.

03.04.2023 за вхід.№ЕС/2822/23 надійшла відповідь на відзив ГУ ПФУ в Одеській області, в якій, зокрема, наголошується на праві позивача на призначення пенсії по інвалідності та заперечуються доводи відповідача щодо підстав неврахування окремих періодів роботи та навчання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації внутрішньо-переміщеної особи (ВПО): АДРЕСА_2 , довідка ВПО від 15.06.2018 року № 5106-559607, видана Управлінням соціального захисту населення у Київському районі м.Одеси, є особою з інвалідністю ІІ групи з 21.12.2022 року, що підтверджується довідкою до акта огляду медикосоціальною комісією серія 12 ААГ №235780.

30.12.2022 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви надав документи про стаж - довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, довідку про стаж.

04.01.2023 року позивач отримав рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області №155250020024, яким відмовлено в призначені пенсії з підстав відсутності підпису власника в трудовій книжці заявника. Інших зауважень до доданих до заяви про призначення пенсії наведено не було.

Усунувши недоліки, заявник 04.02.2023 року вх. №148 вдруге звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви надав документи про стаж - довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудову книжку, довідку про стаж.

10.02.2023 року позивач отримав рішення №155250020035 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким відмовлено в призначені пенсії по інвалідності з наведених в рішенні підстав: до загального стажу роботи не враховано: періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 07.12.2006 року, оскільки дата видачі трудової книжки пізніше дати звільнення; період роботи згідно довідки №237 від 17.12.1995, відсутні номер та дата наказу на прийняття та дата наказу на звільнення; період навчання згідно свідоцтва НОМЕР_3 , оскільки ДОСААФ є масовою організацією працівників, і таким чином не відноситься до закладів, передбачених статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У рішенні також визначено, що загальний страховий стаж позивача складає 4 роки 11 місяців 18 днів.

ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (11 років).

Також судом встановлено наступне.

Відповідно до даних, наведених в трудовій книжці на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 має записи:

№1 від 22.12.1993 р. за наказом від 22.12.1993 р. №1344 Донецького металургійного заводу;

№2 від 01.05.1995 р. за наказом від 03.05.1995 р. № 27/152-к Донецького металургійного заводу (за іншою посадою).

Відповідно до даних, наведених в трудовій книжці на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданої 07.12.2006 року в зв`язку із втратою трудової книжки, має записи (в тому числі перенесені з попередньої книжки, що видавали на заводі):

№1 від 22.12.1993 р. за наказом від 22.12.1993 р. №1344 Донецького металургійного заводу,

№2 від 01.05.1995 р. за наказом від 03.05.1995 р. №27/152-к Донецького металургійного заводу (за іншою посадою),

№3 від 24.01.2001 р. за наказом від 24.01.2001 р. №63от Донецького металургійного заводу (звільнення),

№4 від 03.05.2001 р за наказом від 31.04.2001 р. № 19 ТОВ ПКФ «Електрон» (радіомеханік магазину),

№5 від 31.01.2003 р. за наказом від 01.02.2003р. №9 ТОВ ПКФ «Електрон» (звільнення).

Крім того, Свідоцтвом серії НОМЕР_3 , виданим Всесоюзним ордена Леніна і Червоного знамені добровільним товариством сприяння армії, авіації та флоту (ДОСААФ СРСР) від 30.06.1993 року підтверджено, що заявник з 01.09.1991 року по 20.06.1993 року пройшов курс теоретичного навчання за професією «радіомеханік» в Донецькій обласній школі радіоелектроніки.

Довідкою від 23.01.2023 року №08/31-40, виданою «ООО «Донецкий металургический завод», заявник підтверджував факт працевлаштування з 22.12.1993 року по 24.01.2001 року в Донецькому металургійному заводі. Це період 7 років 1 місяць 2 дні.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо зарахування до стажу періоду навчання

Як стверджує відповідач у спірному рішенні та у відзиві на позов, період навчання з 01.09.1991 р. по 20.06.1993 року у Донецькій обласній школі радіоелектроніки за професією «радіомеханік» не зараховується до загального стажу роботи, оскільки ДОСААФ є масовою організацією працівників і не відноситься до закладів, передбачених ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд вважає такі висновки пенсійного органу невмотивованими, оскільки не базуються на нормах законодавства, що діяло раніше в поєднані з приписами діючого пенсійного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Відповідно до ст. 18 цього Закону, до професійно-технічних навчальних закладів належать також навчально-курсові комбінати, навчальні центри та інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Випускнику професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

За наявності відповідного документа про освіту встановленого зразка період навчання зараховується до страхового стажу.

Таке роз`яснення Пенсійного фонду України розміщено на сайті Кадровик-01 за посиланням https://prokadry.com.ua/news/1350-pensijjnijj-fond-ukrayini-rozjasniv-chi-zarakhovuyetsja-do-strakhovogo-stazhu-period-navchannja.

Також, на сайті ІАС Консультант (інформаційно-аналітична система по законодавству України) за посиланням http://parusconsultant.com/?doc=0A60K3195C розміщено наступну консультацію: «КОНСУЛЬТУЄ ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ, Відділ з питань призначення пенсій.

Про зарахування до страхового стажу

ПИТАННЯ: Навчався у ДТСААФ, здобув професію радіомеханіка з ремонту радіотелевізійних апаратів, після чого працював за фахом. Чи зарахується період мого навчання до стажу для призначення пенсії?

ВІДПОВІДЬ: Студенти, слухачі навчальних закладів за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не є застрахованими особами. Отже, і періоди навчання після 1 січня 2004 р. не зараховуються до страхового стажу під час обчислення розміру пенсії.

Водночас ч. 4 ст. 24 цього Закону визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 1 січня 2004 р.

Так, згідно з п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі зараховується до стажу роботи.

Якщо Ви навчалися до 1 січня 2004 р. за денною формою навчання, увесь час навчання буде зарахований до страхового стажу під час призначення Вам пенсії в разі подання документа про період навчання (диплом, атестат, довідка тощо)».

Такі консультації цілком відповідають системному аналізу пенсійного законодавства, яке діяло на час такого навчання та тим нормам, які діють на час призначення пенсії.

На Урядовому порталі за посиланням https://www.kmu.gov.ua/news/roziasnennia-pfu-shchodo-zarakhuvannia-periodu-navchannia-do-strakhovoho-stazhu, Пенсійний фонд України надав відповідь на поширене запитання: чи зараховується період навчання до страхового стажу?

Страховий стаж - це період, протягом якого людина підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і за який щомісяця сплачено страхові внески.

Поняття «страховий стаж» запроваджено Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004.

Періоди трудової діяльності зараховуються до страхового стажу при обчисленні пенсії за періоди до 01.01.2004 згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», а після 01.01.2004 - Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується час навчання лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску.

Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Разом з цим в спірному рішення та відзиві на позов відповідачами, з посиланням на постанову Ради Міністрів СРСР від 06.06.1952 р. №2584 «Про затвердження статуту, емблеми та прапора всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту (ДОСААФ СССР)», стверджується, що ДОСААФ СССР є масовою організацією працівників СССР та утворюється на добровільних засадах, а тому навчання позивача не може бути враховано у загальний страховий стаж.

Натомість, відповідачами не враховано, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та Законам України.

Постановою бюро Президіуму центрального комітету Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДОСААФ СССР) від 13 грудня 1976 року затверджено Положення про школу ДОСААФ, згідно якого школа ДОСААФ є навчальною організацією підготовки спеціалістів для Збройних Сил СССР та народного господарства, а також центром роботи по пропаганді технічних знань і розвитку воєнно - технічних видів спорту.

Згідно листа Міністерства освіти України №1/12-1162 від 22 червня 1998 року «Про належність автошкіл, спортивно - технічних клубів, автоучкомбінатів ТСО України до професійно - технічних навчальних закладів» роз`яснено, що згідно ст. 17 Закону України «Про професійно - технічну освіту» професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я. Відповідно до ст. 18 цього ж Закону до професійно - технічних навчальних закладів належать також навчальнокурсові комбінати, навчальні центри та інші типи навчальних закладів (автошколи, спортивно-технічні клуби, автоучкомбінати), що надають професійно - технічну освіту. Таким чином ті навчальні заклади ТСО України, що отримали в установленому порядку ліцензії і здійснюють підготовку фахівців за робітничими професіями, належить до професійно - технічних навчальних закладів і включені до Державного реєстру навчальних закладів.

Як встановлено судом, свідоцтвом серії ОФ№862451, виданим Всесоюзним ордена Леніна і Червоного знамені добровільним товариством сприяння армії, авіації та флоту (ДОСААФ СРСР) від 30.06.1993 року підтверджено, що заявник з 01.09.1991 року по 20.06.1993 року пройшов курс теоретичного навчання за професією «радіомеханік» в Донецькій обласній школі радіоелектроніки.

Таким чином, період навчання Позивача у ДОСААФ згідно з чинним на той час законодавством давав право на зарахування до стажу, так як зазначена установа відноситься до професійно-технічних навчальних закладів, а тому відмова відповідача та не зарахування періоду навчання до страхового стажу відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо не врахування до загального стажу періодів роботи за дублікатом трудової книжки.

Відповідно до чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також, у відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України ,трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, належним чином оформлені записи в трудовій книжці є підставою для врахування відповідних періодів роботи до загального трудового стажу особи, а у разі відсутності таких записів або їх неповноти трудовий стаж має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення обґрунтоване тим, що за наявними документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 22.12.1993 р. по 24.01.2001 р. та з 31.04.2001 р. по 01.02.2003 р. відповідно до дубліката трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки документ видано пізніше зроблених записів, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відтак, з вказаного пункту вбачається, що уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів.

В той же час, підставою для неврахування стажу стала саме дата видання дубліката трудової книжки позивачу.

При цьому будь-яких зауважень з боку відповідача щодо записів, зроблених в дублікаті трудової книжки, не висловлено.

Порядок ведення трудових книжок станом на дату видачі дублікату трудової книжки врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстрованої в МЮУ 17 серпня 1993 р. за №110.

Відповідно до пп. 5.1-5.3 вказаної Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Відповідно до пп. 2.11- 2.12 вказаної інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що при заповнені як трудової книжки так і дублікату трудової книжки на першій сторінці в графі «дата заповнення» проставляється дата заповнення, актуальна саме на день заповнення відповідно трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалася трудова книжка.

Як вбачається з матеріалів справи, дублікат трудової книжки виданий позивачу Відділом кадрів ПРАТ «Донецький металургійний завод» (код ЄДРПОУ 00191164), на якому працював позивач з 22.12.1993 року по 24.01.2001 року.

Дата заповнення 07.12.2006 р., підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок та печатка підприємства проставлена станом на дату заповнення саме дубліката трудової книжки, а відтак відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем не зазначено, а нормами чинного законодавства України не встановлено обов`язку підприємства-роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі «Дата заповнення» саме дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником, крім того, такий підхід не є обґрунтованим, з огляду на те, що графа «дата заповнення» в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що у зв`язку із втратою позивачем трудової книжки, 07.12.2006 р. йому був виготовлений дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 , до якого внесені всі відомості про попередні періоди роботи позивача. Записи дублікату трудової в частині періодів роботи позивача вчинені акуратно, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Також, суд вважає за можливе застосувати у досліджуваних правовідносинах позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17), стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72366973).

Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 22.12.1993 р. по 24.01.2001 р. та з 31.04.2001 р. по 01.02.2003 р. згідно з записами дубліката трудової книжки від 07.12.2006 р. серії НОМЕР_2 .

Стосовно доводів відповідача про те, що для зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів йому необхідно надати уточнюючі довідки відповідно до Порядку№637 суд зауважує, що вказаний Порядок регламентує правовідносини щодо підтвердження трудового стажу у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. При цьому відповідно до положень Порядку №637 необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 80633854).

Разом з цим, позивачем надана довідка №08/31-40 від 23.01.2023 р., яка видана «ООО «Донецкий металургический завод» і яка підтверджує періоди роботи позивача з 22.12.1993 р. по 24.01.2001 р.

Натомість, відповідач у спірному рішенні посилається на довідку №237 від 17.12.1995 року, в якій відсутні номер та дату наказу на прийняття та дата наказу на звільнення.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження страхового стажу позивачем довідка №237 від 17.12.1995 року не надавалась. Не надана її копія і відповідачем на підтвердження своїх висновків.

Крім того, слід звернути увагу на те, що довідка №237 видана 17.12.1995 року, тоді як позивач працював на Донецькому металургійному заводі з 22.12.1993 р. по 03.05.2001 р.

Встановлене судом свідчить про помилковість посилання відповідача на довідку №237 від 17.12.1995 року, а отже ця підстава є протиправною.

Позивач як громадянин України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов`язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.

Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не забезпечило всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що записами трудової в повній мірі підтверджується трудовий стаж позивача в спірні періоди, натомість відповідачем не надано доказів та не заявлено доводів щодо вжиття ним будь-яких заходів для підтвердження стажу роботи позивача.

Поряд з цим, суд зазначає, що у прохальній частині позову позивач зазначає про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та трудовою книжкою серії НОМЕР_2 період навчання з 01.09.1991 року по 20.06.1993 року в Донецькій обласній школі радіоелектроніки ДОСААФ СРСР та період з 21.12.1993 по 24.01.2001 року роботи в Донецькому металургійному заводі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який насамперед полягає у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення.

Як встановлено судом, періоди роботи за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_2 частково дублюють записи.

Так, у трудовій книжці НОМЕР_1 містяться записи: №1 від 22.12.1993 р. за наказом від 22.12.1993 р. № 1344 Донецького металургійного заводу; №2 від 01.05.1995 р. за наказом від 03.05.1995 р. № 27/152-к Донецького металургійного заводу (за іншою посадою).

Тоді як дублікат трудової книжки серії НОМЕР_2 містить записи:

№1 від 22.12.1993 р. за наказом від 22.12.1993 р. №1344 Донецького металургійного заводу,

№2 від 01.05.1995 р. за наказом від 03.05.1995 р. №27/152-к Донецького металургійного заводу (за іншою посадою),

№3 від 24.01.2001 р. за наказом від 24.01.2001 р. №63от Донецького металургійного заводу (звільнення),

№4 від 03.05.2001 р за наказом від 31.04.2001 р. № 19 ТОВ ПКФ «Електрон» (радіомеханік магазину),

№5 від 31.01.2003 р. за наказом від 01.02.2003р. №9 ТОВ ПКФ «Електрон» (звільнення).

Тобто, дублікат трудової книжки містить повну інформацію про періоди роботи позивача і, при призначенні пенсії, достатньо враховувати цей дублікат.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.02.2023 року №155250020035 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову в призначені пенсії по інвалідності.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Як зазначається в Указі Президента України № 231/2021 «Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021- 2023 роки», незалежне та неупереджене правосуддя є запорукою сталого розвитку суспільства і держави, гарантією додержання прав і свобод людини та громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави, зростання добробуту та якості життя, створення привабливого інвестиційного клімату, своєчасного, ефективного і справедливого вирішення правових спорів на засадах верховенства права.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень).

При цьому адміністративний суд, зберігаючи самостійність і незалежність, діє не відособлено, а разом із законодавчою та виконавчою гілкою влади, які приймають власні рішення (обов`язкові до виконання), а також володіють гарантованою Конституцією України власною незалежністю та компетентністю.

Крім того важливо, що завданням суду у спорах, що виникають із публічно-правових відносин, в яких індивідуальне право особи (можливість реалізації майнових прав, зокрема права на соціальний захист, свобода використання власності у незаборонений спосіб, право на безперешкодну підприємницьку діяльність тощо) конкурує із суспільними (публічними) інтересами, є забезпечення необхідного балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами; ефективним може вважатися такий спосіб захисту порушеного права, при обранні якого обов`язково враховується суспільний (публічний) інтерес.

Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вищезазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, навчання та призначити пенсію підлягає задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.02.2023 року №155250020035 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » про відмову в призначені пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :

періоди роботи за дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_2 з 22.12.1993 р. по 24.01.2001 р. та з 31.04.2001 р. по 01.02.2003 року;

період навчання з 01.09.1991 року по 20.06.1993 року в Донецькій обласній школі радіоелектроніки ДОСААФ СРСР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати його звернення - з 04.02.2023 року з заявою про призначення пенсії по інвалідності.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385, телефон: (048) 728 29 90, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368ел. пошта: kiev_gu@kv.pfu.gov.ua, тел. 380444625562)

Головуючий суддя Н.В. Потоцька