Ухвала суду № 111161197, 29.05.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

29 травня 2023 р.Справа №160/8146/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: ОСОБА_3 , відповідача-4: ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу та встановлення факту наявності права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 18.04.2023 року) ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: ОСОБА_3 , відповідача-4: ОСОБА_4 , в якій позивач з урахуванням доповненого адміністративного позову (зареєстровано судом 16.05.2023 року, направлено засобами поштового зв`язку 15.05.2023 року) просить суд:

- встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок військових дій на території Донецької області України Бахмутському районі в населеному пункті Соледар під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу не менше 5-ти років в період часу з 26.02.2017 року до 08.01.2023 року перебуваючи на його утриманні і має право на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року закрито провадження в адміністративній справі №160/8146/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства оборони України, відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: ОСОБА_3 , відповідача-4: ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу та встановлення факту наявності права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом. При цьому, також роз`яснено, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

26.05.2023 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (до відділення поштового зв`язку таку подано 24.05.2023 року), в якій заявник просить суд: винести постанову про забезпечення позову шляхом зупинення виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, після смерті військового ОСОБА_5 до ухвалення рішення по справі. Роз`яснити відповідачам, що відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження чи відкриття виконавчого провадження.

Аргументи даної заяви зводяться до того, що відповідачі 2, 3, 4 по справі подали відповідний пакет документів на видачу одноразової допомоги, з метою недопущення подальших судових процесів - щодо витребування коштів з відповідачів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2023 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до нього матеріали, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Формування теорії забезпечення позову у системі адміністративного судочинства базується на неодмінному врахуванні трьох головних чинників: розвиток адміністративного процесуального права, зумовлений доктринальнимоновлення адміністративного права, яке нормативно закріплює відповідальність держави перед людиною, права якої визначають зміст і спрямованість діяльності держави; формування процесуальних правових основ адміністративного судочинства; тривалий період застосування судами у цивільному та господарському процесах забезпечувальних заходів у справах, що виникають з публічних правовідносин.

Тому аналіз змісту та структури забезпечення позову в адміністративному судочинстві проводиться при неодмінному обліку нормативно-правових підстав застосування заходів забезпечення, що містяться у Цивільному процесуальному кодексі України, Господарському процесуальному кодексі України, які встановлюють процесуально-правові режими забезпечення позову у цивільному та господарському процесі: види забезпечувальних заходів, терміни та порядок розгляду судами заяв про вжиття заходів забезпечення позову, порядок і умови зміни забезпечувальних заходів, процедури скасування заходів забезпечення, виконання ухвал про забезпечення позову, підстави та порядок скасування. Цей інститут покликаний гарантувати можливість забезпечити реалізацію права на справедливий судовий захист. Забезпечення позову це, з одного боку, дуже ефективний спосіб захисту прав та інтересів сторін, але, з іншого боку, це можливість зловживання процесуальними правами.

Загально-правовий підхід відображає розуміння місця забезпечувальних заходів, у тому числі забезпечення позову у системі національного права, окремих галузей і механізмі правового регулювання. Процесуально-правовий підхід стосується оцінки забезпечення з позицій процесуально-правового значення, ролі в судочинстві.

На думку суду, інститут забезпечення адміністративного позову це механізм який оперативно і ефективно сприяє виконанню завдань адміністративного судочинства, оскільки застосування забезпечувальних заходів дає реальну можливість здійснити судовий захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин шляхом практичного виконання прийнятих судом рішень. Виходячи з названих ознак, можна сформулювати наступне визначення забезпечення позову це заходи термінового та тимчасового характеру, встановлення яких дозволяє зберегти правовий або майновий стан зацікавлених осіб. Ознака терміновості охоплює часовий період розгляду вимоги про забезпечення позову та виконання. Таке поєднання елементів не перешкоджає досягненню мети прийняття забезпечення позову, визначених як термінові заходи. Терміновість забезпечення позову пов`язана з цільовою спрямованістю щодо запобігання потенційних дій відповідача, що спричиняють неможливість або значно ускладнюють виконання майбутнього судового рішення, з екстраординарністю та терміновістю самих життєвих обставин, що викликають необхідність обмежень і вимагають прийняття негайних заходів щодо запобігання шкоди правам і законним інтересам зацікавлених осіб. Забезпечення позову будуть ефективними та гарантують повний захист інтересів заявника тільки у разі своєчасного введення. Другою ознакою є тимчасовий характер встановлюваного обмеження, виражений у тому, що вжиті заходи зберігають дію до виконання винесеного рішення. Тимчасовість забезпечення позову передбачає те, що рішення про їх введення не властива чинність остаточного судового акта, відповідно, прийняті обмеження можуть бути повністю скасовані. Особливості законної сили ухвал суду про забезпечення позову обумовлені ознаками, зокрема, терміновістю та тимчасовістю. Чинність ухвал про встановлення забезпечення позову характеризується наступними властивостями: обов`язковість, незаперечність, можливість втілення. Остання властивість найбільш яскраво виражена щодо правила про негайне виконання відповідної ухвали. Ухвали про прийняття забезпечення мають проміжний характер і не виконують функцій заключного судового акта.

Главою 10 «Забезпечення позову» КАС України врегульовано порядок забезпечення позову, який закріплений зокрема в ст. ст. 150-158 КАС України.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (яка найменована «Підстави забезпечення адміністративного позову») суду надане право за заявою учасника або з власної ініціативи вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, наявність принаймні однієї із вказаних підстав є достатньою для вжиття заходів забезпечення позову. Вжите у зазначеній правовій нормі словосполучення «суд ...має право» вказує на дискрецію суду при вирішенні питання про забезпечення позову навіть за наявності підстав для такого забезпечення, визначених статтею 150 КАС України. Так само презюмується дискреційність суду при вирішенні питання про достатність підстав для забезпечення позову: у кожному спірному випадку суд самостійно надає змістовної оцінки поняттям «істотне ускладнення», «ефективний захист». Позбавлення суду такої дискреції при забезпеченні позову, як те пропонують окремі науковці, не вирішить проблеми надмірного, на їх думку, судового розсуду та вихолостить саму сутність забезпечення позову. Натомість належне обґрунтування вчинення певної процесуальної дії, зазначення мотивів, які спонукали суд до її вчинення, сприятиме можливості осіб, які беруть участь у справі, контролювати законність таких повноважень суду

Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Отже, суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.

Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).

Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).

Тобто, законодавець встановив обов`язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Як зазначалося судом раніше, заява про забезпечення позову подана після прийняття судом ухвали про закриття провадження у даній справі, що свідчить про порушення порядку звернення до суду із такою заявою.

Проте, статтями 150-158 КАС України КАС України не врегульовано процесуальні питання, пов`язані з розглядом заяв про забезпечення позову, поданих після прийняття судом ухвали суду про закриття провадження у справі.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що заява про забезпечення позову подається до прийняття судом відповідного судового рішення під час розгляду справи

Таке поняття, як «забезпечення позову допускається як на будь-якій стадії розгляду справи» не свідчить про те, що заяву про забезпечення позову можливо подати до суду навіть вже коли судом прийнято відповідне рішення (буть-то рішення суду або буть-то ухвала суду про закриття провадження.).

При цьому, виходячи із змісту ч. 2 ст. 150 КАС України позивач може подати до суду відповідну заяву про забезпечення позову як до пред`явлення позову (в такому випадку позивач може подати до суду новий позов) так і на будь-якій стадії розгляду справи (тобто до прийняття судом відповідного судового рішення).

Згідно з ч.6 ст.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Проаналізувавши положення КАС України, суд приходить до висновку, що у даному випадку слід застосувати за аналогією закону ч. 2 ст. 167 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №640/17351/19.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 241 КАС України).

З огляду на викладене, заяву слід повернути заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 150-154, 167, 241, 243, 246, 248, 256, 294-295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/8146/23 повернути заявнику без розгляду.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник