Рішення № 111160501, 26.05.2023, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/3684/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стас-Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стас-Груп» (далі ТзОВ «Стас-Груп») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 14 листопада 2022 року №UA205140/2022/000258/2 про коригування митної вартості товарів.

Позов мотивований тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товарів промислового значення (дизельних та бензинових генераторів), які поставлялися на умовах зовнішньоекономічного контракту від 21 жовтня 2022 року №2110-1, укладеного між фірмою Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti (Туреччина) та ТзОВ «Стас-Груп», позивач подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №22UA205140081255U5, в якій митну вартість визначив за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, й до фактурної вартості 104009,00 доларів США додано також транспортні витрати в сумі 154000,00 грн. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2022/020837 (далі картка відмови) і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 14 листопада 2022 року №UA205140/2022/000258/2, визначивши митну вартість товару за резервним методом на рівні 6,20 доларів США/кг (щодо товару №5), що мало наслідком збільшення митних платежів на 79172,07 грн. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.

Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом - вартість самого товару та витрати на транспортування, і які не мають ніяких розбіжностей у визначенні якісних та кількісних показників, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

З приводу аргументів митного органу в рішенні про коригування митної вартості товарів про відмінність зазначеного в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 номера контракту від номера укладеного контракту від 21 жовтня 2022 року №2110-1 позивач зазначив, що мала місце описка, про що окремим листом від 11 листопада 2022 року №58 під час митного оформлення відповідач був повідомлений. Однак відповідач такі пояснення не врахував. Поряд з тим про наявність такої описки листом від 01 березня 2023 року підтвердив і сам продавець товару фірма Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti. Тому будь-які розбіжності, які б мали мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні.

Позивач також вказав на безпідставність зауважень митного органу з приводу того, що платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 передує даті інвойсу (02 листопада 2022 року) та що сума інвойсу (104009 доларів США) є меншою за суму, вказану у платіжному дорученні в іноземній валюті (206614,75 доларів США). Позивач зауважив, що 25 жовтня 2022 року здійснив попередню оплату на всю суму контракту та сума платежу відповідає сумі, зазначеній у рахунках-проформах від 21 жовтня 2022 року №102022217 та від 24 жовтня 2022 року №102022218, які подавався до митного оформлення, про що вказано у картці відмови, а інвойс складений на частину товару (за габаритами товар не поміщався в один автомобіль та був розділений на дві частини). Про ці обставини митний орган був повідомлений листом від 14 листопада 2022 року №64, у якому зазначалось, що товар відвантажувався по готовності та інвойси складалися за фактом завантаження автомобілів, тому не могло бути ніяких дійсних сумнівів щодо зазначення в інвойсі суми частини товару - 104009,00 доларів США. Ненадання декларації країни відправлення, на думку позивача, не може бути підставою для невизнання митної вартості товару за заявленим декларантом методом, бо обов`язок подавати такий документ у позивача відсутній та він оформляється відправником.

Позивач вважає, що Волинська митниця не довела та не обґрунтувала наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, які зазначені у частині другій статті 53 МК України. Оскаржуване рішення не містить обґрунтування щодо відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у ньому лише формально зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості та джерело використаної інформації та не обґрунтовано ціну у розмірі 6,20 доларів США/кг щодо товару №5 у зв`язку із коригуванням митної вартості за резервним методом, що не дає підстав вважати таке рішення мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Посилання відповідача при визначенні вартості за резервним методом на МД №UA110140/2022/6789 не є належним доказом, оскільки не зазначено виду товару і його характеристик, виробника, комерційних умов поставки й інших даних, що свідчить про необґрунтованість рішення та винесення його з порушенням приписів статті 55 МК України. Позивач також заперечує проведення консультацій з декларантом, що мають передувати прийняттю рішення митним органом.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.86-93). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом та містять розбіжності: невідповідність номера контракту в інвойсі; платіжне доручення передує даті інвойсу (02 листопада 2022 року), а також сума інвойсу (104009,00 доларів США) відрізняється від суми у платіжному дорученні (206614,75 доларів США); не надано проформу-інвойс, декларацію країни відправлення. Такі розбіжності у документах свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Відповідач вважає, що платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 на суму 206614,75 доларів США не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений у інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040, бо не містить номера фактури, а в контракті відсутній конкретний предмет договору.

На пропозицію надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару ТзОВ «Стас-Груп» надано лист від 11 листопада 2022 року №58 про допущену помилку в інвойсі (щодо номера контракту). Однак інвойс виданий відправником, який і мав би спростувати описки. У листі від 14 листопада 2022 року №64 позивач надав пояснення щодо різниці у сумах рахунків-проформ, але самих документів не надано, як і не надано копію митної декларації країни відправлення, що є обов`язком позивача у разі розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість.

Оскільки позивач не надав необхідних документів, які б документально підтвердили або належно визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Через неможливість застосування наступних методів (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) на товар №5 на рівні 6,20 доларів США/кг за МД №UA110140/2022/6789 від 26 жовтня 2022 року.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.

У відповіді на відзив (а.с.124-125) позивач зазначив, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи специфікацію в банківському платіжному документі. А тому сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи специфікацію, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару. Крім того, відповідач у відзиві не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, а лише зазначив номер і дату митної декларації, використаної для коригування митної вартості окремого оцінюваного товару.

Також не зрозумілим для позивача є твердження відповідача про ненадання проформ-інвойсів до митного оформлення товару, адже такі зазначені в переліку документів при складанні картки відмови №UA205140/2022/020837.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

21 жовтня 2022 року між ТзОВ «Стас-Груп» (покупець) та фірмою Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti (продавець) було укладено контракт №2110-1, за умовами якого продавець продає, а покупець придбаває на умовах EXW-Стамбул продукцію промислове обладнання, в кількості, асортименті, за ціни і в строках поставки, зазначених в рахунках-фактурах до контракту, які є його невід`ємною частиною. Товари, які поставляються за цим контрактом, будуть поставлені протягом 14 днів після отримання 100% передоплати, якщо інші терміни не зазначені в рахунках-фактурах до контракту. Ціна встановлюється в доларах США. Ціна включає вартість упаковки і маркування. Покупець переказує на рахунок продавця як аванс повну вартість товару на підставі проформи-рахунку продавця, якщо в проформі-рахунку не обумовлено інших умов оплати (а.с.32-40).

На виконання умов контракту ТзОВ «Стас-Груп» шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок продавця здійснило попередню оплату на суму 206614,75 доларів США, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50, переклад на а.с.51).

12 листопада 2022 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару - електрогенераторних установок (дизельні та бензинові генератори в асортименті) ТзОВ «Стас-Груп» подало МД №22UA205140081255U5 (а.с.24-28). Фактурна вартість імпортованого товару становить 104009,00 доларів США (еквівалентно 3803463,52 грн), митну вартість визначено на рівні 3899963,51 (з урахуванням транспортних витрат у сумі 96500,00 грн). До митної декларації додано (графа 44 МД): контракт від 21 жовтня 2022 року №2110-1 (а.с.32-40); додаткову угоду №1 до контракту від 22 жовтня 2022 року (а.с.41-43); рахунок-проформу від 21 жовтня 2022 року №102022217 (а.с.44-45); рахунок-проформу від 24 жовтня 2022 року №102022218 (а.с.46-47); рахунок-фактуру (інвойс) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 (а.с.48-49); банківський платіжний документ від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50); пакувальний лист (а.с.56-57); автотранспортну накладну №767322 (а.с.54); договір-заявку від 01 листопада 2022 року №01/11 (а.с.52); довідку про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89 (а.с.53).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації (документи бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних імпортованому товару всередині країни за попередні роки); митну декларацію країни відправлення; прайс-лист виробника товару для широкого кола осіб; проформу-інвойс; договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаний із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На електронне повідомлення митниці позивач листом від 11 листопада 2022 року №58 позивач повідомив, що в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 допущена помилка - зазначено контракт від 21 жовтня 2022 року №2101-1, а правильним слід вважати контракт від 21 жовтня 2022 року №2110-1 (а.с.61). Крім того, листом від 14 листопада 2022 року №64 (а.с.60) позивач повідомив, що товар згідно з інвойсами-проформами від 24 жовтня 2022 року №102022218 та від 21 жовтня 2022 року №102022217 по габаритах не вміщався в один автомобіль; товар завантажувався у міру готовності, а тому загальна кількість та сума товару згідно з інвойсами-проформами можуть відрізнятися від інвойсів, які виставлялися за фактом завантаження автомобілів.

14 листопада 2022 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2022/000258/2 (а.с.13-15) та сформувала картку відмови №UA205140/2022/020837 в митному оформленні товару (а.с.16-18).

Як зазначено у графі 33 рішення, документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а також документи містять розбіжності. Так в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 продавцем зазначено номер контракту від 21 жовтня 2022 року №2101-1, який відрізняється від номера чинного контракту від 21 жовтня 2022 року №2110-1; платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 передує даті інвойсу (02 листопада 2022 року), проте проформу-інвойс не подано до митного оформлення; до митного оформлення не надано декларацію країни відправлення; сума інвойсу становить 104009,00 доларів США, а платіжне доручення в іноземній валюті проведене на суму 206614,75 доларів США; платіж здійснений за контрактом, відповідно до якого його загальна сума рівна сумі поставленого та оплаченого товару на термін дії контракту. Декларантом надано лист від 11 листопада 2022 року №58 про спростування допущеної помилки в інвойсі, проте інвойс виданий відправником, тому спростування мав би зробити відправник. Декларантом не вимогу не надано інвойс-проформу, за яким здійснено оплату за оцінюваний товар, натомість направлений лист-пояснення.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару №5 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації за МД №UA110140/2022/6789 від 26 жовтня 2022 року на товар №5 на рівні 6,20 доларів США/кг. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №22UA205140081845U4 від 15 листопада 2022 року шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а.с.19-23).

Позивач, не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару звернувся до суду із цим позовом.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 21 жовтня 2022 року №2110-1 (а.с.32-40); додаткову угоду №1 до контракту від 22 жовтня 2022 року (а.с.41-43); рахунок-проформу від 21 жовтня 2022 року №102022217 (а.с.44-45); рахунок-проформу від 24 жовтня 2022 року №102022218 (а.с.46-47); рахунок-фактуру (інвойс) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 (а.с.48-49); банківський платіжний документ від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50); пакувальний лист (а.с.56-57); автотранспортну накладну №767322 (а.с.54); договір-заявку від 01 листопада 2022 року №01/11 (а.с.52); довідку про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89 (а.с.53).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так контрактом від 21 жовтня 2022 року №2110-1 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 загальна вартість товару становить 104009,00 доларів США (а.с.48, переклад на а.с.49). Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, їх кількість, ціну, яку покупець сплатив авансом 25 жовтня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 25 жовтня 2022 року №42 (а.с.50, переклад на а.с.51).

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 (104009,00 доларів США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №22UA205140081255U5 від 12 листопада 2022 року (графа 22).

Як вбачається з рахунка-фактури (інвойсу) від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040, товар поставлявся на умовах EXW-Стамбул, Туреччина. Ці умови означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (96500,00 грн), що не заперечується відповідачем.

Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією договором-заявкою на міжнародні транспортно-експедиційні послуги від 01 листопада 2022 року №01/11, укладеним між ТзОВ «Стас-Груп» та фізичною особою-перевізником ОСОБА_1 , довідкою про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89, згідно з якою вартість транспортних послуг за маршруту Стамбул (Туреччина) митний пост Порубне (Україна) становить 96000,00 грн, а вартість експедиційних послуг від міста Стамбул до кордону митний «Порубне-Сірет» - 500,00 грн (а.с.52-53). Крім того, у довідці про транспортно-експедиційні витрати від 07 листопада 2022 року №89 уточнено, що страхування товару не проводилося, навантажувально-розвантажувальні роботи додані до вартості товару.

Окрім цих витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає з умов контракту та рахунку-фактури).

Позивач погоджується з твердженнями відповідача про те, що в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040 номер контракту №2101-1 від 21 жовтня 2022 року відрізняється від номера контракту №2110-1 від 21 жовтня 2022 року, за яким здійснювалася поставка товару. З цього приводу ТзОВ «Стас-Груп» у листі від 11 листопада 2022 року №58, адресованому митному органу, роз`яснило про допущену помилку в номері контракту (а.с.61).

Інвойс (накладна) - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Виписка інвойсу свідчить про те, що товар чи послугу вже надано покупцеві відповідно до умов поставки.

Інвойс складає продавець (постачальник), тож покупець не має можливості самостійно виправити допущену описку, а тому позивач 11 листопада 2022 року звернувся з листом №99 до продавця фірми Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti з проханням пояснити обставини щодо помилки в номері контракту. Листом від 01 березня 2023 року відправник підтвердив про допущену помилку щодо номера контракту; правильним слід вважати номер контракту №2110-1 від 21 жовтня 2022 року (а.с.62, 63).

На думку суду, подані до митного оформлення документи у сукупності разом із письмовими поясненнями позивача давали можливість встановити, що оцінюваний товар був придбаний за контрактом №2110-1 від 21 жовтня 2022 року, адже усі супровідні документи однозначно вказували, що відправником (продавцем) товару є фірма Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti, а покупцем - ТзОВ «Стас-Груп»: як інвойс від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040, так і платіжне доручення в іноземній валюті містять усі реквізити сторін контракту; умови поставки і оплати у контракті та в інвойсі одні і ті ж.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 на суму 206614,75 доларів США не може бути підтвердженням оплати за товар, який зазначений в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040.

Так у платіжному дорученні вказано призначення платежу «передоплата за генератори згідно з контрактом №2110-1 від 21 жовтня 2022 року. Країна завантаження: Туреччина. Країна призначення: Україна». Платіж здійснено на рахунок продавця Demir Makine Ith.Ihr.San.Vetic.Ltd.Sti, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті №2110-1 від 21 жовтня 2022 року.

Варто зазначити, що пунктом 15 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2008 року за №910/15601 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25серпня 2022 року №189, далі - Порядок №216), визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Порядок №216 не містить обов`язкову вимогу здійснювати посилання саме рахунок-фактуру чи рахунок-проформу в банківському платіжному документі.

Отже, вказівка у призначенні платежу на контракт та товари, які оплачуються, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.

У сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, за платіжним документом можливо ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Оскільки умовами договору обумовлено повну передоплату (про що також вказано в інвойсі від 02 листопада 2022 року №IHR2022000000040), то цілком очевидним є те, що платіжне доручення від 25 жовтня 2022 року №42 передує даті інвойсу. При цьому, як і було передбачено контрактом від 21 жовтня 2022 року №2110-1, оплата товару здійснюється покупцем на підставі проформи-рахунку продавця. У матеріалах справи наявні рахунки-проформи від 21 жовтня 2022 року №102022217 на суму 206614,75 доларів США та від 24 жовтня 2022 року №102022218 на суму 40930,00 доларів США (а.с.44, 46, переклад на а.с.45, 47). І хоч рахунки-проформи не є аналогічними рахунку-фактурі (інвойсу), проте товар за номенклатурою у таких документах (товарні позиції) піддається ідентифікації за найменуванням (описом), кількістю, ціною за одиницю. Крім того, товар супроводжувався технічними паспортами, на яких є відмітки продавця (а.с.64-70). Про причини складення продавцем документів (рахунків-проформ та інвойсу) у такий спосіб позивач повідомив у листі від 14 листопада 2022 року №64 (а.с.60): товар поміщено через габарити у різні транспортні засоби; товар відвантажувався в міру підготовки його відправником (а.с.60). Цим позивач пояснює, чому попередня оплата здійснена на суму 206614,75 доларів США, рахунок-фактуру за фактом відвантаження складено на суму 104009,00 доларів США.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про ненадання позивачем рахунків-проформ. В картці відмови №UA205140/2022/020837, в рядку 44 МД від 12 листопада 2022 року №22UA205140081255U5 вказані рахунки-проформи від 21 жовтня 2022 року №102022217 та від 24 жовтня 2022 року №102022218, що підтверджує про їх надання митному органу при митному оформленні імпортованого товару.

Отже, вказані митним органом розбіжності у поданих до митного оформлення документах та недоліки в їх оформленні були пояснені декларантом після отримання запиту митного органу, проте залишились поза увагою останнього.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів без зазначення, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

З приводу ненадання митної декларації країни відправлення суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Суд наголошує, що вимога митного органу про надання копії митної декларації країни відправлення; прайс-листа виробника товару для широкого кола осіб; договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Крім того, відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

Суд повторює, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс). Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики нового товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Митна декларація країни відправлення, про ненадання якої вказав відповідач, може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять, то безпідставною є вимога митного органу надати договір з третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Окремо суд зауважує на безпідставності вимоги митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації (документів бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни за попередні періоди). Для витребовування таких документів відповідно до частина четвертої статті 53 МК України митний орган має довести існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, проте у цьому випадку ні у вимозі декларанту, ні у спірному рішенні таке обґрунтування не наведене.

Немотивованою є вимога відповідача про надання позивачем прайс-листів виробника товару, а ненадання цього документа не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, відповідачем не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД №UA110140/2022/6789 від 26 жовтня 2022 року), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Крім того в поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.

Також суд звертає увагу, що позивачем до митного оформлення за МД від 12 листопада 2022 року №22UA205140081255U5 було заявлено такий товар: товар №1 - бензиновий генератор QST3500 M; товар №2 - бензиновий генератор QST10000 CLE; товар №3 дизельний генератор FE-p-10; товар №4 - дизельний генератор QSTD 9000 GFLE N3; товар №5 - дизельний генератор FE-Y 25 KVA; дизельний генератор FE 35 KVA; дизельний генератор FE 45 KVA, митне оформлення яких здійснювалось за одним пакетом документів. Митним органом скореговано лише митну вартість товару №5, що свідчить про непослідовність дій відповідача, оскільки виходить, що здійснюючи митне оформлення товару №1, №2, №3, №4, у митного органу не виникало сумнівів у заявленій декларантом позивача митній вартості, митне оформлення яких здійснювалося за тими ж документами, що і товару №5.

Крім того, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті рішення про коригування митної вартості товару відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а вже наявною у митного органу ціновою інформацією. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 14 листопада 2022 року №UA205140/2022/000258/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684,00 грн та 7000,00 грн витрати на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 02 березня 2023 року №02/03/23, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Преміум Сервіс» (далі - Адвокатське об`єднання) та ТзОВ «Стас-Груп» (а.с.71-74), акта приймання-передачі наданих послуг від 07 березня 2023 року (а.с.75), рахунка-фактури від 07 березня 2023 року №07/03/23-1 (а.с.76), платіжної інструкції від 07 березня 2023 року №85 (а.с.77).

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 07 березня 2023 року Адвокатським об`єднанням надано такі послуги: правові консультації та роз`яснення з питань правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару (0,5 год) - 500,00 грн, складання позовної заяви (5,5 год) - 6500,00 грн. Платіжна інструкція від 07 березня 2023 року №85 підтверджує оплату послуг.

Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову (а.с.86-93).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання правових консультацій та роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 07 березня 2023 року №86, від 08 березня 2023 року №87 (а.с.11-12), виписками про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.79-80).

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 5684,00 грн (2684,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стас-Груп» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 2, кабінет 329, ідентифікаційний код юридичної особи 44589223) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 14 листопада 2022 року №UA205140/2022/000258/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стас-Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 5684,00 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк