Рішення № 111160365, 23.05.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2023 р. Справа № 120/2858/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Коломієць М.А.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Діденко Н.П.,

представника відповідача: Науменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання постанови протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання постанови протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови 11 Регіональної військово-лікарської комісії №4114 від 14.11.2022 року, якою затверджено свідоцтво про хворобу №705 в частині встановлення причинного зв`язку захворювання із проходженням військової служби.

Ухвалою від 24.03.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

21.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки захворювання позивача виникли до його призову на військову службу. Захворювання хоча й не були діагностовані при призові на військову службу, але патогенетично їх розвиток почався до призову на військову службу.

Також зазначили, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв`язку захворювань, травм, поранень, контузій, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.

27.04.2023 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідачем жодним чином не доведено факту розвитку та наявності захворювань у позивача до початку військової служби.

09.05.2023 року представником 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України надано заперечення у яких вказано, що захворювання позивача зазначені у свідоцтві про хворобу №705 від08.11.2022 року відносяться до хронічних захворювань.

Якщо якийсь фактор впливав на людину впродовж певного часу, ефект від нього накопичувався тривалий термін, то це хронічне захворювання.

Твердження позивача, що дані захворювання були діагностовані лікарями в нього вперше під час проходження військової служби не виключає того, що етіопатогенетично захворювання виникли до призову на військову службу.

15.05.2023 року від позивача надійшла заява у якій зазначено, що із запереченнями відповідача не згоден, а тому на його переконання наявні підстави для визнання протиправною постанови 11 Регіональної військово-лікарської комісії в частині встановлення причинного зв`язку захворювання із проходженням військової служби та зобов`язання повторно скласти постанову про пов`язаність захворювання із проходженням військової служби у відповідності до Закону України "Про військову службу та військовий обов`язок" та Положення №402, зазначивши у пункті 12 свідоцтва про хворобу "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

Ухвалою суду від 17.05.2023 року розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 23.05.2023 року позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та заяві від 15.05.2023 року.

Представник відповідача в судовому засіданні, позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

З 25.02.2022 року по 06.02.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією, що підтверджується копією військового квитка Серія НОМЕР_1 /а.с. 12-14/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.02.2023 року №37 старшого солдата військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , звільненого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 30 січня 2023 року №9-РС у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 06 лютого 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення /а.с. 18/.

Із свідоцтва про хворобу №705 вбачається, що 08 листопада 2022 року госпітальна військово-лікарська комісія терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 13.10.2022 року №1347, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, провела медичний огляд ОСОБА_1 та встановила причинний зв`язок захворювання у формулюванні "Захворювання, НІ, пов`язане з проходженням військової служби" /а.с. 15-17/.

Постановою 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №4114 від 14.11.2022 року затверджено свідоцтво про хворобу №705.

На переконання позивача постанова 11 Регіональної військово-лікарської комісії №4114 від 14.11.2022 року, якою затверджено свідоцтво про хворобу №705 в частині встановлення причинного зв`язку захворювання із проходженням військової служби є протиправною, а тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII).

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Пункт 1.1 Розділу І Положення №402 передбачає, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.4.5 Розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК регіону має право, зокрема:

- оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;

- приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;

- приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).

Згідно з пунктом 1.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, зокрема, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Постанови ВЛК приймаються з урахуванням Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (пункт 1.2 Розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пункту 21.1 Розділу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Пункт 21.25 Розділу ІІ Положення №402 передбачає, що при вирішенні питання про причинний зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) штатна ВЛК може брати до уваги такі документи про причини та обставини поранення: службову та медичну характеристики, витяг з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні по медичну допомогу, матеріали службового розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, довідку військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, історію хвороби або витяг з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини, лікаря військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця про первинне звернення по медичну допомогу, довідку архівної установи. У воєнний час постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення приймається на підставі картки передового району, а також документів, указаних у цьому пункті.

Відповідно до підпункту "д" пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) приймаються з формулюванням "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні

Згідно з підпунктом "е" пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402 постанова ВЛК приймається у формулюванні "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.

Із свідоцтва про хворобу №705, затвердженого постановою 11 Регіональної військово-лікарської комісії №4114 від 14.11.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у формулюванні "Захворювання, НІ, пов`язані з проходженням військової служби".

При цьому, у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що госпітальна військово-лікарська комісія терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону після проведеного медичного огляду ОСОБА_1 прийняла, а 11 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України затвердила постанову про причинний зв`язок його захворювань із військовою службою у формулюванні "Захворювання, НІ, пов`язані з проходженням військової служби", оскільки захворювання позивача виникли до його призову на військову службу (хоча й не були діагностовані при призові на військову службу, але патогенетично їх розвиток почався до призову на військову службу).

Надаючи оцінку таким твердженням представника відповідача, суд зазначає, що застосовуючи, при визначенні причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) позивача, підпункт "е" пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402 госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону не наведено обґрунтувань, що військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

Більше того, застосовуючи підпункт "е" пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402 при визначенні причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) також належними і допустимими доказами не доведено період початку перебігу, початку патогенетичного розвитку хвороби позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови, якою затверджено свідоцтво про хворобу №705 від 08.11.2022 року діяв необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця постанова.

Окрім того, в ході розгляду справи, судом досліджено перевідний епікриз №9955 військово-медичного клінічного центру Центрального регіону /а.с. 19/, епікриз (перевідний) №1137 військової частини НОМЕР_3 /а.с. 20/, виписний епікриз №10592 військово-медичного клінічного центру Центрального регіону /а.с. 21/.

Із вказаною медичної документації вбачається, що позивач протягом тривалого періоду відмічав задишку та тиснучий біль за грудиною.

При цьому, діагностовано початкові прояви церебрального атеросклерозу за відсутності ознак недостатності мозкового кровообігу.

Також, у виписці карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1260 /а.с. 50/ вказано, що ОСОБА_1 встановлено основний діагноз - хронічна ревматична хвороба серця активна фаза, ІІ ступень активності. Рецидивуючий ендоміокардит. Кальциноз МК, АК. Поєднана вада: Стеноз АК І ст., недостатність АК І ст. Стеноз МК І ст., недостатність І-ІІ ст. Розширення висхідного відділу аорти.

Вказуючи на законність спірної постанови, представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що захворювання у позивача виникли до його призову на військову службу, а тому госпітальною військово-лікарською комісією терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону правомірно встановлено причинний зв`язок захворювання у формулюванні "Захворювання, НІ, пов`язане з проходженням військової служби".

Суд звертає увагу, що період проходження військової служби ОСОБА_1 в сукупному становить більше ніж 3 роки 7 місяців, починаючи з 2016 року, що є безспірним та відображено у наявному в матеріалах справи копії військового квитка Серія НОМЕР_1 :

- з 19.08.2016 року по 30.12.2017 року - військова служба з контрактом;

- з 21.05.2018 року по 20.11.2019 року - військова служба з контрактом;

- з 25.02.2022 року по 06.02.2023 року - військова служба за призовом під час мобілізації.

В контексті наведеного та з огляду на період проходження військової служби, можливо дійти висновку, що захворювання позивача, якщо і не виникло у період проходження військової служби, як наполягає відповідач, то однозначно під час проходження військової служби, досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності, що є підставою для застосування підпункту "д" пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402 і прийняття постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з формулюванням "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова в частині встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у формулюванні "Захворювання, НІ, пов`язані з проходженням військової служби" прийнята без урахування можливості застосування підпункту "д" пункту 21.5 Розділу 2 Положення №402, без встановлення періоду початку патогенетичного розвитку хвороби позивача, а також без належного обґрунтування, що військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №4114 від 14.11.2022 року, якою затверджено свідоцтво про хворобу №705 від 08.11.2022 року в частині встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 із проходженням військової служби є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача повторно винести постанову про пов`язаність захворювання ОСОБА_1 із проходженням військової служби у відповідності до Закону України "Про військову службу та військовий обов`язок" та Положення №402 із внесенням змін до свідоцтва про хворобу, зазначивши у пункті 12 "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби", суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

У справі, що розглядається, Положення №402 не визначає безальтернативного обов`язку відповідача винести постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у формулюванні "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби", навпаки встановлює можливість вибору такого формулювання на підставі перевірки медичних документів.

При цьому, адміністративний суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері, а тому не може підміняти регіональну військово-лікарську комісію та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до її компетенції.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в такі повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Крім того, виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що свідоцтво про хворобу №705, яке затверджене постановою 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №4114 від 14.11.2022 року не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у формулюванні "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби".

Слід зазначити, що саме з`ясування та повний аналіз наведених судом у цьому рішенні обставин є необхідним для прийняття 11 Регіональною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по суті правильного рішення щодо встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) позивача, а тому відповідача слід зобов`язати переглянути постанову госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, оформлену свідоцтвом про хворобу №705 від 08.11.2022 року в частині пов`язаності захворювання ОСОБА_1 з проходженням військової служби.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача переглянути постанову госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, оформлену свідоцтвом про хворобу №705 від 08.11.2022 року в частині пов`язаності захворювання ОСОБА_1 з проходженням військової служби та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В свою чергу, враховуючи висновки суду при розгляді даної справи, суд вважає, що вимоги про зобов`язання відповідача повторно винести постанову про пов`язаність захворювання ОСОБА_1 з проходженням військової служби шляхом внесення змін до свідоцтва про хворобу зазначивши у пункті 12 "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" є передчасними та задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №225 від 06 березня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №225 від 06.03.2023 року про оплату 4000 грн. та ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія АВ №1066362 від 06.03.2023 року.

Надаючи оцінку документам, поданим на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що їх заявлений розмір в сумі 4000 грн. відповідає критерію співмірності та розумності, відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також складності справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є обґрунтованими. Відповідачем протилежне не доведене, а судом не встановлене.

При цьому, слід врахувати частковість задоволення позовних вимог позивача та положення частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до якої, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №4114 від 14.11.2022 року, якою затверджено свідоцтво про хворобу №705 від 08.11.2022 року в частині встановлення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 із проходженням військової служби.

Зобов`язати 11 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України переглянути постанову госпітальної військово-лікарської комісії терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, оформлену свідоцтвом про хворобу №705 від 08.11.2022 року в частині пов`язаності захворювання ОСОБА_1 з проходженням військової служби та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень за рахунок бюджетних асигнувань 11 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, 21018, ЄДРПОУ 24979848).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: 11 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України (вул. Князів Коріатовичів, 185, м. Вінниця, 21018, ЄДРПОУ 24979848).

Рішення у повному обсязі складено 29.05.2023 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович