Рішення № 111159589, 23.05.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/186/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Приватного підприємства "Смолянка - Агро",

юридична адреса: вул. Хмельницького Б., 74, с. Грабівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16330;

вул. Козлова, 25, с. Смолянка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16333;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1;

до відповідача: Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

вул. Чернігівська, 3, смт Олишівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15575;

e-mail: olishivka.s.rada@ukr.net;

предмет спору: спонукання до укладення договору оренди землі

представники учасників справи:

від позивача: Водолагін С.М. - адвокат,

від відповідача: Чичеров О.С., Черевко Д.Л. (самопредставництво).

У судовому засіданні 23.05.2023 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.

Приватним підприємством "Смолянка - Агро" (надалі - ПП "Смолянка - Агро") подано позов до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (надалі - Олишівська селищна рада) про зобов`язання Олишівську селищну раду укласти з ПП "Смолянка - Агро" договір оренди земельної ділянки, загальною площею 73,629га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, строком на 20 років, для ведення сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою суду від 21.02.2022, після усунення недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.03.2022 о 12:00; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.05.2022 справу №927/186/22 прийнято до розгляду судом у складі судді Моцьора В.В. зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2022.

08.06.2022 на електронну пошту суду від Олишівської селищної ради надійшли письмові пояснення.

17.06.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на пояснення відповідача.

У судовому засіданні 30.06.2022 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.08.2022 провадження у справі № 927/186/22 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №927/565/22, яка розглядається Господарським судом Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.04.2023 поновлено провадження у справі № 927/186/22, судове засідання призначено на 20.04.2023 (з урахуванням ухвали від 20.04.2023).

13.04.2023 через Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позов, доказів, клопотань про витребування доказів, залучення спеціалістів. До клопотання додано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 20.04.2023 прибули повноважні представники сторін.

Представник відповідача підтримав подане ним до початку розгляду справи по суті клопотання. В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що провадження у справі відкрито ухвалою суду від 21.02.2022. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась. За наявною інформацією на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області Верховний суд розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Черкаської області. Територіальна підсудність Господарського суду Чернігівської області відновлена 25.04.2022. Відповідач зазначає, що вказані обставини не дали змоги підготувати обґрунтований відзив у встановлені судом строки, подати докази та заявити відповідні клопотання.

Представник позивача заперечив щодо заявленого клопотання відповідача.

Згідно з ч.1 ст.207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.4 ст.161 ГПК України, подання заяв по суті, у тому числі відзиву на позовну заяву (відзиву), є правом учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом, ухвалою суду від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі відповідачу було встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвала суду від 21.02.2022 про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 22.02.2022, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 01.03.2022.

Відповідно до ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, карга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст. 80 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи те, що причини неподання відзиву на позов у строк, визначений судом, є поважними та такими, що пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій, а також з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задовольнити частково. Суд надав додатковий строк для подання відзиву на позовну заяву з додатком до 20.04.2023, прийняв до розгляду відзив на позов та долучив його до матеріалів справи. Відмовив відповідачу у задоволенні клопотання в частині витребування доказів та залучення спеціалістів.

Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 11.05.2023 на 10:00.

26.04.2023 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 24.04.2023 №02/186.

28.04.2023 через Електронний суд відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

09.05.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло пояснення по справі.

Судове засідання 11.05.2023 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Чернігові.

Судове засідання відкладено на 23.05.2023 на 12:00 год., про що сторони повідомлені під розписку.

У судове засідання 23.05.2023 прибули повноважні представники сторін.

Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав виступи позивача та відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Смолянка - Агро" у серпні 2020 року звернулось до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області із заявою про передачу ПП "Смолянка - Агро" в оренду, терміном на двадцять років земельну ділянку, загальною площею 73,629 га, для ведення сільськогосподарського виробництва.

31.08.2020 Олишівська селищна рада на тридцять третій сесії сьомого скликання прийняла рішення:

1. Передати ПП "Смолянка - Агро" в оренду строком на двадцять років земельну ділянку під господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348.

2. Селищному голові Малець С.В. укласти з ПП "Смолянка - Агро" договір оренди землі на земельну ділянку, загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348 строком на 20 років, яка розташована в с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області на адміністративній території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

3. Встановити орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію питань земельних відносин.

Як зазначає позивач, протягом 2020 та 2021 років ПП "Смолянка - Агро" відповідно до рішення Олишівської селищної ради Чернігівського районну Чернігівської області від 31.08.2020 намагалось укласти договір оренди земельної ділянки.

Так, 19.11.2021 ПП "Смолянка - Агро" звернулось до голови Олишівської селищної ради Малець С.В. із заявою №138 від 19.11.2021, на виконання п.2 рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 підписати договір оренди земельної ділянки. У заяві зазначено, що надаються на підпис два примірника договору оренди земельної ділянки.

Олишівська селищна рада листом №1435 від 24.11.2021 надала відповідь, якою відмовила у підписанні договору оренди землі у зв`язку з поданням неповного пакету документів і актів, які є невід`ємною частиною договорів оренди землі, зазначила, що наданий проект договору оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства.

Листом від 29.11.2021 №145 ПП "Смолянка - Агро" звернулась до Олишівської селищної ради із заявою підписати договір оренди земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, строком на двадцять років. До вказаної заяви було додано: два примірника проекту договору оренди земельної ділянки (від 18.11.2021 як зазначає позивач), два примірника акту приймання-передачі земельної ділянки, два примірника акту визначення та погодження меж земельної ділянки, витяг з державного реєстру речових прав.

Олишівська селищна рада листом №1554 від 15.12.2021 надала відповідь, якою зазначила, що договір оренди землі від 18.11.2021 не відповідає вимогам законодавства, поданий з неповним переліком невід`ємних частин договору, тому відсутні законні підстави для підписання договору. Також зазначала про нове рішення 11 сесії 8 скликання від 20.09.2021 №315-11/VII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,6290 га ПП "Смолянка - Агро"", прийнятого за клопотанням останнього; рекомендувала розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідно до умов законодавства і погодити його у встановлений законом спосіб.

Відмова відповідача виконати п.2 рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 та підписати договір оренди земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, строком на 20 років, яка розташована в с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області на адміністративній території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, стали підставою для звернення з позовом до суду.

Під час розгляду справи позивачу стало відомо, що відповідач на сімнадцятій сесії восьмого скликання 18.07.2022 прийняв рішення №423-17/VІІІ, яким вніс зміни до рішення одинадцятої сесії восьмого скликання від 20.09.2021 №315-ІІ/V1ІІ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,629 га ПП "Смолянка - Агро", а саме доповнити рішення пунктом 2 такого змісту: "Скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду".

Позивачем у судовому порядку оскаржено вказане рішення Олишівської селищної ради від 18.07.2022 №423-17/VІІІ у відповідній частині.

Так, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2022 у справі №927/565/22 позовні вимоги Приватного підприємства "Смолянка-Агро" до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області сімнадцятої сесії восьмого скликання від 18.07.2022 №423-17/VIII в частині внесення змін до рішення одинадцятої сесії восьмого скликання від 20.09.2021 №315-11/VIII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,629 га ПП "Смолянка-Агро", а саме доповнення рішення пунктом 2 такого змісту: "Скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання від 31.08.2020 року "Про передачу земельної ділянки в оренду".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2022 у справі №927/565/22 залишено без змін. Рішення набрало законної сили 31.10.2023.

Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов свої заперечення обґрунтовує наступним. Відповідач визнає, що рішенням тридцять третьої сесії сьомого скликання Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду" позивачу передано в оренду терміном на 20 років земельну ділянку площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, під господарськими будівлями і дворами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без розроблення проекту землеустрою.

Водночас відповідач зазначає, що земельна ділянка площею 73,529 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, має цільове призначення 16.00 - Землі запасу за Класифікацією видів цільового призначення земель, згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, а цільове призначення 01.01 - Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто має місце зміна цільового призначення земельної ділянки, а отже рішення про надання земельної ділянки у користування може бути прийнято лише на підставі проекту землеустрою.

Крім того, відповідач вказує на те, що межі земельної ділянки кадастровий номер 7422787000:01:003:0348 не збігаються з фактичними контурами споруд та парканів, вона накладається на землі житлової та громадської забудови, має помилку геометрії. Помилково при інвентаризації масиву господарського двору (наразі це земельна ділянка площею 73,629га за кадастровим номером 7422787000:01:003:0348), розробник об`єднав у контур земельної ділянки і землі загального користування (проїзд), дорогу, яка сполучає с. Смолянку та с. Грабівку. Земельна ділянка кадастровий номер: 7422787000:01:003:0348 накладається на земельні ділянки: гр. ОСОБА_1 площа земельної ділянки 0.2500га (кадастровий номер: 7422787000:01:003:0028) та гр. ОСОБА_2 площа земельної ділянки 0,0865га (кадастровий номер: 7422787000:01:003:0024) та земельну ділянку площею 0,2942 га (кадастровий номер: 7422787000:01:003:0027). Також в межах спірної земельної ділянки наявна земельна ділянка загальною площею 0,25 га, яка відповідно до договору оренди землі від 26.12.2007 передана Куликівською районною державною адміністрацією Чернігівської області ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." на 49 років.

На думку відповідача, виконання п.2 рішення тридцять третьої сесії восьмого скликання Олишівської селищної ради від 31.08.2020 неможливе до розроблення проекту землеустрою, який відповідатиме положенням діючого законодавства.

У зв`язку з цим, за клопотанням позивача (06.09.2021 №104), відповідачем прийнято рішення 11 сесії 8 скликання від 20.09.2021 №315-11/VІІІ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,6290 га ПП "Смолянка - Агро". Вказаним рішенням надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,6290 га, зобов`язано в проекті землеустрою зробити поділ земельної ділянки з фактичним виділенням ріллі, рекомендовано здійснити заходи щодо розроблення документації із землеустрою та подати її на розгляд сесії Олишівської селищної ради. Позивачу також роз`яснено про необхідність вирізати площу накладок на землі житлової та громадської забудови; відокремити, шляхом поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7422787000:01:003:0348, землі загального користування (проїзд) та привести у відповідність угіддя земельної ділянки відповідно даних роздержавлення та картографічного матеріалу.

Рішенням 18 сесії 8 скликання від 13.10.2023 №428-18/VІІІ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 73,6290 га ПП "Смолянка - Агро" відмовлено ПП "Смолянка - Агро" у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва площею 57,1773 га та 14,0746 га та рекомендовано привести проект землеустрою відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач у відповіді на відзив наголошує на тому, що відповідачем не надано доказів того, що земельні ділянки: площею 0.2500га (кадастровий номер: 7422787000:01:003:0028), площею 0,0865га (кадастровий номер: 7422787000:01:003:0024) та площею 0,2942 га (кадастровий номер: 7422787000:01:003:0027), на які накладається спірна земельна ділянка, були передані громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно для будівництва, обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. На думку позивача, на момент прийняття відповідачем рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду", не існувало накладок земельної ділянки за кадастровим номером 7422787000:01:003:0348 на зазначені вище земельні ділянки. Позивач вважає, що твердження відповідача про необхідність розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду є безпідставними та такими, що суперечать приписам ст. 123 Земельного кодексу України.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7422787000:01:003:0028, 7422787000:01:003:0024, 7422787000:01:003:0027 документація із землеустрою розроблена ще в 2011 році та внесена до земельного кадастру, а на земельну ділянку з кадастровим номером 7422787000:01:003:0348 документація із інвентаризації розроблена в 2018 році та зареєстрована в 2019 році. На думку відповідача, позивачу відомо про вищевказані факти, у зв`язку із розробленням ним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Також відповідач зазначає, що рішення Олишівської селищної ради від 31.08.2020 "Про передачу земельної ділянки в оренду" не відповідає вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, оскільки надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється виключно на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з п. б, ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,- на землі комунальної власності.

За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений ст. 123 Земельного кодексу України.

Отже, Олишівська селищна рада має право передавати у власність або в користування землі комунальної власності на території Чернігівської області, але в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 03.09.2021 та інформацією із Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер: 7422787000:01:003:0348; цільове призначення: 16.00; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: землі запасу; форма власності: комунальна; площа: 73,629 га; місце розташування: Чернігівська область, Куликівський район, Смолянська сільська рада, власник: Олишівська селищна об`єднана територіальна громада в особі Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Судом встановлено, що Олишівська селищна рада на тридцять третій сесії сьомого скликання 31.08.2020 прийняла рішення передати ПП "Смолянка - Агро" в оренду строком на двадцять років земельну ділянку під господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348 та селищному голові Малець С.В. укласти з ПП "Смолянка - Агро" договір оренди землі на земельну ділянку, загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348 строком на 20 років, яка розташована в с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області на адміністративній території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

В абзаці 3 пункту 3 вказаного Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно з абзацу 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Абзацами 5 та 6 пункту 5 цього Рішення визначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №371/957/16-а від 22 січня 2019 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки рішення Олишівської селищної ради тридцять третьої сесії сьомого скликання від 31.08.2020 є чинним, у позивача виникло право на отримання в оренду строком на двадцять років земельної ділянки під господарськими будівлями і дворами, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, яка розташована в с. Смолянка Куликівського району Чернігівської області на адміністративній території Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Також, суд звертає увагу на те, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2022 у справі 3927/565/22 за позовом Приватного підприємства "Смолянка-Агро" до Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про скасування рішення встановлено, що "рішення Олишівської селищної ради Чернігівського районну Чернігівської області від 31 серпня 2020 року "Про передачу земельної ділянки в оренду" та рішення Олишівської селищної ради Чернігівського районну Чернігівської області від 20 вересня 2021 року №315-11/VIII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовною площею 73,6290 га ПП "Смолянка-Агро", є актами індивідуальної дії, на підставі яких у позивача виникло право на отримання в оренду земельної ділянки, а тому відповідач не мав підстав для скасування такого рішення.".

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

За змістом ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Позивачем не було заявлено вимогу щодо укладання договору оренди землі у певній редакції, тому суд не досліджує відповідність договору вимогам законодавства.

Враховуючи встановлені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування правових та фактичних підстав для задоволення позову відповідачем суду не надано.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджені судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

При ухваленні рішення в даній справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а саме: 2481,00грн - судовий збір, 20 000,00грн - за надану правничу допомогу.

Також позивачем зазначено про те, що докази щодо розміру судових витрат, які будуть понесені при розгляді даної справи, будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення (ч.8 ст.129 ГПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжного доручення від 04.02.2022 сплачено 2481,00грн судового збору.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2481,00грн.

У зв`язку із ненаданням позивачем доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу і зазначенням у позовній заяві про те, що такі докази будуть надані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення (ч.8 ст.129 ГПК України), судом не вирішується питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 4, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Олишівській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області (код 04412544, вул. Чернігівська, 3, смт Олишівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15575) укласти з Приватним підприємством "Смолянка - Агро" (код 34739782, вул. Хмельницького Б., 74, с. Грабівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16330) договір оренди земельної ділянки загальною площею 73,629 га, кадастровий номер 7422787000:01:003:0348, строком на двадцять років, для ведення сільськогосподарського виробництва.

3. Стягнути з Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412544, вул. Чернігівська, 3, смт Олишівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15575) на користь Приватного підприємства "Смолянка - Агро" (код 34739782, вул. Хмельницького Б., 74, с. Грабівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16330) 2481,00грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення виготовлено 29.05.2023.

Суддя В.В. Моцьор