Рішення № 111142387, 29.05.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6276/23

Провадження № 2-а/161/166/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Рудської С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

20.04.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 23.03.2023 року він виявив прикріплене до належного йому транспортного засобу BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності від 23.03.2023 року серії та номер LMR-3202451. Того ж дня, він звернувся до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради (далі Департамент) з проханням закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Натомість, 20.04.2023 року ним було отримано від відповідача постанову серії та номер LMR-3202451 від 24.03.2023 року, якою його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП (далі оскаржувана постанова). Із оскаржуваної постанови слідує, що 23.03.2023 року о 13:06, за адресою: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 15, особа, яка керувала автомобілем BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів, чим порушила вимоги п. 15.10 «в» ПДР України. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 50. З вказаною постановою він категорично не погоджується та вважає її незаконною, оскільки стоянку транспортного засобу він здійснив на краю тротуару, де для руху пішоходів залишалося щонайменше 2 м. У свою чергу, інкриміноване йому правопорушення вчинила особа, яка керувала транспортним засобом TOYOTA, д.н.з. НОМЕР_2 , та припаркувалася біля нього пізніше, тим самим залишивши для пішоходів менше 2 метрів. Просить суд скасувати оскаржувану постанову, провадження відносно нього у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.04.2023 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 17).

08.05.2023 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що 23.03.2023 року інспектор з паркування департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Осінкіним В.В. було виявлено транспортний засіб BMW 328і, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого порушив вимоги п. 15.10 «в» ПДР України та вчинив правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Дане адміністративне правопорушення зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Встановивши наявність в діях позивача складу інкримінованого правопорушення, щодо нього було винесено оскаржувану постанову. Вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП відбулось із повним дотриманням вимог чинного процесуального та матеріального законодавства. Вказує, що автомобіль позивача розміщено на тротуарі де поряд немає жодного дорожнього знаку, який дозволяє стоянку на тротуарі. Крім того, ОСОБА_1 не вірно трактує п. 15.10. «в» ПДР України та зазначає, що його автомобіль стоїть на краю тротуару, що не відповідає дійсності. За диспозицію пп. «в» п. 15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля проїжджої частини, а не внутрішній бік, як зазначає позивач. У задоволенні позову просить відмовити (а.с. 22-27).

18.05.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування своїх доводів останній зазначає, що сторона відповідача безпідставно посилається на недотримання ним вимог п. 15.10 «б» ПДР України, попри ту обставину, що порушення вказаної вимоги не покладено в основу оскаржуваної постанови. Чинні вимоги ПДР передбачають можливість стоянки легкового автомобіля на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. При цьому, помилковими є доводи відповідача про заборону руху по тротуару, оскільки такий рух дозволяється для виконання вимог п. 15.10 «в» ПДР України. У свою чергу, доводи представника Департамент про те, що його автомобіль був припаркований не на краю тротуару є помилковими, оскільки п. 15.10 «в» ПДР не вказує, на якому саме краю тротуару може бути здійснена стоянка зовнішньому чи внутрішньому. Позов підтримав та просив його задовольнити (а.с. 42-46).

Вищевказана відповідь на відзив була отриманою відповідачем 18.05.2023 року (а.с. 52), однак станом на дату постановлення даного судового рішення заперечення на відповідь на відзив від останнього на адресу суду не надходили.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові та електронні докази, надані сторонами у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.03.2023 року старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту Осінкіним В.В. було згенеровано повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії та номер LMR-3202451, яким особу, яка керувала транспортного засобу BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 та здійснила стоянку за адресою: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, повідомлено про розгляд справи 24.03.2023 року о 09:00 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

24.03.2023 року старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту Осінкіним В.В. було винесено постанову серії та номер LMR-3202451, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 680 грн.

Зі змісту вищевказаної постанови слідує, що 23.03.2023 року о 13:06, за адресою: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, особа, яка керувала автомобілем BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів, чим порушила вимоги п. 15.10 «в» ПДР України. Вимір здійснено ручним лазерним світловіддалеміром BOSCH GLM 50 (а.с. 33).

Той факт, що автомобіль BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 станом на 23.03.2023 року перебував у власності ОСОБА_1 жодною зі сторін не оспорюється.

Згідно п. 15.10 «в» ПДР України стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до вимогст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Згідно п. 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як встановлено судом, позивач свою провину у вчиненні інкримінованого правопорушення, яке кваліфіковане за ч. 3 ст. 122 КУпАП не визнає та ствердив, що вимог ПДР України він не порушував.

Про вищевказану обставину також свідчить його клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке було надіслано останнім на електронну пошту Департаменту 23.03.2023 року (а.с. 4-5).

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками вчинення ним адміністративного правопорушення, передбачене за ч. 3 ст. 122 КУпАП, стороною відповідача суду не надано.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Як вбачається із фототаблиці, наданої стороною відповідача разом із відзивом на позовну заяву, на такій зафіксовано автомобілі BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 , та TOYATA Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , водій вказаних транспортних засобів здійснили стоянку на тротуарі за адресою: м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 17. Вказані автомобілі були розміщені таким чином, що для руху пішоходів залишалося менше 2 м.

Як зазначає у своєму позові ОСОБА_1 , стоянку належного йому автомобіля він здійснив на крайній внутрішній частині тротуару (під опорною стіною) в той час, коли автомобіль TOYATA Camry, д.н.з. НОМЕР_2 , припаркованим там не був.

Вищевказана обставина Департаментом в жодній мірі не спростована, а тому жодні підстави стверджувати про те, що саме ОСОБА_1 , 23.03.2023 року о 13:06, за адресою: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 17, здійснив стоянку транспортного засобу BMW 328i, д.н.з. НОМЕР_1 , на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше 2 метрів відсутні.

Варто зауважити, що не спростовують таких доводів й матеріали фотофіксації інкримінованого позивачу порушення вимог п. 15.10 «в» ПДР України.

Зокрема, показник ручного лазерного світловіддалеміру BOSCH GLM 50 не може бути взятим до уваги, оскільки із фототаблиці взагалі не зрозуміло в який спосіб здійснювалися виміри відстані розташування вищезгаданий транспортних засобів (з якою до якої точки) та яких такі стосуються.

При цьому, стороною відповідача взагалі не було надано будь-яких доказів того, що ручний лазерний світловіддалемір BOSCH GLM 50 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, свідоцтво якого станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення було чинним, і міг використовуватися 23.03.2023 року старшим інспектором (інспектором з паркування) Департаменту Осінкіним В.В. правомірно.

Безпідставними є посилання представника Департаменту у його відзиві на позовну заяву щодо порушення позивачем вимог п. 15.10 «б» ПДР України, оскільки порушення вказаної норми ОСОБА_1 не інкримінується та така в основу оскаржуваної постанови не покладена.

Поряд з цим, посилання сторони відповідача на те, що транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару не містять у собі юридичного підтексту та є його власним трактування чинного законодавства, оскільки ані положеннями ПДР України, ані будь-якими іншими нормативно-правовими актами не наведено обов`язок водія при дотриманні вимог п. 15.10 «в» ПДР України здійснювати стоянку транспортного засобу саме на зовнішньому боці тротуару, що знаходиться біля проїжджої частини.

Також, у своєму відзиві відповідач вказує, що на тротуарі заборонений рух, а тому автомобіль можливо припаркувати лише на його зовнішньому краю, але це спростовується правовою позицію Верховного Суду, яка викладена у п. п. 32-33 постанови від 07.11.2019 року у справі № 524/9162/16-а, де зазначено, що очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов`язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення рух, пов`язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.

Вищенаведене, на переконання суду, свідчить про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП на підставі оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 536,80 грн., сплачені останнім при зверненні до суду з даним позовом.

На підставі ст.ст. 247, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 132, 134, 139, 229, 241-246, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову старшого інспектора (інспектора з паркування) Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради Осінкіна В.В. серії та номер LMR-3202451 від 24.03.2023 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути з Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 29 травня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська