Ухвала суду № 111135547, 25.05.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 травня 2023 року ЧернігівСправа № 620/9074/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ПоліщукЛ.О., розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить:

визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті при звільненні позивачу компенсації за не отриману щорічну додаткову відпустку як одинокій матері за період проходження служби, а саме з 31.03.2016 по 06.09.2022;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за не отриману щорічну додаткову відпустку як одинокій матері за період проходження служби, а саме з 31.03.2016 по 06.09.2022;

визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті при звільнені позивачу компенсації за невикористану чергову відпустку за 2022 рік строком 20 (двадцять) діб;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2022 рік строком 20 (двадцять) діб;

визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за весь період проходження служби, строком 42 доби;

зобов`язати відповідача виплати позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за весь період проходження служби, строком 42 доби;

визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні індексації її грошового забезпечення у період з 31.03.2016 по 31.12.2021;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію її грошового забезпечення у період з 31.03.2016 по 31.12.2021;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду військовослужбовця за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022р. № 168 у розмірі 363809,52 грн;

визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті - компенсації за не отримане речове майно у період проходження служби з 29.04.2016 по 06.09.2022;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за не отримане речове майно у період проходження служби з 29.04.2016 по 06.09.2022.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване тим, що спірні відносини пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, а отже, відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць. Оскільки, зі служби позивач була звільнена 06.09.2022, то звернувшись до суду 05.01.2023 вона пропустила зазначений строк.

Розглянувши по суті вказане клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

За приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд зауважує, що відповідач помилково вважає, що предмет розгляду даної справи стосується стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Так, у цій справі позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просить здійснити нарахування та виплату компенсації за частину невикористаної відпустки, індексації її грошового забезпечення та стягнути з відповідача додаткову винагороду військовослужбовця, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 280/9017/20, в якій мали місце аналогічні спірні правовідносини, дійшов висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки також є частиною заробітної плати.

Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.05.2018 у справі №808/858/16.

Суд зазначає, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9-рп/2013.

Так, у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013(справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другоїстатті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другійстатті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» від 19.08.2022 № 928 дію карантину через COVID-19 продовжено до 31 грудня 2022 року.

З огляду на вказане, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду у вказаній частині позовних вимог є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до зазначених вище положень КЗпП України не обмежене будь-яким строком.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.

Що стосується позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно з 29.04.2016 по 06.09.2022, то ухвалою суду від 22.12.2022 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вказаної ухвали від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, аргументована тим, що своєчасно звернутися до суду позивач не мав можливості у зв`язку з проживанням в Городянській ОТГ, яка відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 29.06.2022 № 138, належить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, а також наявні перебої зі світлом.

Відповідно до ухвали від 24.01.2023, враховуючи викладені в заяві обставини, суд дійшов висновку, що пропущення строку звернення до суду обумовлено поважними причинами, а тому його необхідно поновити. Відповідно було відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Дослідивши зміст, поданого 02.03.2023 до суду відповідачем відзиву та доданих до нього документів, встановлено, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у два періоди - з 31.03.2016 по 27.02.2019 та з 26.03.2019 по 06.09.2022.

У постановах від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, від 23.06.2022 у справі №540/1951/20 Верховний Суд дійшов висновку, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Враховуючи правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Суд зауважує, що з даним позовом позивач звернулась до суду 12.12.2022, що підтверджується штампом на конверті. З огляду на встановлені обставини та на подану нею заяву про поновлення строку, суд дійшов висновку, що докази поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно за період проходження ОСОБА_1 військової служби з 29.04.2016 по 27.02.2019 нею до суду не надано.

Що стосується періоду проходження служби з 26.03.2019 по 06.09.2022, то суд не знаходить підстав для зміни висновку, викладеного в ухвалі суду від 24.01.2023. Окрім того, суд бере до уваги, що з даним позовом позивач звернулась до суду 12.12.2022. Тому, зважаючи на вказані нею у заяві про поновлення строку обставини та на те, що зі списків особового складу частини вона була виключена 06.09.2022, суд вважає, що ОСОБА_1 у зазначеній частині позовних вимог звернулась до суду у розумний строк.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 122 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на вказане, клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду слід задовольнити частково.

Керуючись статтями171,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті компенсації за не отримане речове майно, у період проходження служби з 29.04.2016 по 27.02.2019; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсації за не отримане речове майно у період проходження служби з 29.04.2016 по 27.02.2019 залишити без розгляду.

В задоволенні решти клопотання - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена в строк і порядок, передбачені статтями 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Поліщук