Рішення № 111133596, 26.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 540/8488/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Каховської міської ради в особі органу опіки та піклування до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Херсонського окружного адміністративного суду 22.12.2021 надійшла позовна заява Каховської міської ради в особі органу опіки та піклування до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області щодо не надання до органу опіки та піклування Каховської міської ради заповненого «Акту внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі сторонньою особою - ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області щодо не вчинення дій по вилученню та переданню малолітньої дитини жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із сторонньою особою ОСОБА_1 для обстеження та за потреби - лікування до КНП «Каховська центральна міська лікарня імені Панкеєвих Каховської міської ради»;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області надати до органу опіки та піклування Каховської міської ради заповнений "Акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку" на малолітню дитину жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі сторонньою особою - ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області вчинити дії по вилученню та переданню малолітньої дитини жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із сторонньою особою ОСОБА_1 для обстеження та за потреби - лікування до КНП «Каховська центральна міська лікарня імені Панкеєвих Каховської міської ради».

Ухвалою судді від 28.12.2021 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання нової редакції позову, в якій визначитись з позовними вимогами щодо Головного управління Національної поліції в Херсонській області або визначитись з кількістю відповідачів.

Ухвалою судді Херсонської окружного адміністративного суду Дубровної В.А. від 17.01.2022 відкрито провадження по справі та ухвалено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією рф.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено її Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.03.2023 справу №540/8488/21 передано для розгляду головуючому судді Скупінській О.В.

Суддя зазначає, що матеріалів справи №540/8488/21 у паперовому вигляді головуючому по справі не передано. Надано лише доступ до статистичної картки справи № 540/8488/21 та її матеріалів в автоматизованій системі документообігу Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді від 03.04.2023 позовну заяву Каховської міської ради в особі органу опіки та піклування прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд в порядку статті 262 КАС України.

31.01.2022 до Херсонського окружного адміністративного суду (вх.№2955/22) від Головного управління Національної поліції в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що дитина 2015 року народження, у відношенні якої позивач просить надати складений акт, мешкає з ОСОБА_2 , дитина не є бездоглядною і не перебуває у громадському місці без нагляду, дівчинка вважає ОСОБА_2 своєю матір`ю, що унеможливлює складення акту про знайдену дитину та її доставку.

19.04.2023 до Одеського окружного адміністративного суду (вх.№ЕС/3645/23) надійшли доповнення до відзиву, у яких Головне управління Національної поліції в Херсонській області вказує, що у провадженні слідчого відділення перебуває кримінальне провадження №12021231190000650 від 30.12.2021 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.166 КК України під час якого призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Згідно висновку експерта встановлено, що дитина перебуває в прямій біологічній спорідненості з ОСОБА_2 з якою вона мешкає.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що у провадженні Каховського міськрайонного суду Херсонської області перебувала справа № 658/1257/21 за позовом ОСОБА_2 , заінтересовані особи Каховський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та орган опіки та піклування Каховської міської ради Херсонської області, про встановлення факту народження дитини жіночої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 24.05.2021 провадження у справі зупинене, до проведення молекулярно-генетичної експертизи.

07.09.2021 на адресу Каховського міськрайонного суду Херсонської області надійшов лист про неможливість проведення експертизи за наявними в справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.11.2021 по справі № 658/1257/21 позовну заяву залишено без розгляду на підставі заяви позивача.

Каховська міська рада неодноразово верталась до структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області (а.с.9-10) із зверненнями з проханням надати органу опіки та піклування Каховської міської ради Акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, що затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 за №1095/1239 або підтверджувальні документи на дитину жіночої статі, 2014 року народження, що мешкає разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

На зазначені звернення Каховської міської ради, структурним підрозділом Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області надавались відповіді щодо відсутності законних підстав для складення вказаного акту.

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо не надання до органу опіки та піклування Каховської міської ради заповненого «Акту внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі сторонньою особою - ОСОБА_1 та щодо не вчинення дій по вилученню та переданню малолітньої дитини жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із сторонньою особою ОСОБА_1 для обстеження та за потреби - лікування до КНП «Каховська центральна міська лікарня імені Панкеєвих Каховської міської ради», позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначає Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно приписів ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.

Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.

Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.

За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження. Для підтвердження такої реєстрації орган державної реєстрації актів цивільного стану видає довідку про народження із зазначенням факту мертвонародження. Державна реєстрація смерті в такому разі не проводиться.

У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.

Про народження дитини мертвою або про її смерть на першому тижні життя заклад охорони здоров`я, що надавав медичну допомогу матері під час пологів або в якому помер новонароджений, та судово-медична установа (якщо факт смерті встановлено поза закладом охорони здоров`я) повідомляють органи державної реєстрації актів цивільного стану.

Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров`я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування.

Прізвище, ім`я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров`я та довідки з місця проживання дитини.

У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред`явленням паспорта громадянина України.

Як встановлено судом та не є спірним у справі, за адресою АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 мешкає дівчинка, 2014 року народження, без державної реєстрації її народження та, відповідно, без визначення її походження у встановлений законодавством спосіб.

Так, механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини визначає Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, відповідно до п.7, 69,70 якого зазначено, що у разі коли дитина покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, або її відмовилися забрати батьки чи інші родичі, підкинута чи знайдена, складається акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.

Служба у справах дітей готує документи для реєстрації народження підкинутої, знайденої дитини та подання їх органам реєстрації актів цивільного стану за місцем виявлення такої дитини.

Реєстрація народження підкинутої, знайденої дитини, особу якої встановлено, проводиться за місцем проживання її батьків або одного з них, а якщо місце проживання батьків невідоме - за місцем її виявлення.

Рішення про реєстрацію народження підкинутої, знайденої дитини приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей протягом 15 днів після надходження повідомлення про таку дитину. В рішенні зазначається прізвище, ім`я, по батькові, які присвоюються дитині, прізвище, ім`я, по батькові її батьків, а якщо батьки дитини невідомі - прізвище, ім`я, по батькові чоловіка і жінки, яких органи реєстрації актів цивільного стану повинні записати батьками дитини.

У разі коли дата народження дитини невідома, служба у справах дітей подає органу охорони здоров`я клопотання про встановлення її віку.

Для реєстрації народження підкинутої, знайденої дитини служба у справах дітей подає відповідну заяву органу реєстрації актів цивільного стану.

Представнику служби у справах дітей, який подав заяву та документи для реєстрації народження дитини, видається свідоцтво про народження дитини та довідка із зазначенням статті Сімейного кодексу України, на підставі якої до книги реєстрації народжень внесені відомості про батьків дитини. В подальшому ці документи зберігаються в особовій справі дитини за місцем її влаштування.

Реєстрація народження дитини, покинутої в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, а також дитини, мати якої померла чи місце проживання матері встановити неможливо, проводиться органами реєстрації актів цивільного стану за місцем знаходження закладу, в якому народилась або залишена дитина, відповідно до пункту 69 цього Порядку.

Про реєстрацію народження дитини орган реєстрації актів цивільного стану письмово повідомляє службу у справах дітей.

Спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1095/1239, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 січня 2014 року за № 74/24851, затверджено Інструкцію щодо заповнення форми акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку (далі Інструкція №1095/1239), що визначає порядок заповнення форми акта органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

У разі виявлення дитини, яку підкинуто чи знайдено поза закладом охорони здоров`я (на вулиці, у транспорті або в інших громадських місцях), Акт складається службовою особою органу внутрішніх справ за місцем виявлення дитини в присутності медичного працівника закладу охорони здоров`я, який викликається на вимогу службової особи органу внутрішніх справ.

Акт складається в присутності особи, яка знайшла (виявила) підкинуту чи знайдену дитину, та понятих.

Службова особа органу внутрішніх справ негайно повідомляє про виявлення такої дитини службу у справах дітей за місцем виявлення дитини (п.2 Інструкції №1095/1239).

Акт складається в день виявлення підкинутої чи знайденої дитини, у ньому зазначається дата (число, місяць, рік) його складання та вказується місце, де складено Акт (найменування населеного пункту, район тощо) (п.4 Інструкції №1095/1239).

Відповідно до пунктів 5-16 Інструкції №1095/1239, в Акті зазначаються посада, прізвище, ім`я, по батькові службової особи органу внутрішніх справ, якою складається Акт.

В Акті чітко зазначаються анкетні дані осіб, у присутності яких складається Акт, а саме: посада, прізвище, ім`я та по батькові, адреса місця проживання, місце роботи, документ, що посвідчує особу (за наявності), інші відомості.

В Акті зазначаються стать підкинутої чи знайденої дитини, вказується конкретне місце її виявлення та обставини, анкетні дані особи, яка її знайшла, час доби та інші обставини, які мають суттєве значення.

В Акті зазначаються прикмети дитини, а саме: приблизний вік, вага, зріст, чітко - колір очей, волосся, шкіри, етнічні особливості, особливі прикмети (плями, шрами, родимки).

Окремо вказується одяг, у який була вдягнута дитина, які речі при собі мала, у тому числі документи.

З урахуванням віку та розвитку дитини з`ясовується у неї місце проживання батьків, інших родичів, їхні анкетні дані, інші обставини, що мають значення для встановлення особи дитини.

За відсутності цих даних в Акті обов`язково робиться відмітка.

В Акті вказується стан здоров`я дитини: зовнішньо здорова, хвора, свідомість, колір шкірних покривів, слизових оболонок, наявність тілесних ушкоджень, де, які, описуються дані об`єктивних методів обстеження (аускультація, пальпація) дитини за органами та системами (число дихальних рухів, число серцевих скорочень, реакція на зовнішні подразники тощо).

В Акті зазначається найменування та місцезнаходження закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту дітей, куди знайдена чи підкинута дитина доставлена.

Акт підписується службовою особою, якою складено Акт, особою, що знайшла (виявила) дитину, працівником закладу охорони здоров`я, представником служби у справах дітей (вказуються посада (звання), прізвище, ім`я, по батькові та ставиться підпис) та понятими.

Акт засвідчується печаткою органу, де працює особа, якою складено Акт.

В Акті зазначаються посада, прізвище, ім`я, по батькові службової особи закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту дітей, яка прийняла доставлену дитину, ставиться її підпис.

Підпис засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту дітей, куди доставлена підкинута чи знайдена дитина.

Подальше влаштування дитини здійснюється відповідно до вимог законодавства органом опіки та піклування за місцем виявлення дитини, про що приймається відповідне рішення, тому в Акті зазначається лише установа, де дитина тимчасово перебуватиме до прийняття такого рішення.

В Акті вказуються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові службової особи органу внутрішніх справ, якою доставлена знайдена чи підкинута дитина, ставиться її підпис.

В Акті зазначаються дата (число, місяць, рік) та час (години, хвилини) доставляння дитини.

Акт складається у трьох примірниках.

Перший примірник Акта залишається в закладі охорони здоров`я, в якому виявлена дитина, або в закладі соціального захисту дітей, до якого доставлена знайдена чи підкинута дитина.

Другий примірник Акта передається до районної державної адміністрації або до виконавчого органу відповідної місцевої ради.

Третій примірник Акта долучається до особової справи дитини, яка передається за місцем подальшого її виховання.

Згідно п.17 Інструкції №1095/1239, для своєчасного встановлення відповідного статусу дитині та вирішення питання щодо її подальшого влаштування копія Акта після його підписання особами, зазначеними в пункті 10 цієї Інструкції, невідкладно направляється до відповідного органу опіки та піклування.

Отже, з наведеного нормативного регулювання вбачається, що направленню Акту до відповідного органу опіки та піклування передує його складення та підписання.

В свою чергу, бездіяльність відповідача щодо не складення Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області складався «Акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину не є предметом спору у даній справі.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Пунктами 1, 3, 8 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

З аналізу вищевказаних норм законодавства можна дійти висновку, що право на звернення до суду мають особи, права, свободи та інтереси яких порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень на момент звернення. Особа, яка звертається до адміністративного суду за захистом самостійно визначає спосіб, передбачений статтею 5 КАС України, та обґрунтовує у позовній заяві заявлені вимоги, задоволення яких повинно призвести до поновлення прав, свобод та інтересів.

Важливо зазначити, що відповідно до усталеної судової практики обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка безпосередньо або через представника стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16 та ін.).

Також суд звертає увагу на те, що у статті 9 КАС України закріплені принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

Так, відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (пункт 1 частини другої статті 72 КАС України).

У силу вимог статей 73-76 КАС України докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом). достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи), достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування).

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи з принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд визначає, які обставини входять до предмета доказування, які докази подані або мають бути подані тим чи іншим учасником справи, вживає заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та надає оцінку зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Водночас принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

Таким чином, принцип диспозитивності передбачає розгляд судом справи в межах позовних вимог і підстав позову, визначених особою, яка звернулася за захистом до суду. Вихід суду за межі позовних вимог процесуальний закон допускає як виняток у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і таких відхід обґрунтований судом у судовому рішенні.

Стосовно питання ефективності судового захисту прав та інтересів особи, то суд вважає за необхідне вказати таке.

За правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Тобто, адміністративний суд, використовуючи всі надані йому процесуальним законом повноваження, з урахуванням фактичних обставин справи та положень законодавства, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав позивача, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити негайне поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, призводити до потрібних (бажаних) позивачу результатів (наслідків); ухвалення судами рішень, які безпосередньо не призводять до необхідних змін в обсязі прав позивача або не гарантують забезпечення примусового виконання судового рішення, не відповідає змісту цього поняття.

Із питанням щодо забезпечення ефективності судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві безпосередньо пов`язане питання щодо меж розгляду судами позовних вимог, апеляційної чи касаційної скарг, зокрема, право суду самостійно, з виходом за межі позовних вимог або вимог апеляційної чи касаційної скарг, застосовувати найбільш ефективний за даних обставин спосіб захисту прав позивача.

З цього приводу слушним видається правовий висновок, сформульований Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/1961/18, відповідно до якого вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: 1) лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; 2) повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; 3) вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із позовом позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області щодо не надання до органу опіки та піклування Каховської міської ради заповненого «Акту внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі сторонньою особою - ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області щодо не вчинення дій по вилученню та переданню малолітньої дитини жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із сторонньою особою ОСОБА_1 для обстеження та за потреби - лікування до КНП «Каховська центральна міська лікарня імені Панкеєвих Каховської міської ради».

Позовні вимоги позивач обґрунтував виключно наявністю обов`язку у відповідача скласти Акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку.

Письмових заяв від позивача про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, поданих у порядку частини першої статті 47 КАС України, матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відповідно до статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Отже, саме позивач є ініціатором розгляду в суді публічно-правового спору, визначення предмету, підстав позову та обрання способу захисту.

Верховний Суд у постанові від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 вказав, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Так, із поданої позивачем позовної заяви вбачається, що:

- предметом позову є бездіяльність структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області щодо не надання до органу опіки та піклування Каховської міської ради заповненого «Акту внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину та бездіяльність щодо не вчинення дій по вилученню та переданню малолітньої дитини для обстеження та за потреби - лікування до КНП «Каховська центральна міська лікарня імені Панкеєвих Каховської міської ради»;

- правовою підставою позову вказано положення постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 та спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1095/1239, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 січня 2014 року за № 74/24851;

- способом захисту порушених прав позивачем визначено - зобов`язання Головне управління Національної поліції в Херсонській області надати до органу опіки та піклування Каховської міської ради заповнений «Акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину та вчинити дії по вилученню та переданню малолітньої дитини для обстеження та за потреби - лікування до КНП «Каховська центральна міська лікарня імені Панкеєвих Каховської міської ради».

В той же час, як вказує позивач, не заперечується відповідачем та не встановлено судом, що Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області взагалі складався «Акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що є передумовою для дій щодо надання його до органу опіки та піклування Каховської міської ради.

В свою чергу, Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів перших та апеляційних інстанцій на порушення положень статті 9 КАС України при вирішенні питання про вихід за межі позовних вимог, які мають наслідком скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд, зокрема у постановах від 26 травня 2022 року у справі №360/4114/20, від 10 листопада 2022 року у справі №340/2736/20, від 9 лютого 2023 року у справі №380/3672/20.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року №13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В свою чергу, керуючись ч.5 с.242 КАС України, суд враховує висновок, що викладений Верховним Судом у постанові від 13.04.2023 у справі № 757/30991/18-а.

Повертаючись до обставин справи, з огляду на те, що сторонами визнається, що Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області не складався «Акт внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину жіночої статі, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до переконання, що бездіяльність структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Херсонській області відділення поліції № 1 Каховського РВП ГУНП в Херсонській області щодо не надання до органу опіки та піклування Каховської міської ради заповненого «Акту внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку» на малолітню дитину та бездіяльність щодо не вчинення дій по вилученню та переданню малолітньої дитини для обстеження та за потреби - лікування до КНП «Каховська центральна міська лікарня імені Панкеєвих Каховської міської ради» не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Каховської міської ради в особі органу опіки та піклування до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Каховська міська рада в особі органу опіки та піклування (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, 103, код ЄДРПОУ 26433050);

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4, код ЄДРПОУ 40108782).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.