Ухвала суду № 111132195, 25.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року Справа № 280/1011/23 Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної судової адміністрації України (далі відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі відповідач 2), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 19.07.2022;

зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 19.07.2022;

визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 19.07.2022;

зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду у відповідності до вимог статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 19.07.2022 із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

16.05.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Чепелюка О.О. (вх.№19690), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 280/1011/23 про стягнення на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України.

Ухвалою від 17.05.2023 суд призначив до розгляду вказану заяву в порядку письмового провадження та запропонував учасникам справи подати до суду заперечення (пояснення) щодо цієї заяви до 25.05.2023.

19.05.2023 від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до суду надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат, понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги (вх.№20489). Заява обґрунтована відсутністю в матеріалах справи документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги у встановленому порядку, що, на думку представника, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Також зазначає, що рішенням суду від 10.05.2023 вирішено питання про судові витрати, відтак пункт 3 частини першої статті 252 КАС України не застосовується. З огляду на викладене, просить заяву про стягнення витрат, понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги, залишити без задоволення.

Відповідач 1 (Державна судова адміністрація України) про розгляд вказаної заяви повідомлений належним чином, жодних пояснень до суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зі змісту наведеної норми слідує, що заяву про стягнення судових витрат особа має подати до прийняття судового рішення, однак докази, що підтверджують конкретний розмір судових витрат, можуть бути подані особою протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи (зокрема, прохальної частини позову) встановлено, що позивач просив стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1. Водночас розгляд справи судом відбувався у порядку письмового провадження, тому судові дебати не проводились. Отже, зазначення у позовній заяві вимоги про стягнення судових витрат з відповідача 2 може вважатися за цих умов дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України. В контексті викладеного суд критично ставиться до заперечень представника відповідача 2 у даній частині.

Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з долученими до неї доказами про розмір таких витрат було подано позивачем вперше 15.05.2023 на електронну адресу суду, а рішення суду, яким було завершено розгляд справи, ухвалено 10.05.2023.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивачем дотримано вимоги частини сьомої статті 139 КАС України щодо строків подання заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу та доказів на підтвердження їх конкретного розміру. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20.

За приписами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України)

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 у справі № 813/481/18, від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 18.08.2021 у справі №300/3178/20.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2021 у справі № 200/9888/19-а зазначив, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Таким чином, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник позивача просить відшкодувати позивачу витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. В обґрунтування понесених витрат до суду надано такі письмові докази:

- договір про надання правової допомоги від 01.02.2023;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВК № 1063543 від 07.02.2023, виданий адвокатським об`єднанням «СКОРПІОН» від 07.02.2023;

- рахунок № 1 від 15.05.2023 на суму 5000,00 грн;

- акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно до договору від 15.05.2023.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 01.02.2023, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Скорпіон», клієнт замовляє, а адвокат зобов`язується надати йому правову допомогу у Запорізькому окружному адміністративному суді у справі про визнання бездіяльності Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Для належного виконання договору клієнтом замовляється наступний вид правової допомоги: повний правовий супровід адміністративного спору під час його вирішення судом першої інстанції; формування та узгодження правової позиції з клієнтом; ознайомлення з матеріалами справи; складення та подання до суду позовної заяви, заяви по суті справи та інших документів правового характеру; здійснення представництва, надання правових консультацій.

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 15.05.2023 сторони підтверджують, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято замовлену ним правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 01.02.2023: надання юридичних консультацій, вивчення положень законодавства, підготовка позовної заяви та виготовлення додатків до неї, ознайомлення з відзивом, підготовка та подання відповіді на відзив. Також в акті передбачено кількість витраченого часу, пов`язаного з наданням правової допомоги по розгляду справи № 280/1011/23.

За пунктом 3 Договору сторонами узгоджено, що вартість правової допомоги становить 5 000,00 грн; визначений сторонами гонорар має бути оплачено в строк, встановлений в рахунку на оплату. За змістом рахунку № 1 від 15.05.2023 рахунок має бути оплачений в повному обсязі в строк до 15.07.2023.

Тобто, в межах цієї справи розмір гонорару адвоката, установлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Зазначене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

При цьому, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.

Водночас у наданих представником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області запереченнях не викладені обставини, які б спростовували завищення або неспівмірність заявлених до відшкодування представником позивача витрат на правничу допомогу. Відтак, надані суду заперечення на розглядувану заяву не можна розуміти як клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Разом з тим, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Щодо тверджень представника відповідача 2 про документальну непідтвердженість витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд вкотре зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Так, наявними в матеріалах справи документами підтверджується розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, які підлягають сплаті безпосередньо позивачем до 15.07.2023.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність обґрунтованого клопотання відповідача 2 про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача 2 щодо розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заява позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 255 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - Державна судова адміністрація, місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795.

Відповідач 2 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, місцезнаходження: просп.Соборний, буд.168, м.Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 26316700.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.05.2023.

Суддя К.В.Мінаєва