Рішення № 111132184, 24.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2023 року Справа № 280/12023/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького апеляційного суду (далі -відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі -відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Запорізького апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, які встановленістаттею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2010 року № 553-ІХ;

- зобов`язати Запорізький апеляційний суд нарахувати та здійснити виплату позивачу недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, розраховану на підставі ст. 130 Конституції України, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року у розмірі 507681,05 грн;

- стягнути на користь позивача недоотриману суддівську винагороду у розмірі 507681,05 грн (п`ятсот сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 05 копійок), шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми за кодом програмної класифікації видатків 501150 - «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.

В обґрунтування позову посилається на те, що працював на посаді судді Запорізького апеляційного суду. Зазначає, що у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 позивач отримував суддівську винагороду у меншому розмірі, з урахуванням обмежень, які встановлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ, а не статтею 130 Конституції Українита статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення прав позивача та його гарантій. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

28 грудня 2021 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 18 січня 2021 року о/об 00 год.00 хв.

18 січня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі та відкладено підготовче засідання на 09 березня 2022 року о 16 год. 00 хв.

18 квітня 2023 року відкладено підготовче засідання на 02 травня 2023 року о 16 год. 00 хв.

02 травня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі № 280/12023/21. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2023 року о 09 год. 00 хв.

В судове засідання представник позивача не прибув, просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

В судове засідання представник відповідача 1 не прибув. 17 травня 2023 р. за вх. № 19955, через систему "Електронний суд" надіслав заяву, в якій просить суд, розглдянути справу без участі представника Запорізького апеляційного суду. Проти задоволеня позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач 1 проти позову заперечив та зазначив, що позивач переведений на посаду судді Запорізького апеляційного суду відповідно до указу Президента України №Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року № 297/2018 та згідно наказу Запорізького апеляційного суду від 05 жовтня 2018 року за № 21-к «Про переведення та зарахування до складу суддів судді Фоміна В.А.». Суддівська винагорода виплачувалась позивачу відповідно до Законів України «Про судоустрій та статус суддів», «Про Державний бюджет України за 2019 рік», та «Державний бюджет України за 2020 рік». Відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції України, ч. 1 ст. 146 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Положеннями ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно Законом України Про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України. Згідно з ч.ч.1,2 ст.23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Також зазначив, що Конституційний Суд України Рішенням від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 визнав таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону № 294-ІX зі змінами, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 553-ІХ, за текстом якого, - указані рішення Законів № 294-ІХ, № 553-ІХ втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Просить суд у задоволенні позову позивача до Запорізького апеляційного суду відмовити.

Відповідач 2 відзив на позовну заяву не направив, представника судове засідання не забезпечив.

Відповідно до частини 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно позивачу виплачено суддівську винагороду в обмеженому розмірі, згідно зіст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»- у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

Згідно довідки Запорізького апеляційного суду від 18.11.2021 вих. № 07-37/222 загальна сума обмеження суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 до 28.08.2020, становить 507681,05 грн.

Статтею 124 Конституції Українивстановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно достатті 126 Конституції Українинезалежність і недоторканність судді гарантуютьсяКонституцієюі законами України.

Статтею 130 Конституції Українивизначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що суддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з ч. 3ст. 135 вказаного Законубазовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судці місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосудця у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до частини 5статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 9статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Отже, питання суддівської винагороди визначені виключноЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з приписом частини другоїстатті 130 Конституції України, в силу якої розмір суддівської винагороди встановлюється виключноЗаконом України «Про судоустрій і статус суддів».

Аналізуючи вищезазначені норми права, суд дійшов висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами, окрімЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Проте, 12.03.2020 набрала чинностіпостанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, судцям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосудця, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Однак,Законом № 553-IX, як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами, не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені:

- частиною першоюстатті 135 Закону № 1402-VIII(визначає, що суддівська винагорода регулюється цимЗакономта не може визначатися іншими нормативно-правовими актами);

-статтею 130 Конституції України(визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій).

Зазначені нормиКонституції УкраїнитаЗакону № 1402-VIIIє спеціальними та мають вищу юридичну силу і тому мають виконуватися.

Таким чином, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач 1 мав керуватися виключноЗаконом № 1402-VIII, при цьому, застосуваннястатті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»прямо суперечитьстатті 130 Конституції України.

Статтею 8 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція Українимає найвищу юридичну силу.Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Відповідно достатті 126 Конституції Українинезалежність і недоторканність судді гарантуютьсяКонституцієюі законами України.

Конституційний Суд України в п.4.1 рішення від 11.03.2020 в справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 19.11.2013 № 10- рп/2013, від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від 04.12.2018 № 11 -р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судці призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судці у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018).

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01.01.2001 № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 №969/2019 (далі - Висновок).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (ч. 1ст. 124 Основного Закону України).

Наведені положенняКонституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як «інструмент впливу на судову владу» через інші законодавчі акти.

Відповідно до частини 1 - 4статті 7 КАС Українисуд вирішує справи відповідно доКонституціїта законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначеніКонституцієюта законами України.

У разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, щозакончи інший правовий акт суперечитьКонституції України, суд не застосовує такийзакончи інший правовий акт, а застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційностізаконучи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, щост.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»в частині суддівської винагороди не відповідаєКонституції Українита нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії.

З урахуванням вищевикладеного, здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно (за винятком днів відпустки) із застуванням обмеженням її розміру, відповідач 1 діяв з порушенням вимогстатті 130 Конституції Українитастатті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.

Відтак, суд вважає протиправними дії Запорізького апеляційного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно (за винятком днів відпустки) із застуваннямст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Частиною 2статті 245 КАС Українивизначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З метою ефективного та повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне стягнути з Запорізького апеляційного суду на користь позивача нараховану, але недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року в розмірі 663279,33 грн, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів, а відповідно суд виходить за межі позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення суддівської винагороди за рахунок окремої бюджетної програми ДСА України, то суд вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що забезпечення позивача суддівською винагородою здійснює саме Запорізький апеляційний суд, при цьому, у зв`язку із ухваленням Закону, яким було обмежено розмір суддівської винагороди, кошторис Запорізького апеляційного суду не переглядався.

Таким чином, саме Запорізький апеляційний суд має обов`язок доплатити позивачу недоотриману частину суддівської винагороди.

Також, суд зазначає, що позовна вимога про стягнення коштів за рахунок окремої бюджетної програми фактично є встановленням способу виконання рішення суду, проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності встановлювати відповідний спосіб виконання рішення.

У суду відсутні обґрунтовані сумніви стосовно того, що рішення суду в частині стягнення коштів з Запорізького апеляційного суду буде неможливо виконати та/або з його виконанням виникнуть будь-які труднощі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

За таких обставин, питання списання грошових коштів та визначення напрямку їх спрямовування відноситься до повноважень органу Державної казначейської служби.

Частиною 1статті 9 КАС Українивстановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Частиною 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався питання про його відшкодування не вирішується.

Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246 та255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізького апеляційного суду (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 162, код ЄДРПОУ 42263611), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про стягнення суддівської винагороди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Запорізького апеляційного суду щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, які встановленістаттею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-ІХ, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2010 року № 553-ІХ.

Стягнути з Запорізького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 нараховану, але недоплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно в розмірі 507681,05 грн (п`ятсот сім тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 05 коп.), з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць.

В задоволенні решти позовних вимогвідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписане суддею 24 травня 2023 року.

Суддя Сацький Р.В.