Ухвала суду № 111128611, 24.05.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39973/21

Провадження № 6/761/750/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

представника заявника Гєгіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року представник Державної авіаційної служби України (далі по тексту - заявник) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з заявою про відстрочення виконання рішення суду в цивільній справі №761/39973/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про відшкодування моральної шкоди, в якій просив відстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року на один рік.

В обгрунтування заявлених вимог представник заявника послався на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №761/39973/21 позов ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про відшкодування шкоди, задоволено частково. Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у даній справі апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишено без задоволення.

Як зазначає заявник, вищевказаним рішенням суду постановлено стягнути з Державної авіаційної служби України на користь ОСОБА_1 450 000, 00 грн. моральної шкоди, 25 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 17 000, 00 грн. - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, а також на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 4 500, 00 грн.

У зв`язку з широкомасштабним військовим вторгненням російської федерації на території України та введенням в Україні правового режиму воєнного стану, використання повітряного простору України з 00:45 координованого всесвітнього часу (02:45 за київським часом) 24 лютого 2022 року заборонено, крім повітряних суден державної авіації або за дозволом Генерального штабу Збройних Сил України, що призвело до відсутності умов для здійснення повітряних перевезень, повної зупинки пасажирського сполучення, чартерних рейсів, операційної діяльності та часткового простою авіакомпаній, та як наслідок значного зменшення надходження коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, що використовуються на утримання штату працівників та інші витрати Державіаслужби, пов`язаних з забезпеченням виконання функцій, визначених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, як вказано у заяві, на 2023 рік Державіаслужбою передбачено лише ті видатки, які необхідні для забезпечення виконання завдань та функцій останньої.

Заявник також зазначає про те, що станом на 10 травня 2023 року залишок невикористаних коштів по КЕКВ 2800 складає 20, 17 тис. грн., що є недостатнім для сплати коштів на виконання судових рішень та сплати судового збору для захисту власних інтересів у суді.

Крім того, заявник посилається й на те, що Державіаслужба не погоджується рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року та постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у цивільній справі №761/39973/21 та має намір оскаржити їх в касаційному порядку.

Більш того, у заяві зазначено, що Державіаслужба є органом виконавчої влади, а позивач може звернутись за безспірним списанням коштів, на переконання заявника, це може призвести до порушення прав заявника, в тому числі інтересів держави та зайвих витрат.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року заяву представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення суду призначено до судового розгляду на 24 травня 2023 року.

Представник заявника - відповідача по справі в судовому засіданні підтримала заяву про відстрочення виконання рішення суду та просила її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча суд вчиняв заходи стосовно повідомлення про дату, час та місце розгляду заяви.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є перешкодою для вирішення питання про розстрочення виконання судового рішення, а тому суд вважає за можливе вирішити це питання за відсутності позивача.

Суд, заслухавши представника заявника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №761/39973/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної служби України про відшкодування шкоди, яке набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, а саме, стягнуто з Державної авіаційної служби України на користь ОСОБА_1 450 000, 00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди; 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу; 17 000, 00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи та на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 4 500, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Так, відповідно до статті 124 Конституції України та статті 18 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення суду є завершальною стадією цивільного процесу і здійснюється у певній процесуальній формі.

В даному випадку, спосіб виконання рішення суду регламентовано Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого ПКМУ від 03.08.2011 №845, яким пердбачений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом, зокрема, ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

Виконання судового рішення у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Так, Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2019 року у справі № 2а/0570/6531/2011 дійшов висновку, що відстрочення є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого відстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Даючи оцінку доводам заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, слід враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення, до уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності Європейський суд з прав людини підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з вимогами ст.ст.78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений локальний предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочки виконання судового рішення. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд наголошує увагу на тому, що посилання заявника про незадовільний фінансовий стан відповідача не є достатньою та виключною підставою для розстрочення виконання рішення суду, враховуючи ту обставину, що відповідач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, повинен був передбачити всі можливі результати перегляду судового рішення та бути готовим, у випадку залишення без задоволення апеляційної скарги, на своєчасне виконання рішення суду, а саме: здійснити відповідні та належні заходити щодо внесення змін до видатків на виконання судових рішень за КЕКВ 2800.

При цьому, суд наголошує увагу на тому, що майбутнє можливе оскарження судових рішень у справі №761/39973/21 не є тими особливими або непереборними обставинами, які не дозволяють відповідачу виконати рішення суду та є підставами для відстрочення виконання рішення, окрім того статтею 436 ЦПК України передбачено зупинення виконання судового рішення Верховним Судом за заявою учасника справи, або з власної ініціативи.

Також, суд наголошує увагу на тому, що посилання заявника на непереборні обставини, пов`язані із військовою агресією рф, уведенням воєнного стану і обмеженням фінансування, носять загальний характер, та у даному випадку не є винятковими, оскільки не можуть свідчити про безумовну неможливість виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29.09.2022 р., яке набрало законної сили 05.04.2023 р.

З огляду на викладене, суд не вбачає виняткових обставин, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання рішення суду, а тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 435 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 26.05.2023 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА