Рішення № 11112272, 06.09.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2010 р.Справа № 3/58 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Н.В. Болгар розглянув у засіданні справу № 3/58

за позовом: Обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації";

до відповідача: Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, від імені якого діє Кіровоградська філія;

про визнання недійсними п. п. 3.2.2, 5.1, 7.4, 7.6 договору від 31.12.09 № 01-40/03.

Представники:

позивача - у засіданні 02.09.10 - начальник Шихова В.В.;

позивача - у засіданні 19.07.10, 02.09.10, 06.09.10 - начальник юридично-реєстраційного відділу Шинкарьов О.О., довіреність № 7-21 від 12.01.10;

позивача - у засіданні 19.07.10 - Пікановська Л.А., довіреність № 1162-1 від 07.07.10;

позивача - у засіданні 02.09.10, 06.09.10 - юрисконсульт Чернявський І.Б., довіреність № 7-20 від 12.01.10;

відповідача - у засіданні 19.07.10, 02.09.07, 06.09.10 - юрисконсульт Кіровоградської філії Санжара І.М., довіреність № 01-01/1069 від 31.05.10.

Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (по тексту - ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації") подало позов, в якому просить господарський суд визнати недійсними пункти 3.2.2, 5.1, 7.4, 7.6 договору від 31.12.09 № 01-40/03 "про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою "Реєстр прав власності на нерухоме майно", укладений ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" з державним підприємством "Інформаційний центр Міністерства юстиції України в особі Кіровоградської філії (по тексту - ДП "Інформаційний центр").

У відзиві на позов відповідач вимоги заявника не визнав, посилаючись на те, що

укладений сторонами договір "за цивільно-правовою ознакою має публічний характер, що позбавляє Держформ'юст прав самовільно змінювати ті чи інші умови договору по відношенню до різних споживачів і ставить їх таким чином у нерівне становище" і, враховуючи існування на території України великої кількості підприємств БТІ, які користуються клієнтською частиною автоматизованої електронної системи "Реєстр прав власності на нерухоме майно, задоволення позовних вимог призведе до нерівності прав споживачів зазначеного виду послуг, нікчемності всіх угод, укладених відповідачем з підприємствами БТІ;

беручи до уваги те, що позивач шляхом вільного волевиявлення уклав Договір, та на момент його укладання погоджувався з усіма його умовами, визнаючи їх такими, що відповідають вимогам законодавства, можна зробити висновок про відсутність підстав для визнання Договору недійсним;

п. 3.2.2 Договору повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки технологічні та технічні засоби ведення Реєстру прав забезпечують довічне зберігання та достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу та внесення не документованих записів, можливість оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативного пошуку та документального відтворення процедури реєстрації, контроль реєстраційних записів і запитів до Реєстру прав, оперативне надання витягів з реєстру прав (п. 1.8 Тимчасового положення про порядок реєстрації право власності на нерухоме майно), а право обмежувати та припиняти доступ БТІ до користування розділами Реєстру у межах певних адміністративно-територіальних одиниць (населених пунктів) у випадку некоректної роботи працівника БТІ з реєстром на підставі відповідних рішень судів повністю узгоджується з ст. 124 Конституції України, яка визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України;

редакцію п. 5.1 Договору не слід розуміти як односторонню відмову від виконання зобов'язання, оскільки вона не передбачає розірвання Договору, а "виключно призупинення надання послуг" і, крім того такий пункт Договору відповідає вимогам Тимчасового положення, який передбачає, що норми вказаного Положення діють на всій території України і є обов'язковими для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності;

реєстратори підприємства БТІ повинні здійснювати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у відповідності до вимог нормативно-правових актів, якими урегульовано порядок такої реєстрації, а відповідач як адміністратор Реєстру прав має право призупиняти доступ підприємства БТІ до Реєстру прав у випадку недотримання реєстраторами останнього вимог правових актів;

положення п.7.4, як і п. 7.6 Договору повністю узгоджується з ст. 907 Цивільного кодексу України і, крім того, у випадку втрати одним підприємством БТІ права на здійснення державної реєстрації прав у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, Договір з таким підприємством БТІ повинен бути розірваним для забезпечення дотримання вимоги щодо заборони здійснення такої реєстрації одночасно двома підприємствами БТІ;

п. 7.6 Договору повністю узгоджується також з ст. 124 Конституції України, п. 1.2 Тимчасового положення.

Господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва в засіданні з 19.07.10 до 09:15 02.09.10, з 02.09.10 до 11:30 06.09.10.

При розгляді матеріалів справи, заслуховуванні пояснень представників сторін господарський суд встановив наступне.

Сторонами укладений договір № 01-40/03 від 31.12.09 "про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою "Реєстр прав власності на нерухоме майно" (по тексту - Договір), предметом якого є надання ДП "Інформаційний центр" ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" інформаційно-технічних послуг з організації та забезпечення доступу до автоматизованої електронної системи "реєстр прав власності на нерухоме майно шляхом встановлення на комп'ютері БТІ клієнтської частини автоматизованої електронної системи "Реєстр прав власності на нерухоме майно з метою реєстрації прав власності на нерухоме майно, видачі витягів для виготовлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно, надання інших послуг з Реєстру, технічне обслуговування автоматизованого робочого місця (у тому числі виконання робіт, пов'язаних з поновленням роботи Реєстру, установлення програмного забезпечення Реєстру на додатковий комп'ютер та ін.), постачання підприємством на замовлення БТІ бланків для видачі витягів з реєстру та свідоцтв про право власності на нерухоме майно (спеціальні бланки), здійснення підприємством організаційних заходів щодо надання працівникам БТІ електронного цифрового підпису для роботи з Реєстром в кількості, що відповідає кількості працівників БТІ, зазначених у письмовій заявці керівника БТІ, для чого кожному працівнику БТІ надається один особистий ключ електронного цифрового підпису та посилений сертифікат відкритого ключа із строком чинності два роки.

ДП "Інформаційний центр" вважає такий договір публічним, однак його доводи не ґрунтуються на нормах права.

За визначенням, що містить ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, визнання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Як встановлено ч. 2 зазначеної норми, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, сторонами публічного договору є підприємець та споживач.

Цивільний кодекс України не визначає того, яка особа є споживачем. Визначення терміну "споживач" містить п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів": "Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має інший намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника". Позивач у справі фізичною особою не є, а отже у розумінні Закону не є споживачем.

Учасниками відносин у сфері господарювання ст. 2 Господарського кодексу України визначає: суб'єктів господарювання, споживачів, органи влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадян, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Тобто, у такій статті суб'єкти господарювання, поняття про яких містить ст. 55 Господарського кодексу України, та споживачі не ототожнюються.

Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське об'єднане бюро технічної інвентаризації у розумінні Господарського кодексу України є суб'єктом господарювання.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (по тексту - Закон), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 5 "Прикінцеві положення" Закону встановлено, що до створення єдиної системи реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальним бюро технічної інвентаризації. У п. 1.3 Тимчасового положення "Про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за № 157/6445, (по тексту - Тимчасове положення) (у редакції станом на дату укладання Договору та вирішення спору) здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно покладено на підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Виходячи із норм законодавства, у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрації прав власності здійснюють бюро технічної інвентаризації, які й є підприємцем у розумінні ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України. І саме до такої особи звертаються споживачі для отримання послуг щодо державної реєстрації речових прав, тобто публічний договір укладається комунальним бюро технічної інвентаризації із споживачами, а не комунальним бюро технічної інвентаризації з ДП "Інформаційний центр".

Державне підприємство "Інформаційний центр", згідно з п. 5 Тимчасового положення, визначено адміністратором Реєстру прав власності на нерухоме майно, що здійснює програмно-інформаційне забезпечення такого Реєстру, відповідає за його функціонування, збереження даних і захист від їх руйнування, має повний доступ до структури єдиної комп'ютерної бази даних Реєстру. Укладання публічних договорів із споживачами на таке державне підприємство, як на адміністратора Реєстру прав власності на нерухоме майно не покладено. Перелік дій, які ДП "Інформаційний центр" може здійснювати як адміністратор названого Реєстру, зазначений у п. 5 Тимчасового положення.

Набуття права прямого доступу до електронного Реєстру прав, внесення відповідних даних до Реєстру прав, надання витягів з Реєстру прав мають тільки БТІ, які уклали відповідні договору з Адміністратором реєстру прав, тобто ДП "Інформаційний центр", що визначено п. 1.9 Тимчасового положення. Право укладати договори щодо користування Реєстром прав названому державному підприємству надано не із споживачами, а тільки з комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

ОКП "Кіровоградське обласне бюро технічної інвентаризації" просить у судовому порядку визнати недійсними п. п. 3.2.2, 5.1, 7.4, 7.6 Договору, укладеного сторонами на основі свободного волевиявлення сторін, який не є ні примірним, ні типовим договором, ні договором приєднання, визначення яких містить ч. 4 ст. 179 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача у відзиві на позов про те, що при укладанні Договору, укладеному шляхом свободного волевиявлення сторін, позивач погодився із його умовами, тому підстави для визнання Договору недійсним відсутні, спростовуються тим, що договір, який у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є правочином, може бути визнаний недійсним лише тоді, коли він сторонами укладений. Правові підстави для визнання недійсним договору, який сторонами не укладений (правочину, який сторонами не вчинений) відсутні.

Законодавство України надає сторонам договору, укладеного на основі свободного волевиявлення, право вносити до нього зміни. Однак, як вбачається із наданих господарському суду доказів, відповідач не погодився на пропозицію позивача узгодити зміни до Договору під час, коли провадження у даній справі було порушено господарським судом.

Як на підставу визнання названих пунктів договору недійсними, заявник позову посилається на ч. 1 ст. 203 , ч. 1 ст. 215, ст. 217, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини; нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За результатами вирішення спору господарський суд прийшов до висновку про доведеність вимог ОКП "Кіровоградське об'єднане бюро технічної інвентаризації".

У п. 3.2.2. Договору визначено право ДП "Інформаційний центр": "Обмежувати та припиняти доступ БТІ до користування розділами реєстру у межах певних адміністративно територіальних одиниць (населених пунктах) у випадку некоректної поведінки працівника БТІ з Реєстром; на підставі відповідних рішень судів та при наявності інших обставин".

Згідно з ст. 2 Закону, Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень ) Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини таких об'єктів нерухомого майна.

Як було зазначено вище, п. 5 "Прикінцеві положення" Закону повноваження по реєстрації об'єктів нерухомості покладено на комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

У п. 1.2 Порядку ведення реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.03 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.03 за № 67/7388, (по тексту - Порядок) реєстратори прав визначені, як посадові особи БТІ, які призначаються керівником БТІ.

Повноваження державного реєстратора як посадової особи передбачені ст. 9 Закону, а у ст. 30 Закону встановлена відповідальність державних реєстраторів у сфері державної реєстрації прав.

Законом визначені повноваження кожної особи стосовно Державного реєстру прав. Однак такого терміну як "працівник БТІ" у ньому відсутні.

Про працівника БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно при прийнятті рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав реєстратором прав власності на нерухоме майно, зазначено у п. 1.12 Тимчасового положення. Однак, Тимчасове положення не встановлює порядку, в якому адміністратор Реєстру прав взаємодіє із працівником БТІ за відповідним договором, укладеним БТІ із таким Адміністратором.

Не містить Закон (як і підзаконні акти) і визначення поняття "некоректна робота працівника БТІ з Реєстром". У Договорі також сторони не передбачили переліку дій, які визнаються некоректною роботою з Реєстром.

Також у Договорі сторони не виклали та не узгодили порядку, в якому буде визначатися наявність випадку некоректної роботи з Реєстром, а також не зазначили особу, до компетенції якої має бути віднесено встановлення такого випадку.

Сторонами Договору, з якого виникають цивільні права та обов'язки, зобов'язання, в тому числі й господарські зобов'язання, є юридичні особи. У сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, нормами законодавства України повноваження кожної з осіб, якими Договір укладений, визначені і чітко обумовлені. Однак, таким законодавством не встановлено право особи, яку станом на час укладання Договору визначено адміністратором Реєстру прав власності на нерухоме майно, обмежувати та припиняти доступ комунального підприємства бюро технічної інвентаризації до користування розділами такого Реєстру у межах певних адміністративно-територіальних одиниць (населених пунктів у випадку некоректної роботи працівника БТІ з Реєстром, та з будь-яких інших підстав.

На ДП "Інформаційний центр" п. 5 Тимчасового положення покладено:

здійснення заходів з розробки та встановлення програмного забезпечення БТІ для ведення електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно;

запровадження в обіг спеціальних бланків (виготовлення та постачання) для видачі витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтв про право власності;

підготовку та надання на затвердження тарифів за надання витягів з Реєстру прав на нерухоме майно, за користування інформацією та інші послуги, які надаються адміністратором Реєстру.

За п. 1.9 Тимчасового Положення БТІ, які уклали відповідні договори з адміністратором Реєстру прав, мають прямий доступ до електронного Реєстру прав, вносять відповідні дані до реєстру прав, надають витяги з Реєстру прав та виконують інші функції, передбачені цим Положенням. Обмеження та припинення доступу БТІ до Реєстру (у п. 3.2.2 Договору фактично викладено одночасне здійснення таких дій) є незабезпеченням адміністратором Реєстру прав функціонування Реєстру, унеможливлюють здійснення БТІ дій, передбачених Тимчасовим положенням.

Крім того, обмеження та припинення доступу позивача до користування розділами Реєстру не є функцією ДП "Інформаційний центр", яке за п. 1.10 Тимчасового положення здійснює програмно-інформаційне забезпечення Реєстру прав, відповідає за його функціонування, збереження даних і захист їх від руйнування.

Твердження відповідача, що спірний пункт договору узгоджується з покладеними на нього повноваженнями щодо здійснення програмно-інформаційного забезпечення реєстру прав, забезпечення його функціонування, збереження даних і захист від руйнації, не визнається господарським судом доведенням відповідності змісту умов п. 3.2.2 Договору Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Господарський суд також зважає й на те, що згідно ч. ч. 3, 4 ст. 13 Закону, розділи Реєстру прав відповідають даним реєстраційної справи, яка містить документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обмежень. Місцеві органи державної реєстрації прав забезпечують довічне зберігання та достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання відомостей із державного реєстру прав у встановлені законом строки.. А у відповідності до ч. 4 ст. 27 закону, у разі виявлення невідповідності даних електронного файлу державного реєстру прав документу, на підставі якого було зареєстроване речове право чи його обмеження, пріоритет мають документарні дані.

Як було зазначено вище, відповідальність державних реєстраторів у сфері державної реєстрації прав встановлена Законом.

Відповідні рішення судів про обмеження та припинення доступу БТІ до користування розділами Реєстру прав у випадку некоректної роботи працівника БТІ з Реєстром мають ґрунтуватися на підставах, що встановлені законом. Такі підстави відсутні.

Умова п. 3.2.2 Договору про право Підприємства обмежувати та припиняти доступ БТІ до користування розділом БТІ з інших підстав, надає першому право обмежувати та припиняти такий доступ з будь-яких підстав, які він визначить за своїм міркуванням.

В цілому зміст названого пункту Договору не узгоджується із нормами законодавства України.

Господарський суд прийшов до висновку про те, що п. 3.2.2 Договору має бути визнаний недійсним, оскільки викладена у ньому умови не ґрунтуються на законі.

Пункт 5.1 Договору містить редакцію: "У випадку порушення працівниками БТІ Порядку користування Реєстром, встановленого нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, наказами, інструкціями Підприємства, іншими нормативно-правовими актами, або обов'язків за цим Договором, підприємство має право призупинити надання послуг БТІ як в повному обсязі так і частково, про що Підприємство повідомляє БТІ в письмовій формі не менше, ніж за 10 (десять) календарних днів".

Державну реєстрацію здійснюють державні реєстратори і відповідальність таких осіб передбачена законом.

ДП "Інформаційний центр" як адміністратор Реєстру прав власності на нерухоме майно не наділено законом правом призупиняти ті дії, обов'язковість вчинення яких покладено на нього Тимчасовим положенням, та послуг, які визначені як "Предмет Договору" у р. 1 Договору.

Відповідачем не викладено і не доведено того, який порядок користування працівниками БТІ Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлений, а також не зазначено особу, якою встановлюється факт порушення такого Порядку працівниками БТІ

Не ґрунтується на нормах законодавства й умова про обов'язковість наказів і інструкцій ДП "Інформаційний центр".

Передбачаючи право ДП "Інформаційний центр" призупинити надання послуг ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації, умови договору не містять визначення строку, на який надання послуг призупиняється. Крім того, право призупиняти надання послуг у випадку порушення працівниками БТІ порядку користування реєстром, не ґрунтується на нормах, якими регулюється діяльність адміністратора Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України.

Сторонами Договору не є працівники БТІ, і він не регулює порядку користування Реєстром працівниками БТІ. Договір, при наявності у ньому розділу про відповідальність сторін, має містити саме редакцію про відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору його сторонами.

Призупинення надання послуг передбачених Договором, в тому числі й при умові попередження у письмовій формі про це іншу сторону, є не відповідальністю, а фактично є відмовою від виконання зобов'язань.

Пункти 1.8. та 1.10 Тимчасового Положення, на які посилається відповідач у запереченнях, не наділяє його правом призупиняти надання послуг БТІ, зокрема й у випадку порушення працівниками БТІ порядку користування Реєстром.

Позов про визнання недійсним п. 5.1 Договору визнаний господарським судом поданим обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Пункт 7.4 Договору викладений у редакції: "Договір може бути розірвано в односторонньому порядку підприємством у разі невиконання або неналежного виконання БТІ умов цього Договору".

Така умова Договору не ґрунтується на нормах законодавства.

За ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, є правовими наслідками у разі порушення зобов'язання, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України.

Тобто, при тому, що Цивільним кодексом не передбачено одностороннього розірвання двостороннього договору, ним передбачено право односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору.

Цивільний кодекс України не передбачає одностороннього розірвання договору. Статтею 525 такого Кодексу передбачена одностороння відмова від договору, якщо законом або договором це встановлено.

За змістом ст. 624 Цивільного кодексу України договором може бути встановлена форма розірвання договору (письмова, усна). Розірвання договору регулюється ст. ст. 651 - 654 такого Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлений ст. 188 цього Кодексу. Названа стаття передбачає розірвання господарських договорів, однак в порядку, передбаченому законом або договором. Тобто, у тому разі, коли господарським договором передбачена умова про право однієї з сторін розірвати договір, порядок розірвання договору повинний бути у ньому визначений.

Як встановлено п. 1.2 Порядку, у разі припинення виконання своїх функцій БТІ зобов'язане передати всі документи передати всі документи та матеріали, пов'язані з виконанням своїх функцій держателю реєстру прав.

ДП "Інформаційний центр" є єдиною особою, яка як адміністратор прав Реєстру прав на нерухоме майно, здійснює організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою "Реєстр прав власності на нерухоме майно", тому розірвання ним в односторонньому порядку Договору з ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" без дотримання певного порядку, тобто в будь-який час, призведе до дестабілізації у роботі останнього та до порушення прав осіб, які користуються послугами конкретного комунального підприємства бюро технічної інвентаризації, на яке Законом покладено реєстрацію об'єктів нерухомості, а п. 1.4 Тимчасового положення - внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням прав власності на нерухоме майно за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюваних документів.

Господарський суд визнав, що редакція п. 7.4 Договору не узгоджується із нормами законодавства України та порушує права позивача, веде до порушення прав споживачів послуг, які надаються останнім.

Пункт 7.6 Договору викладений у редакції: "Договір вважається припиненим (без додаткового узгодження між Сторонами) у випадках втрати БТІ права на реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах населених пунктів, які входили в його зону обслуговування, зокрема на підставі рішення суду".

У відповідності до п. 1.2 Порядку ведення реєстру прав, у разі припинення виконання своїх функцій БТІ зобов'язане передати всі документи та матеріали, пов'язані з виконанням своїх функцій Держателю реєстру прав Міністерству юстиції України). За п. 1.3 Порядку БТІ здійснює реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування. Розділ реєстру прав, відкритий одним БТІ, може бути змінений, закритий лише тим БТІ, яким він був відкритий. При ліквідації або зміні зони обслуговування БТІ права на ведення відповідних розділів Реєстру прав передаються адміністратором Реєстру прав до правонаступника цих прав. Одночасно з передачею прав на розділи реєстру правонаступник отримує відповідні реєстраційні справи.

Тобто, станом на сьогоднішній день встановлений порядок, який має бути додержаний для функціонування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та ведення Реєстру.

Порядок державної реєстрації прав і особи, які здійснюють таку реєстрацію встановлюються у законодавчому порядку. Відповідно, законодавчо має бути врегульовані підстави й порядок втрати особо, яка наділена правом на реєстрацію, такого права.

ДП "Інформаційний центр" не виклало і не довело порядку, за яким бюро технічної інвентаризації втрачає право на реєстрацію, та встановлених законом правових наслідків втрати таких прав.

Договір не може припинятися автоматично (без додаткового узгодження сторонами) при відсутності встановленого порядку, в якому БТІ втрачає право на реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Судове рішення про втрату БТІ прав на реєстрацію, у будь-якому випадку може прийматися при наявності для цього підстав, передбачених законом.

Відповідачем також не доведено правомірність такого формулювання як "припинення договору". Ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України не встановлюють норм про припинення договору. У них йдеться про відмову від договору, розірвання договору, припинення зобов'язань.

Таким чином, умова про те, що договір вважається припиненням у випадку втрати БТІ права на реєстрацію прав власності на нерухоме майно не ґрунтується на нормах законодавства.

В цілому зміст п. 7.6 Договору не узгоджується із нормами законодавства України.

Оспорювані умови Договору порушують права та інтереси ОКП "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" та має наслідком порушення прав споживачів послуг останнього у сфері державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Господарський суд задовольняє позов у повному обсязі.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на ДП "Інформаційний центр".

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним п. 3.2.2, 5.1, 7.4, 7.6 договору № 01-40/03 від 31.12.09.

3. Стягнути з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. "А"; і. к. 25287988) на користь обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (адреса: 25006, м. Кіровоград, вул. Калініна, 12; і. к. 03347514) 85 грн. державного мита і 236 грн. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Засвідчені належним чином примірники рішення направити сторонам та Кіровоградській філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Суддя Н. В. Болгар

Повний текст рішення складений 10.09.10.