Рішення № 111122611, 23.05.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1395/22

Провадження № 2/344/470/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Польської М.В.

секретаря Мациборка С.Я.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в січні 2022р. до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності: визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на двохкімнатну квартиру заг.пл.66м.кв. в АДРЕСА_1 , залишити за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003р.в., залишити за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення гараж № НОМЕР_2 заг.пл.18.9м.кв., який знаходиться в цокольному поверсі будинку в АДРЕСА_2 , залишити за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , 2010р.в., стягнути з відповідача судові витрати в сумі 18860грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 03.07.2010р. сторони перебували у шлюбі, а 09.12.2021р. ОСОБА_4 подав до суду позов про розірвання шлюбу, справа перебуває на розгляді. Домовленостей щодо поділу майна добровільно не було досягнуто. При цьому ОСОБА_4 викрав у ОСОБА_1 автомобіль марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстровано за позивачем, про що подана заява до правоохоронних органів. Сторонами під час шлюбу придбане майно, що є предметом спору, дочка (яка є дитиною інвалідом) проживає з матір`ю, тому квартиру доцільно залишити саме позивачу, як і один автомобіль. Також слід стягнути всі судові витрати у даній справі.

17.05.2022р. подано відзив на позов, в якому зазначено, що необхідність поділу майна набутого подружжям є доцільним. Щодо гаража, то визначена позивачем його вартість в сумі 305800грн. визнається, але з подальшою можливістю поділу чи компенсації, яку може сплатити відповідач позивачу за ? частку в сумі 152900грн.. Не визнається вартість квартири в розмірі 548500грн., як занижена, яку було придбано як сирець, вподальшому з проведенням значних робіт для можливості проживання, вартість якої на даний час складає близько 53000 доларів США (1 560 000грн.), ця квартира є єдиним житлом і для відповідача, хоча подружжя є зареєстроване за місцем проживання батьків позивача. Тому, погоджується на сплату позивачем відповідачу ? частки квартири, що надасть йому можливість придбати собі житло. Щодо автомобіля марки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , то такого немає у відповідача, оскільки відчужений був 01.12.2021р. ще під час шлюбних відносин за ціною 324000грн., кошти були розподілені порівну між подружжям. Щодо автомобіля марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , то такий перебуває в користуванні та володінні саме в позивача у гаражі № НОМЕР_2 , а оцінка такого ТЗ є значно заниженою, вартість його становить - 68000грн., й за половину такої вартості позивачу слід сплатити компенсацію саме відповідачу. У разі неможливості поділу спірного майна, його слід залишити у спільному користуванні або за позивачем та стягнути з ОСОБА_1 в такому разі 661100грн. компенсації відповідачу. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 14.01.2022р. шлюб між сторонами розірвано. Просив також стягнути з позивача на користь відповідача 10000грн. витрат понесених на правову допомогу.

Ухвалою суду від 18.07.2022р. на підставі клопотання сторони відповідача було призначено судову оціночно-будівельну експертизу спірної квартири, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 13.09.2022р. поновлено провадження у справі на підставі висновку експерта від 12.09.2022р.

27.03.2023р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (в частині одного автомобіля) та просив: визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності у розмірі 1/1 на двохкімнатну квартиру заг.пл.66м.кв. в АДРЕСА_1 , залишити за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003р.в., залишити за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення гараж № НОМЕР_2 заг.пл.18.9м.кв., який знаходиться в цокольному поверсі будинку в АДРЕСА_2 , залишити за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , 2010р.в..

Судом неодноразово вживалися заходи щодо добровільного врегулювання спору, яке в результаті сторонами було досягнуто частково (хоча вимоги позову при цьому не змінювались позивачем у досягнутій усно домовленості), мирова угода суду не подавалась.

Представник позивача та позивач позовні вимоги зі зменшенням щодо автомобіля марки Daewoo Sens підтримали. В подальшому на стадії дебатів (без зменшення позовних вимог в порядку ЦПК України), позивач та її представник погодилися із усною пропозицією представника відповідача щодо залишення квартири в рівних частках кожному із колишнього подружжя, а автомобіль марки Daewoo Sens та гараж залишити відповідачу зі сплатою останнім компенсації позивачу за половину вартості майна.

Представник відповідача вимоги заперечив частково з врахуванням позиції сторони викладеної у відзиві, в подальшому зазначив, що автомобіль марки Daewoo Sens та гараж доцільно залишити відповідачу зі сплатою ним компенсації за половину вартості майна позивачу.

Заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 03.07.2010р. сторони перебували у шлюбі, а 09.12.2021р. ОСОБА_4 подав до суду позов про розірвання шлюбу і рішенням Калуського міськрайонного суду від 14.01.2022р., яке набрало законної сили 14.02.2022р., шлюб між сторонами розірвано (а.с.23,181). В шлюбі народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Під час шлюбних відносин подружжям було придбано спільне майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності, що ними й не заперечується, а саме: двохкімнатна квартира заг.пл.66 м.кв. в АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 19.06.2019р. на ім`я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу майна, яке буде створене в майбутньому від 12.09.2016р. та акту приймання-передачі від 14.06.2019р. (а.с.15-19).

Позивач доводила, що вартість даного нерухомого майна (квартири) становить 548500грн., відповідно до звіту про незалежну оцінку від 14.01.2022р. (а.с.35-43). Квартиру просила позивач визнати за нею на праві особистої власності, оскільки там проживає вона та дочка подружжя. Відповідач заперечуючи занижену позивачем вартість квартири в сумі 548 500грн., як доводила позивач, оскільки таку було придбано як «сирець», в подальшому з вкладенням значних коштів та проведенням відповідних робіт для можливості проживання в цій квартирі, вказав що її вартість на даний час складає близько 53000 доларів США (1 560 000грн.), окрім того ця квартира є єдиним житлом і для відповідача. Тому, погоджується на сплату позивачем відповідачу ? частки квартири 780000грн., загальна вартість якої встановлено звітом про незалежну оцінку від 01.05.2022р. в сумі 1560000грн. (а.с.93-103), що надасть можливість придбати собі житло.

Ухвалою суду від 18.07.2022р. було призначено судову оціночно-будівельну експертизу спірної квартири, оскільки обидві сторони подали звіти про оцінку нерухомого майна, які значно різняться, і відповідно до висновку №034/09-2022 від 12.09.2022р. дійсна ринкова вартість квартири заг.пл.66 м.кв. в АДРЕСА_1 на час проведення експертизи (з урахуванням проведених ремонтних робіт) становить 1753884грн. (а.с.135-146).

Отже, щодо квартири, то сторони справи мали спір (до дебатів), зокрема як по визначенні права власності за одним із подружжя, чи зі сплатою компенсації за частку, так і щодо вартості такого об`єкта нерухомості. Однак з врахуванням проведеної судової оціночно-будівельної експертизи слід встановити вартість двохкімнатної квартири в АДРЕСА_1 , що становить саме 1 753 884 грн..

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, згідно ч.1,2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

А тому, зважаючи на оцінку всіх доказів в сукупності, суд приходить до висновку, що слід здійснити поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме визнати спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/2 частці на двохкімнатну квартиру заг.пл.66м.кв. в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 753 884.00 грн., а отже в цій частині вимоги позову слід задовольнити частково.

Стосовно вимоги позову про залишення за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення гараж № НОМЕР_2 заг.пл.18.9 м.кв., який знаходиться в цокольному поверсі будинку в АДРЕСА_2 , то матеріалами справи встановлено таке.

Відповідно до Технічного паспорту на гараж № НОМЕР_4 (літ.А) по АДРЕСА_2 , виготовленого 10.11.2017р., його площа складає 18.9 м.кв., рік будівництва 2017р., зареєстрований 17.12.2018р. за ОСОБА_4 (а.с.13-17). Позивач надала Звіт про незалежну оцінку від 14.01.2022р., відповідно до якого вартість гаража 305800грн. (а.с.26-34). Сторона відповідача даного гаража погодилась із визначеною вартістю в сумі 305800грн., однак просив здійснити поділ даного нерухомого майна в рівних частках або визнати право власності за позивачем за умови сплати нею компенсації відповідачу за ? частку в сумі 152900грн.. В подальшому усно представник відповідача вказав, що готовий відповідач залишити в своєму володінні як автомобіль так і гараж зі сплатою позивачу половини вартості за дане майно.

З врахуванням того, що позивач в частині поділу даного об`єкту нерухомості просила визнати право власності на гараж за відповідачем (однак зазначила невірно №16, хоча право власності та Техпаспорт вказує на №ХХХ), а не за нею, а останній у відзиві висловлював позицію щодо визнання поділу по ? частці чи визнання за позивачем отримання компенсації за половину в сумі 152900грн., а в подальшому усно заявив представник відповідача про визнання позову в цій частині, то вимогу слід задовольнити та визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на нежитлове приміщення гараж №ХХХ заг.пл.18.9м.кв., який знаходиться в цокольному поверсі будинку в АДРЕСА_2 , загальною вартістю 305800.00 грн. зі сплатою компенсації за 1/2 частки даного гаражу ОСОБА_1 у сумі 152900.00 грн.

Що стосується автомобіля марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003р.в., який позивач просила залишити за нею ОСОБА_1 на праві власності, а потім змінивши вимоги щодо залишення його на праві власності за ОСОБА_4 , то судом встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію ТЗ, даний автомобіль зареєстрований за позивачем ОСОБА_1 з 17.10.2019 року. При цьому позивач в змісті позовної заяви зазначила, що ОСОБА_4 викрав у ОСОБА_1 автомобіль марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , про що подана заява до правоохоронних органів (а.с.20-22). Згідно звіту про оцінку майна ТзОВ «Атлант оцінка» від 14.01.2022р., поданого позивачем, вартість даного автомобіля становить 37500грн. без ПДВ (а.с.44-53). Заперечуючи факт викрадення автомобіля, представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що такий перебуває в користуванні та володінні саме у позивача (у спірному гаражі № НОМЕР_4 ). Заперечив і щодо оцінки такого ТЗ є на його переконання значно заниженою. Подав іншу оцінку, згідно звіту про оцінку майна від 01.05.2022р. вартість ТЗ марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 68000грн. без ПДВ (а.с.104-108). А тому відповідач до зменшення вимог у цій частині вважав, що половину такої визначеної звітом вартості, позивачу у разі залишення у її власності автомобіля, слід сплатити компенсацію відповідачу, тобто 34000грн. Щодо залишення автомобіля за відповідачем по змінених вимогах, то представник усно не заперечив та погодився на сплату половини вартості автомобіля навіть від суми 68000грн. позивачу.

Щодо позовної вимоги про залишення за ОСОБА_4 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , 2010р.в., зареєстрований за відповідачем, то позивач зазначила, що документи на даний автомобіль знаходяться у відповідача, а тому визначити реальну вартість не є можливим, при цьому орієнтовна вартість ТЗ складає 12800 доларів США, що еквівалентно 363648грн.

Вимоги в цій частині позовних вимог заперечив представник відповідача як безпідставні щодо автомобіля марки Mitsubishi Outlander, д.н.з. НОМЕР_3 , оскільки такого ТЗ вже немає у відповідача, так як був відчужений 01.12.2021р. під час шлюбних відносин, за ціною 324000грн., кошти отримані від продажу були розподілені порівну між подружжям. Так, згідно довідки РСЦ ГСЦ МВС (територіальний сервісний центр МВС №2641) від 02.05.2022р. згідно бази даних автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2010р.в. був перереєстрований 01.12.2021р., вартість продажу 324000грн. (а.с.109).

При цьому, суд зауважує, що позов про розірвання шлюбу був поданий після продажу цього автомобіля, а саме 09.12.2021р., рішення ж прийняте судом ще пізніше.

Зважаючи на це, позивач не довела перед судом факт перебування даного автомобіля на час звернення до суду 26.01.2022р. з позовом про поділ майна, у володінні саме відповідача, як вона стверджувала. Не спростувала факт неотримання коштів з продажу автомобіля на інтереси сім`ї. Тому ці вимоги не є доведеними перед судом та до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, то слід вказати наступне.

За вимогами ст.133,137,141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в т.ч. на професійну правничу допомогу, які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує в т.ч. дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За подання позову позивачем оплачено 5860грн (а.с.60), послуги з оцінку ТЗ та нерухомого майна 3000грн. (а.с.57) та витрати на правову допомогу в сумі 10000грн.(а.с.54,58-59).

Сторона відповідача також просила стягнути з позивача витрати на правову допомогу в сумі 10000грн. (а.с.110-111).

Судовий збір позивач оплачувала виходячи з вартості квартири за поданою нею оцінкою відповідно до звіту про незалежну оцінку від 14.01.2022р. - 548500грн. (1% ціни позову становить 5485грн.) та з вартості одного автомобіля 37500грн. (1% ціни позову ще 375грн.), які просила визнати за нею.

Разом з тим, квартира яка є предметом поділу та визнання права власності складає вартість - 1 753 884 грн., звідси судовий збір за результатами розгляду справи та ухвалення рішення мав би щодо квартири становити 17538.84 грн., а половина яка б мала сплачуватись позивачем за визнання за нею цієї частки 8769.42грн. судового збору. Нею оплачено 5860грн., а тому слід доплатити в державний бюджет 2909.42грн. шляхом стягнення даної різниці з позивача.

Стосовно поділу майна та залишення ? частки квартири, гаража та одного автомобіля за відповідачем, вартість всього майна виходить за межі максимального розміру судового збору у розмірі 12405грн. на 2022 рік (1% складатиме 12507.42грн.), то з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір у розмірі 12405грн..

Стосовно стягнення на проведення за замовленням позивача до подання позову витрат щодо оцінки нерухомого майна в сумі 2000грн. та оцінки ТЗ в сумі 1000грн. (а.с.57), то по перше в квитанції щодо надання послуги з оцінки нерухомого майна не вказується назві майна (квартира чи гараж), обидва об`єкти оцінював ТОВ «Атлант-оцінка», по друге щодо оцінки квартири, то проводилась судова експертиза взята до уваги судом у даному спорі, оплату за яку проводив відповідач (вимоги щодо відшкодування таких витрат відповідач не заявляв, докази оплати не подавав, однак ухвалу суду про оплату за проведення судової експертизи виконав). Тому прийти до ствердного висновку, що даний доказ за оплати послуги за оцінку саме гаража, суд не в змозі. Щодо витрат на оцінку за ТЗ, то позивач дану вимогу зменшила, та відмовилася щодо залишення даного автомобіля марки Daewoo Sens за нею (просила залишити за відповідачем), а отже витрати понесені в цій частині залишаються за позивачем.

Щодо правової допомоги, то оскільки позивач просила стягнути з відповідача витрати на правову допомогу 10000грн. та відповідач просив стягнути з позивача витрати на правову допомогу 10000грн. З врахуванням однакової суми понесених витрат на правову допомогу, слід зарахувати їх кожній стороні, без стягнень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 60, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст. ст. 16, 365, 368 ч. 3, 372 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 133,137,141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Здійснити поділ майна , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя:

- визнати спільною власністю ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , що проживає у АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , що зареєстрований у АДРЕСА_3 по 1/2 частці на двохкімнатну квартиру заг.пл.66м.кв. в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 753 884.00 грн.

- визнати за ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , що зареєстрований у АДРЕСА_3 право приватної власності на автомобіль марки Daewoo Sens, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003р.в., вартістю 68 000.00 грн., зі сплатою компенсації за 1/2 частки даного автомобіля ОСОБА_1 у сумі 34 000,00 грн.( тридцять чотири тисячі гривень)

- визнати за ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , що зареєстрований у АДРЕСА_3 право приватної власності на нежитлове приміщення гараж №ХХХ заг.пл.18.9м.кв., який знаходиться в цокольному поверсі будинку в АДРЕСА_2 , загальною вартістю 305800.00 грн. зі сплатою компенсації за 1/2 частки даного гаражу ОСОБА_1 у сумі 152900.00 грн. (сто п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот гривень)

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , що проживає у АДРЕСА_1 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 2909,42 грн. ( дві тисячі дев`ятсот дев`ять гривень 42 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , що зареєстрований у АДРЕСА_3 на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 12 405.00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п`ять гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.05.2023р.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА