Рішення № 11112243, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/27030.08.10                               

За позовомПершого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Волинській області

До Дочірнього підприємства “Автобан Україна”

Простягнення 356 428,00 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаКінах Т.М. —представник за довіреністю від 04.08.2010 р., Семенчук А.Б. —представник за довіреністю від 04.08.2010 р.

Від відповідача не з’явився

Від прокуратуриНекрасов О.М. (прокурор відділу прокуратури) 30.08.2010 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Волинській області звернувся до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства “Автобан Україна” 356 428,00 грн. збитків за договором підряду від 28.08.2008 р. № 03.1/52.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/270 від 22.06.2010 р., яку призначено до розгляду на 09.08.2010 р.

09.08.2010 р. в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені в заступником прокурора в інтересах Дочірнього підприємства “Автобан Україна”позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, але заявив клопотання про колегіальний розгляд справи, що мотивоване складністю справи. Представники інших учасників судового процесу заперечили проти задоволення заявленого клопотання.

Розглянувши вказане клопотання, суд залишив його без задоволення керуючись ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, де закріплено, що справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач не подав суду відзиву на позовну заяву, а його представник в судовому засіданні не зміг надати пояснень по суті спору, суд доходить до висновку про те, що посилання представника відповідача про складність справи є необґрунтованими, а заявлене ним клопотання —таким, що спрямоване на затягування строків вирішення спору.

Через невиконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалі від 22.06.2010 р.. 09.08.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 30.08.2010 р.

У судове засідання 30.08.2010 р. з’явились представники позивача та прокуратури. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (відповідна розписка в матеріалах справи), вимоги ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Прокурор та представник позивача надали пояснення по суті спірних правовідносин та підтримали позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Службою автомобільних доріг у Волинській області в якості замовника та Дочірнім підприємством "Автобан-Україна" в якості підрядника 28.08.2008 року укладено договір підряду № 03.1/52 на виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) на ділянці від км 478+000 до км 482+100.

Зазначений договір додатковою угодою від 19.11.2009 р. № 1-03.1/47 викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник зобов’язався своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по реконструкції автомобільної дороги держаного значення Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), км 478+000 до км 482+100 (об’єкт) за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник зобов’язався прийняти закінчений реконструкцією об’єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

У ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Такий договір може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник розпочинає виконання робіт з вересня 2008 року і забезпечує їх завершення до 31 жовтня 2010 року. Початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід’ємною частиною договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору якщо відставання темпів виконання робіт з вини підрядника становить більше 30-ти календарних днів, замовник має право на розірвання договору відповідно до ст. 18 цього договору.

Згідно п.п. 18.1, 18.2 договору договір може бути розірвано за ініціативою замовника або підрядника. Замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати від підрядника відшкодування збитків за таких обставин:

виявленні подальшої недоцільності будівництва об'єкта (при прийнятті відповідного рішення Головним розпорядником бюджетних коштів або центральними органами державної виконавчої влади);

суттєвому порушенні договірних зобов'язань підрядником, що створює передумови для невиконання договору, в тому числі через відставання темпів виконання роби від передбачених календарним графіком більше, ніж на 30 календарних днів;

неодноразовому грубому порушенні підрядником будівельних норм і правил;

банкрутства або порушення справи про банкрутство підрядника.

Відповідно до п. 18.4 договору сторона, яка приймає рішення розірвати Договір, повинна письмово попередити про це іншу сторону за 15-ть календарних днів до бажаної дати його розірвання. В цьому разі договір важається розірваним з моменту остаточного завершення всіх розрахунків між сторонами.

Сторона, з вини якої розривається договір, відшкодовує іншій стороні зумовлені цим рішенням збитки. Необхідні документи для відшкодування збитків ї проведення кінцевих розрахунків подаються зацікавленою Стороною іншій Стороні впродовж 30 календарних днів від дня прийняття рішення про розірвання Договору. Платежі або обґрунтована відмова від них у цьому випадку мають здійснюватися протягом 30-ти календарних днів з дня одержання відповідних документів (п. 18.5 договору).

У зв'язку з порушенням підрядником договірних зобов'язань, що створюють передумови для невиконання договору, в тому числі через відставання темпів виконання робіт від передбачених календарним графіком більше, ніж на 30 календарних днів, позивач зазначає, що в односторонньому порядку розірвав договір, підтвердженням чого служить лист від 27.02.2010 р. № 329/8.12.

Відповідно до наказу начальника Служби доріг від 16.04.2010 р. № 32-ОД комісією, у склад якої увійшли представники Служби доріг, проектного інституту та підприємства, яке здійснює експлуатаційне утримання автодороги Київ-Ковель-Ягодин на ділянці від км 410+000 до км 505+909, 26 квітня 2010 року проведено обстеження об'єкта реконструкції вказаної автодороги на ділянці км 478+000 - км 482+100, роботи на якому в 2008-2009 роках виконувались ДП "Автобан-Україна" зі значним відставанням від календарних графіків.

Представник ДП "Автобан-Україна" для участі у роботі комісії не з'явився, хоча був проінформований листом служби доріг від 16.04.2010 р. № 683/3.4.

За результатами обстеження об'єкта реконструкції 26.04.2010 року складено Акт, в якому зазначено обсяг руйнувань на об'єкті та визначено роботи, які потрібно терміново виконати з метою недопущення подальшого руйнування.

По розрахунках, проведених Волинським відділом комплексного проектування державного підприємства "Український державний інститут з проектування", вартість цих невідкладних робіт станом на 30.04.2010 р. становить 356428,00 грн.

З метою відшкодування збитків, завданих Службі доріг внаслідок невиконання підрядником своїх договірних зобов'язань, замовником на адресу ДП "Автобан-Україна" надіслано претензію від 30.04.2010 р. № 791/8.12 з вимогою в термін до 12.05.2010 р. за власні кошти виконати роботи по усуненню недоліків, зазначених в Акті обстеження об'єкта реконструкції автомобільної дороги державного значення або до 07.05.2010 р. перерахувати Службі доріг кошти у розмірі 356428,00 грн. для можливості залучення до виконання цих робіт іншого підприємства.

У відповідь на зазначену претензію листом від 06.05.2010 р. № 24 відповідач повідомив про його відмову виконати вимоги вищевказаної претензії.

За твердженням позивача, на час розгляду справи недоліки на об'єкті реконструкції відповідачем не ліквідовані, що призводить до подальшого руйнування цієї ділянки дороги, а відповідно і збільшення розміру збитків, що завдаються державі в особі Служби доріг, адже фінансування об'єкта реконструкції здійснюється за кошти державного бюджету.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що підрядник несе ризик знищення або пошкодження робіт, з урахуванням робіт, виконаних субпідрядниками, з початку їх виконання до затвердження Акту про прийняття в експлуатацію закінченого реконструкцією об'єкта.

Пункт 2.3 договору підряду вказує на те, що підрядник протягом узгоджених із замовником термінів повинен усунути за свій рахунок і забезпечити відповідність робіт умовам проекту, якщо будь-які втрати чи пошкодження робіт виникнуть внаслідок ризику підрядника.

Відповідно до п. 17.2 договору підряду за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань винна сторона сплачує потерпілій стороні визначену договором неустойку та відшкодовує в повному обсязі збитки, не покриті неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту прав та інтересів, згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є, зокрема, відшкодування збитків та майнової шкоди.

У ст. 22 Цивільного кодексу України вказується, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками визнаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Позивач на підтвердження понесення збитків у сумі 356428,00 грн. надав суду розрахунок суми збитків, який складається з вартості відновлення земельного полотна лівого проїзду автомобільної дороги державного значення М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), на ділянці від км 478+000 до км 482+100, вартості відновлення земельного полотна правого проїзду автомобільної дороги державного значення М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), на ділянці від км 478+000 до км 482+100, вартості ремонту існуючого цементобетонного покриття правого проїзду автомобільної дороги державного значення М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), на ділянці від км 478+000 до км 482+100.

Крім того, відшкодування збитків передбачено договором підряду від 28.08.2008 р. № 03.1/52.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення збитків у сумі 356428,00 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Автобан Україна” (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-а, ідентифікаційний код 32593472) на користь Служби автомобільних доріг у Волинській області (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 52 б, ідентифікаційний код 25908960) 356428 (триста п’ятдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім) грн. збитків.

3.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Автобан Україна” (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 4-а, ідентифікаційний код 32593472) в доход Державного бюджету України 3564 (три тисячі п’ятсот шістдесят чотири) грн. 28 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 06.09.2010 р.