Рішення № 111121382, 18.05.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 Справа № 914/1056/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «РІЧОЙЛ», м. Львів

про стягнення 136 665,00 грн

за участю представників:

від позивача: Лисенко Д.В. адвокат;

від відповідача: Авдєєнко В.В. адвокат

Обставини розгляду справи.

31.03.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», м. Київ до Приватного підприємства «РІЧОЙЛ», м. Львів про стягнення 136 665,00 грн.

Ухвалою від 04.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 04.05.2023.

25.04.2023 через канцелярію суду від Приватного підприємства «РІЧОЙЛ» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №10155/23 від 25.04.2023).

Ухвалою від 04.05.2023 суд відклав судове засідання на 18.05.2023.

16.05.2023 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу (вх. №12266/23 від 16.05.2023).

16.05.2023 через канцелярію суду від Приватного підприємства «РІЧОЙЛ» надійшло клопотання про поновлення строку та приєднання та подання доказів (вх. №12224/23 від 16.05.2023).

Протокольною ухвалою в судовому засіданні 18.05.2023 суд ухвалив визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання доказів, поновити відповідачу строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи докази, що додані відповідачем до клопотання від 16.05.2023

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ТзОВ «АСТРА ЛІЗИНГ» та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу №040719/ФЛ-383 від 04.07.2019, на виконання умов яких відповідачу було передано у лізинг обладнання. Надалі між позивачем та ТзОВ «АСТРА ЛІЗИНГ» 30.11.2020 було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТзОВ «АСТРА ЛІЗИНГ» відступило позивачу своє право вимоги до відповідача за вищевказаним. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати лізингових платежів виконав частково, заборгованість становить 136 665,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 136 665,00 грн.

У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Неможливість належного виконання умов договору спричинена тим, що уся господарська діяльність відповідача здійснювалася на території, яка станом на дату розгляду справи перебуває під окупацією Російської Федерації. Інше майно у відповідача відсутнє. Оскільки відповідне порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, а також з огляду на складне фінансове становище, відповідач просив розстрочити виконання рішення суду.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

04.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТРА ЛІЗИНГ» (лізингодавець) та Приватним підприємством «РІЧОЙЛ» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 040719/ФЛ-383.

За цим договором лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного договору та Порядку передачі в лізинг та Умов фінансового лізингу (Додаток №1 до даного договору лізингу). Найменування предмета лізингу та його технічні характеристики вказані в Специфікації (Додаток №2 до даного договору лізингу).

Згідно пп. 1.1 та 3.1.4 Додатку №1 до договору - «Умови надання послуг з фінансового лізингу та порядок передачі в лізинг» (далі - Умови), лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі згідно з Графіком сплати лізингових платежів.

Відповідно до Додатку №2 до договору (Специфікації), предметом лізингу є автомат етикувальний АЕЛ 2?250дОПК, серійний номер 6670, вартістю 540 169,15 грн.

Згідно з п. 6 договору, всі платежі за договором сплачуються в українській гривні, згідно графіку лізингових платежів (Додаток №3 до договору), загальна сума договору лізингу становить 807 121,78 грн (п. 6.1. договору), перший лізинговий платіж складає 162 050,75 грн (п. 6.1.1. договору), останній лізинговий платіж становить 17 470,00 грн (п. 6.1.2. договору).

Пунктом 7 договору сторонами визначено строк лізингу, який становить 36 місяців з дати підписання акту приймання-передачі предмета лізингу.

Додатком №1 до договору сторони погодили умови надання послуг з фінансового лізингу та порядок передачі в лізинг (далі - умови).

Відповідно до п. 1.1 Умов, лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов`язується сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі згідно Графіку лізингових платежів (Додаток №3 до договору), а також інші платежі, вказані в ст. 6 договору фінансового лізингу. Датою сплати платежів, вказаних в п. 1.1 даних умов вважається дата зарахування грошових сум на поточний рахунок лізингодавця. У випадку часткової сплати - датою сплати буде вважатися дата зарахування останньої частини платежу на п/р лізингодавця.

Згідно з п. 2.4. Умов, передача предмета лізингу в лізинг лізингоодержувачу здійснюється на підставі акту приймання-передачі предмета лізингу в лізинг, що підписується уповноваженими представниками лізингодавця та лізингоодержувача. Підписанням акту приймання-передачі підтверджує, що лізингоодержувач ознайомився і прийняв до виконання правила експлуатації предмету лізингу, гарантійні умови та умови страхування предмету лізингу.

Пунктом 3.1.1. Умов визначено, що лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу за актом приймання-передачі предмета лізингу в лізинг в порядку та строки, визначені в договорі лізингу.

У п. 3.1.4. Умов сторони визначили, що лізингоодержувач зобов`язується своєчасно у відповідності з Графіком лізингових платежів сплачувати лізингові платежі незалежно від отримання рахунків-фактур, а також незалежно від фактичного користування предметом лізингу, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати чи настання страхових випадків.

Відповідно до п. 7.1. Умов, право власності на предмет лізингу протягом строку дії договору лізингу належить лізингодавцю. Лізингоодержувач протягом строку дії договору лізингу має право тимчасового володіння та користування предметом лізингу.

Відповідно до п. 10.1. Умов, договір лізингу вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

22.11.2019 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою, у зв`язку із зміною вартості предмету лізингу, внесли зміни до договору, Специфікації та Графіку лізингових платежів.

25.11.2019 сторонами було підписано Акт приймання-передачі, за яким відповідачу було передано визначений автомат етикувальний АЕЛ 2?250дОПК.

30.11.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астра Лізинг» укладено договір відступлення права вимоги №1, за умовами якого позивач отримав права кредитора відносно боржників за договорами фінансового лізингу, у тому числі право вимоги до Приватного підприємства «РІЧОЙЛ» як лізингоотримувача автомата етикувального АЕЛ 2?250дОПК.

За твердженням позивача, котре належними та допустими доказами не спростовано відповідачем, останній перестав виконувати взяті на себе за договором зобов`язання з оплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором у розмірі 136 665,00, що і стало підставою для звернення позивача із вказаним позовом.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

При наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд може розстрочити виконання рішення. При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як встановлено судом, відповідач здійснював господарську діяльність (розташування основних засобів, обладнання) на території Херсонської області, яка станом на дату розгляду даної справи окупована Російською Федереацією, у зв`язку із чим відповідач призупинив таку діяльність, відповідач є збитковим підприємством, що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2022 рік. Також у відповідача наявна кредиторська заборгованість перед банками. При цьому, відповідач зобов`язаний кожного місяця здійснювати відповідні платежі на обслуговування кредитних зобов`язань.

З огляду на те, що у боржника відсутні обігові кошти для одномоментного погашення заборгованості перед позивачем, негайне виконання рішення унеможливить подальше виконання зобов`язань перед кредиторами, зокрема, й позивачем у даній справі. Ці обставини є такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому є винятковими.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд вважає за можливе задоволити його частково та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 136 665,00 грн основного боргу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9359/10 від 31.07.2020, ордеру серії АІ №1370300 від 27.03.2023, акту приймання-передачі наданих послуг від 05.03.2023, платіжної інструкції №13459 від 05.05.2023 на суму 7 500,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Матеріалами справи підтверджується як факт отримання позивачем послуг адвоката, так і оплата позивачем їхньої вартості.

Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою, а відтак відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення їхнього розміру.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «РІЧОЙЛ», м. Львів, вул. Зелена, буд. 283 (ідентифікаційний код 38667335) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, 5, офіс 220 (ідентифікаційний код 42441539) 136 665,00 грн основного боргу, 2 684,00 грн судового збору, 7 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з розстроченням виконання судового рішення на 6 місяців шляхом сплати рівними частинами кожного місяця.

3.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 18.05.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. У зв`язку із перебуванням судді на навчанні з 21.05.2023 по 24.05.2023, повне рішення складено та підписано 25.05.2023.

СуддяМазовіта А.Б.