Рішення № 11112071, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/36806.09.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант"

доВідкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Данон"

2. Макогон Дмитра Миколайовича

простягнення 6 889,13 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився

від відповідача:Лигін В.В.

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" (надалі –ВАТ "УСК "Дженераді гарант") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (надалі –ВАТ "СК "Нова") про стягнення 6 889,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ "УСК "Дженералі гарант" на підставі договору (полісу) добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3382873 від 23.02.2007 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Деу, реєстраційний номер АА 6971 СІ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Ісузу, реєстраційний номер АА 9198 СВ, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ "СК "Нова" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/0402980), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 715,35 грн., 3% річних у розмірі 105,13 грн. та інфляційних у розмірі 418,84 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю "Данон" та Макогон Дмитра Миколайовича, розгляд справи відкладено до 11.08.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому основну заборгованість визначає у розмірі 5 359,80 грн., в іншій частині позову просить відмовити, вказує на безпідставність нарахування позивачем інфляційних та 3% річних.

В судове засідання представник третьої особи 1 з'явився, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

У судовому засіданні 11.08.2010 р. оголошено перерву до 18.08.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2010 р. у зв’язку із неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 06.09.2010 р., зобов’язано позивача надати суду докази направлення на адресу відповідача претензії №10826-24 від 15.08.2009 р.

В судове засідання представник відповідача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги визнає частково у розмірі 5 359,80 грн., в іншій частині в задоволенні позову просить відмовити.

Представники позивача та третіх осіб, повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, в судове засідання не з'явилися, вимог ухвали суду від 18.08.2010 р. не виконали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач та треті особи повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач та треті особи були належним чином повідомлені, а їх пояснення стосовно суті спору заслухані у попередньому судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (після зміни назви та правонаступництва - ВАТ "УСК "Дженаралі Гарант") та Попадюк Аліною Анатоліївною (страхувальник) укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3382873 (надалі –"Договір"), об’єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Деу, реєстраційний номер АА6971 СІ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

09.07.2007 р. о 07 год. 45 хв. в м. Києві на площі Харківська було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Деу, реєстраційний номер АА 6971 СІ та автомобіля Ісузу, реєстраційний номер АА 9198 СВ, а саме: Макогон Д.М., керуючи автомобілем Ісузу не переконався в безпеці руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Деу, який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Макогоном Д.М. вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві №3162 від 12.07.2007р. та постановою Дарницького районного суду м.Києва від 30.07.2007 р. у адміністративній справі №3-37664/07, відповідно до якої Макогона Дмитра Миколайовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

10.07.2007 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля Деу звернулася до позивача із заявою про пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу №537/07/07, складеного 23.07.2007р. суб’єктом оціночної діяльності Українсько-німецьким підприємством "Декра експерт" (сертифікат №5105/06, виданий Фондом державного майна України 12.09.2006 р.) вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Деу, р.н. АА 6971 СІ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5 822,61 грн.

На підставі страхового акту №77447, затвердженого 18.09.2007 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором сплатив своє страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 5 359,80 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №1240 від 12.10.2007 р.

Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження в сумі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1239 від 12.10.2007 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ВАТ "УСК "Дженералі гарант" перейшло в межах суми 5 359,80 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а також позивачем понесені майнові витрати на виконання зобов’язання по відшкодуванню шкоди у розмірі 300,00грн.

Із довідки відділу ДАІ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві №3162 від 12.07.2007р. вбачається, що транспортний засіб –автомобіль Ісузу, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Деу, належить ТОВ "Данон" та знаходився під керуванням Макагона Д.М.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Із постанови Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2007 р. у адміністративній справі №3-37664/07 та листа ТОВ "Данон" №290/10 від 03.08.2010 р. вбачається, що МакогонД.М. на момент скоєння ДТП працював на посаді водія-експедитора ТОВ "Данон".

Вина Макогона Д.М. встановлена у судовому порядку, а тому відповідальність за шкоду, завдану внаслідок експлуатації автомобіля Ісузу, р.н. АА 9198 СВ покладається на ТОВ "Данон".

Цивільно-правова відповідальність ТОВ "Данон", за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля Ісузу, реєстраційний номер АА 9198 СВ, застрахована ВАТ "СК "Нова" згідно із полісом №ВВ/0402980.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/0402980) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 18.04.2007 р. (0:00) по 17.04.2008 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВВ/0402980 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ТОВ "Данон", судом встановлено, що МакогонД.М. користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Макогоном Д.М., належного ТОВ "Данон" автомобіля Ісузу, р.н. АА 9198 СВ була застрахована ВАТ "СК "Нова".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВВ/0402980) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза –0,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Деу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 5 822,61 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 5 359,80 грн. та набуто право вимоги у розмірі 300,00грн. за понесення витрат на визначення вартості матеріального збитку.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач вказує на те, що претензією №10826-24 від 15.08.2009 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 5659,80грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2010 р. позивача зобов’язувалося надати докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача.

Позивач доказів направлення претензії №10826-24 від 15.08.2009 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на адресу відповідача не надано.

В той же час, представник відповідача не заперечує факту існування його грошового зобов’язання по сплаті суми страхового відшкодування у розмірі 5 359,80 грн. на користь позивача та визнає позовні вимоги в цій частині.

Таким чином, враховуючи визначені полісом №ВВ/0402980 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 5359,80грн. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення суми витрат на проведення автотоварознавчого дослідження суд відзначає наступне.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 300,00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 715,35 грн., 3% річних у розмірі 105,13 грн. та інфляційних у розмірі 418,84 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження існування факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання по сплаті суми страхового відшкодування у визначений в позові період.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "СК "Нова" на користь ВАТ "УСК "Дженералі гарант" суми страхового відшкодування у розмірі 5 359,80 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м.Київ, вул. М.Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) на користь Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі гарант" (01024, м.Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) суму страхового відшкодування у розмірі 5 359 (п’ять тисяч триста п’ятдесят дев'ять) грн. 80 коп., державне мито у розмірі 79 (сімдесят дев'ять) грн. 36 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 183 (сто вісімдесят три) грн. 61коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –07.09.2010 р.