Рішення № 11111938, 02.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/9102.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська лагуна» До

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Столична судноплавна компанія»

сплату боргу 841860,00 грн.

Суддя Шевченко Е.О.

Представники: Від позивача Від відповідачаДмуховський І.В.

Гутник В.В. - представник

- представник(дов. від 02.01.10р.)

(дов. від 01.10.09р.) Обставини справи: На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська лагуна»(далі по тексту позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична судноплавна компанія»(далі по тексту відповідач) заборгованості в сумі 841860,00 грн., пені –101132,10 грн., інфляційних витрат –138065,04 грн., 3% річних –29891,80 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов укладеного Договору купівлі-продажу №ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.208р. щодо сплати грошових коштів за товар –«Жилую брандвахту ЖБ-5». Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 ГПК України, та не надав у матеріали справи письмовий відзив на позов. Відповідачем подано клопотання про зупинення розгляду справи №21/91 до вирішення іншої судової справи про визнання недійсним Договору купівлі-продажу №ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008р. Судом відмовлено в задоволенні клопотання, враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, на підставі наведеної норми закону провадження у справі зупиняється в разі наявності пов’язаної з даною справою іншої справи, що розглядається іншим судом, до її вирішення і при цьому дану справу неможливо вирішити до вирішення іншої справи.

Дана справа може бути вирішена без наявності винесеного рішення по справі про визнання недійсним Договору купівлі-продажу №ДЛ-ССК-25-09/08 від 25.09.2008р., враховуючи презумпцію правомірності правочину, яка встановлена чинним законодавством.

Так, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, відповідно до закону правочин завжди є правомірним, якщо тільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов’язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати їх прав і перешкоджати здійсненню їх обов’язків.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 19.08.2010р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська лагуна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столична судноплавна компанія»укладено Договір купівлі-продажу №Дл-ССК-25-09/08 від 25.09.2008р.

За умовами цього Договору позивач зобов’язався передати у власність відповідача жилу брандвахту ЖБ-5 в технічному стані та комплектації, що вказані в Додатку №1 до даного Договору, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3. Договору позивач постачає відповідачеві товар на умовах EXW (м. Київ) у відповідності до Інкотермс 2000 протягом 5 (п’яти) робочих днів з дати підписання даного Договору. Приймання-передача товару оформляється шляхом підписання Акту прийомки-передачі уповноваженими представникам обох сторін. Датою передачі товару вважається дата, яка зазначена в акті прийомки-передачі товару.

Згідно Акту прийомки-передачі від 25.09.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв жилу брандвахту ЖБ-5 в технічному стані та комплектації, що зазначені в Додатку №1 до Договору.

Таким чином, 25.09.2008р. відбулася передача товару від позивача до відповідача, що свідчить про належне виконання позивачем умов Договору.

Пунктами 4.1. та 4.2. Договору визначено, що загальна вартість товару по даному Договору складає 1041860,00 грн. Покупець (відповідач по справі) зобов’язаний оплатити товар по вартості, зазначеній в п. 4.1. даного Договору, до 25.10.2008р. з дати підписання даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково оплатив вартість товару, а саме в розмірі 200000,00 грн., решта коштів в сумі 841860,00 грн. (1041860,00 грн. - 200000,00 грн.) залишилася не сплаченими.

29.04.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату боргу в сумі 841860,00 грн.

Листом від 05.05.2010р. відповідач звернувся до позивача з проханням розстрочити виплату заборгованості за вказаним в цьому листі графіком.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості в розмірі 841860,00 грн.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача сума боргу в розмірі 841860,00 грн.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»зання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 29891,80 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних витрат складає 138065,04 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Відповідачем контррозрахунку суми інфляційних витрат суду не надано.

За таких обставин, підлягає до стягнення з відповідача сума 3% річних в розмірі 29891,80 грн. та сума інфляційних витрат в розмірі 138065,04 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 101132,10 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.3. укладеного між сторонами Договору при несвоєчасному виконанні зобов’язань по оплаті товару по даному Договору відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 та ст. 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом вище, відповідач мав сплатити грошові кошти за товар до 25.10.2008р. Отже, з огляду на те, що вартість товару не була сплачена відповідачем у визначений строк, тобто до 25.10.2008р. включно, з 26.10.2008р. у відповідача перед позивачем виникає заборгованість. Також з цієї дати виникає право у позивача на нарахування, зокрема, пені та звернення з вимогою про її сплату.

На підставі ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності про стягнення пені закінчився 27.10.2009р.

Виходячи з того, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов Договору заявлена 08.07.2010р., тобто з пропуском строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги судом задовольняються частково та стягується з відповідача на користь позивача сума основної заборгованості в розмірі 841860,00 грн., сума 3% річних в розмірі 29891,80 грн., сума інфляційних витрат в розмірі 138065,04 грн.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична судноплавна компанія»(01133, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2-л, п/р 26005001306595 в АТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, код ЄДРПОУ 31628535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська лагуна»(01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 5, п/р 26003119288300 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 33511799) 841860,00 (вісімсот сорок одна тисяча вісімсот шістдесят грн. 00 коп.) грн. суми боргу; 29891,80 (двадцять дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто одна грн. 80 коп.) суму 3% річних; 138065,04 (сто тридцять вісім тисяч шістдесят п’ять грн. 04 коп.) суму інфляційних витрат, 10098,17 (десять тисяч дев’яносто вісім грн. 17 коп.) грн. суми державного мита; 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяЕ.О. Шевченко