Рішення № 11111912, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/56-23/40707.09.10 За позовомзакритого акціонерного товариства «Юридична практика»

додочірнього підприємства «Інформаційно-видавничий центр Українського

нотаріату»

провизнання дій неправомірними та спонукання надати інформацію

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивачаголовний редактор Забара Ю.С. (наказ №19-К від 31.03.2006 року), представник Гвоздецький А.О. (довіреність від 21.04.2010 року)

від відповідачаадвокат Папенко Р.С. (довіреність від 24.06.2010 року), представник Вільбой Є.О. (довіреність від 24.06.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Головний редактор газети «Юридична практика»звернувся від імені закритого акціонерного товариства «Юридична практика»до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання дій дочірнього підприємства «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату»неправомірними та спонукання надати інформацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушуючи правові приписи Закону України «Про інформацію»та Закону України «Про друковані засоби масової інформації»необґрунтовано визнав витребувану листом №77 від 02.09.2009 року як інформацію з обмеженим доступом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2010 року порушено провадження у справі №9/56 та призначено її до розгляду.

Позивачем заявою від 04.06.2010 року (отримана судом –08.06.2010 року) уточнено позовні вимоги.

06.07.2010 року Відповідачем надано через канцелярію суду відзив на позовну заяву, яким заперечені позовні вимоги у повному обсязі, оскільки Відповідач вважає позовні вимоги недоведеними, а справу такою, що не підлягає розгляду господарськими судами.

Розпорядженням №01-1/44 Голови Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 року у зв’язку з відпусткою судді змінено склад суду у повному обсязі.

Ухвалою від 09.08.2010 року справу №9/56 прийнято до свого провадження суддею Господарського суду міста Києва Кирилюк Т.Ю., змінено номер справи на №9/56-23/407 та призначено її розгляд на 07.09.2010 року.

У судовому засіданні 07.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Другого вересня 2009 року Позивач направив Відповідачу лист №77, яким просив останнього надати письмову детальну відповідь на наступні питання: з яких економічних складових складається ціна на спеціальні бланки нотаріальних документів; яка питома вага кожної економічної складової у цій ціні –відповідно по видах складових; яке економічне обґрунтування покладається у визначенні саме таких цін і хто його готує; хто затверджує (і яким документом) саме такі ціни; хто є виконавчим органом ДП «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату»; який статус має ДП «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату»- прибуткове чи неприбуткове та хто вирішує яким чином розподіляються прибутки підприємства.

17 вересня 2009 року Відповідачем листом №105 відмовлено у наданні відповідної інформації на підставі статті 30 Закону України «Про інформацію».

Враховуючи, що Позивач здійснює підготовку та випуск у світ щотижневої (періодичної) газети під постійною назвою «Юридична практика», тобто є суб’єктом діяльності друкованих засобів масової інформації, правовідносини сторін, які стали предметом даного судового дослідження, є відносинами в галузі діяльності друкованих засобів масової інформації.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»до суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації віднесено у тому числі редактора (головного редактора) та редакцію друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником редакції та представляє її у відносинах з третіми особами.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 січня 2010 року у справі №2-2314/10, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 23.03.2010 року, встановлено, що головний редактор Забара Ю.С. звертаючись з позовом про визнання дій Відповідача неправомірними та зобов’язання останнього надати інформацію діяв від імені юридичної особи, а відтак –спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Відповідно до частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Частиною першою статті 6 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»встановлено, що діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів. Відповідно до статті 35 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»порядок і форма запиту щодо доступу до офіційних документів і запиту щодо надання письмової або усної інформації для друкованих засобів масової інформації, строки їх розгляду, відмова та відстрочка задоволення, порядок відшкодування витрат, пов'язаних із задоволенням запитів, а також характер документів та інформації, що не підлягають наданню для ознайомлення за запитом, визначаються Законом України «Про інформацію». Статтею 33 Закону України «Про інформацію» встановлено, що термін розгляду запиту про надання письмової інформації не може перевищувати десяти днів.

З наданого суду Позивачем фіскального чека Укрпошти №0181 вбачається, що фактично лист №77 було відправлено на адресу Відповідача 02.09.2009 року. Відповідно до пункту 4.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом №1149 Міністерства транспорту та зв'язку України 12.12.2007 року, строк доставки поштової кореспонденції в межах міста Києва складає 3 дні без врахування дня відправлення та вихідних днів.

Відповідь на інформаційний запит Відповідачем було надано листом №105 від 17 вересня 2009 року, який було отримано Позивачем 23.09.2009 року (вх. №72).

Таким чином, Відповідачем (хоча і в граничних межах) було дотримано встановлених законом строків прийняття рішення про надання чи відмову у наданні інформації Позивачу.

Листом №105 від 17.09.2009 року Відповідач відмовив Позивачу у наданні витребуваної ним інформації пославшись на частини другу та п’яту статті 30 Закону України «Про інформацію».

З такою правовою позицією суд погодитись не може, оскільки в направленому Відповідачу інформаційному запиті мова йдеться виключно про собівартість спеціальних бланків нотаріальних документів та порядок її формування.

Відповідно до пункту 8 Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №812 від 5 серпня 2009 року, та пункту 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої 03.03.2004 року наказом №20/5 Міністерства юстиції України, тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Пунктом 2.1 Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №67/5 від 14.07.2004 року, замовниками бланків є Міністерство юстиції України, приватні нотаріуси, державні нотаріальні контори, а також підприємства, установи та організації, категорії або перелік яких установлюється Міністерством юстиції України.

Пунктом 14 Порядку витрачання, зберігання, обігу спеціальних бланків нотаріальних документів і звітності про їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №812 від 5 серпня 2009 року, встановлено, що витрати, пов'язані з використанням бланків, відшкодовують особи, щодо яких або в інтересах яких вчинені нотаріальні дії.

Таким чином, кінцевими платниками вартості спеціальних бланків нотаріальних документів є юридичні та фізичні особи, які користуються послугами нотаріусів та які сплачують вартість наданих їм послуг, до яких включається вартість використаних бланків. Фактично, користувачі нотаріальних послуг позбавлені можливості обирати при виконанні нотаріальних дій на їх користь бланки різних виробників за різними цінами чи інший спосіб викладення документів, у тому числі на простих аркушах. Виходячи з цього, суд погоджується з доводами Позивача про те, що у даному випадку питання, викладені у інформаційному запиті №77 від 02.09.2009 року є суспільно значимими.

За правовою нормою частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію»інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.

Таким чином, суд дійшов висновку, що питання складових вартості бланків нотаріальних документів та критерії прийняття рішень при формуванні цієї вартості знаходяться у площині публічних інтересів, а не приватних інтересів окремого господарюючого суб’єкта.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про інформацію»за режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

До інформації з обмеженим доступом статтею 30 Закону України «Про інформацію»віднесено (у тому числі) конфіденційну інформацію - відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

До конфіденційної інформації відноситься (у тому числі) комерційна таємниця, визначення якої наведене статтями 36 та 162 Господарського кодексу України та статтею 505 Цивільного кодексу України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відомості, які можуть бути віднесені юридичною особою до конфіденційної інформації (інформації з обмеженим доступом) повинні мати наступні ознаки: не містити державної таємниці; відноситись до виробничої діяльності підприємства; не наносити шкоди інтересам суспільства; мати дієву або потенційну комерційну цінність; створювати переваги в конкурентній боротьбі; мати обмеження в доступі; бути одержаною на власні кошти.

У той же час, відомості, які просив надати Позивач листом №77 від 02.09.2009 року не відповідають перерахованим вище ознакам.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про інформацію»держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації. Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.

Необгрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом відповідно до статті 47 Закону України «Про інформацію»визначено законодавцем як правопорушення в галузі інформації.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що віднесення Відповідачем інформації, визначеної у листі Позивача №77 від 02.09.2009 року (у тому числі інформації про порядок прийняття рішень при формуванні ціни бланків нотаріальних дій) до категорії конфіденційної інформації та не надання відповідної інформації на запит Позивача не відповідає чинному законодавству. Таким чином, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

В матеріалах справи наявний лист №134 від 20.05.2010 року, яким Відповідач хоча і з суттєвими порушеннями місячного терміну, встановленого статтею 33 Закону України «Про інформацію», все ж надав відповідь Позивачу на визначені листом №77 від 02.09.2009 року запитання.

Позивач вважає надану йому листом №134 від 20.05.2010 року інформацію неповною.

З таким висновком суд не погоджується, оскільки надані у листі №134 від 20.05.2010 року відповіді фактично відповідають поставленим у інформаційному запиті (лист №77 від 02.09.2009 року) запитанням.

Для отримання більш чітких та повних відповідей Позивач мав поставити більш чіткі запитання. Позивач не позбавлений правової можливості звернутись з повторним запитом до Відповідача про надання письмової інформації та більш чітко сформулювати запитання, уникаючи можливості їх подвійного чи невизначеного тлумачення.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання наданої інформації неповною та відмовляє у вимозі про спонукання Відповідача надати більш повну та обґрунтовану відповідь на викладені у запиті №77 від 02.09.2009 року запитання.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок невиконання останнім встановлених законом України «Про інформацію»обов’язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати неправомірними дії дочірнього підприємства «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату» (04053, м.Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5, ідентифікаційний код 23704086) щодо віднесення інформації про економічні складові, з яких складається ціна на спеціальні бланки нотаріальних документів; про питому вагу кожної економічної складової у ціні бланків нотаріальних документів, у тому числі –відповідно по видах складових; про економічне обґрунтування, яке покладається у визначення саме таких цін і хто його готує; про особу (осіб), яка (які) затверджує (і яким документом) саме такі ціни; про виконавчий орган ДП «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату»; про статус ДП «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату»- прибуткове чи неприбуткове підприємство та про орган, який вирішує яким чином розподіляються прибутки підприємства.

3.          Визнати неправомірним надання інформації дочірнім підприємством «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату»(04053, м.Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5, ідентифікаційний код 23704086) з порушенням встановленого Законом України «Про інформацію»місячного строку.

4.          Стягнути з дочірнього підприємства «Інформаційно-видавничий центр Українського нотаріату»(04053, м.Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5, ідентифікаційний код 23704086) на користь закритого акціонерного товариства «Юридична практика»(02217, м.Київ, вулиця Закревського, будинок 22, ідентифікаційний код 22890879) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншому –відмовити.

6.          Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено:10.09.2010 року.