Рішення № 11111509, 25.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2010                                                                                           Справа № 16/120

за позовом           Управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації, м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород”, м. Ужгород

треті особи на

стороні позивача Обласний центр здоров’я, м. Ужгород

                    Закарпатський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр, м. Ужгород

про                     визнання права власності; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно; визнання недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради депутатів трудящихся від 08.12.55 №716; зобов’язання виготовити свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зареєструвати його за територіальною громадою в особі Закарпатської обласної ради та видати його Управлінню з питань майна комунальної власності облдержадміністрації

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача – Іванова Я.О. (дов. від 28.09.09 №371/01-9)

від відповідача 1 – не з’явився

від відповідача 2 – не з’явився

від третьої особи (Обласного центру здоров’я) –Кочубайло С.П. –головний лікар, керівник

від третьої особи (Закарпатського обласного медичного інформаційно-аналітичного центру) – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації, м. Ужгород (далі –позивач) звернулося з позовом до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі –відповідач 1) та до комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород”, м. Ужгород (далі –відповідач 2) за участю третіх осіб на стороні позивача - Обласного центру здоров’я, м. Ужгород та Закарпатського обласного медичного інформаційно-аналітичного центру, м. Ужгород з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог про: визнання права власності на об’єкт за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 6 за Закарпатською обласною радою; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.09.09 серія САС №176600; визнання недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради депутатів трудящихся від 08.12.55 №716; зобов’язання КП „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород” виготовити свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що знаходить за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 6 та зареєструвати його за територіальною громадою в особі Закарпатської обласної ради та видати його Управлінню з питань майна комунальної власності облдержадміністрації, як уповноваженому органу по оперативному управлінню майна територіальної громади в особі Закарпатської обласної ради.

                    Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що він від імені Закарпатської обласної ради на підставі рішення Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації” 27.12.04 та 16.05.05 звертався до відповідача 2 щодо виготовлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 6 (Фенцика), однак відповідач 2 проігнорував його звернення та видав відповідачу 1 свідоцтво про право власності на спірний об’єкт на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 08.12.1955р. №716. Позивач вважає, що такі дії відповідача 2 є неправомірними та не ґрунтуюся на нормах чинного законодавства. Позивач вказує, що у вказаному рішенні про передачу у комунальну власність міста яких-небудь об’єктів не зазначається, оскільки станом на 1955 рік поняття комунальна власність міст чи областей не було, оскільки на території колишнього Радянського Союзу існувала загальнодержавна власність.

Відповідач 1 позовні вимоги заперечив та у письмовому поясненні по суті позову, поданому суду 06.11.09 вказав, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві України та просить у позові відмовити, що обґрунтував наступним: рішення Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації” є неправомочним, оскільки прийнято без участі виконкому Ужгородської міської ради, що прямо суперечить постанові Ради Міністрів УРСР від 05.11.91 за №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю”, оскільки згідно вказаної постанови Уряду розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів; на момент прийняття рішення Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації” уже діяло рішення виконкому Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 08.12.1955р. №716, яке стало підставою реєстрації нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна (Хрущова), 6 за територіальною громадою міста в особі Ужгородської міської ради та оформлення відповідного свідоцтва. У додаткових запереченнях від 21.05.10 відповідач 1 просить на підставі ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України застосувати строк позовної давності.

Відповідач 2 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, письмових пояснень по суті заявлених вимог не подав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, тому справа розглянута у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) за наявними в ній матеріалами.

Треті особи підтримали позовну заяву в повному обсязі та вважають дії відповідача 2 неправомірними, а свідоцтво видане ним відповідачу 1 незаконним та недійсним, яке слід скасувати.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Постановою Ради Міністрів УРСР від 05.11.91 за №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю” затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) та проведено розмежування державного майна між загальнодержавною та комунальною власністю.

Розпорядженням представника Президента України у Закарпатській області від 07.12.1992р №448 „Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування” затверджено перелік підприємств, установ а організацій, майно яких відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 05.11.1991 №311 передано із загальнодержавної власноcті до комунальної власності області.

Рішенням XI сесії XXI скликання Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації” затверджено перелік об’єктів комунальної власності області (додаток №1) у якому під п.19 значиться Обласний будинок санітарної освіти у м. Ужгород пл. Фенцика. Згідно рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 27.05.92 №75 пл. Фенцика перейменована на пл.. Театральну.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.12.88 №262 „Про удосконалення роботи по формуванню здорового способу життя, гігієнічного виховання населення Української РСР” ”Обласний будинок санітарної освіти” перейменовано в „Обласний Центр здоров’я”.

Позивач звертався, зокрема 27.12.04 та 12.07.06 до комунального підприємства „Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації” щодо виготовлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: пл. Театральна,6. Однак відповіді на вказані звернення позивач не отримав.

14.09.09 відповідачем 2 видано свідоцтво про право власності на вбудовані приміщення загальною площею 415,4 кв.м. за адресою Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Театральна, буд. 6. Об’єкт зареєстрований за відповідачем 1 на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 08.12.1955р. №716.

Позивач має статус юридичної особи згідно Положення про управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 17.05.05 №272 (п.14.).

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

                    На виконання постанов Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1990 р. №534-XII „Про порядок введення в дію Закону Української РСР „Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування” і від 26 березня 1991 р. №885-XII „Про введення в дію Закону Української РСР „Про власність”, відповідно до ст. 7 Закону України від 7 грудня 1990 р. № 533-XII „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”, постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 р. № 311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю” (далі - Постанова) визначено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів (п. 3), затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), та встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю (п.1) і зобов'язано міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 р. передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно з переліком (п. 2).

          Статтею 7 Закону Української РСР „Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування” від 07.12.90 р. (втратив чинність у 1997 році) було передбачено поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та визначено підстави її набуття - до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Статтею 35 Закону України „Про власність” визначено перелік об'єктів, які відносяться до об'єктів права комунальної власності, а статтею 32 вказаного Закону встановлено, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

          Відповідно до абз. 2 п.10 Розділ V Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 року№ 280/97-ВР в Україні, майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що на спірне майно поширюється правовий режим спільної власності, оскільки матеріалами справи підтверджено передачу спірного об’єкту нерухомості з державної власності до комунальної власності Закарпатської області. Отже, керуючись п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи заяву позивача від 16.03.10, суд виходить за межі позовної вимоги та визнає за спірним об’єктом право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області.. На позивача відповідно до чинного законодавства покладено обов'язок управління та розпорядження даним майном.

                    У зв’язку із викладеним, суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що позивач не може бути суб'єктом власності. Також, суд відхиляє доводи відповідача 1, що ним правомірно набуто право комунальної власності на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 08.12.1955р. №716. Відповідно до ст.5 чинної на той час Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки 30 січня 1937 року, соціалістична власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Виділення з державної власності такого виду власності, як комунальна, здійснено лише у 1990 році після введення в дію Закону СРСР „Про власність” та прийняття у 1991 році Закону УРСР „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування” та Закону УРСР „Про власність”. Отже, на момент прийняття рішення 08.12.1955р. №716 законодавство не передбачало комунальну форму власності, у зв’язку із чим даний документ не може виступати у якості доказу набуття власності Ужгородською міською радою. Дана обставина також приймається судом для спростування вимоги позивача про скасування рішення 08.12.1955р. №716.

                    З огляду на викладене та відсутністю належного та підставного обґрунтування, судом відхилені й інші доводи відповідача 1, щодо неправомочності рішенням XI сесії XXI скликання Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 р. „Про комунальну власність області та програму її приватизації” та відсутність у позивача належного право встановлювального документа на спірний об’єкт.

                    Щодо вимоги позивача про визнання недійсними свідоцтва на право власності на спірне майно, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст.393 Цивільного кодексу України встановлює, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно із п.6 переліку, який є додатком №1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

          На підставі викладеного, беручи до уваги способи захисту інтересів суб’єктів господарювання, встановлені ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, суд вважає обґрунтованим доводи позивача щодо визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 14.09.09 серії САС №176600 видане виконкомом Ужгородської міської ради.

                    Щодо вимоги позивача до відповідача 2 про зобов’язання КП „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород” виготовити свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що знаходить за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 6 та зареєструвати його за територіальною громадою в особі Закарпатської обласної ради та видати його Управлінню з питань майна комунальної власності облдержадміністрації, як уповноваженому органу по оперативному управлінню майна територіальної громади в особі Закарпатської обласної ради.

                    Згідно із п.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Реєстрацію права власності, згідно з п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.03 №6/5, здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Отже, бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних відносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, бюро технічної інвентаризації у розумінні п.7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень.

Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

          За таких обставин, на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у частині вимоги позивача до відповідача 2, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

          Беручи до уваги викладене, той факт що свідоцтво на право власності видане відповідачем 14.09.09, а також п.4 ч.1 ст.268 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні зави відповідача 1 від 21.05.10 про застосування позовної давності до збільшених позовних вимог.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача 1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача 1 в доход державного бюджету підлягають стягненню судові витрати у сумі 102,00 грн. державного мита та в доход державного бюджету м. Ужгорода.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 69, п.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на вбудовані приміщення обласного Центру здоров’я за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, 6.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.09.09 серія САС №176600.

В решті позовних вимог припинити провадження у справі.

Стягнути з Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 33868924) на користь Управління з питань майна комунальної власності облдержадміністрації (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код 33537213) суму 85,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Стягнути з Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код 33868924) в доход державного бюджету (р/р 31115095700002, банк одержувача - ГУДКУ у Закарпатській області, отримувач –УДК у м. Ужгороді, МФО 812016, код 22108040, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) суму 102,00 грн. державного мита.

Видати накази.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.09.10.