Постанова № 11111341, 07.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2010 р.Справа №2а-6946/10/4/0170 о 12:21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Дубініній А.В., за участі представників сторін:

від позивача - Сеітаджиєва Н.К., Шевкопляс В.В.;

від відповідача - Корницька В.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресс К"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресс К" (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000691501/0, №0000701501/0 та №0000711501/0 від 14.05.2010 року.

Позов мотивовано тим, що податкове зобов'язання з єдиного податку в 2001 році було погашено позивачем, грошові кошти були перераховані на рахунок в банку "Україна", однак не були отримані відповідачем, а тому не зараховані ним як сплата. В подальшому позивач погашав поточні податкові зобов'язання, проте сплачені ним кошти зараховувались на погашення недоїмки, що виникла з вини банку "Україна". У зв'язку із цим відповідач застосував штрафні (фінансові) санкції на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181).

Ухвалами суду від 01.06.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 30951134.

Посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку з питання невчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання по єдиному податку за 2001-2006 роки. За наслідками перевірки складено акт від 14 травня 2010 року №790/15-01/30951134, за висновками якого встановлено порушення пп. "б" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, абз. 10 ст. 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (далі - Указ №727).

Так, за даними акту перевірки встановлено несвоєчасне погашення узгодженої суми податкового зобов'язання за єдиним податком, при чому заборгованість у розмірі 9302,70 грн. погашено із затримкою до 30 календарних днів, заборгованість у розмірі 5637,75 грн. - із затримкою від 31 до 90 календарних днів, заборгованість у розмірі 10196,52 грн. - із затримкою понад 90 календарних днів.

На підставі даного акту перевірки та відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, в яких визначив позивачеві суму податкового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 930,27 грн. (податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 року №0000691501/0), 1127,55 грн. (податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 року №0000701501/0) та 5098,26 грн. (податкове повідомлення-рішення від 14.05.2010 року №0000711501/0).

Оцінюючи правомірність прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень суд враховує наступне.

Відповідно до преамбули Закону №2181, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону №2181 є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону №2181 початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов'язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Граничні строки сплати сум єдиного податку, які пропущені позивачем, за даними акту перевірки (а.с. 22, 23) знаходяться у проміжку часу з 21.10.2001 року по 20.04.2004 року.

Таким чином, враховуючи, що найпізніший граничний строк сплати сум єдиного податку припадав на 20.04.2004 року, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 14.05.2010 року, суд зазначає, що строк давності у 1095 днів, встановлений ст. 15 Закону №2181 відповідачем пропущений.

Зазначена правова позиція, згідно із якою застосування штрафних санкцій за пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 обмежується строком давності, передбаченим ст. 15 цього Закону, поділяється Вищим адміністративним судом України, про що свідчить ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2007 року у справі № 29/464 (№К-20201/06) за позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерної компанії "Київводоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суд також зазначає, що підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз цієї норми дозволяє зробити такі висновки.

По-перше, застосування штрафної санкції можливо лише у разі несвоєчасної сплати суми саме податкового зобов'язання. Враховуючи, що у переліку загальнодержавних і місцевих податків і зборів, який визначений ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", єдиного податку не передбачено, то і обов'язок щодо сплати єдиного податку не належить до категорії "податкове зобов'язання" або "податковий борг" у розумінні Закону №2181.

По-друге, граничні строки сплати суми податку повинні бути встановлені саме Законом №2181 (про що свідчить словосполучення "... протягом граничних строків, визначених цим Законом ...").

Граничні строки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання встановлені пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 (протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону).

Разом із тим, граничні строки сплати єдиного податку передбачені ст. 4 Указу №727, згідно із абз. 9 якої за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Для застосування штрафної (фінансової) санкції податковим органом застосовано граничні строки сплати податку, встановлені іншим актом законодавства, а саме Указом №727, таким чином, відповідачем порушено умови притягнення платника податків до відповідальності, передбачені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

Крім того, суд зазначає, що з наданих позивачем платіжних доручень №381 від 09.03.2004 року (а.с. 67), №343 від 12.01.2004 року (а.с. 68), №367 від 10.02.2004 року (а.с. 68) вбачається, що в графі "призначення платежу" платник податку вказав конкретні податкові періоди, на погашення суми заборгованості за які він направляє платіж (лютий 2004 року, грудень 2003 року, січень 2004 року) .

Проте за даними акту перевірки і даними картки особового рахунку позивача сплачені позивачем кошти зараховані на погашення боргу за інші періоди.

У зв'язку із цим суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає прав податкового органу самостійно змінювати призначення платежу, вказане платником у платіжних документах.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю.

Статтею 177 ЦК України встановлено, що гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності. Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). При цьому відповідно до ст. 8 зазначеного Закону банк виконує доручення клієнта у точної відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

При цьому ані Закон №2181, ані Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не містять положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - визнанню протиправними і скасуванню.

В судовому засіданні 07.09.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 10.09.2010 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000691501/0 від 14.05.2010 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресс К" (ідентифікаційний код 30951134) штрафних (фінансових) санкцій на суму 930,27 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000701501/0 від 14.05.2010 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресс К" (ідентифікаційний код 30951134) штрафних (фінансових) санкцій на суму 1127,55 грн.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0000711501/0 від 14.05.2010 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресс К" (ідентифікаційний код 30951134) штрафних (фінансових) санкцій на суму 5098,26 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.