Постанова № 11111254, 02.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.06.10Справа №2а-624/10/10/0170 09:37 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

суддів - Москаленко С.А.,

- Александрова О.Ю.,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Боровік С.В., представник по довіреності №1 від 01.12.2009 року; Гора Н.В., представник по довіреності №2 від 01.02.2010 року;

від відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - Болібкова А.С., представник по довіреності №3/10 від 01.12.2009 року;

від відповідача - Державної податкової адміністрації України - Павлюкова О.В., представник по довіреності №10-6018/1877 від 27.05.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монблан Південь"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим,Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправними дій, протиправним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монблан Південь" - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання неправомірними дій відповідача стосовно винесення акту №310/15-2 від 13.11.2009 року про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість; визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість; зобов'язання відповідача вважати дійсним з 13.11.2009 року по 23.12.2009 року свідоцтво платника ПДВ №100144316 від 09.10.2008 року (серія НБ №325561); зобов'язання відповідача відновити позивача платником податку на додану вартість з 13.11.2009 року по 23.12.2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було складено акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача у звязку з відсутністю на протязі останніх 12 місяців оподатковуваних оборотів. Позивач зазначає, що він був зареєстрований як платник податку на додану вартість в жовтні 2008 року, у звязку з чим на дату анулювання 13.11.2009 року 12 послідовних місяців необхідно рахувати лише з жовтнем 2009 року, за який позивачем було подано декларацію з нарахуванням податкового зобовязання по податку на додану вартість, тоді як в акті ДПІ помилково вказано період з серпня 2008 року по вересень 2009 року. Також позивач посилається на те, що з часу державної реєстрації до часу анулювання ним були укладені договори та здійснювалась господарська діяльність, у звязку з чим ТОВ «Монблан Південь» має право на нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість та податкового кредиту.

Заявою від 25.02.2010 року, що надана у судовому засіданні 25.02.2010 року, позивач уточнив позовні вимоги та додатково до раніше заявлених позовних вимог просить визнати недійсним рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим стосовно винесення акту №310/15-2 від 13.11.2009 року про анулювання реєстрації ТОВ «Монблан Південь» як платника податку на додану вартість.

Заявою від 29.03.2010 року позивач вдруге уточнив позовні вимоги та додатково до раніше заявлених позовних вимог просить суд зобовязати Державну податкову адміністрацію України внести запис про скасування анулювання реєстрації ТОВ «Монблан Південь» в реєстрі платників податку на додану вартість з 13.11.2009 року та скасувати акт ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №310/15-2 від 13.11.2009 року про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ «Монблан Південь».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.2010 року до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Державну податкову адміністрацію України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача ДПІ в м. Сімферополі АР Крим - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає дії податкового органу правомірними та обґрунтованими, а акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 24.03.2010 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим тим, що позивачем з серпня 2008 року по вересень 2009 року на протязі 12 послідовних місяців - подавались податкові декларації з відсутністю оподатковуваних поставок (нульові декларації). На підставі викладеного відповідач вважає, що у податкового органу були наявні підстави для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Представник відповідача ДПА України - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає дії податкового органу правомірними та обґрунтованими, а оскаржуваний акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 28.05.2010 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач зазначає, що відповідно до п.«ґ» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР податковий орган має право на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, якщо така особа протягом послідовних дванадцяти місяців подає декларації з ПДВ, що свідчать про відсутність оподатковуваних поставок. Також відповідач зазначає, що анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ відбулося відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідних наказів ДПА України. Крім того, відповідач стверджує, що вимоги позивача про спонукання ДПА України з внесення запису про відміну анулювання реєстрації ТОВ «Монблан Південь» в Реєстрі платників податків є передчасними, оскільки запис про поновлення відомостей про реєстрацію платника ПДВ вчиняється після набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судовою колегію встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Монблан Південь» (код ЄДРПОУ 36165840, юридична адреса: 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, буд.12) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 29 вересня 2008 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 18821020000014792 - т.1, а.с.8-9, 12-18). Позивач взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 30.09.2008 року за №41784, що підтверджено довідкою від 30.09.2008 року №41784/2474/29-0 (т.1, а.с.10), на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, що представниками позивача та відповідачів не оспорювалось та не заперечувалось.

Під час розгляду справи судовою колегією встановлено, що ТОВ «Монблан Південь» 09 жовтня 2008 року було зареєстровано ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (правонаступником якої є ДПІ в м. Сімферополі АР Крим) як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №100144316 серії НБ №325561 (т.1, а.с.11).

Також під час розгляду справи позивачем надано Свідоцтво №100260663 серії НБ №389884 про реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з 23.12.2009 року, що видано ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (т. 2, а.с.182).

Начальником ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 13.11.2009 року було затверджено акт про анулювання реєстрації платника на додану вартість позивача на підставі абз.«г» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон про ПДВ). Судова колегія зазначає, що у якості підстави для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ в акті зазначено: ТОВ «Монблан Південь» за період з серпня 2008 року по вересень 2009 року надає податкову звітність з ПДВ з відсутністю оподатковуваних обсягів (т.1, а.с.20). При цьому будь-які інші підстави для анулювання реєстрації в зазначеному акті відсутні та представником відповідача під час розгляду справи з зазначенням документів, які містять такі відомості, не повідомлені.

Вказаний акт було вручено уповноваженій особі позивача 25.12.2009 року, що підтверджено письмовими поясненнями директора ТОВ «Монблан Південь» (т.2, а.с.156) та відміткою на екземплярі акту, що наданий відповідачем під час розгляду справи (т.1, а.с.124).

Відповідно до пункту «г» пункту 9.8 Закону про ПДВ (в редакції станом на дату анулювання реєстрації) реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 цього Закону.

Судова колегія зазначає, що під час розгляду справи позивачем та відповідачами не повідомлено та не надано доказів обрання позивачем станом на 13.11.2009 року спеціального режиму оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 8-1 Закону про ПДВ, у звязку з чим судова колегія приходить до висновку, що у ДПІ у м. Сімферополі АР Крим були відсутні підстави для анулювання реєстрації позивача з підстав, визначених пунктом «г» пункту 9.8 статті 9 Закону про ПДВ.

Відповідно до вимог пункту «ґ» пункту 9.8 зазначеного Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.3. ст.1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. За підпунктом «а» п.2.1. ст.2 Закону про ПДВ платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону про ПДВ).

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Зі змісту вищевказаних норм закону випливає, що необхідною умовою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є факт подання декларацій на протязі дванадцяті календарних місяців з відомостями про відсутність будь-яких операцій, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію і т.д., які оподатковуються.

Таким чином, законодавець не визначив, що платник податків повинен бути за цими операціями саме продавцем товарів чи послуг, а при здійсненні операцій виникає тільки податкове зобовязання. Під самим поняттям оподатковуваних операцій розуміється виникнення податкового зобовязання, але це зобовязання може виникати у продавця товару (послуги), тобто у контрагента за договірними відносинами з платником податків, який подає податкові декларації.

Як вбачається з копій податкових декларацій з податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року включно, що надані позивачем під час розгляду справи, за жовтень 2009 року ТОВ «Монблан Південь» надано податкову декларацію з податку на додану вартість з задекларованим податковим зобовязанням по рядку 27 «Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду» в сумі 534грн.00коп. (т.1, а.с.56-62). Зазначені в податковій декларації дані підтверджені наданими позивачем під час розгляду справи копіями договорів с контрагентами (т.1, а.с.22-30, 82-113, 126-133) та податковими накладними, що були видані як позивачу, так і самим позивачем на їх виконання (т.1, а.с.79-81, 134-250, т.2, а.с.1-155), реєстром отриманих та виданих податкових накладних позивача (т.1, а.с.75-77). Судова колегія зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачами не повідомлено про невідповідність укладених позивачем договорів вимогам діючого законодавства та не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення вимог податкового законодавства під час виписки позивачем та його контрагентами вказаних податкових накладних. Судова колегія також вважає необхідним зазначити, що під час розгляду справи відповідачами не повідомлено про невідповідність виданих податкових накладних вимогам Закону про ПДВ, про неможливість включення визначених в них сум ПДВ до складу податкового зобовязання та податкового кредиту позивача, про відсутність реального виконання укладених угод та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, станом на дату виписки позивачем податкових накладних на протязі жовтня 2009 року - позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи, у звязку з чим ТОВ «Монблан Південь» мав право на виписку податкових накладних, що відповідачами під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось. Судова колегія також зазначає, що податкові накладні про придбання позивачем товарів (послуг) від ТОВ «Електронний світ України» (т.2, а.с.120) та у ТОВ «Глобус трейд» (т.2, а.с.121) були виписані відповідно 22.07.2009 року та 29.09.2009 року, що свідчить про ведення позивачем господарської діяльності та наявність оподатковуваних поставок на протязі липня та вересня 2009 року. Правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум по вказаним податковим накладним ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на час розгляду справи не оспорювалось, акт проведеної перевірки з цього питання або будь-які інші докази, що спростовують право позивача на податковий кредит по вказаним операціям, податковим органом під час розгляду справи не надано та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування судом та залучення до матеріалів справи.

Таким чином, протягом 2009 року у позивача існували господарські правовідносини, а саме: оподатковані операції, що підтверджуються наданими податковою декларацією, договорами та податковими накладними, що наявні в матеріалах справи.

Судова колегія зазначає, що відповідно до вимог пп.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону про ПДВ податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Судова колегія зазначає, що згідно з вказаними вимогами Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та «Про податок на додану вартість» позивач як платник податку на додану вартість зобовязаний був подавати до податкового органу за місцем своєї реєстрації податкові декларації з ПДВ в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним. Як свідчить електронний звіт про отримання податкової декларації (т.1, а.с.62) ТОВ «Монблан Південь» податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року була надана до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим саме 20 листопада 2009 року, тобто на час складення відповідачем акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача строк її подання ще не настав, але податковий (звітний) період жовтень 2009 року вже було закінчено. Разом з тим, податковим органом під час складання акту від 13.11.2009 року дані вказаної податкової декларації позивача враховані не були, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача було прийнято та обґрунтовано відсутністю оподатковуваних поставок, тоді як на час прийняття такого рішення, що було оформлено актом від 13.11.2009 року, у позивача були не лише наявні оподатковувані поставки, але й за результатами роботи в жовтні 2009 року виникло податкове зобовязання до сплати в бюджет в сумі 534грн.00коп., яке ним сплачено (вказані обставини підтверджені даними особового рахунку позивача по ПДВ за 2008-2010 роки т.2, а.с.188-193). Крім того, як свідчать дані особових рахунків позивача за 2009-2010 року станом на день розгляду справи з 20.11.2009 року позивач продовжує подавати до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкові декларації з зазначенням в них сум податкових зобовязань до сплати та сплачувати податкові зобовязання з податку на додану вартість до бюджету (зокрема, за 2010 рік станом на 01 травня нараховано 6864грн.00коп., які сплачені, в особовому рахунку наявна переплата в сумі 5766грн.00коп.), що відповідачами не оспорювалось та не заперечувалось.

Також судова колегія зазначає, що згідно з вимогами абзацу 10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. №79 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429 з наступними змінами та доповненнями) при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "ґ" цього пункту дванадцять місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником податку на додану вартість, якщо особа зареєстрована платником податку на додану вартість з дня іншого, ніж перший день календарного місяця; включаються останні дванадцять послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання органом державної податкової служби документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Як свідчать матеріали справи позивач був зареєстрований та взятий на податковий облік в вересні 2008 року, свідоцтво платника податку на додану вартість отримав 09 жовтня 2008 року.

Таким чином, податковий орган під час прийняття рішення про анулювання платника податку на додану вартість мав право на врахування даних податкових декларацій позивача лише з листопада 2008 року, тобто для дотримання правила 12 послідовних місяців до переліку таких декларацій повинна була бути включена і податкова декларація позивача за жовтень 2009 року, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим зроблено не було.

Крім того, під час складення акту про анулювання свідоцтва платника податку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в акті від 13.11.2009 року зазначено, що під час прийняття рішення податковим органом використовувались дані податкових декларацій за серпень та вересень 2008 року, які позивач не подавав та, враховуючі дату його реєстрації, не міг подати.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Таким чином під час розгляду справи судовою колегією встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, судова колегія вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан Південь» в якості платника податку на додану вартість, яке оформлено актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №310/15-2 від 13.11.2009 року, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судова колегія також вважає передчасними вимоги позивача по спонуканню відповідачів вчинити дії з відновлення позивача платником податку на додану вартість та внесення запису про скасування анулювання реєстрації позивача в реєстрі платників ПДВ. Відповідно до пункту 25.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. Таким чином, податкові органи після набранням чинності рішенням суду в частині неправомірного анулювання позивача в якості платника ПДВ мають вчинити дії щодо поновлення відомостей про його реєстрацію у відповідному державному реєстрі.

Стосовно визнання неправомірними дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в частині складення акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №310/15-2 від 13.11.2009 року судова колегія зазначає, що відповідно до вимог пункту 25.2.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ (додаток 5 до Положення). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону. Таким чином, складення акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є правом податкового органу; зазначений акт складається після прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що неправомірність та незаконність рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації позивача як платника податку не свідчить про неправомірність дій податкового органу в частині складення відповідного акту, складання якого є обов'язковим у випадку прийняття такого рішення, у звязку з чим в задоволенні позовних вимог в даній частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 02 червня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 07 червня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан Південь» (код ЄДРПОУ 36165840; 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, буд.12) в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №310/15-2 від 13.11.2009 року.

3. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Монблан Південь» (код ЄДРПОУ 36165840; 95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Турецька, буд.12) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Судді Кудряшова А.М.

Москаленко С.А.

Александров О.Ю.