Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2023 року м. Чернігів Справа № 620/1067/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у не нарахуванні та не виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.12.2022 по день фактичного розрахунку 29.12.2022;
- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.12.2022 по день фактичного розрахунку 29.12.2022.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем при звільненні не був проведений з ним остаточний розрахунок, що є підставою для відповідальності відповідача, передбаченоїстаттею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, щона військовослужбовцівДержавної прикордонної служби Українидія Кодексу законів України про працюне поширюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходила службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України та наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України № 617-ОС від 25.11.2022 була звільнена зі служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»та наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України № 624-ОС від 30.11.2022 виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.11.2022 (а.с. 11).
Як вбачається з копії листа 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України від 19.01.2023 № 111424-23-Вих 29.12.2022 було нараховано ОСОБА_1 винагороду за бойові чергування (бойову службу) за травень-жовтень 2022 року в сумі 3766,40 грн та виплачено 3709,90 грн (утримано військовий збір 1,5 відсотка). Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, зазначено, що до військовослужбовців не застосовується Кодекс законів про працю України, а застосовується Закон України статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 19).
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Законами України «Про Державну прикордонну службу України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановленийКодексом законів про працю України.
З огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписиКодексу законів про працю України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 804/3722/17.
Відповідно до частини першоїстатті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП Українивстановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до частини першоїстатті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі №21-1765а15 зазначав, що аналізстатей 116-117 КЗпП Українидає підстави для висновку, що передбачений частиною першоюстатті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені устатті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 було висловлено правову позицію, що підналежними звільненому працівникові сумаминеобхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 підсумувала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 Кодексу законів про працю України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13ц.
Крім того у вищевказаній постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 Кодексу законів про працю України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 у справі № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 Кодексу законів про працю України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівниката заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.
З огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц та від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 Кодексу законів про працю Україниз урахуванням таких критеріїв.
Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з військової служби 30.11.2022, тобто затримка розрахунку при звільненні починається з 01.12.2022. Однак остаточний розрахунок проведено лише 29.12.2022, що фактично не заперечується відповідачем.
Відповідно до копії листа 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України від 19.01.2023 № 111424-23-Вих 29.12.2022 було нараховано ОСОБА_1 винагороду за бойові чергування (бойову службу) за травень-жовтень 2022 року в сумі 3766,40 грн.
Таким чином, період з 01.12.2022 по 29.12.2022 (29 днів) є періодом затримки 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби Українирозрахунку при звільнені позивача.
Відповідно до довідки, виданої відповідачем 18.01.2023, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 1476,50 грн (а.с. 20).
Затримка розрахунку при звільненні за період з 01.12.2022 по 29.12.2022 становить 29 днів, тобто 1476,50 грн х 29 =42818,50 грн.
Проте, суд звертає увагу, що сума винагороди за бойові чергування (бойову службу) за травень-жовтень 2022 року становить3766,40 грн та є меншою порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні.
Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 0,09% (3766,40/42818,50 х 100%).
Отже, сума, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,09 % розраховується наступним чином: 1476,50 грн (середньоденний заробіток позивача) х 0,09 % х 29 (дні затримки розрахунку)та становить 3853,66 грн.
Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2022 по 29.12.2022; стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2022 по 29.12.2022 у розмірі 3853,66 грн.
Згідно частин першої та другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями72-74,77,139,241-246,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2022 по 29.12.2022.
Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2022 по 29.12.2022 у розмірі 3853,66 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: 105 Прикордонний загін імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України, вул. Квітнева, буд.3-В, м.Чернігів,14026, код ЄДРПОУ 14321765.
Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2023 року.
Суддя Д.О. Виноградова
Судове рішення № 111106517, Чернігівський окружний адміністративний суд було прийнято 25.05.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 620/1067/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: