Рішення № 111105657, 25.05.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 р. Справа № 520/8186/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо непризначення позивачу пенсії на пільгових умовах згідно заяви від 24.01.2022, у т.ч. з урахуванням наданих довідок від 17.12.2020 №2378/01-44, від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 № 174, від 09.12.2020 № 97;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно заяви від 24.01.2022, у т.ч. з урахуванням довідок від 17.12.2020 №2378/01-44, від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 № 174, від 09.12.2020 № 97.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ УПФУ в Харківській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно заяви від 24.01.2022, у т.ч. з урахуванням наданих довідок від 17.12.2020 №2378/01-44, від 19.12.2020 № 98, від 14 12 2020 № 174, від 09.12.2020 № 97. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов. Також, ухвалою суду витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.03.2023 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Копію ухвали про відкриття провадження було надіслано представнику відповідача до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надіслано до суду відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.03.2023 №204750008222 відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 03 місяці 0 днів, пільговий стаж за списком №2 - 04 роки 09 місяців 27 днів. Під час розгляду наданих документів не було враховано архівні довідки та довідки про заробітну плату від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 від № 174 від 09.12.2020 № 97 та від 17.12.2020 № 2378/01-44, у зв`язку з тим, що підприємство знаходиться на непідконтрольній території України. Також, представником відповідача надано копію витребуваного рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 24.01.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян з заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було ухвалено рішення від 31.01.2022 р. № 204750008222 про відмову в призначенні пенсії, оскільки заявник на дату звернення (24.01.2022 р.) не досяг необхідного віку та у нього відсутній необхідний пільговий стаж, передбачений абзацом 1 пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При розгляді звернення позивача не було враховано архівні довідки про заробітну плату від 19.12.2020 №98 від 14.12.2020 від №174 від 09.12.2020 №97 та від 17.12.2020 №2378/01-44, які видані у ЛНР, у зв`язку з тим, що підприємство знаходиться на непідконтрольній Україні території.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 по справі №520/7424/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 31.01.2022 за № 204750008222. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання про призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання рішення суду, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 24.01.2022 року, за результатами якої прийнято рішення від 02.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування відмови в рішенні зазначено, що відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1969 року народження після досягнення ними такого віку: 54 роки 6 місяців з квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року.

На підставі наданих документів, даних індивідуальних відомостей про застраховану особу та з урахуванням висновків суду загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 3 місяці 0 днів. Пільговий стаж за Списком №2 - 4 роки 9 місяців 27 днів.

Не погоджуючись зі відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.12.2020 року відкрито провадження у зразковій адміністративній справі № 360/3611/20, правовідносини у якій є подібними до спірних відносин.

Як зазначив Верховний Суд, ознаками типової справи, в якій може бути ухвалено рішення цієї зразкової справи, є такі:

- позивачі є особами, які після ухвалення 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VІІІ, оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними;

- відповідачами є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України, уповноважені на вирішення питання про призначення пенсії;

- спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, у редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, після набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій;

- позивачами у цих справах заявлено аналогічні позовні вимоги (визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо призначення пенсії статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, в редакції чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення.

З Єдиного держаного реєстру судових рішень судом встановлено, що повний текст рішення Великої Палати Верховного Суду по справі № 360/3611/20 зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.11.2021, рішення набрало законної сили 03.11.2021.

Так, Верховним Судом при вирішенні справи № 360/3611/20 як зразкової було задоволені позовні вимоги позивача.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 в обґрунтування задоволення позовних вимог зазначено таке:

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії (24.01.2022) досягла 50 років, з посиланням недосягнення нею пенсійного віку (54 роки 06 місяці), визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Ураховуючи викладене вище, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного по суті висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-ХІІ, отже, її позов підлягає задоволенню, а рішення управління ПФУ - скасуванню.

Відповідно до частини 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З огляду на що, суд вважає дану справу такою, що відповідає ознакам типової, враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 (Провадження № 11-209заі21), а відтак для вирішення спірних правовідносин по даній адміністративній справі підлягають застосуванню саме норми Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ.

Згідно положень ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ), право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Отже, положення вказаної статті висувають дві вимоги для призначення пенсії на пільгових умовах: 1) досягнення 50 років; 2) 20 років загального трудового стажу, з них - 10 років - на роботах за Списком №2.

Як свідчать матеріали справи, на час звернення до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою від 24.01.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач досяг 50 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.01.2022 року про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 27 років 3 місяці 0 днів. Пільговий стаж за Списком №2 - 4 роки 9 місяців 27 днів.

В позовній заяві позивач просить суд, зокрема, при призначенні пенсії на пільгових умовах зарахувати довідки від 17.12.2020 №2378/01-44, від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 № 174, від 09.12.2020 № 97.

У відзиві на позов представником пенсійного органу зазначено, що під час повторного розгляду заяві від 24.01.2022 та наданих документів не було враховано архівні довідки та довідки про заробітну плату від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 від № 174 від 09.12.2020 № 97 та від 17.12.2020 № 2378/01-44, у зв`язку з тим, що підприємство знаходиться на непідконтрольній території України.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Крім того, з цього приводу варто також навести правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 8 квітня 2020 року у справі №242/1568/17:

« Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи викладене, Суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці ».

Враховуючи наведене, суд вважає, що можливо застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень і обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення в належному розмірі.

Таким чином, при повторному розгляді заяви від 24.01.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідачем протиправно не прийнято до розгляду довідки від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 № 174, від 09.12.2020 № 97, від 17.12.2020 №2378/01-4.

В позовній заяві позивач просить суд визнати незаконними дії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах згідно заяви від 24.01.2022, у т.ч. з урахуванням довідок від 17.12.2020 №2378/01-44, від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 № 174, від 09.12.2020 № 97.

Суд звертає увагу, що рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.03.2023 року відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з тих підстав, що вона не досягла пенсійного віку та не має достатньої кількості пільгового стажу.

При цьому, в межах даної справи судом встановлено та зроблено висновок, що позивач досяг пенсійного віку (50 років), необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, а також пенсійний орган протиправно не прийняв до розгляду довідки від 17.12.2020 №2378/01-44, від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 № 174, від 09.12.2020 № 97 при повторному розгляді заяви та вирішенні питання щодо призначення пенсії на пільгових умовах.

Тобто, відповідачем при розгляді заяви позивача не було надано оцінки всім поданим до заяви документам на підтвердження пільгового стажу, тобто розгляд по суті заяви здійснено необ`єктивно та неповно, позивачу відмовлено у призначенні пенсії виключно з формальних підстав, які спростовані в ході судового розгляду.

З огляду на висловлену вище судом позицію, вказані підстави для відмови у призначенні пільгової пенсії, викладені в рішенні пенсійного органу від 02.03.2023 року, не вважаються судом обґрунтованими.

Зважаючи на що, рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.03.2023 року №204750008222 про відмову у призначенні пенсії не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України щодо його обґрунтованості, вмотивованості, пропорційності, тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

В той же час, як встановлено судом, відповідачем взагалі не досліджувався зміст документів, наданих позивачем разом із заявою, та не була надана оцінка всім поданим позивачем документам по суті, зокрема, довідкам від 17.12.2020 №2378/01-44, від 19.12.2020 № 98, від 14.12.2020 № 174, від 09.12.2020 № 97, про що свідчить рішення пенсійного органу від 02.03.2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, суд не повноважний перебирати на себе вказані повноваження, які належать до компетенції пенсійного органу, з огляду на що належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду щодо необхідності врахування при розгляді заяви по суті всіх поданих позивачем разом з заявою про призначення пенсії документів, в тому числі, виданих або засвідчених підприємствами, установами, організаціями, які перебувають на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог задовольнивши позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.03.2023 року №204750008222 про відмову у призначенні пенсії, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень частини 8 статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 02.03.2023 року №204750008222 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.