Рішення № 111105529, 25.05.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1583/23

25 травня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі Головне управління, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2022, відмови у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів;

зобов`язати Головне управління:

відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2022 та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01.12.2022,

зарахувати до стажу роботи період з 01.01.2004 по 24.06.2011 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів у Російській Федерації,

здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів згідно з довідками про заробітну плату №40, №41 від 10.02.2016, виданих філіалом 16-го автобусного парку ГУП Мосгортранс м.Москви.

В обґрунтування позову вказано, що 01.02.2022 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV(далі Закон №1058-ІV), а 26.10.2022 він звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії із урахуванням заробітної плати на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів за період з 16.05.2001 по 24.06.2010 рік, надавши пільгову довідку щодо підтвердження пільгового трудового стажу за даний період.

У відповідь на заяву Головне управління листом від 26.11.2022 повідомило заявника про проведену перевірку правильності призначення пенсії та встановило, що в електронній пенсійній справі відсутні будь-які підтверджуючі документи про сплату страхових внесків, видані Пенсійним фондом Російської Федерації. Через це відповідач прийшов до висновку, що до страхового стажу безпідставно зараховано періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 та з 01.12.2022 припинено виплату пенсії позивачу.

Свої дії відповідач мотивував тим, що з 01.01.2023 Російська Федерація припиняє участь в Угоді про гарантії громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-IV. 23.12.2022 набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.

Позивач вказує, що наведені доводи відповідача не стосуються періодів його трудової діяльності, що мали місце в період дії вказаної Угоди. Періоди роботи в Російській Федерації, незалежно від сплати страхових внесків підлягають включенню до страхового стажу, бо обов`язок щодо нарахування і сплати страхового внеску покладено на страхувальника (роботодавця), позивач не повинен нести відповідальність за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку, обставини ненарахування та несплати страхувальником страхових внесків не можуть бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії заробітної плати, з якої не нараховані страхові внески. Також позивач зауважує, що відсутність інформації про сплату страхових внесків за певні періоди роботи жодним чином не підтверджує несплату таких внесків.

При цьому період роботи водієм на підприємствах Російської Федерації належним чином підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 , пільговою довідкою від 10.01.2017, довідкою для подання в пенсійний фонд від 01.11.2016, довідками про заробітну плату.

З урахуванням викладеного позивач просить скасувати рішення про зупинення виплати пенсії за віком та зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії, зарахувати спірні періоди до страхового стажу та врахувати довідки про заробітну плату при обчисленні розміру пенсії.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

12.05.2023 від Головного управління до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.38-40). Відповідач вказує, що питання призначення пенсії позивачу на підставі його заяви від 28.01.2022 за принципом екстериторіальності розглядалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. 07.02.2022 позивачем подано ще одну заяву з наданням додаткових документів. Позивачу призначено пенсію з 01.02.2022.

У подальшому 26.10.2022 позивач звернувся до Головного управління із заявою відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». При розгляді звернення позивача спеціалістами Головного управління встановлено, що до страхового стажу безпідставно зараховано періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.2004, та направлено відповідний запит до територіальних органів Пенсійного фонду України, які за принципом екстериторіальності розглядали заяву ОСОБА_1 на призначення пенсії, про необхідність перегляду страхового стажу, оскільки в електронній пенсійній справі позивача відсутні будь-які підтверджуючі документи про сплату страхових внесків, видані Пенсійним фондом Російської Федерації.

Період роботи на території Росії з 16.05.2001 по 31.12.2003 враховано до страхового стажу відповідно до довідки від 10.01.2017 № ОК-10. Щодо стажу за період роботи з 15.07.1982 по 18.04.2001, то відповідач вказує, що трудова книжка ОСОБА_1 заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 № 412, чинної на момент заповнення трудової книжки позивача. Титульний аркуш трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (дата заповнення 15.07.1982), засвідчений відтиском печатки організації, якою завірений запис про звільнення з роботи 18.04.2001, тому зазначена трудова книжка не є належним підтверджуючим документом. У іншій трудовій книжці серії НОМЕР_2 (дата заповнення 12.12.1983) на титульній сторінці відсутній підпис власника та не вказано повну дату народження.

Також відповідач зазначає про проведену перевірку первинних документів на ПАТ «Тернопільське АТП 16127» (акт перевірки від 17.01.2023 №1900-1102-1/185). Документів, які б підтвердили факт роботи позивача на даному підприємстві, не представлено при перевірці через відсутність таких. Головою правління надано лист від 17.01.2023 №2 про те, що згідно з архівними документами позивач не працював на підприємстві з 15.07.1982 по 18.04.2001. В Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про роботу позивача у період з 01.01.1999 по 31.01.2000 на ВАТ «Вишнівецька агропромтехніка», який врахований до страхового.

Відповідач вказує, що страховий стаж позивача становить 13 років 03 місяці 23 дні (враховано по 31.12.2021), та зарахований згідно з такими документами: дипломом про навчання, довідкою про проходження військової служби, довідкою про періоди роботи на території Російської Федерації від 10.01.2017 №ОК-10 та з урахуванням інформації, наявної в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Такого стажу недостатньо для призначення пенсії.

Відповідач просить у позові відмовити.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління з заявою від 28.01.2022 про призначення пенсії за віком, до якої додав документи, перелік яких наведений у розписці-повідомленні (а.с.41-42).

07.02.2022 позивач подав ще одну заяву про призначення пенсії з наданням додаткових документів (а.с.43-44).

З пояснень відповідача вбачається, що заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

З 01.02.2022 (з наступного дня після досягнення позивачем 60 років) ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, що підтверджується відповідним розпорядженням з електронної пенсійної справи, зарахувавши страховий стаж до 01.01.2004 - 21 рік 8 місяців 5 днів, після 01.01.2004 - 10 років 6 місяців 2 днів, а всього 32 роки 2 місяці 7 днів, у тому числі зараховано періоди роботи у Російській Федерації

з 16.05.2001 по 31.12.2003,

з 01.01.2004 по 29.06.2008,

з 03.09.2008 по 27.06.2009,

з 07.10.2009 по 24.06.2010 (а.с.65 зворот).

26.10.2022 позивач звернувся з заявою до Головного управління, у якій просив перерахувати йому пенсію з урахуванням заробітної плати на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів за період з 16.05.2021 по 24.06.2010. Одночасно зазначав, що пільгову довідку за вказаний період ним було надано при поданні документів про призначення пенсії (а.с.47).

На цю заяву Головне управління надало відповідь листом від 23.11.2022 року №3852-3889/Ц-02/8-1900/22 з посиланням на те, що зарахування до страхового стажу з 01 січня 2004 року періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та заробітної плати з 01 липня 2000 року, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилась трудова діяльність.

На даний час діє Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Згідно статті 6 Угоди, для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також колишнього СРСР за час до набрання чинності Угодою.

У відповіді також зазначається, що подана ОСОБА_1 заява від 28.01.2022 про призначення пенсії за віком із поданими документами опрацьовувалась за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, якими прийнято рішення від 02.02.2022 № 192350001277 про призначення з 01.02.2022 пенсії за віком при стажі роботи 32 роки 2 місяців 7 днів (стаж враховано по 31.05.2019).

В ході розгляду звернення перевірено правильність призначення пенсії та встановлено, що у електронній пенсійній справі заявника відсутні будь-які підтверджуючі документи про сплату страхових внесків, видані Пенсійним фондом Російської Федерації.

Враховуючи зазначене відповідач підсумував, що до страхового стажу безпідставно зараховано періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009 та з 07.10.2009 по 24.06.2010 та вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області направлено запит в Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перегляд страхового стажу.

У свою чергу Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області направило лист, в якому погоджується щодо необхідності перегляду розрахунку стажу. Разом з тим повідомило, що технічна можливість опрацювання електронної пенсійної справи надана спеціалісту Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Відповідач у листі від 23.11.2022 зазначив, що оскільки пенсійна справа потребує додаткового опрацювання та для уникнення переплати, виплату пенсії припинено до з`ясування обставин з 01.12.2022. Про прийняте рішення заявника буде повідомлено додатково (а.с.48-49).

Матеріали адміністративної справи містять копію акта № 1900-1102-1/185, складеного 17.01.2023 за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії. Перевірка проводилася в Приватному акціонерному товаристві «Автотранспортне підприємство 16127». В акті перевірки зазначено, що документи, які підтверджують період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Тернопільському АТП 16127 за період з 15.07.1982 по 18.04.2001, не надані, бо такі відсутні (а.с.54).

Довідкою голови правління Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 16127» від 17.01.2023 за №2 підтверджено, що ОСОБА_1 згідно з архівними документами у період з 15.07.1982 по 18.04.2001 на підприємстві не працював (а.с.55).

Після проведених перевірок Головним управління направлено лист позивачу від 22.02.2023, у якому в доповнення до листа від 23.11.2022 року №3852-3889/Ц-02/8-1900/22 зазначено таке.

Надана позивачем трудова книжка серії НОМЕР_1 оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, оскільки титульний аркуш (дата заповнення - 15.07.1982) засвідчений тією ж печаткою, що запис про звільнення з роботи (18.04.2001). Окрім того, за період після впровадження персоніфікованого обліку інформація в Реєстрі застрахованих осіб за вказаним підприємством відсутня.

Головні управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській та Полтавській областях погодилися з викладеною позицією стосовно необхідності перегляду страхового стажу. Разом з тим, направлено запит до управління контрольно-перевірочної роботи для проведення перевірки страхового стажу за період роботи з 15.07.1982 по 18.04.2001. При проведенні перевірки первинних документів на ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» (акт перевірки від 17.01.2023 №1900-1102-1/185) документи, які б підтвердили факт роботи ОСОБА_1 на згаданому підприємстві, не надано. Водночас головою правління надано лист від 17.01.2023 №2 про те, що згідно з архівними документами позивач не працював на підприємстві з 15.07.1982 по 18.04.2001. Враховуючи викладене, періоди роботи, які зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 не можуть бути враховані при призначенні пенсії.

В електронній пенсійній справі також наявна трудова книжка серії НОМЕР_3 (дата заповнення - 12.12.1983), проте її титульний аркуш заповнений з порушенням вимог згаданої Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки не містить повної дати народження особи та підпису її власника.

Резюмуючи, Головне управління у листі від 22.02.2023 зазначило, що страховий стаж, визначений на підставі диплому про навчання, довідки про проходження військової служби, довідки про періоди роботи на території Російської Федерації від 10.01.2017 №ОК-10 та з урахуванням інформації, наявної в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, і становить 13 років 03 місяці 23 дні (враховано по 31.12.2021).

Для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.12.1983 по 03.07.1984 та з 03.08.1984 по 30.12.2000 позивачу було рекомендовано надати уточнюючі довідки у відповідності до пункту 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (зі змінами).

Водночас зазначено, що за окремі місяці впродовж 1999-2000 років у Реєстрі застрахованих осіб наявна інформація про нараховані суми заробітку (страхувальник - ВАТ «Вишнівецька агропромтехніка»), відповідно на даний час такі періоди зараховано до страхового стажу.

Період роботи на території Росії з 16.05.2001 по 31.12.2003 року враховано до страхового стажу відповідно до довідки від 10.01.2017 № ОК-10.

Звернуто увагу, що на даний час змінено порядок зарахування до страхового стажу періодів роботи осіб на території Росії у зв`язку з тим, що з 01 січня 2023 року Російська Федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Відповідно пенсії громадянам, які проживали / працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону № 1058-IV. При цьому:

до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року;

заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV, тобто для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата за період по 31.12.1991 (за період стажу набутого на території Російської Федерації) враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Одночасно заявнику доведено до відома, що 23 грудня 2022 року набув чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема з Російською Федерацією, дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року (ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР) та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року (ратифікований Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР).

Отже, документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року (а.с.50-51).

Отже, з 01.12.2022 позивачу припинено виплату пенсії за віком і Головним управлінням заперечується право позивача на призначення такої пенсії без надання додаткових доказів про підтвердження страхового стажу та сплати страхових внесків.

Не погоджуючись з такими рішеннями і діями Головного управління, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При цьому суд, ознайомившись з матеріалами електронної пенсійної справи, наданої Головним управлінням встановив, що окремого рішення щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2022 територіальним органом Пенсійного фонду не приймалося, а відтак фактично мова йде про дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2022 та відмови у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів.

Крім того, суд зауважує, що провівши перерахунок страхового стажу, відповідачем виключено з попередньо зарахованого стажу, який складав 32 роки 2 місяців 7 днів, період з 15.07.1982 по 18.04.2001 (більше 18 років 9 місяців) через не підтвердження факту роботи на Тернопільському автотранспортному підприємстві 16127 у період з 15.07.1982 по 18.04.2001. Такі обставини встановлені при проведенні перевірки Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 16127» та вбачаються з довідки (пояснень) від 17.01.2023 за №2 голови правління товариства про те, що ОСОБА_1 згідно з архівними документами у період з 15.07.1982 по 18.04.2001 на підприємстві не працював.

Позивач стосовно цього періоду жодних аргументів не наводить та взагалі не згадує у позовній заяві про такі обставини як невідповідність записів трудової книжки (бо лише вона містила відомості про роботу в автотранспортному підприємстві) дійсним обставинам, з`ясованим під час перевірки територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо на підприємстві. Крім того, позивач надав до позовної заяви копії двох трудових книжок, одна з яких серії AT-VIII №9940876, дата заповнення 15.07.1982, мала б містити записи про цей період. Разом з тим, позивач не надав копії саме сторінок з записами про роботу в Автотранспортному підприємстві 16127, що додатково свідчить на користь висновку, що позивач з приводу цього періоду не висловив будь-якого заперечення та не бажав, щоб суд такій обставині надавав оцінку.

В свою чергу з наданої відповідачем копії цієї трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 після служби в армії прийнято на роботу в Тернопільське об`єднання АТП 16127 з 15.07.1982, де він працював водієм по 18.04.2001(а.с.69-74).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи є ще одна трудова книжка серії НОМЕР_3 (дата заповнення - 12.12.1983), у якій містяться інші записи про роботу позивача у це же період (а.с.56-58). Згідно з її відомостями ОСОБА_1 після навчання (з 01.09.1982 по 24.07.1983, цей період зарахований до страхового стажу) працював:

з 01.12.1983 по 03.07.1984 на заводі «Номінал»,

з 03.08.1984 по 30.12.2000 водієм у Вишнівецькому виробничому відділенні сільгосптехніки, яке неодноразово перейменовувалося, на день звільнення назва підприємства ВАТ «Вишнівецька агропромтехніка».

З наданого відповідачем розрахунку зарахованого страхового стажу позивачу вбачається, що після закінчення навчання зараховано лише окремі періоди впродовж 1999-2000 років відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб наявна інформація про нараховані суми заробітку (страхувальник - ВАТ «Вишнівецька агропромтехніка») (а.с.53, 59-61).

Роботу на території Російської Федерації враховано до страхового стажу з 16.05.2001 по 31.12.2003 (а.с.53).

У позовних вимогах позивач хоч і просить поновити виплату пенсії, проте не погоджується лише з незарахуванням до його страхового стажу періоду з 01.01.2004 по 24.06.2011 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів в Російській Федерації та просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів згідно з довідками про заробітну плату №40, № 41 від 10.02.2016, виданих філіалом 16-го автобусного парку ГУП Мосгортранс м.Москви.

Як вже зазначав суд, позивач жодної мотивації стосовно інших періодів, які фактично Головним управління виключені зі страхового стажу не наводить, а тому таким обставинам суд не надає оцінки.

Мотиви позову зводяться лише до того, що Головне управління не враховує до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 у Російській Федерації та довідки про заробітну плату за цей період для обчислення пенсії через відсутність інформації щодо сплати страхових внесків.

Надаючи оцінку обставинам щодо незарахування окремих періодів роботи позивача до страхового стажу, суд враховує наступне.

Закон №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи і встановлення прямої залежності розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 11 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Так, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.07.1982, яка містить такі записи:

16.05.2001 прийнятий на посаду водія автобуса 1-го класу регулярних міських пасажирських маршрутів;

01.01.2004 дочірнє державне унітарне підприємство « 16-й автобусний парк ГУП Мосгортранс» реорганізовано в ГУП «Мосгортранс» Філіал 16-й автобусний парк;

29.06.2008 звільнений у зв`язку із закінченням терміну трудового договору;

03.09.2008 прийнятий на посаду водія автобуса 1-го класу регулярних міських пасажирських маршрутів;

27.06.2009 звільнений у зв`язку із закінченням терміну трудового договору;

07.10.2009 прийнятий до відділу експлуатації на посаду водія автобуса 1-го класу регулярних міських пасажирських маршрутів;

24.06.2010 звільнений у зв`язку із закінченням терміну трудового договору (а.с.14-20).

З цих періодів роботи відповідачем зараховано лише період з 16.05.2001 по 31.12.2003, на підставі довідки від 10.01.2017 № ОК-10.

Інші періоди з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 не зараховані Головним управлінням, оскільки відсутні довідки з Пенсійного фонду Російської Федерації щодо сплати страхових внесків.

Щодо цих періодів, то судом досліджена трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.07.1982, записи трудової книжки наведені вище. Відповідач зауважує на порушення порядку її заповнення з посиланням на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 № 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 № 412, чинної на момент заповнення трудової книжки позивача - 15.07.1982. Так, вказує, що трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 заповнено із порушенням вищенаведених вимог, а саме титульний аркуш (дата заповнення - 15.07.1982) засвідчений відтиском печатки організації, якою завірений запис про звільнення з роботи 18.04.2001, тому зазначена трудова книжка не є належним підтверджуючим документом.

Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (дата заповнення титульної сторінки 15.07.1982), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийняття на роботу (пункт 2.2 Інструкції №162).

До трудової книжки, зокрема, вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Згідно з пунктом 2.10 вищевказаної Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 Інструкції № 162).

Водночас суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, недоліки заповнення титульної сторінки трудової книжки позивача, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу на підприємствах Російської Федерації (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу його роботи.

Крім того, на підтвердження спірного періоду роботи позивачем надано до відповідача пільгову довідку про трудовий стаж, видану філіалом Південний Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс» від 10.01.2017 №ОК-10 (а.с.62). Періоди діяльності, які зазначені у цій довідці повністю відповідають записам трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 . Крім того, частину цього періоду до 01.01.2004 відповідачем зараховано до страхового стажу.

Зі змісту довідки від 10.01.2017 №ОК-10 вбачається, що вона видана на підставі особових карток по обліку кадрів форми Т-2, особових рахунків за 2001-2010 роки, шляхових листів та табелів обліку робочого часу за цей період. Як зазначено у довідці вона видана для органів пенсійного фонду.

Також позивачем надано до територіальних органів Пенсійного фонду довідки про суму заробітку, видані філіалом 16-го автобусного парку Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс» від 10.02.2016 №40, №41 (а.с.27-28). У цих довідках зазначено, що відрахування з заробітної плати в Пенсійний фонд Російської Федерації громадян СНД здійснювалися до Федерального бюджету Російської Федерації.

З приводу підстав відповідача не зараховувати цей період через відсутність інформації щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, суд зазначає наступне.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина друга статті 4 Закону №1058-IV).

Статтею 17 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України» укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Отже, щодо питань призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.

13.03.1992 було підписано, зокрема, Російською Федерацією та Україною Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 цієї Угоди встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 (далі - Угода), а саме статті 6 Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Також суд зазначає, що на момент звернення позивача за призначенням пенсії 28.01.2022, до якої долучалися довідки Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс» про період роботи та заробітну плату у 2001-2011 роках, дія даної Угоди не була припинена та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Зі змісту довідки неможливо достовірно стверджувати про відсутність сплати страхових внесків за період роботи позивача на Державному унітарному підприємства міста Москви «Мосгортранс», бо надана довідка достеменно не містить повних відомостей з приводу цього, але вказує, що з усіх включених до довідки сум здійсненні перерахування до Пенсійного фонду по встановленим тарифах по 31.12.2000, а з 01.01.2001 з вказаних у довідці сум «уплачен ЕСН по установленным в МНС» (мовою оригіналу), а тому суд критично оцінює доводи відповідача про несплату страхових внесків за цей період.

Суд зазначає, що відсутність достатньої інформації та інших документів стосовно сплати Державним унітарним підприємством міста Москви «Мосгортранс» страхових внесків, їх неналежна сплата чи ненадходження таких внесків до Пенсійного фонду не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на території Російської Федерації, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду із заробітної плати позивача за відсутності його вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні йому стажу роботи при вирішенні питання про призначення пенсії.

Суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, відмова у зарахуванні стажу з такої підстави як не підтвердження сплати страхових внесків роботодавцем є протиправною, оскільки покладає на особу надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем, а не працівником вимог законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 23.03.2019 у справі № 688/947/17, від 09.09.2019 у справі № 242/5448/16-а, від 31.10.2019 у справі № 235/7373/16.

Крім того, невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

З огляду на викладене, на переконання суду, позивачем на підтвердження наявності у нього страхового стажу за період з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 було надано достатні та належні докази, а тому такі періоди підлягають включенню до страхового стажу, а відповідні довідки, видані філіалом 16-го автобусного парку Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс», від 10.02.2016 №40, №41 взяті до уваги при розрахунку (обчисленні) пенсії.

Повертаючись до позовних вимог цієї справи, суд зазначає, що будь-якого письмового рішення у вигляді розпорядчого документу Головне управління щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2022 не приймало. Стосовно ж дій щодо призупинення виплати, то суд наразі не вбачає підстав для його задоволення, оскільки частина періоду, яка була фактично виключена відповідачем з страхового стажу позивача залишається не підтвердженою, а саме період з 15.07.1982 по 18.04.2001.

Як встановив суд, позивач має дві трудові книжки і стосовно цього періоду в них містяться різні записи про роботу на різних підприємствах, записи однією з трудових книжок не підтвердженні первинними документами при виході працівників Головного управління на перевірку. Записи є суперечливими, бо в один і той самий період позивав навчався у Волочиському технічному училищі за відомостями однієї трудової книжки, і одночасно працював водієм автомобіля ГАЗ-53 в Тернопільському АТП 16127.

Оскільки позивач стосовно цього періоду жодних аргументів не навів, будь-яких пояснень, а так само доказів суду не надав та не спростував позицію відповідача, то суд не вбачає підстав вважати висновок Головного управління про недостатність страхового стажу та передчасність призначення пенсії за віком позивачу протиправним та зупинення у зв`язку з цим виплату пенсії з 01.12.2022. При цьому у мотивувальній частині рішення суд зазначив позицію щодо недоліків заповнення трудової (а незарахування страхового стажу по іншій трудовій книжці серії НОМЕР_3 , дата заповнення 12.12.1983, пов`язане також з недотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників), а тому відповідач при вирішенні питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 має враховувати висновки суду про те, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо заповнення такої. Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 (справа №593/1452/16-а), від 30.09.2021 (справа №300/860/17).

З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про визнання протиправними дій Головного управління щодо виключення з страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс», попередньо зарахованих при призначенні пенсії позивачу з 01.02.2022.

Позовна вимога про визнання протиправною відмови відповідача у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи в Російській Федерації з 01.01.2004 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів та зобов`язання їх врахувати підлягає задоволенню частково, оскільки перерахунок пенсії може проводитися лише при наявності достатнього страхового стажу для призначення пенсії, а тому такі довідки підлягають врахуванню лише у випадку поновлення виплати пенсії позивачу.

Щодо інших похідних позовних вимог, то Головне управління належить зобов`язати зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів автобусного парку Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс».

Також з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача слід зобов`язати після зарахування періоду роботи в Російській Федерації розглянути питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2022. При цьому позивач з огляду на не врахування відповідачем страхового стажу за інші періоди (з 15.07.1982 по 18.04.2001) не позбавлений права надати додаткові документи, передбачені Порядку №637 для його підтвердження, оцінку яким має надати Головне управління при розгляді питання поновлення виплати пенсії позивачу з урахуванням висновків, викладений у мотивувальній частині рішення суду у цій справі. У разі підтвердження достатнього страхового стажу для поновлення виплати пенсії позивачу, при обчисленні її розміру відповідач має враховувати заробітну плату ОСОБА_1 за періоди роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів згідно з довідками про заробітну плату №40, 41 від 10.02.2016, виданими філіалом 16-го автобусного парку автобусного парку Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс».

Отже, у цій справі позивачем надано докази, які не спростовані відповідачем, про можливість зарахування до страхового стажу періодів роботи в Російській Федерація та врахування відомостей про заробітну плату за цей період для обчислення пенсії, проте вирішення питання наявності достатнього страхового стажу для поновлення виплати пенсії позивачу належить до повноважень відповідача, а тому таке питання підлягає повторному вирішенню відповідачем з урахуванням висновків суду.

Головне управління наділене дискреційними повноваженнями з питань призначення, виплати та поновлення виплати пенсії або прийняття рішення про відмову у її призначенні чи виплаті, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Обчислення (розрахунок) страхового стажу, необхідного для поновлення виплати пенсії після зарахуванням до нього спірних періодів належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про поновлення виплати пенсії.

Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру на загальну суму 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.03.2023 (а.с.31)

Оскільки суд позов задовольняє частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо виключення з страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів Державного унітарного підприємства міста Москви «Мосгортранс» та розглянути питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2022 з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення, та з урахуванням заробітної плати за періоди роботи з 01.01.2004 по 29.06.2008, з 03.09.2008 по 27.06.2009, з 07.10.2009 по 24.06.2010 на посаді водія автобуса регулярних міських пасажирських маршрутів згідно з довідками про заробітну плату №40, №41 від 10.02.2016, виданих філіалом 16-го автобусного парку ГУП Мосгортранс м.Москви.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).

Повний текст рішення складений та підписаний 25 травня 2023 року.

СуддяЧепенюк О.В.