Ухвала суду № 111103519, 25.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 травня 2023 року м. Київ № 320/16658/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Щавінський В.Р., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо організації роботи слідчого підрозділу Святошинського РУ ГУ НП у м. Києві стосовно досудового розслідування та контролю за станом досудового розслідування кримінального провадження №12016100080008518 від 26.08.2016;?

- стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві :за рахунок бюджетних асигнувань па користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі встановленому експертизою.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у серпні 2016 року він подав до Святошинського УП ГУ НП у місті Києві заяву про кримінальне правопорушення за ознаками ст. 205-1 та ст. 358 КК України 26.08.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено заяву про скоєння кримінального правопорушення №12016100080008518. Попередня кваліфікація кримінального порушення - ч. 1 ст. 358 КК України. Зазначив, що станом на дату подання даного позову кримінальна справа №12016100080008518 не завершена і до суду не передана. Стверджує, що вказане є наслідком бездіяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка полягає у невиконанні порядку організації діяльності встановленого Інструкцією з організації діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України, затвердженою наказом МВС України від 06.07.2017 №570. що призвело до незабезпечення всебічності, повноти, неупередженості дослідження обставин кримінального провадження, допущення систематичного порушення працівниками Святошинського УП ГУ НП у місті Києві Конституції, Законів України, Присяги на вірність Українському народові, Дисциплінарного статуту Національної поліції і Правил етичної поведінки поліцейських та порушило права Позивача і заподіяло йому моральну шкоду.

Зазначив, що бездіяльність відповідача проявлена в наступному:

Працівниками Святошинського УП ГУ НП винесені 9 (дев`ять) постанов про закриття кримінального провадження, які скасовувалися, бездіяльність цих працівників визнавалася протиправною і прокуратурою надавалися відповідні вказівки.

Також вказав, що 6 (шість) разів ці постанови скасовував Святошинський районний суд міста Києва (16.02.2017 суддя Кириленко Т.В. справа №759/2153/17, 02.11.2017 суддя Сенько М.Ф. справа №759/15034/17, 01.08.2018 суддя Миколаєць І.Ю. справа №759/9532/18. 09.11.2020 суддя Косик Л.Г. справа №759/17038/20, 04.10.2021 суддя Петренко Н.О. справа №3759/22054/21. 23.09.2022 суддя Гаврищук A.B. справа №759/12225/22). Тричі постанови про закриття скасовувала Київська місцева прокуратура №8 (січень 2019 року, червень 2020 року і 02.02.2021).

Зауважує, що в рамках нагляду за досудовим розслідуванням зазначеного кримінального провадження в формі процесуального керівництва 16.08.2018 Київською місцевою прокуратурою №8 на ім`я начальника СВ Святошинського УП ГУ НП у місті Києві Замули Б.А. були надані письмові вказівки щодо необхідності проведення слідчих (розшукових) дій та активізації досудового розслідування, зі строком виконання до 30.03.2018.

Стверджує, що працівники Святошинського УП ГУ НП у м. Києві свідомо вчинили злочин за ознаками ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення», оскільки ухвали слідчих суддів Святошинського районного суду міста Києва зобов`язували Святошинське УП ГУ НП у м. Києві забезпечити виконання слідчих (розшукових дій). Зокрема, слідчий суддя Косик Л.Г. ухвалою від 09.11.2020 у справі №759/17038/20 постановила зобов`язати Святошинське УП ГУ НП у м. Києві забезпечити виконання слідчих (розшукових дій), - провести почеркознавчу експертизу підпису декількох осіб, - по обставинам вчинення злочину в якості свідків допитати конкретних осіб, - провести необхідні слідчі дії. Зауважив, що ухвалу такого самого змісту прийняв 23.09.2022 слідчий суддя Гаврищук A.B. (справа №759\12225\22).

Проте, станом на день подання даної позовної заяви передбачених ухвалами Святошинського районного суду слідчих дій не здійснено.

Тому, на думку позивача, працівники Святошинського УП ГУ НП у м. Києві свідомо вчинили злочин за ознаками ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення».

Зазначив, що у 2019 році слідчими діями з`ясовано, що Протокол Зборів Правління ЖБК «Нафтохімік» від 03.11.2015 є підробленим так як він підписаний членом правління ОСОБА_2 , який на час ніби проведення зборів знаходився за кордоном. Про перебування ОСОБА_2 на момент підписання протоколу за кордоном свідчить довідка з Державної прикордонної служби. Було проведено виємку документів з Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району, що підтвердило надання підробленого документу в дану установу. Тож у працівників Святошинського УП ГУ НП у місті Києві з`явились докази, які підтверджують скоєння кримінального правопорушення передбаченого статтею 205-1 КК України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців».

У зв`язку із вказаним, позивач вважає, що працівники Святошинського УП ГУ НП у м. Києві порушують Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про Національну поліцію», Присягу на вірність Українському народові, Дисциплінарний статут Національної поліції та Правила етичної поведінки поліцейських.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1, п.2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Суд вважає, що дана справа є справою, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, виходячи з наступного.

Статтею 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Відповідно до ст.64-1 КПК України представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, має право, зокрема, оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачами по своєї природі є відносинами, які регламентовані КПК України та повинні вирішуватися у порядку кримінального судочинства.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності під час досудового розслідування встановлений главою 26 КПК України.

При цьому суд також враховує, що ч.6 ст.9 («Законність») КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 ст. 7 цього Кодексу.

Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 №6-рп/2001 правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Цім рішенням Конституційного Суду України кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально - процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суддя зазначає, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дія, бездіяльність. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Враховуючи викладене суддя вважає необхідним відмовити позивачу у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства та повернути йому позов з усіма доданими до нього матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи треба здійснювати за правилами кримінального судочинства.

Керуючись статтями 19, 170, 171, 243, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали надіслати (видати) позивачеві (його представнику), разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Щавінський В.Р.