Рішення № 111103503, 23.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2023 року справа №320/9614/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі - відповідач та/або ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області №80114300016244/555 від 20.10.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її неповнолітньою донькою - громадянкою Республіки Білорусь - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 та її неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача стверджує про протиправність прийнятого відповідачем рішення №80114300016244/555 від 20.10.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її неповнолітньою донькою - громадянкою Республіки Білорусь - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже підстави, передбачені статтею 10 Закону України «Про імміграцію», - відсутні.

При цьому, представник позивача звертає увагу суду на те, що у Висновку чи в інших матеріалах особової справи позивача відсутні будь-які докази подання нею свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, чи документів, що втрати чинність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 11.05.2023.

В судове засідання 11.05.2023 позивач та її представник не з`явились, про розгляд справи сповіщено належним чином, проте 04.05.2023 до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання 11.05.2023 від відповідача прибув ОСОБА_3 , який не допущений судом у судове засідання, з огляду на відсутність повноважень самопредставництва Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області через відсутність відомостей про таку особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зважаючи на вказані обставини судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

22.05.2023 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву представника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позовну заяву, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, представник відповідача посилається на отриману інформацію Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, де повідомляється про надання ОСОБА_1 неправдивих відомостей щодо свого місця проживання. Окрім цього, представником відповідача надано копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із твердженнями, які викладені ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у відзиві на позов, від представника позивача до суду надійшли аналогічні за змістом відповіді на відзив на позовну заяву від 04.05.2023, від 22.05.2023.

У відповідях на відзив на позовну заяву представник ОСОБА_1 стверджує, що лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області носить суто інформаційний характер, а наявність підстав, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», має бути підтверджено належними та достатніми доказами. Повторно представник позивача наголосив про не надання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області належних та достатніх доказів на підтвердження свідомого наведення ОСОБА_1 у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну неправдивих відомостей.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дружиною громадянина Республіки Білорус ОСОБА_4 , яким отримано дозвіл на імміграцію в Україну від 01.12.2020 №80114200039985/2707 та який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб 18.02.2021.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений 28.07.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 28.07.2001. Прізвище дружини після укладення шлюбу: ОСОБА_6 .

У шлюбі народжено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видано 13.06.2008, серія НОМЕР_1 .

13.08.2021 ОСОБА_1 подала до УПТППІ та ОБГ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області заяву про надання їй дозволу на імміграцію в Україну разом із її неповнолітньою донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію».

За результатами розгляду заяви громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну спільно з неповнолітньою донькою громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_2 , начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затверджено 20.10.2022 Висновок, яким вважали би відмовити у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 разом з донькою громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_2 (далі - Висновок).

Надалі, з урахуванням вказаного Висновку, 20.10.2022 управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області прийнято рішення №80114300016244/555 про відмову у наданні дозволу на імміграцію громадянці Білорусії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію в Україну» (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Спірне рішення надіслано відповідачем супровідним листом від 09.12.2022 №8010.6.1-37623/8010.6-22.

Позивач категорично не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3773-VI іммігрувати в Україну на постійне проживання.

У той же час, умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2021 № 2491-III (далі - Закон № 2491-III).

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону № 2491-III).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Підпунктом 1 частини 3 статті 4 Закону регламентовано, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону № 2491-III заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою (ч. 2 ст. 9 Закону № 2491-III).

У той же час, положення частини 5 статті 9 Закону № 2491-III передбачають, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України (п. 4 ч. 7 ст. 9 Закону № 2491-III).

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається (ч. 10 ст. 9 Закону № 2491-III).

Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання (ч. 11 ст. 9 Закону № 2491-III).

Разом з цим, процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи ДМС (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС або територіальний орган), а саме батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно із пунктом 11 Порядку №1983 (у редакції чинній станом на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на імміграцію) для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються:

паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, у тому числі рішення про визнання особою без громадянства в Україні (після пред`явлення повертається), та копія його сторінок;

засвідчений у встановленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, у тому числі рішення про визнання особою без громадянства в Україні, з особистими даними;

три фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

документ про місце проживання (в Україні та за кордоном). Документом про місце проживання на території України для осіб, які отримали посвідки на тимчасове проживання, є довідка про реєстрацію місця проживання. Місце проживання в Україні осіб, які тимчасово на законних підставах перебувають на її території, підтверджується документами, передбаченими абзацом сьомим підпункту 1 пункту 9 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 17, ст. 612);

документально підтверджені відомості про склад сім`ї (копії свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, документів про усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо);

документ, виданий лікувально-профілактичним закладом про відсутність у заявника хвороб, зазначених у пункті 5 частини п`ятої статті 9 Закону України "Про імміграцію" (крім осіб, зазначених у пунктах 1 і 3 частини третьої статті 4 Закону). Особи, які постійно проживають за межами України, подають документ, виданий лікувальним закладом держави за місцем проживання, який підлягає легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

довідка, видана компетентним органом держави попереднього проживання або її дипломатичним представництвом чи консульською установою в Україні, про відсутність судимості (крім осіб, зазначених у пунктах 1, 3 і 6 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію"). У виняткових випадках такі відомості можуть бути отримані ДМС чи територіальними органами і підрозділами шляхом надсилання відповідного запиту компетентним органам іноземних держав, з якими укладено договір про правову допомогу у цивільних, сімейних та кримінальних справах;

квитанція про сплату державного мита або консульського збору, якщо за дії, пов`язані з наданням дозволу на імміграцію, законодавством передбачена їх сплата, або документ, який підтверджує наявність пільг щодо сплати.

Документи, визначені пунктами 1-14 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", додатково подаються відповідно до категорії іммігрантів.

У разі необхідності відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить Закону України "Про імміграцію", а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Копії цих документів, а також письмове підтвердження згоди на імміграцію та гарантії приймаючих осіб, передбачені пунктом 6 частини сьомої статті 9 Закону України "Про імміграцію", подаються нотаріально засвідченими. Документи, відомості за якими можуть змінюватися, можуть бути подані протягом шести місяців від дня їх видачі.

У разі коли протягом строку розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в документах (інформації, зазначеній у заяві), передбачених абзацами першим, другим, п`ятим - восьмим та десятим цього пункту, змінилися відомості, документи, які підтверджують такі зміни, подаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, яким прийнята до розгляду заява, протягом десяти днів з моменту настання змін з метою внесення до матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію та врахування під час прийняття рішення.

Пунктом 14 Порядку №1983 передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.

За правилами пункту 16 Порядку №1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.

При цьому рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття (п. 19 Порядку №1983).

Зі змісту наведених вище положень Порядку № 1983 вбачається, що територіальні органи ДМС України вправі витребувати від інших державних органів додаткову інформацію щодо осіб, які подали заяву про отримання дозволу на імміграцію, а також викликати таких осіб, а також інших, на бесіду. І лише за результатами аналізу цієї інформації, органи ДМС України приймають відповідне рішення.

У той же час, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на імміграцію викладено у частині 1 статті 10 Закону № 2491-III.

Так, згідно із пунктом 4 статті 10 Закону № 2491-III дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що у Висновку підставою для формування відповідачем висновку про відмову в наданні дозволу на імміграцію стала відповідь Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, в якій зазначено про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_2 не проживає, що може свідчити про свідоме зазначення нею неправдивих відомостей.

У той же час, відповідно до матеріалів особової справи ОСОБА_1 судом встановлено, що відповідачем сформовано запит від 13.09.2021 №8010.6.1-41305/8010.6-21 до Святошинського УП ГУНП в м. Києві про надання інформації щодо можливого притягнення іноземця до адміністративної відповідальності, перебування на обліках в підрозділах поліції та наявності іншої інформації, яка може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Також ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області направлено запит від 13.09.2021 №8010.6.1-41304/8010.6-21 до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби про надання інформації щодо наявності/відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію громадянці Республіка Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її неповнолітній доньці - громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім цього відповідачем направлено запит від 13.09.2021 №8010.6.1-41319/8010.6-21 до Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції у м. Києві, запити від 13.09.2021 №8010-6.1-41318/8010.6-21, №8010-6.1-15928/8010.6-22 до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області в частині перевірки осіб, які подали документи на отримання дозволу на імміграцію в Україну.

Судом встановлено обставини отримання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відповідей на окреслені вище запити, що містяться в особовій справі позивача.

Так, супровідним листом від 05.10.2021 №11837/125/54/03-21 (вх. 03.11.2021 №51033/1/8010-21) Святошинське УП ГУНП у м. Києві надіслало ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області рапорт, у відповідності до якого повідомлено останнє, що в ході перевірки було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого дверей працівникам поліції ніхто не відчинив.

Також у наведеному рапорті Святошинське УП ГУНП у м. Києві вказало, що згідно бази даних Інформаційного порталу Національної поліції України громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліках НП не перебуває.

Разом з цим, згідно із листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби проінформовано відповідача, що станом на 08:30 20.09.2021 інформація про іноземців (громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у базі даних осіб, яким на підставі закону органами охорони державного кордону заборонено в`їзд в Україну, відсутня.

Відповідно до листа Відділу міжнародного поліцейського співробітництва Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.10.2021 №5339/125/29/01-2021 станом на 11.10.2021 в наявних даних Інтерполу відомості щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.

Між тим, у листі від 27.09.2022 №51/1-11/121-611 Головне управлінням СБУ у м. Києві та Київській області повідомлено ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за заявленою адресою не проживають, що може свідчити про свідоме зазначення неправдивих відомостей.

Аналіз вказаного у своїй сукупності свідчить про те, що твердження відповідача про надання позивачем неправдивих відомостей у заяві про отримання дозволу на імміграцію в України базуються виключно на інформації, яка повідомлена Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. Інших недоліків до поданих заявницею документів ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не визначено.

Суд наголошує, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження вжиття відповідачем заходів з метою встановлення факту проживання позивача за наведеною в її заяві адресою, в тому числі щодо виходу за адресою місця проживання ОСОБА_1 разом із її неповнолітньою донькою, з метою підтвердження чи спростування інформації, викладеної у листі Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, на який посилається ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що позивачем надавалися відповідачу свідомо неправдиві відомості, підроблені документи чи документи, що втратили чинність.

Натомість суд звертає увагу на те, що позивачка є дружиною ОСОБА_4 , який документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 від 18.01.2021 та має дозвіл на імміграцію в Україну, що безпосередньо відображено ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області у Висновку.

Суд наголошує, що адреса, вказана позивачем у заяві про отримання дозволу на імміграцію в Україну ( АДРЕСА_1 ) є адресою місця проживання її чоловіка - ОСОБА_4 , право користування якої підтверджено договором оренди житлового приміщення від 01.12.2019, а місце реєстрації за зазначеною адресою підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб 18.02.2021.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 24.06.2005, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_7 .

Згідно із заявою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнім, як власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджено обставини проживання в його квартирі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмирук О.В., зареєстровано в реєстрі за №7.

Разом з цим, згідно із довідкою Київської гімназії №287 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №04 від 05.01.2023 ОСОБА_2 , 15.05.2008 дійсно навчається в 9-В класі Київської гімназії №287, Святошинського району міста Києва.

Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд враховує наявний в матеріалах справи акт, складений адвокатом Приходько Андрієм Анатолійовичем від 27.12.2022 №88/12-22, про опитування сусідів, у відповідності до якого ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтверджено обставини проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до пунктів 1, 8 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У свою чергу, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).

Беручи до уваги наведене у своїй сукупності суд констатує, що ЦМУ ДМС України в м. Києві та Київській області не надано належних та достатніх доказів існування обставин, що передбачені статтею 10 Закону № 2491-ІІІ, які б надавали відповідачу підстави для відмови позивачу та її неповнолітній доньці в наданні дозволу на імміграцію.

У той же час, представником позивача надано належні та достатні докази на підтвердження обставини проживання позивача та її неповнолітньої доньки за адресою: АДРЕСА_1 , що спростовують твердження відповідача про надання ОСОБА_1 завідомо неправдивих відомостей у заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну в частині свого місця проживання та проживання своєї доньки.

Резюмуючи суд вважає, що відповідачем не доведено наявність передбачених законами України підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на окреслені вище обставини суд приходить до висновку, що спірне рішення не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що адміністративний позов в цій частині є таким, що підлягає задоволенню.

Додатково суд вказує, що оскаржуване рішення прийнято ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області тільки в частині, що стосується ОСОБА_1 , хоча Висновок складений, у тому числі щодо відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну і її неповнолітній доньці, що додатково вказує про його не відповідність частині 2 статті 2 КАС України.

Отже, враховуючи вказане суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 25.06.2021, з урахуванням висновків, які викладені у рішенні суду.

Таким чином адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу представником позивача у позовній заяві не порушувалось.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства управління Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області №80114300016244/555 від 20.10.2022 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її неповнолітньою донькою - громадянкою Республіки Білорусь - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її неповнолітньою донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання дозволу на імміграцію в Україну від 25.06.2021, з урахуванням висновків, які викладені у рішенні суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (04213, м. Київ, вул. Березняківська, б. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт Республіки Білорусь, номер НОМЕР_3 , виданий 28.05.2021, терміном дії до 28.05.2031, орган видачі - Міністерство внутрішніх справ; адреса для листування: 01601, м. Київ, вул. Мечникова, б. 2, Бізнес Центр «Парус», 10 поверх, Адвокатське Бюро «Приходько та Партнери») судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 23.05.2023.

Суддя Кушнова А.О.