Рішення № 111103467, 27.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року № 320/11162/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василенко Г.Ю.,

секретар судового засідання Барчук Д.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Хоменка Є.М.

представника відповідача Кулинич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, за участю третьої особи ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, за участю третьої особи ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на складання проекту щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 2058,02 кв. м. на території с. Горениці, Бучанського (раніше Києво-Святошинського району) Київської області;

- зобов`язати Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 2058,02 кв. м. на території с. Горениці, Бучанського (раніше Києво-Святошинського району) Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2058,02 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області відмовила у наданні такого дозволу з підстав не передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, а тому, на думку позивача, це є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач звернувся до сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, за результатом розгляду якого Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області було прийнято рішення від 22.01.2021 №140.5/23 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку вже прийнято відповідний нормативно-правовий акт.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 суд перейшов до розгляду адміністративної справи №320/11162/21 в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначив судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ).

У чергове судове засідання прибули позивач та представники позивача і відповідача. Позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської із клопотанням від 15.01.2021 про надання у власність земельної ділянки, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка знаходиться у віданні Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розміром 2058,08 кв.м.

До вказаного клопотання позивачем були долучені копії таких документів: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; посвідчення НОМЕР_1 ; відповіді Головного управління Держгеокадастру у Київській області; витяг з порталу Публічна кадастрова карта України з орієнтовним розташуванням земельної ділянки.

Судом встановлено, що за результатом розгляду клопотання позивача Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області було прийнято рішення від 22.01.2021 №140.5/23 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку вже прийнято відповідний нормативно-правовий акт.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою-третьою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, регламентований статтею 118 Земельного кодексу України, згідно із частиною першою якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У справі яка розглядається підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки відповідачем вказано про відсутність вільної земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати позивач знаходиться у межах земельної ділянки, яка перебуває у власності третьої особи.

Згідно із частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

Судом встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач частково співпадає з земельною ділянкою, яка з 2009 року знаходиться у власності ОСОБА_2 , що підтверджується план-схемою розміщення земельної ділянки; рішенням №3/14 від 25.12.2008; копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №772333.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно не надав погодження землевласника цієї земельної ділянки.

Ненадання погодження землевласника, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Правову позицію аналогічного змісту викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №120/3661/19-а.

У постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/765/17 Верховний Суд зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 Земельного кодексу України може бути наданий лише на вільну земельну ділянку, тому відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору відшкодуванню не підлягають, згідно з приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 25 травня 2023 р. (перший робочий день судді після щорічної відпустки з 01.05.2023р)