Рішення № 111102491, 25.05.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2023 року Справа№200/1384/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Загацької Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №056650006302 від 07.03.2023 щодо відмови в призначенні пенсії через не надання документу, що засвідчує місце реєстрації особи, скасувати зазначене рішення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву №5759 від 02.09.2021 про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без документу, що засвідчує місце реєстрації особи та призначити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення - 02.09.2021 без надання документу що засвідчує місце реєстрації.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 02.09.2021 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про призначення та нарахування пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю місця реєстрації в Україні. Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 06.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі №200/133/22 Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області було розглянуто заяву позивача від 02.09.2021 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, та рішенням від 07.03.2023 №056650006302 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки позивачем при поданні заяви про призначення пенсії не було надано документу, що засвідчує місце реєстрації особи у відповідності до п. 2.22 Порядку №22-1.

Представником позивача до суду подано пояснення по справі, в яких зазначено, що у відзиві відповідач зазначає, що заяву про призначення пенсії та відмову на заяву про призначення пенсії було розглянуто ГУПФУ в Запорізькій області, а не ГУПФ в Донецькій області, а отже Головне управління пенсійного фонду в Донецькій області не може бути відповідачем-2, а отже вимоги в частині «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: пл.Соборна,3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ13486010) повторно розглянути заяву №5759 від 02.09.2021 року про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без документу, що засвідчує місце реєстрації особи та призначити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення - 02.09.2021 без надання документу що засвідчує місце реєстрації» є неправильними, адже первинну заяву відповідач-2 не розглядав та вимоги в частині визнання рішення ГУ ПФУ в Донецькій області перед судом не ставляться.

Вимоги повинні бути висунуті до відповідача-1, який приймав рішення про відмову в призначенні пенсії на заяву про призначення пенсії.

На підставі викладеного, позивачем викладено позовні вимоги в наступній редакції:

1. Визнати протиправним рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №056650006302 від 07.03.2023 року щодо відмови в призначенні пенсії через не надання документу, що засвідчує місце реєстрації особи, скасувати зазначене рішення.

2.3обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву №5759 від 02.09.2021 року про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без документу, що засвідчує місце реєстрації особи та призначити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення - 02.09.2021 року без надання документу що засвідчує місце реєстрації.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ШН: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області понесені позивачем судові витрати сплачені при поданні позовної заяви До суду.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

02.09.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

09.09.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову №056650006302.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2022 по справі №200/133/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.09.2021 №056650006302;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, 69057, Запорізька область, м.Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про призначення пенсії від 02.09.2021 №5759 із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 з повним робочим днем в шахті періодів роботи: з 23.08.1994 по 14.12.1994, з 05.03.1998 по 09.06.1998, з 26.05.2005 по 31.08.2006, з 11.09.2006 по 30.04.2010, з 01.05.2010 по 31.12.2010, з 01.01.2011 по 02.09.2021 та до страхового стажу періоди роботи з 01.05.2010 по 31.12.2010 та з 01.12.2018 по 02.09.2021;

в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В березні 2023 року на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02.09.2021.

За результатами повторного розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області винесено рішення №056650006302 від 07.03.2023 про відмову в призначенні пенсії.

Відповідно до рішення ГУПФУ в Запорізькій області №056650006302 від 07.03.2023 року, ОСОБА_1 має страховий стаж 51 рік 01 місяць 15 днів (в тому числі додатково за Списком №1), пільговий стаж - 21 рік 03 місяця 12 днів.

Зазначено, що не надано документи, що засвідчують місце реєстрації особи згідно п.2.22 Постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 26.11.2005. Таким чином, за відсутності документу що засвідчує місце реєстрації було відмовлено в призначенні пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених статтею 41 Конституції України.

Відповідно до приписів статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997 визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від місця свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, має право на вибір місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.09.2021 по справі № 540/4060/20 та від 11.05.2022 по справі №540/1429/21.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перебачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з тим, виходячи із обставин цієї справи, суд зважає на ту обставину, що спірним рішенням від 07.03.2023 №056650006302 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, оскільки при поданні заяви про призначення пенсії не було надано документу, що засвідчує місце реєстрації особи у відповідності до п. 2.22 Порядку №22-1.

При цьому наявність необхідного віку та необхідного страхового стажу у позивача відповідачем не заперечується.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок № 22-1).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 зокрема, встановлено, що заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі сервісний центр).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначенні пенсії за віком, до яких віднесено, в тому числі, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Відповідно до пункту 2.22 Порядку №22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт громадянина України (для громадян, які мають паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій довідка про реєстрацію місця проживання особи, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»), тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства посвідка на постійне проживання, посвідчення на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист).

При поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах (пункт 2.23 Порядку №22-1).

Згідно з пунктом 2.9 Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії по інвалідності, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, зокрема такі, що засвідчують особу та її місце проживання (паспорт), подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.

Позивачем при зверненні за призначенням пенсії разом з заявою було надано довідку Покровської міської ради Донецької області від 02.0.2021 №1/582 про місце проживання, згідно з відомостями якої ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 без паспортної реєстрації.

Разом з тим, відповідач не надав оцінку вказаному документу та не врахував останній при прийнятті рішення від 07.03.2023 №056650006302.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи.

Крім того, норма Закону №1058-ІV, яка встановлювала необхідність надання документу, що підтверджує наявність у особи місця реєстрації на території України, скасована рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 (визнано не конституційними положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07. 2003 № 1058-ІV).

Зважаючи на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення від 07.03.2023 №056650006302 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно п.п.1 п.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як зазначено у спірному рішенні та не заперечується сторонами, вік заявника 50 років 00 місяців 10 днів. Страховий стаж особи становить 51 рік 01 місяць 15 днів (в т.ч. додаткові роки за списком №1). Пільговий стаж - 21 рік 03 місяця 12 днів.

Матеріали справи свідчать, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач відповідав вказаним умовам, з огляду на що він мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.п.1 п.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Відтак, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95). При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зважаючи на встановлені судом обставини протиправності дій відповідача, враховуючи, що позивачу вже вдруге відмовлено у призначенні пенсії, можна дійти висновку, що належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов`язання відповідача призначити таку пенсію (з дня звернення за пенсією).

При цьому, така дія також не відноситься до дискреційних повноважень відповідача, адже позивач має всі умови задля призначення такої пенсії.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №056650006302 від 07.03.2023 щодо відмови в призначенні пенсії; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву №5759 від 02.09.2021 про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення - 02.09.2021.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Щодо строків розгляду адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Донецький окружний адміністративний суд розташований в м.Слов`янськ Донецької області. У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, системних ракетних обстрілів населених пунктів області, у тому числі м.Слов`янськ, які здійснюються державою-агресором та створюють суттєву загрозу життю та здоров`ю людей, керівництво Донецької обласної державної адміністрації через засоби масової інформації закликало мешканців області евакуюватись до більш безпечних регіонів України.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

В таких умовах керівництвом Донецького окружного адміністративного суду задля збереження життя та здоров`я працівників та відвідувачів суду прийнято рішення про подальшу організацію роботи установи в дистанційному режимі.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька область, м.Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №056650006302 від 07.03.2023 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №5759 від 02.09.2021 та призначити пенсію ОСОБА_1 з дня звернення - 02.09.2021.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 1073,60 грн.

Повне рішення суду складене 25.05.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Суддя Т.В.Загацька