Ухвала суду № 111102134, 24.05.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 травня 2023 року Справа 160/10876/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-

УСТАНОВИВ:

19.05.2023р. ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та просить:

визнати протиправним та скасувати Наказ Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021р. №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 »;

поновити суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у штаті Верхньодніпровського районного суду з 26.02.2021р.;

допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення у штаті.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить із такого.

Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Також, відповідно до відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС Україниу разі пропуску строкузвернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюєтьсямісячнийстрок.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які єоб`єктивнонепереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійснимиістотнимиперешкодами читруднощамидля своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як зазначено вище, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021р. №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ».

Натомість до суду з цим позовом позивач звернулась лише19.05.2023 року,тобто поза межами місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст.122 КАС України.

Слід вказати, що у позовній заяві позивач, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом зазначає, про те, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №9901/94/21 яким визнано протиправним та скасоване рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2021 року №428/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" ухвалено 09.12.2021р. та набирає законної сили, у відповідності до ст. 255 КАС України, після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційною інстанцією у справі №9901/94/21 є Велика Палата Верховного Суду, яка 23.03.2023р. прийняла Постанову за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційний розгляд відбувався в порядку письмового провадження та Постанова ВП ВС була направлена на її електронну адресу лише 18.04.2023р. що підтверджується скрин-шотом електронної поштової скриньки директорії «Вхідні». Саме з цієї дати позивач дізналася про поновлення її статусу судді. Також, вказує, що 19.04.2023 р. нею на адресу відповідача направлений Лист з проханням скасувати Наказ №02-КГ від 26.02.2021р. та поновити її штаті Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, оскільки голова суду наділений повноваженнями скасувати власний протиправний наказ. Проте, 19.04.2023 р. Наказ №02-КГ від 26.02.2021р. не було скасовано та не було позивача поновлено у штаті, а відтак, вважає, що саме 19.04.2023р. вона дізналася про порушення її права щодо скасування спірного наказу та поновлення її у штаті. Вказує, що відлік строку на звернення до адміністративного суду починається саме з 20.04.2023р. (наступний день після направлення Листа від 19.04.2023р.) та місячний строк закінчується 19.05.2023 р. та саме в цю дату адміністративний позов подається до суду з використанням електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд».

Разом з тим, причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у позові щодо строків звернення до суду,є неповажними, виходячи з такого.

Так, згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюєтьсямісячнийстрок.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які єоб`єктивнонепереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійснимиістотнимиперешкодами читруднощамидля своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Так, варто звернути увагу на те, що оскаржуваний наказ Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021р. №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 », виданий - 26.02.2021 року, у зв`язку з чим, після його ознайомлення та, у разі не погодження зі змістом такого наказу, позивач мав правоу місячний строк, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України, звернутися до суду з позовом про визнання його протиправними як в цілому, так і в окремих його частинах (пунктах), тощо.

Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише19.05.2023 року, тобто іззначнимпропуском місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Так, дійсно позивач зверталась до Верховного Суду, з приводу скасування рішення про її звільнення.

Також, судом встановлено, що 29.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» подала позов до відповідача 1 Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, відповідача 2 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якому позивач просила суд:

- визнати протиправним Наказ Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021р. №02-КГ та скасувати його в частині дати відрахування зі штату суду ОСОБА_1 ;

- змінити дату відрахування зі штату Верхньодніпровського районного суду ОСОБА_1 з 26.02.2021р. на 12.03.2021р.;

- зобов`язати Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області винести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 22937 (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн. 45 грн.;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 НОМЕР_1 (один мільйон) грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 року по справі №160/4646/21 адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача 1 Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області (місцезнаходження: 51600, м. Верхньодніпровськ, вул. Яблунева, 47; код ЄДРПОУ 02890713), відповідача 2 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49070 м. Дніпро, вул. Д. Яворницького, 57; код ЄДРПОУ 26239738) про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021 №02-КГ в частині дати відрахування зі штату суду ОСОБА_1 . Зобов`язано Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області змінити дату відрахування зі штату Верхньодніпровського районного суду ОСОБА_1 з 26.02.2021 на 12.03.2021 та внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 . Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2021 по 12.03.2021 в сумі 16338,30 грн. (шістнадцять тисяч триста тридцять вісім гривень 30 копійок).

Отже, враховуючи наведені вище обставини, слід вказати, що позивач достеменно знала про порушення своїх прав.

Щодо доводів позивача про те, що лише 19.04.2023 року нею було направлено лист з проханням скасувати оскаржуваний нею наразі наказ, а відтак саме 19.04.2023 року вона дізналась про порушення її справ.

Однак, такі довози позивача є неналежними, оскільки листування з судом (головою суду, тощо) не змінює обрахунку строку звернення до суду.

Слід зауважити, що правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, не містять обов`язку досудового врегулювання спору, з огляду на що місячний строк звернення до суду з даним позовом обраховується не з дня отримання позивачем відповіді назвернення позивача, а саме з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення її прав та інтересів.

У контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити якнеможливістьнезнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій іне було перешкоддля того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Слід зазначити, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.

При цьому, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом,звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод,а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.

Слід наголосити, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, колиособою, яка звертається до суду,дотриманопевні норманаціональногозаконодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством длязвернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Також, слід звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. У разі порушення такого строку та недотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що такий строк звернення до суду може бути обмеженим.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду, викладені у позовній заяві щодо строків звернення є неповажними.

Отже, враховуючи наведене вище, позивачеві слід надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду, а також доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.п. 4, 5 та п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якимипозивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень -обґрунтування порушенняоскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністюправ, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу,який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

За приписами ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Також, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач наголошує на тому, що спірний наказ Верхньодніпровського районного суду від 26.02.2021р. №02-КГ «Про відрахування зі штату судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 », вона вважає необґрунтованим та незаконним, з огляду на, що він підлягає скасування.

У позовній заяві позивач, у тому числі посилається на постанову Верховного Суду від 30.09.2021 року (провадження №11-98 сап 21) та постанову Верховного Суду від 23.03.2023 року по справі №9901/94/21, проте, доказів, додаткової інформації, з урахуванням вказаних постанов Верховного Суду, зокрема щодо розгляду ВРП її дисциплінарної справи (на якій стадії наразі вона перебуває, тощо) позивач не вказує та не надає.

Також і ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Також, відповідно до п.8 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Проте, не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Окрім того, встановлено, що позов подано через підсистему Електронний суд, однак, доказів направлення відповідачеві позовної заяви разом із додатками, позивачем суду надано не було.

Згідно зі статтею 169 КАС України, позовна заява, яка подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, залишається без руху, про що суд повідомляє позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.5, ч.1 ст.123, ч.4, ч.6, ч.7 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, ніж вказані у позові, та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- уточненої позовної заяви у відповідності до кількості учасників справи, в якій викласти свої вимоги щодо предмета спору, згідно вимог ст.5, п. 4 ч.5 ст. 160, ст. 161, ст.245 КАС України та їх обґрунтування у відповідності до положень закону та із урахуванням висновків суду та доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини;

- доказів, що підтверджують виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням та відповідно наданням до суду доказів, що підтверджують вказані обставини, згідно положень п.п.4,5 ст. 160 КАС України;

- відповідно до п.8 ч.5 ст.160 КАС України зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів по справі;

- докази направлення відповідачу позову разом із додатками.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, вул. Яблунена, 47, код ЄДРПОУ 02890713).

Ухвала суду не підлягає оскарженню.

Суддя В.В. Ільков