Рішення № 111100863, 25.05.2023, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/90/23

Провадження № 2-о/670/7/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Ткачук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа -- Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24.08.1991 року та станом на 13.11.1991 року по сьогоднішній день.

Свої вимоги заявник мотивував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області. З дня народження заявник був зареєстрований та проживав на території України, не перетинаючи її кордонів, а саме з 14.01.1992 року був зареєстрований у с. Верхня Мануйлівка Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області, з 25.09.1987 року до 25.10.1993 року навчався у Потоцькій допоміжній школі-інтернат. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.12.1977 року, батьками ОСОБА_2 значаться: мати - ОСОБА_3 та батько - ОСОБА_4 . Батьки перебували у зареєстрованому шлюбі, який укладався також на території України та зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сторожинецького районного управління юстиції Чернівецької області. Батько заявника ОСОБА_4 мав паспорт громадянина України, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 він помер та паспорт вилучили, а мати паспорта громадянина України не отримувала з невідомих причин. 29.11.1994 року відділом внутрішніх справ Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_2 було видано тимчасове посвідчення особи громадянина України № 127. Згодом заявник з батьками переїхав проживати у Хмельницьку область. Відповідно до виписки із погосподарської книги за 1996-2000 роки № 1/116 від 10.08.2022 року Новодунаєвецької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , у період із 20.11.1998 року по 04.09.2000 року. З 05.09.2000 року по даний час заявник постійно проживає у АДРЕСА_2 , Віньковецької селищної ради Хмельницької області.

ОСОБА_2 подав усі необхідні документи до Віньковецького сектору управління ДМС України у Хмельницькій області з метою встановлення належності до громадянства України, однак він отримав письмову відмовну відповідь без номера та дати із вказівками вирішити дане питання в судовому порядку та подати до органу ДМС рішення суду. Без встановлення факту постійного проживання на території України заявник позбавлений можливості отримати паспорт громадянина України та на підставі цього вирішити свої життєві проблеми.

Ухвалою судді від 09.02.2023 року у справі відкрите провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.03.2023 року закрите підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 підтримала заяву з підстав зазначених у ній та просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи, Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області Ткачук М.О. у судовому засіданні проти задоволення заяви ОСОБА_2 не заперечувала.

Заслухавши представника заявника, представника заінтересованої особи, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області УРСР, та його батьками значаться: мати - ОСОБА_3 (румунка), батько - ОСОБА_4 (українець), які перебували у зареєстрованому шлюбі.

З 14.01.1992 року ОСОБА_2 був зареєстрований у с. Верхня Мануйлівка Кременчуцького (Козельщинського) району Полтавської області, та в період з 25.09.1987 року до 25.10.1993 року навчався у Потоківській допоміжній школі-інтернат.

29.11.1994 року відділом внутрішніх справ Козельщинського району Полтавської області ОСОБА_2 , проживаючому в с. Верхня Мануйлівка Козельщинського району Полтавської області, було видано тимчасове посвідчення особи громадянина України за № 127.

Відповідно до виписки із погосподарської книги № 1 за 1996-2000 роки по Удрієвецькій сільській раді Дунаєвецького району Хмельницької області № 1/116 від 10.08.2022 року у АДРЕСА_1 , у період із 20.11.1998 року по 04.09.2000 року були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - голова двору; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - син; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - син; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - син.

Згідно з довідкою Великоолександрівського старостинського округу № 21 від 02.02.2023 року слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 05.09.2000 року по даний час постійно проживає у АДРЕСА_2 , Віньковецької селищної ради Хмельницької області.

Із відповіді Віньковецького сектору управління ДМС України у Хмельницькій області на ім`я ОСОБА_2 слідує, що його клопотання щодо встановлення належності до громадянства України розглянуто, та з метою подальшого розгляду документів та прийняття рішення йому необхідно надати судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24.08.1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13.11.1991 року.

Наведені обставини підтверджуються копією тимчасового посвідчення особи громадянина України № 127 від 29.11.1994 року; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 ; довідкою Великоолександрівського старостинського округу № 21 від 02.02.2023 року; Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00036360106; відповіддю Мануйлівського старостинського округу Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 14 від 11.08.2022 року; випискою з погосподарської книги № 1 за 1996-2000 роки по Удрієвецькій сільській раді Дунаєвецького району Хмельницької області № 1/116 від 10.08.2022 року; відповіддю Віньковецького сектору управління ДМС України у Хмельницькій області на ім`я ОСОБА_2 ; відповіддю Кременчуцького педагогічного коледжу імені А.С. Макаренка № 02-55/32 від 12.09.2022 року.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Статтею 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюються підстави набуття громадянства України.

Оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року; дітей осіб, зазначених у підпункті «а» цього пункту.

Згідно із пунктом 10 цього Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498 св 20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116 св 20), від 02 червня 2021 року у справі № 125/1472/19 (провадження № 61-8866 св 20).

Суд, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 на підтвердження своїх вимог надано достатньо належних та допустимих доказів, які у сукупності свідчать про його постійне проживання на території України на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Крім того відомостей про те, що ОСОБА_2 залишав територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справи не містять, та в ході розгляду справи таких не здобуто.

Таким чином, оскільки заявником надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження вимог про визнання факту його постійного проживання на території України на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року), заява підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, ст.ст. 76-81, ст. 258, ст. 259, ст. 264, ст. 265, ст. 268, ст. 293, ст. 315, ст. 319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа -- Управління Державної міграційної служби України у Хмельницькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 25.05.2023 року.

Суддя О.М.Волкова