Рішення № 111099389, 25.05.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4877/23

Провадження № 2-а/752/165/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Машкевич К.В.

при секретарі Гненик К.П.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить суд: скасувати постанову Серія ЕАМ №3023529 від 23.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.10 ст. 121 КУпАП; справу про притягнення до адміністративної відповідальності ч.10 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити; стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції суму сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в березні 2023 року позивачу було зупинено патрульними поліцейськими підчас руху на своєму автомобілі та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП.

Під час спілкування із патрульним поліцейським, який здійснив розгляд вказаної справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, останній повідомив позивачу, що по наявним у нього даним, які він зачитав зі свого планшету, наявна інформація про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності ще 23.08.2020 за ч.10 ст. 121 КУпАП (порушення правил перевезення дітей) та накладено штраф 510,00 грн.

Позивач стверджує, що зокрема в серпні 2020 року Правил дорожнього руху вона не порушувала, в той час перебувала на четвертому місяці вагітності і через нелегкий період вагітності не керувала транспортним засобом взагалі.

На підставі зазначеного позивач просила про задоволення позову.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.03.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

10.04.2023 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач заперечив проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні, пославшись на таке. Під час патрулювання Голосіївського району м. Києва, екіпажем Рубін-1210 (в складі: Петрук О. О. , Сіренко А. В. ) 23.08.2020 о 13 год 49 хв., було виявлено порушення ПДР транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 200», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , яка перевозила дитину не у спеціальному автокріслі. Інспектор Сіренко А.В. зупинивши вказаний транспортний засіб, пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) ПДР висунув законну вимогу до водія пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР.

Інспектор, оцінивши докази що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, розглянув справу про адміністративне правопорушення за ч. 10 ст. 121 КУпАП, за результатами розгляду якої виніс постанову, оформлену відповідно до вимог ст. 283 КУпАП. Підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснена у відповідності до ст. 278 та ст. 279 КУпАП. Постанову було винесено у присутності позивача, роз`яснено всі її права, згідно із ст. 268 КУпАП, якими остання не скористалась. Позивач із винесеним рішенням ознайомилась, поставив свій підпис, копію постанови отримала. Оскаржувана постанова винесена правомірно, у межах повноважень поліцейського, із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин справи.

17.04.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач послалась на таке. Відповідач не надав доказів порушення позивачем п.21.11 (б) ПДР України та доказів керування позивачем в цей день і час транспортним засобом «Toyota Land Cruiser 200», номерний знак НОМЕР_1 .

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 23.08.2020 інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києва Сіренком А.В. у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову Серія ЕАМ №3023529 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч.10 ст. 121 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Позивач у позові стверджує про те, що їй стало відомо про існування оскаржуваної постанови лише 05.03.2023, таку інформацію їй повідомив інспектор поліції при розгляді іншої справи про адміністративне правопорушення. Зазначає, що зокрема в серпні 2020 року Правил дорожнього руху вона не порушувала, в той час перебувала на четвертому місяці вагітності і через нелегкий період вагітності не керувала транспортним засобом взагалі. На підставі зазначеного вважає оскаржувану постанову протиправною в зв`язку з чим просить суд про задоволення позову, на що слід зазначити таке.

Відповідно частини 5статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001року №1306 (надалі Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до частини 1статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, подібні постанови підлягають скасуванню. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у справі №357/10134/17 від 23.10.2019.

В ході розгляду справи, відповідачем не було надано до суду відомостей, що до оскаржуваної постанови були додані докази, визначені ст.251 КУпАП, а саме: рапорт, фото та відеофіксація адміністративного правопорушення, відео з нагрудної камери тощо, на підставі яких інспектором патрульної поліції Сіренком А.В. було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.10 ст.121 КУпАП. Пояснення свідків також відсутні.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В розумінні статті 251 КАС України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 10 статті 121КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил перевезення дітей.

Пунктом 21.11.б. ПДР України, забороняється перевозити: дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля без використання зазначених спеціальних засобів; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.

Слід зазначити, що сам факт винесення постанови Серія ЕАМ №3023529 від 23.08.2020 не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Згідно положень частин 1,2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.10 ст.121 КУпАП, у той дені і час, що вказано в оскаржуваній постанові, до матеріалів справи відповідачем надано не було.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, правову конструкцію диспозиції адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність існування в діях позивача порушень Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим наявні правові підстави для скасування постанови Серія ЕАМ №3023529 від 23.08.2020.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.10 ст.121УпАП відповідачем суду не надано, а судом не здобуто.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.10 ст.121 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.

Приписами ч. 1ст.143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішення, постанові або ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн.

Керуючись статтями 121, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 72-78, 132, 139, 192, 193, 194, 229, 241- 244, 246, 250, 257, 263, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову Серія ЕАМ №3023529 від 23.08.2020, винесену інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києва Сіренком А.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Федорова Ернста, 3.

Суддя