Ухвала суду № 111098118, 24.05.2023, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1611/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022052120000362 від 20 травня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, громадянина України, розлучений, має одну малолітню дитину, має неповну вищу освіту, проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця 1 відділення 1 взводу 4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( НОМЕР_2 об ТрО НОМЕР_3 обр ТрО), військове звання «солдат», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлене клопотання про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ще на 60 днів, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та зазначила, що відповідно до клопотання ОСОБА_6 безпідставно обвинувачується у вчиненні ще й дезертирства, але таке обвинувачення йому не висувалося. Крім того, вважає що ризики, вказані прокурор у клопотанні, нічим не підтверджуються, є припущенням. Навіть коли ще не було підозри, ОСОБА_6 не переховувався, добровільно з`являвся до органів досудового розслідування, хоча і мав реальну можливість залишити військову частину та десь поїхати. Докази вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення відсутні, долучені прокурором до справи в якості доказів копії документів взагалі не стосуються ОСОБА_6 . У разі задоволення клопотання прокурора, залишення ОСОБА_6 під вартою та визначення йому застави, просила визначити йому обов`язок перебувати за місцем проживання.

Захисник ОСОБА_4 повністю заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що викладені у цьому клопотанні не відповідають матеріалам справи. Фактично ОСОБА_6 інкримінується другий злочин дезертирство, але таке обвинувачення йому не було пред`явлене. Також пояснила, що ОСОБА_6 не переховувався від органів досудового розслідування до його затримання, перебував у військовій частині, в її супроводі добровільно прибував до слідчого, будь-якого впливу на свідків не чинив і не має наміру і можливості цього робити. Зазначені прокурором ризики нічим не підтверджені. ОСОБА_6 має постійне місце поживання, міцні соціальні зв`язки, страждає на низку захворювань, в теперішній час в нього погіршився зір, але в умовах гауптвахти йому не забезпечується належне медичне обстеження та лікування.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку своїх захисників, заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, вислухавши учасників судового провадження дійшов такого висновку.

Відповідно до ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком до 29 травня 2023 року.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тощо.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177КПК України.

Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_6 у інкримінованому кримінальному правопорушенні, не даючи оцінки жодному доказу, зібраному у справі, вважає за доцільне продовжити відносно нього строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- ризик переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, може бути визнане обвинуваченим ОСОБА_6 більш небезпечним, ніж втеча. У зв`язку з чим запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний розгляд кримінального провадження у суді;

-ризик незаконновпливати свідків обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , отримавши доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, володіє інформацією стосовно свідків у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим останній перебуваючи на волі матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від показів. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Окрім того, ОСОБА_6 є військовослужбовцем Збройних Сил України, має досвід застосування зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні з числа інших військовослужбовців, зокрема, на своїх прямих начальників та командирів і співслужбовців з якими знайомий особисто;

- ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за злочин, у вчиненні якого обвинувачується, як військовослужбовець, може вчинити злочини, передбачені ст.ст. 407, 408 КК України.

Оскільки обвинуваченийє військовослужбовцем,з урахуваннямположень ст.4Закону України«Про попереднєув`язнення»,Закону України«Про Військовуслужбу правопорядкуу ЗбройнихСилах України», Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, тримання під вартою в ізоляторі тимчасового тримання повинно відбуватись на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_6 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, конструкція абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не містить категоричної заборони визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в скоєнні якого обвинувачується і ОСОБА_6 , і покладає вирішення цього питання на суд, наділяючи його правом як визначати розмір застави у такому кримінальному провадженні, так і не визначати.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В матеріалах кримінального провадження, наданих прокурором до суду лише 16.03.2023 року, наявна довідка про доходи ОСОБА_6 , відповідно до якої за лютий-червень 2022 року, тобто час, протягом якого він проходив військову службу до затримання, він отримав дохід у розмірі 64194,79 грн.

З огляду на характеристику особи обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, має потребу у медичних обстеженнях, необхідність яких підтверджена відповідними медичними документами, беручі до уваги його матеріальний стан, суд вважає за можливе зменшити йому визначений раніше розмір застави до 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 67100 гривень, поклавши на нього певні обов`язки у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, що буде достатнім стимулом для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.

Визначаючи обсяг обов`язків, які необхідно покласти на ОСОБА_6 суд вважає, що виконання обов`язків не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокується підрозділ військової частини, в якому він проходить військову службу, а в різі звільнення з військової служби з населеного пункту відповідно до місця проживання, без дозволу суду; та повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, служби, які були визначені судом у попередній ухвалі, в умовах продовження обвинуваченим несення військової служби у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави може бути надмірним тягарем через відсутність в певній місцевості стабільного інтернет-зв`язку, що може унеможливити своєчасне надання до суду відповідних повідомлень, в зв`язку з чим визнано за можливе такі обов`язки в теперішній час не встановлювати.

Суд вважає, що наявність на шостій сторінці клопотання прокурора інформації про те, що ОСОБА_6 , начебто, вчинив дезертирство, відповідно до пояснень прокурора є технічною помилкою і не має для ОСОБА_6 будь-яких негативних наслідків, оскільки додаткового обвинувачення у вчиненні дезертирства йому стороною обвинувачення не висувалося.

Суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 щодо визначення обвинуваченому ОСОБА_6 обов`язку у разі внесення застави постійно залишатися за місцем свого мешкання, не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_6 є військовослужбовцем Збройних Сил України, у разі внесення застави та звільнення з-під варти повинен подовжити виконання обов`язку військової служби, і суд не вповноважений звільняти його від виконання такого обов`язку.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 372,395 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області, запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованомуза адресою: АДРЕСА_3 ,строкомдо 22 липня 2023 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 , своїх процесуальних обов`язків, у розмірі 25 (двадцяти п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 67100 (шістдесят сім тисяч сто) гривень.

У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов`язки:

- прибувати до суду для участі в судових засіданнях або брати участь в судових засідання дистанційно;

- утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню з приводу обставин кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави 2 (два) місяці з дня її внесення.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала в частині продовження строку застосування запобіжного заходу може бути оскаржена учасниками процесу шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1