Рішення № 111094116, 25.05.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 Справа № 914/941/23

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівпобутхім», м. Чернігівдо відповідача:Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львівпро:стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Чернігівпобутхім» до ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 27.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 27.07.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір №ВМТП-083/22, згідно із яким постачальник зобов`язується поставити та передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію, відповідно до специфікації, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив відповідачу товар за договором на загальну суму 123`840,00 грн. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався та лише частково оплатив 23`840,00 грн. У зв`язку із цим у нього утворилась заборгованість у розмірі 100`000,00 грн.

Зважаючи на це, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 112`701,36 грн., з яких 100`000,00 грн. основний борг, 8`672,86 грн. пені, 1`040,75 грн. інфляційних втрат, 2`987,75 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому визнає існування у нього основної заборгованості у розмірі 100`000,00 грн., однак заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Відповідач посилається на те, що прострочення виникло внаслідок обставин непереборної сили (збройної агресії російської федерації та введення воєнного стану в Україні), що свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності на підставі ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України. Виникнення форс-мажорних обставин засвідчено листом Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Як зазначає ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», воно перебуває у складному фінансовому становищі, через що на підприємстві запроваджено неповний робочий тиждень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

27.07.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір поставки №ВМТП-083/22 (надалі Договір), згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: мило господарське тверде 72%, 200 гр. Кількість і ціна товарів, що поставляється за договором вказано в специфікації №1 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума договору складає: 155`100,00 грн. (сто п`ятдесят п`ять тисяч сто гривень 00 копійок), в т.ч. 20% ПДВ 25`850,00 грн. (двадцять п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

У специфікації №1 до Договору сторони погодили поставку мила господарського (твердого) 200 гр. 72%, ДСТУ 4544:2006 у кількості 15`000 шт. загальною вартістю 155`100,00 грн. з ПДВ.

Поставка товарів здійснюється партіями не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти тощо). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника (п. 5.1 Договору).

Відповідач звертався до позивача із письмовими заявками про поставку мила господарського, загальна вартість якого становить 123`840,00 грн., що підтверджується заявкою прогнозною №2626 від 05.09.20222 на суму 103`200,00 грн. (10`000 шт.) та заявкою прогнозною №3499 від 23.11.2022 на суму 20`640,00 грн. (2`000 шт.).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що при поставці товару оформлення видаткової накладної та товарно-транспортної накладної є обов`язковим. У видатковій накладній обов`язково зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціну та загальну вартість партії товару, в разі сплати суму ПДВ.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 123`840,00 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними №8 від 09.09.2022 на суму 103`200,00 грн. та №20 від 29.11.2022 на суму 20`640,00 грн., а також квитанціями про прийом вантажу №2390278421 від 09.09.2022 і №2390282903 від 29.11.2022.

Позивачем здійснено нарахування податкових зобов`язань за вказаними вище господарськими операціями з постачання, що підтверджується податковими накладними №4 від 09.09.2022 та №6 від 29.11.2022, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження відповідності товару вимогам щодо якості позивачем надано Сертифікат відповідності, зареєстрований в реєстрі органу оцінки відповідності за №UA1.СІС.0000034-22, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №602-123-20-1/13001 від 27.04.2017.

Згідно із п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару, на підставі отриманого від постачальника рахунку, при умові надання постачальником належно оформлених документів, що підтверджують передачу товару та його якість.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, а саме №9 від 09.09.2022 на суму 103`200,00 грн. та №23 від 28.11.2022 на суму 20`640,00 грн.

Оскільки у встановлений строк оплати за поставкою, що відбулась 09.09.2022, проведено не було, позивач направив відповідачу вимогу №07.5/12-22 від 07.12.2022, у якій вимагав оплатити вартість поставленого товару згідно із видатковою накладною №8 від 09.09.2022.

У відповідь на вказану вимогу відповідач повідомив, що проведе оплату до 31.12.2022, що вбачається зі змісту листа №3702 від 07.12.2022.

23.01.2023 між сторонами було підписано та скріплено їх печатками Акт звірки взаємних розрахунків, згідно із яким залишок боргу відповідача станом на 01.01.2023 становить 123`840,00 грн.

Зважаючи на те, що оплата так і не була проведена, позивач направив відповідачу претензію від 23.01.2023, у якій вимагав сплатити суму основного боргу та пеню.

31.01.2023 відповідач перерахував позивачу суму у розмірі 23`840,00 грн., вказавши у призначенні платежу про здійснення оплати згідно із рахунком №9 від 09.09.2022, що підтверджується платіжною інструкцією №394.

Таким чином, сума основного боргу станом на момент ухвалення цього рішення судом становить 100`000,00 грн. (123`840,00 - 23`840,00). Доказів, які б підтверджували погашення вказаної суми боргу, відповідачем до суду подано не було.

У зв`язку із неналежним виконанням ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» своїх зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення основного боргу.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі вказаного пункту, а також ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем здійснено нарахування на основну суму боргу 8`672,86 грн. пені, 1`040,75 грн. інфляційних втрат, 2`987,75 грн. 3% річних, які він також просить стягнути із відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено Договір поставки №ВМТП-083/22 від 27.07.2022.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений сторонами товар на загальну суму 123`840,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а також квитанціями про прийом вантажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки товару, на підставі отриманого від постачальника рахунку, при умові надання постачальником належно оформлених документів, що підтверджують передачу товару та його якість.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару за Договором у повному розмірі і у погоджений сторонами строк належним чином не виконав та лише частково перерахував позивачу суму у розмірі 23`840,00 грн.

Таким чином, сума основного боргу станом на момент ухвалення цього рішення становить 100`000,00 грн. (123`840,00 - 23`840,00).

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, враховуючи визнання ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» наявності у нього основного боргу на суму 100`000,00 грн., суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги ТОВ «Чернігівпобутхім» про стягнення основної заборгованості та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить стягнути із відповідача 8`672,86 грн. пені, 1`040,75 грн. інфляційних втрат, 2`987,75 грн. 3% річних.

Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із п. 7.3 Договору у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені та 3% річних, суд дійшов висновку, що такі обраховані правильно, а тому із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8`672,86 грн. пені та 1`040,75 грн. 3% річних.

Що стосується інфляційних втрат, то такі також обраховані позивачем правильно. У таблиці розрахунку позивачем правильно вказану загальну суму інфляційних втрат, яка може бути стягнута на його користь, а саме 2`987,04 грн. Разом з цим, у прохальній частині позову загальна сума інфляції, яку просить стягнути позивач, дорівнює 2`987,75 грн. Будь-яких розрахунків вказаної суми позивачем до суду не подано, як і не надано заяви про уточнення позовних вимог.

Зважаючи на це, суд, виходячи із суми інфляційних втрат, яка вказана у прохальній частині позову, доходить висновку про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, а саме у розмірі 2`987,04 грн.

Що стосується доводів відповідача про неможливість виконання договірного зобов`язання у встановлений строк через форс-мажорні обставини, то суд відхиляє такі, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про визнання військової агресії окупанта форс-мажорними обставинами є безпідставними.

Дійсно, пунктом 8.3 Договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ виданий Торгово-промисловою палатою України.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено: «…Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом…».

Таким чином, загальний лист ТПП від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на неможливість виконання обов`язку щодо своєчасної оплати згідно із Договором (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Слід зазначити, що відповідно до п. 8.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Як вбачається зі змісту Договору, його було укладено 27.07.2022, тобто під час існування обставин, які відповідач визначає як такі, що виникли поза його волею. Відтак, керуючись п. 8.1 Договору підстави для звільнення його від відповідальності відсутні.

Крім цього, як передбачено п. 8.2 Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням доказів, що підтверджують факт настання обставин непереборної сили.

У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідного повідомлення відповідачем позивачу, що додатково свідчить про безпідставність доводів першого у цій частині.

Щодо посилань ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» на те, що воно перебуває у складному фінансовому становищі, у зв`язку із чим на підприємстві запроваджено неповний робочий тиждень, то такі не можуть слугувати підставою для повного звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договірного зобов`язання.

Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт настання обставин непереборної сили, відповідачем до суду подано не було.

Зважаючи на все викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2`683,98 грн.

Керуючись ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (79018, м. Львів, вул. Залізнична, буд. 1А; код ЄДРПОУ 00740599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівпобутхім» (14017, м. Чернігів, вул. Мазепи, буд. 59; код ЄДРПОУ 40212104) 100`000,00 грн. основної заборгованості, 8`672,86 грн. пені, 1`040,75 грн. 3% річних, 2`987,04 грн. інфляційних втрат та 2`683,98 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено у нарадчій кімнаті 25.05.2023.

Суддя Крупник Р.В.