Рішення № 111094059, 19.05.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2023 Справа № 914/849/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс», місто Львів

до відповідача Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місто Львів

про стягнення 262 564,33 грн.

Без виклику сторін.

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» до Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 262 564,33 грн заборгованості за договором про надання послуг №37 від 06.01.2022, з яких 206 739,24 грн основний борг, 49 605,92 грн інфляційні втрати, 6 219,17 грн три проценти річних.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, постановлено здійснювати розгляд справи без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 20.03.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась позивачу на електронну адресу, вказану у позовній заяві, а саме: lvivekotrans@ukr.net, а також на електронну адресу представника позивача вказану у позовній заяві, а саме: markiyan.lawyer@gmail.com.

Ухвала суду від 20.03.2023 про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79053, Львівська область, місто Львів, вулиця В.Великого, будинок 54.

Оскільки суд здійснював розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, тобто без можливості для відповідача взяти участь у судовому засіданні і викласти свої заперечення проти задоволення позову, право відповідача надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, могло бути реалізоване шляхом подання відзиву.

26.04.2023 на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення (відзив на позовну заяву) б/н від 25.04.2023 (вх.№10202/23), з доказами надіслання 25.04.2023 вказаного відзиву з додатком на адресу позивача.

10.05.2023 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення (відповідь на відзив) б/н від 08.05.2023 (вх.№11611/23), з доказами надіслання 08.05.2023 вказаних письмових пояснень з додатком на адресу відповідача.

Згідно зі статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із закінченням строку наданого для вирішення спору, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг №37 від 06.01.2022 позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу (матеріалів).

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 206 739,24 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 49 605,92 грн та три проценти річних в сумі 6 219,17 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 262 564,33 грн, з яких 206 739,24 грн основний борг, 49 605,92 грн інфляційні втрати, 6 219,17 грн три проценти річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених письмових поясненнях вх.№10202/23 від 26.04.2023.

Зокрема зазначив, що позивачем затримано передачу повного пакету документів визначеного договором цінним листом з описом вкладення замовнику та не подано до суду жодного доказу, який би підтверджував виконання ним вимоги договору № 37 від 06.01.2022 року, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для вимоги виконувати зобов`язання відповідачем та для задоволення позову.

Крім того, відповідач зазначив, що на поданих до суду додатках-доказах відсутні відмітки про отримання таких відповідачем.

Відповідач стверджує, що не прострочив виконання грошового зобов`язання за договором у зв`язку з невиконанням позивачем вимоги п.4.3. та заперечує проти вимоги позивача стягнути на його користь 3% річних від суми заборгованості, пені, штрафних санкцій, інфляційних витрат.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Окрім цього, відповідач заперечує проти вимог позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки на думку відповідача, заявлені витрати на правову допомогу штучно завищені та не відповідають фактично виконаній роботі адвокатського об`єднання та нормам чинного законодавства України.

Розглянувши матеріали справи, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

06.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - виконавець) та Філією «Турківський ДЕД» Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір про надання послуг №37 (надалі - договір), відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника надати послуги, перевезення вантажу (надалі іменується - послуги), а замовник зобов`язувався прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг - перевезення вантажу (матеріалів).

Згідно з п.2.2. та п.2.3. договору виконавець гарантує відповідність результату наданих послуг вимогам, а також іншим вимогам, що ставляться до результату таких послуг (надають змогу використовувати результат послуг за призначенням) протягом дії договору. В разі невідповідності результату наданих послуг вимогам, зазначеним даному розділі договору виконавець зобов`язується за власний кошт та власними силами виправляти недоліки протягом 2-х днів від дня пред`явлення відповідної вимоги замовника.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 400 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 66 666,67 грн, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості послуг. Загальна вартість послуг за ним договором складається із вартості послуг, наданих в межах строку дії нього договору.

Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки за надані послуги проводяться шляхом: оплати замовником або філією замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) після пред`явлення виконавцем, одержання від виконавця рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) та підписання сторонами акта наданих послуг і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору, проте в будь-якому випадку після проведення повного розрахунку на користь замовника від САД у Львівській області на відповідні цілі.

Відповідно до пункту 4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі неподання зазначених цим пунктом договору документів виконавець зобов`язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що замовник або філія замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) зобов`язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку виключно після повного розрахунку від замовника робіт САД у Львівській області.

Згідно з пунктами 5.3. та 5.4. договору, після надання послуг між сторонами оформлюється відповідний акт про надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Послуги вважаються наданими виключно після їх фактичного виконання та передання документів, зазначених в пункті 4.2. договору. Датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається дата підписання акта про наданих послуг.

Відповідно до пункту 6.1. договору, замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати належним чином надані послуги згідно з актом про надання послуг.

Згідно з пунктом 6.3. договору, виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору.

Відповідно до пунктів 10.1. та 10.3. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін діє до 31.12.2022. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 10.7. договору сторони погодили, що цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді або цьому договорі.

Сторонами укладено додаток №1 до договору №37 від 06.01.2022 за яким визначено, вартість перевезення 1 т/км.

Відповідно до п.12.1. додатку №1 до договору №37 сторони дійшли згоди, що станом на дату укладення договору невід`ємною частиною цього договору є: розрахунок вартості перевезення 1 т/км становить 2,60 грн з ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» на виконання своїх зобов`язань за договором про надання послуг №37 від 06.01.2022 надало відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 206 739,24 грн, згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

№16 від 06.01.2022 на суму 23 088,24 грн;

№31 від 20.01.2022 на суму 12 402,00 грн;

№28 від 20.01.2022 на суму 12 363,00 грн;

№36 від 21.01.2022 на суму 25 233,00 грн;

№40 від 22.01.2022 на суму 24 570,00 грн;

№45 від 25.01.2022 на суму 38 025,00 грн;

№53 від 27.01.2022 на суму 12 675,00 грн;

№54 від 28.01.2022 на суму 12 168,00 грн;

№77 від 04.02.2022 на суму 15 795,00 грн;

№82 від 05.02.2022 на суму 15 288,00 грн;

№86 від 07.02.2022 на суму 15 132,00 грн.

Вантаж (матеріали) було прийнято без жодних зауважень щодо кількості та якості.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за надані послуги згідно договору про надання послуг №37 від 06.01.2022 не провів, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви до суду утворилась заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 206 739,24 грн.

Керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати на суму 49 605,92 грн та три проценти річних на суму 6 219,17 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем, як замовником, своїх зобов`язань, зокрема несплату наданих послуг згідно договору про надання послуг №37 від 06.01.2022, позивач просить стягнути з відповідача 262 564,33 грн, з яких 206 739,24 грн основний борг, 49 605,92 грн інфляційні втрати, 6 219,17 грн три проценти річних.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Висновки суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про надання послуг №37 від 06.01.2022.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору про надання послуг №37 від 06.01.2022 на загальну суму 206 739,24 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

№16 від 06.01.2022 на суму 23 088,24 грн;

№31 від 20.01.2022 на суму 12 402,00 грн;

№28 від 20.01.2022 на суму 12 363,00 грн;

№36 від 21.01.2022 на суму 25 233,00 грн;

№40 від 22.01.2022 на суму 24 570,00 грн;

№45 від 25.01.2022 на суму 38 025,00 грн;

№53 від 27.01.2022 на суму 12 675,00 грн;

№54 від 28.01.2022 на суму 12 168,00 грн;

№77 від 04.02.2022 на суму 15 795,00 грн;

№82 від 05.02.2022 на суму 15 288,00 грн;

№86 від 07.02.2022 на суму 15 132,00 грн.

Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 206 739,24 грн підписані начальником філії «Турківський ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - Яворським Миколою Йосиповичем та скріплені печаткою філії «Турківський ДЕД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Вантаж (матеріали) було прийнято відповідачем без жодних зауважень щодо кількості та якості, відповідач доказів протилежного не надав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за надані послуги згідно договору про надання послуг №37 від 06.01.2022 не провів, відтак, як станом на момент подання позовної заяви до суду так і станом на дату прийняття рішення (08.05.2023) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу в сумі 206 739,24 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарського кодексу України.

Покликання відповідача на те, що позивач затримав передачу повного пакету документів визначеного договором цінним листом з описом вкладення замовнику та не подав до суду жодного доказу, який би підтверджував виконання ним вимоги договору № 37 від 06.01.2022 року, а тому, відсутні підстави стверджувати, що відповідач неналежним чином виконує своє грошове зобов`язання перед позивачам, оскільки у відповідача не настав строк оплати за надані послуги, судом відхиляються, зважаючи на наступне.

Згідно із положеннями статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).

Позивач не надав доказів надіслання вказаних актів відповідачу. Натомість, сам факт надання послуги породжує обов`язок його оплати замовником.

Слід зазначити, що умовами п. 2.3. передбачено, що в разі невідповідності результату наданих послуг вимогам, зазначеним даному розділі договору виконавець зобов`язується за власний кошт та власними силами виправляти недоліки протягом 2-х днів від дня пред`явлення відповідної вимоги замовника.

Однак, матеріали справи не містять жодних претензій зі сторони відповідача (замовника) щодо неналежного виконання позивачем (виконавцем) наданих послуг.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору про надання послуг №37 від 06.01.2022 відповідач не заперечив, однак оплату за отримані послуги не провів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги проводяться шляхом: оплати замовником або філією замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) після пред`явлення виконавцем, одержання від виконавця рахунку на оплату послуг (далі - рахунок) та підписання сторонами акта наданих послуг і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору, проте в будь-якому випадку після проведення повного розрахунку на користь замовника від САД у Львівській області на відповідні цілі.

Відповідно до пункту 4.2. договору, до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість послуг, первинні документи, передбачені для даного виду послуг чинним законодавством. В разі неподання зазначених цим пунктом договору документів виконавець зобов`язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що замовник або філія замовника, на користь якої надаються послуги за даним договором (за письмовим погодженням замовника) зобов`язується розрахуватись з виконавцем за надані послуги не раніше ніж через 30 днів з моменту отримання від виконавця документів, вказаних в пункті 4.1. та пункті 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку виключно після повного розрахунку від замовника робіт САД у Львівській області.

Враховуючи вказану умову договору, а також специфіку виконання даного договору щодо вручення замовнику документів, на підтвердження виконаного зобов`язання відразу після підписання відповідних актів наданих послуг, наявність підписів відповідача на актах надання послуг, які входять в пакет документів, що підтверджують надання послуг, суд приходить до висновку, що документи були отримані відповідачем в день підписання актів.

Згідно із статтею 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у статті 617 Цивільного кодексу України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Станом на дату прийняття рішення відповідач доказів сплати основного боргу у розмірі 206 739,24 грн не надав.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 206 739,24 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати на загальну суму 49 605,92 грн та три проценти річних на загальну суму 6 219,17 грн.

Суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, та встановив, що позивачем інфляційні втрати в сумі 49 605,92 грн та три проценти річних в сумі 6 219,17 грн нараховані правильно, отже підлягають стягненню.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Стосовно неотримання відповідачем від позивача повного пакету документів, а саме рахунку на оплату послуг та підписання сторонами акта наданих послуг і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору, суд не бере такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги (виконані роботи).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Надані належним чином послуги мають бути оплачені. Обов`язок оплати послуг випливає із факту оформлення акту, який засвідчує факт отримання послуги замовником. При цьому рахунок не є первинним документом, що підтверджу єнадання послуг, а отже не встановлює та не спростовує жодних обставин господарських операцій між сторонами.

Судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати, відтак твердження про не отримання повного пакету документів не може бути підставою для відмови у позові. Порушене право позивача має бути захищене.

Стосовно заперечень відповідача проти вимоги позивача стягнути на його користь штрафні санкції, суд не бере такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що позивачем не заявлено таких вимог, а 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути позивач, до штрафних санкцій не відносяться.

Отже, на думку суду, заперечення наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 938,46 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №772 від 09.03.2023.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 938,46 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зазначити, що Дочірнім підприємством «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не заявлено клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у письмових поясненнях вх.№10202/23 від 16.04.2023) відповідач заперечує проти вимог позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки на думку відповідача, заявлені витрати на правову допомогу штучно завищені та не відповідають фактично виконаній роботі адвокатського об`єднання та нормам чинного законодавства України.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 24.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Сороковий і Партнери» (надалі - адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» (надалі - клієнт) укладено договір №202/08/24-7 про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. якого адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту юридичні послуги, перелік яких наведено у пункті 2.1. договору. Факт надання послуг фіксується щомісячним актом наданих послуг, що підписується уповноваженими особами сторін та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.2. договору при виникненні необхідності представляти інтереси клієнта в органах судової влади, органах дізнання і досудового слідства України, функції представництва здійснює адвокат Сороковий Павло Миколайович та адвокат Раб Маркіян Орестович з правом передоручення. При цьому адвокатам надаються повноваження вчиняти всі необхідні процесуальні дії та підписувати всі документи, за винятком тих дій, які відповідно до чинного законодавства правомочний вчиняти виключно клієнт.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору, за надані послуги клієнт оплачує адвокатському бюро плату, визначену у виставлених адвокатським бюро рахунках, що формуються на основі актів наданих послуг. Загальна вартість договору складається з суми вартостей наданих послуг, визначених у відповідних актах наданих послуг. Сума, вказана в пункті 5.3. цього договору є гонораром адвокатського бюро за надання юридичних послуг та поверненню не підлягає.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що сторони договору домовились про те, що у випадку здійснення представництва інтересів клієнта у суді та досягнення позитивного результату (позитивним результатом є ухвалення судом рішення на користь клієнта) внаслідок такого представництва, то клієнт сплачує адвокатському бюро суму у розмірі 5 000,00 грн, яка є складовою гонорару адвоката котрий представляв інтереси клієнта у певній справі (веде справу).

Відповідно до пункту 5.3. вартість наданих юридичних послуг адвокатським бюро клієнту визначається у виставлених адвокатським бюро актах наданих послуг, визначається з урахуванням затраченого працівниками адвокатського бюро часу (людино/годин) на виконання отриманої від клієнта та складає 500 грн за одну людино/годину.

Згідно з пунктом 5.4. договору, фактична кількість затраченого часу (в розрахунку 500 грн за 1 людино/годину), а також вартість наданих адвокатським бюро послуг за календарний місяць, яку клієнт повинен сплатити на користь адвокатського бюро, будуть відображені в акті наданих послуг по завершенні кожного місяця. Клієнт зобов`язується підписати та засвідчити печаткою (у разі наявності) акт наданих послуг, що надсилається адвокатським бюро на адресу клієнта та протягом 10-ти робочих днів повернути один примірник такого акту адвокатському бюро. Якщо протягом цього терміну клієнт не повернув підписаний акт наданих послуг та не пред`явив претензій у письмовому вигляді адвокатському бюро, послуги вважаються належно наданими в повному обсязі.

09.03.2023 між адвокатським об`єднанням та клієнтом підписано звіт про обсяги наданих послуг за договором про надання правової допомоги за договором №2020/08/24-7 від 24.08.2020, в якому зазначені обсяг виконаної роботи за договором та їх вартість, а саме: аналіз переданої клієнтом документації, що лягла в основу обґрунтування позовних вимог у справі, підготовка та направлення претензії до відповідача з метою досудового врегулювання спору (загальна вартість наданої послуги - 1 500,00 грн; затрачено - 3 години); підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області (загальна вартість наданої послуги - 3 500,00 грн; затрачено - 7 годин).

10.03.2023 між адвокатським об`єднанням та клієнтом підписано та скріплено печатками сторін акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №41 від 10.03.2023 до договору №2020/08/24-7 від 24.08.2020, відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): правова допомога. У даному акті зазначено, що вартість робіт (послуг) складає 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок). Також, у даному акті сторони підтвердили, що претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Адвокатським бюро виставлено позивачу рахунок на оплату №34 від 10.03.2023 на загальну суму 5 000,00 грн.

Позивач на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн надав: договір №2020/08/24-7 про надання правової допомоги від 24.08.2020; звіт від 09.03.2023 про обсяги наданих послуг за договором про надання правової допомоги за договором №2020/08/24-7 від 24.08.2020; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №41 від 10.03.2023 до договору №2020/08/24-7 від 24.08.2020; рахунок на оплату №34 від 10.03.2023.

Повноваження адвоката Раба Маркіяна Орестовича підтверджуються ордером серія ВС №1190587 від 03.03.2023, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001962 від 24.07.2020, виданим Головою Ради адвокатів Львівської області Павлишин Б.Я., відповідно до рішення Ради адвокатів Львівської області №127 від 23.06.2020.

Слід зазначити, що саме з вини відповідача спір доведено до суду, його поведінка не сприяла вирішенню спору у позасудовому порядку, у зв`язку з чим позивач змушений був скористатись послугами адвоката. Виконана адвокатами робота повинна бути оплачена, порядок нарахування суми витрат на професійну правничу допомогу прозорий та зрозумілий.

Суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

Відповідач, заперечуючи проти заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу, всупереч положенням частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України) не довів неспівмірності витрат, зазначивши лише що такі штучно завищені.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Ознайомившись з вищезазначеними доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, Львівська область, місто Львів, вулиця В.Великого, будинок 54; ідентифікаційний код юридичної особи 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» (79034, Львівська область, місто Львів, вулиця Навроцького, будинок 33; ідентифікаційний код юридичної особи 41380748) 262 564,33 грн боргу за договором про надання послуг №37 від 06.01.2022, з яких 206 739,24 грн основний борг, 49 605,92 грн інфляційні втрати, 6 219,17 грн три проценти річних, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 938,46 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Сухович Ю.О.