Рішення № 111094054, 25.05.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 Справа № 914/1015/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт», м. Теребовля Тернопільської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів», м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області,

про стягнення 82'351,22 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів» про стягнення 82'351,22 грн заборгованості за договором №РЕ/ЛВ/145/22 від 04.01.2022 поставки товарів від 04.01.2022, з яких: 68'626,02 грн основний борг та 13'725,20 грн 20% штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.03.2023 року справу № 914/1015/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана ним 11.04.2023, докази про що знаходяться у матеріалах справи.

24.05.2023 позивач на електронну адресу суду подав письмові пояснення та інформував суд, що відповідач після відкриття провадження у даній справі у повному обсязі погасив основну заборгованість за отриманий товар. До поданого пояснення позивачем долучено копію платіжної інструкції №6998 від 05.05.2023 на суму 68'626,02 грн та копію акта звірки взаємних розрахунків за договором.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 січня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів» (покупець) укладено договір №РЕ/ЛВ/145/22 поставки товарів, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (товар), для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 та 1.3 договору асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних (в подальшому - накладні). Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід`ємною частиною. Перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної (п.2.5 договору).

Згідно п.4.1 договору: « форма оплати: передоплата в розмірі - відсотків від загальної вартості партії товару, що поставляється. Решта суми - протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця. У випадку наявності заборгованості по оплаті поставленого на виконання цього договору товару зі сторони покупця, постачальник має право в першу чергу зарахувати отримані грошові кошти як погашення заборгованості за грошовими зобов`язаннями, які виникли раніше, незалежно від призначення платежу» (п.4.3 договору).

Відповідальність сторін погоджена сторонами у розділі 5 договору. Так, згідно п.5.3 договору у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару, більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Сторони погодили, що договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31 грудня 2022, а в частині розрахунків, нарахування пені, штрафу, процентів річних, інфляційних втрат - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.7.1 договору).

Позивач на виконання умов договору у період 19.04.2022-02.08.2022 здійснив поставку та передав відповідачу на підставі довіреностей товар на загальну суму 216'736,04 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних: № ЛB000002852 від 19.04.2022 на суму 103'256,74 грн, №ЛB000002853 від 19.04.2022 на суму 15'228,00 грн, № ЛВ000002911 від 20.04.2022 на суму 6'291,00 грн, № ЛВ000003373 від 05.05.2022 на суму 1'450,80 грн, № ЛB000007561 від 21.07.2022 на суму 61'682,50 грн, № ЛB000008336 від 02.08.2022 на суму 21'924,00 грн та № ЛB000008337 від 02.08.2022 на суму 6'903,00 грн. Видаткові накладні підписані без зауважень, зі сторони покупця особою за довіреністю.

Позивач стверджує, що відповідач здійснив часткові оплати за поставлений товар (09.06.2022 на суму 42'000,00 грн, 18.07.2022 на суму 90'000,15 грн та 16.01.2023 на суму 20'000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжними інструкціями).

Станом на день звернення до суду відповідач оплати за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 68'626,02 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 13'725,20 грн штрафу, які просить стягнути з відповідача.

Під час розгляду справи відповідач оплатив залишок заборгованості у сумі 68'626,02 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки товарів від 04.01.2022.

Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять. Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач під час розгляду справи 05.05.2023 здійснив на користь позивача оплату заборгованості за отриманий товар на суму 68'626,02 грн. (копія платіжної інструкції №6998 долучена до матеріалів справи).

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач після звернення позивача з позовом погасив існуючу основну заборгованість і позивач визнав цей факт, то наявні підстави для закриття провадження у справі у частині стягнення 68'626,02 грн основного боргу.

Щодо стягнення 13'725,20 грн 20% штрафу суд відзначає наступне.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони погодили, що у випадку прострочення оплати вартості поставленого товару, більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Суд, з огляду на приписи ч.4 ст.191 ГПК України, дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт існування заборгованості у розмірі 68'626,02 грн, яка мала бути оплачена відповідачем у строки, визначені п.4.1 договору, однак булв сплачена лише під час розгляду справи. Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Доказів погашення нарахованого штрафу суду не надано. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 13'725,20 грн штрафу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №82 від 28.03.2023 на суму 2'684,00 грн.

Суд також враховує положення ч. 4 ст. 231 ГПК України та зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Разом з тим, Законом України «Про судовий збір» вказана сума судового збору визначена мінімальною ставкою при зверненні із позовною заявою до суду у 2023 році. Відтак вказаний розмір судового збору застосований судом щодо заявлених позивачем решти позовних вимог (13'725,20 грн 20% штрафу).

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'684,00 грн. судового збору.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 68'626,02 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Новий Львів» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул.Привокзальна, 3; код ЄДРПОУ 42470397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» (48100, Тернопільська область, Теребовлянський район, м. Теребовля, вул. Шевченка, 171; код ЄДРПОУ 37961273) 13'725,20 грн. штрафу та 2'684,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяБ. Яворський.