Рішення № 111092432, 25.05.2023, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/357/23

Номер рядка звіту 44

РІШЕННЯ

іменем України

"25" травня 2023 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Греська В.А.

при секретарі с/з Сорока М.М.

розглянувши в смт Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , до АТ «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом внаслідок ДТП, -

в с т а н о в и в:

31.03.2023 року позивачка звернулася до Ємільчинського районного суду з позовом до АТ «Страхова компанія «Країна», в якому просила стягнути з відповідача на свою користь, в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , 216000 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності; 26871 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності; 256072,40 грн. страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням позивача; 40000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги мотивує тим, що 28.07.2021 року біля 02 години 10 хвилин ОСОБА_3 в смт Ємільчине, керуючи автобусом «SHAOLIN SLG 6860 CFR», р. н. НОМЕР_1 , по автодорозі сполученням смт Ємільчине с. Підлуби в напрямку с. Підлуби, здійснив наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримав тілесні ушкодження та був доставлений до відділення Ємільчинської ЦРЛ, де його було госпіталізовано.

В цей же день 28.07.2021 року ОСОБА_2 переведено до відділення інтенсивної терапії для післяопераційних хворих №1 КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради з діагнозом: «Т06.0 Травми головного мозку і черепно-мозкових нервів в комбінації з травмами спинного мозку та інших нервів на шийному рівні. Т06.8 Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок талі». За час лікування ОСОБА_2 були проведені різного роду клінічні обстеження; 28.07.2021 року DF5 03 Пункція верхньощелепної пазухи обидві сторони; 30.07.2021 року проведено хірургічну операцію BG7 04 Трахеотомія.

30.08.2021 року ОСОБА_2 поступив на стаціонарне лікування в ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» з діагнозом: «Поєднана травма (27.07.21 р.): Важка ЗЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеня по діенцефально-мезенцефальному типу, спастичний тетрапарез, персистуючий вегетативний стан, відновний період, Rancho. 2. ЗТГК. Забій легень». За час лікування ОСОБА_2 було виконано: курс нейрореабілітації: реабілітаційні практики, фізично терапевтичні, ерготерапевтичні, логопедичні, масаж; на фоні проведеного лікування та реабілітації стан пацієнта залишається без змін.

09.11.2021 року ОСОБА_2 виписаний для продовження лікування по місцю проживання.

За вказаним фактом ДТП ВП №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області до ЄРДР 28.07.2021 року за №12021060540000082 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

На даний час розслідування даного кримінального провадження триває та здійснюється СУ ГУНП в Житомирській області

Позивач зазначає, що стався страховий випадок і страховик здійснює страхове відшкодування, пов`язане: із лікуванням потерпілого, із тимчасовою втратою працездатності.

Представник позивача звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування з документами, однак відповідач у строки встановлені законом так і не здійснив виплату страхового відшкодування, своїм рішенням повідомив про призупення розгляду заяви, оскільки страховик не має документального підтвердження того, що кримінальне провадження завершено та страховику не відомо про набуття рішення у такій справі законної сили.

Позивачка з таким рішенням страховика не погоджується та вважає його таким, що порушує право позивача на отримання грошового відшкодування.

Позивачка зазначила, що ОСОБА_2 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №589181 встановлено першу А групу інвалідності загального захворювання з 10.12.2021 року. Рішенням Ємільчинського районного суду від 10.11.2022 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, а її призначено його опікуном.

Представник позивачки зазначив, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок ДТП становить 216000 грн., а також розрахував: шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності позивача, яка складає 26871 грн.; страхове відшкодування, пов`язане з лікуванням потерпілого за період з 28.07.2021 року по 10.12.2021 року, яке становить 256072,40 грн.

Відповідно до п.1 Розпорядження Нацкомфінпослуг від 09.04.2019 року №538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у розмірі 260000 грн. на одного потерпілого.

По даному страховому випадку загальна сума страхового відшкодування становить 498943,40 грн., що перевищує 260000 грн. страхової суми. Представник позивача зазначив, що в такому разі страхове відшкодування, яке належить для виплати позивачу, становить 260000 грн., яке складається з: 216000 грн. страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим; 26871 грн. страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності потерпілим; 17129 грн. страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог до АТ «СК «Країна» у повному обсязі, зазначивши, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. На даний час цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не настала, оскільки станом на день надання відзиву на позовну заяву відсутнє рішення суду про визнання останнього винним у вчиненні вказаної вище ДТП. Зважаючи на те, що ДТП сталася у нічний час доби на автодорозі, не обладнаній освітлювальними приладами, з урахуванням того, що потерпілі велосипедисти рухалися у попутному напрямку з водієм ОСОБА_3 , наслідком розслідуванням компетентними органами ДТП може стати встановлення спільної відповідальності учасників ДТП. До моменту об`єктивного та повного з`ясування всіх обставин настання ДТП та до моменту винесення рішення суду, яким би було встановлено вину ОСОБА_3 в настанні ДТП, яка сталася 28.07.2021 року, в АТ «СК «Країна» не може, відповідно до Закону, наступити обов`язок виплати страхового відшкодування. Представник відповідача вважає, що звернення представника позивача із даним позовом до суду є передчасним, оскільки матеріали справи не містять доказів настання обставин, з якими чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави на те, що права позивача порушено. Вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Представник позивача зазначив, що на підставі наданих позивачем до АТ «СК «Країна» документів (чеків, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого), копії яких наявні в матеріалах справи, було виконано наступний розрахунок суми страхового відшкодування у зв`язку з лікуванням потерпілого, що у відповідності до ст.24 Закону, становить 257394,43 грн. загальна сума витрат на лікування потерпілого. З них 238605,42 грн. сума витрат на лікування потерпілого, необхідність здійснення яких не підтверджено документально відповідним закладом охорони здоров`я. Належним чином обґрунтовані витрати на лікування позивача вважає 8789,01 грн.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що страховиком відшкодовуються не будь-які медичні витрати потерпілої особи, а лише ті, які є обґрунтованими, тобто про необхідність яких вказано у медичних документах (картках, виписках, довідках із закладів охорони здоров`я), а також щодо придбання лікарських засобів чи виробів медичного призначення наявний розрахунковий документ фіскальний або товарний чек. Детальний розрахунок обґрунтованих та документально підтверджених медичних витрат, здійснених у зв`язку з лікуванням потерпілого, представник відповідача долучає в якості додатку до відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача вважає необґрунтованими позовні вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності у розмірі 26871 грн. Так, в позовній заяві зазначено те, що потерпілий на момент ДТП є безробітною особою, однак всупереч вимогам ст.43 ЗУ «Про зайнятість населення» та ст.81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами статусу безробітної особи.

Представник відповідача не погоджується з наведеним у позовній заяві розрахунком страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, за період з 28.07.2021 року по 10.12.2021 року, оскільки з долучених довідок медичних закладів вбачається, що потерпілий знаходився на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії для післяопераційних хворих №1 КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради з 28.07.2021 року по 30.08.2021 року та з 30.08.2021 року по 09.11.2021 року - у ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка», що становить 3 місяці і 12 днів або 104 календарних дні, а не 135 календарних днів, як зазначено представником позивача.

Щодо стягнення з АТ «СК «Країна» страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим представник відповідача зазначає, що ні позивачкою, ні її представником заяв на виплату страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, не подавалося. ОСОБА_2 з 10.12.2021 року було встановлено першу А групу інвалідності загального захворювання, внаслідок отриманої травми 27.07.2021 року, в той час як згідно витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №12021060540000082 ДТП мала місце 28.07.2021 року. Згідно доданої до позовної заяви довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №589181 первинний огляд інваліда потерпілого ОСОБА_2 здійснено 17.02.2022 року. Відповідно до долучених документів до матеріалів справи вбачаються розбіжності, що не дають можливості однозначно стверджувати про наявний зв`язок травми, за якою було призначено потерпілому І групу інвалідності, із згаданою вище ДТП.

Згідно прохальної частини позовної заяви представником позивача викладено вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у загальному розмірі 498943,40 грн., що не узгоджується з положеннями Закону, згідно якого загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.36.1 ст.36 Закону).

Крім того, представник відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000 грн. вважає завищеним, таким, що не відповідає складності справи та критерію розумної необхідності таких витрат.

Позивачка, представник позивачки в судове засідання не з`явилися, представник позивачки надіслав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив справу розглянути у його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 28.07.2021 року біля 02 години 00 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автобусом марки «SHAOLIN» моделі «SLG6860 CFR», р. н. НОМЕР_1 , по автодорозі сполученням смт Ємільчине с. Підлуби Новоград-Волинського району в напрямку с. Підлуби, здійснив наїзд на ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які рухалися з правого краю автодороги з велосипедом, внаслідок чого останні отримали тілесні ушкодження та були доставлені до відділення Ємільчинської ЦРЛ.

За фактом вказаної події СУ ГУНП в Житомирській області 28.07.2021 року до ЄРДР було зареєстровано кримінальне провадження за №12021060540000082 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а. с. 22 зв.).

Із Полісу №АР/5262974, строк дії якого з 01.04.2021 року до 30.09.2021 року, слідує, що страховою компанією ПАТ «СК «КРАЇНА» застрахований транспортний засіб марки «SHAOLIN» моделі «SLG6860 CFR», р. н. НОМЕР_1 , страхова сума на одного потерпілого становить 260000 грн. (а. с. 124).

Відповідно до преамбули Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» (далі Закон № 1961-ІV) цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.6вказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.6 ст. 1 Закону, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, законом встановлено вичерпний перелік випадків, коли не настає цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки - це якщо шкода була завдана внаслідок непереборної сили або мав місце умисел потерпілого.

Згідно матеріалів справи представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 - звернувся до АТ «СК «Країна» із заявами, в яких просив здійснити виплату страхового відшкодування: пов`язаного із витратами на лікування ОСОБА_2 в розмірі 256072,40 грн.; пов`язаного із тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_2 в розмірі 14200 грн.; пов`язане із моральною шкодою в розмірі 13513,62 грн. (а. с. 88 зв., 89).

Судом встановлено, що за фактом наїзду 28.07.2021 року біля 02 години 00 хвилин ОСОБА_3 , який керував застрахованим транспортним засобом марки «SHAOLIN» моделі «SLG6860 CFR», р. н. НОМЕР_1 , на ОСОБА_2 , який отримав тілесні ушкодження, було розпочато кримінальне провадження, однак на даний час досудове розслідування триває.

Зважаючи на те, що по факту вчинення ДТП 28.07.2021року проводитьсядосудове розслідуваннякримінального провадження,суд приходитьдо висновку,що у позивачки не має можливості надати відповідачу кінцеве процесуальне рішення, оскільки триває досудове розслідування.

Крім цього, відповідно до ухвали Верховного Суду України від 19 жовтня 2011 року у справі №6-208св10 під справою, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства мається на увазі справа, порушена у встановленому законом порядку, що розглядається відповідним судом. Порушення кримінальної справи органами досудового слідства не є підставою для зупинення провадження у справі.

Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні. При цьому встановлено факт завдання шкоди потерпілому.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

Верховний Суд України 03.12.2014 року, при розгляді цивільної справи №6-183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Таким чином, відмова АТ «СК «Країна» у виплаті страхового відшкодування через відсутність вироку суду або постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та такою, що порушує право позивачки на отримання страхового відшкодування.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 ЗУ «Прообов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом Закону №1961-ІV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.11.2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено над ним опікуна ОСОБА_1 (а. с. 81-82).

Відповідно до ч.22.1 ст.22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.23 Закону №1961-ІV шкодою,заподіяною життюта здоров`юпотерпілого внаслідокдорожньо-транспортноїпригоди,є: шкода,пов`язана злікуванням потерпілого; шкода,пов`язана зтимчасовою втратоюпрацездатності потерпілим; шкода,пов`язана ізстійкою втратоюпрацездатності потерпілим; моральнашкода,що полягаєу фізичномуболю тастражданнях,яких потерпілий-фізична особазазнав узв`язку зкаліцтвом абоіншим ушкодженнямздоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно п.24.1 ст.24 Закону №1961-ІVу зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

З довідки №499, виданої 26.08.2021 року КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради, слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться на стаціонарному лікуванні у відділенні інтенсивної терапії для післяопераційних хворих №1 з 28.07.2021 року по даний час (а. с. 43).

Відповідно до епікризу з медичної карти стаціонарного хворого №10373 ОСОБА_2 поступив до відділення інтенсивної терапії для післяопераційних хворих №1 28.07.2021 року та переведений в реабілітаційний центр для подальшого лікування 30.08.2021 року. Лікуючий лікар ОСОБА_6 (а. с. 24).

З копій листків основних показників стану хворого ОСОБА_2 вбачається, що йому лікарем в період з 28.07.2021 року по 15.08.2021 року та з 17.08.2021 року по 30.08.2021 року призначалося лікування із зазначенням необхідних препаратів (а. с. 25-42).

До позовної заяви представником позивачки на підтвердження витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_2 в КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради в період з 28.07.2021 року по 30.08.2021 року, додано копії фіскальних чеків, квитанцій, оригінали яких до матеріалів справи долучено представником відповідача (а. с. 54-71, 151-194).

30.08.2021 року між ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» та ОСОБА_2 , представником якого є ОСОБА_1 , укладено договір про надання платних медичних послуг, згідно умов якого заклад охорони здоров`я в порядку та на умовах визначених цим договором зобов`язується надати пацієнту медичні послуги, передбачені прейскурантом медичних послуг, на підставі усного або письмового звернення пацієнта, а пацієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані медичні послуги.

Ціна договору визначається, як сума наданих закладом охорони здоров`я та прийнятих пацієнтом медичних послуг, згідно прейскуранту (а. с. 43 зв. - 45).

Згідно листа ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» №295 від 10.12.2021 року, виписного епікризу №276 від 09.11.2021 року стаціонарної картки пацієнта №564 ОСОБА_2 перебував на лікуванні і реабілітації в ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» в період з 30.08.2021 року по 09.11.2021 року (а. с. 46, 46 зв. - 47).

З листів лікарських призначень, історія хвороби №564, слідує, що ОСОБА_2 в період з 30.08.2021 року по 10.11.2021 року призначалося лікування (а. с. 48-51).

10.12.2021 року за підписом лікуючого лікаря, директора ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» видано перелік медикаментів, які були використані на лікування та реабілітацію пацієнта ОСОБА_2 , 2003 р. н., в період з 30.08.2021 року по 09.11.2021 року, що долучений до матеріалів справи (а. с. 51 зв. - 52).

З акту приймання передачі наданих медичних послуг №410 (акт виконаних робіт) до Договору про надання медичних послуг слідує, що ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» (заклад охорони здоров`я) та пацієнт ОСОБА_2 , представником якого є мама ОСОБА_1 , склали цей акт приймання-передачі (акт виконаних робіт) надання медичних послуг, який підтверджує належне надання закладом охорони здоров`я відповідно до договору про надання медичних послуг нижченаведених медичних послуг: курс реабілітації, вартість медичної послуги 148060 грн. Суд вважає, що в даному акті допущено описку в даті його складання та періоді надання послуг, оскільки матеріалами справи встановлено, що договір про надання медичних послуг укладено 30.08.2021 року та курс реабілітації ОСОБА_2 проходив у період з 30.08.2021 року по 09.11.2021 року.

До позовної заяви представником позивачки на підтвердження витрат, пов`язаних з реабілітацією потерпілого ОСОБА_2 в ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» Житомирської обласної ради в період з 30.08.2021 року по 09.11.2021 року, додано копії фіскальних чеків, квитанцій, оригінали яких до матеріалів справи долучено представником відповідача, зокрема, квитанцію від 28.09.2021 року про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» 59000 грн. за реабілітацію ОСОБА_2 (а. с. 54-71, 151-194).

Відповідно до ст.25 Закону №1961-ІV у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;

для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

З довідки КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії для післяопераційних хворих №1 КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради. Повний курс лікування стаціонарного з 28 липня 2021 року по 30 серпня 2021 року (а. с. 23 зв.).

Відповідно до довідки ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» від 10.12.2021 року про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на лікуванні у відділенні реабілітації ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка». Повний курс лікування стаціонарного з 30.08.2021 року по 09.11.2021 року.

Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що період тимчасової втрати працездатності потерпілого ОСОБА_2 складає 104 дні, тобто з 28.07.2021 року по 09.11.2021 року, що підтверджується довідками відповідних закладів охорони здоров`я.

Згідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Статтею 43 ЗУ «Про зайнятість населення» передбачено надання особі статусу зареєстрованого безробітного.

Таким чином фізична особа може бути зареєстрованою як безробітна, що згідно Закону України «Про зайнятість населення» надає їй певні права та обов`язки як безробітного, можливість знайти підходящу роботу через центр зайнятості, отримати допомогу по безробіттю.

Представник відповідача, посилаючись на те, що позивачем не надано довідку з Центру зайнятості про облік ОСОБА_2 як безробітного, в свою чергу не спростовує доводи про те, що останній на момент настання ДТП був безробітним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 на момент настання ДТП ніде не працював і у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності йому підлягає відшкодуванню допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, в період з 28.07.2021 року по 09.11.2021 року у сумі 20574,20 грн.

Щодо посилання представника відповідача на те, що ні позивачкою, ні її представником заяв на виплату страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, не подавалося, суд зазначає наступне.

Право на звернення до суду закріплено у Конституції України, а відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Отже, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом - Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N 1961-IV (далі Закон N 1961-IV).

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону N 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону N 1961-ІV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі N 1961-IV детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону N 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону N 1961-IV (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону N1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або підчас захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону N 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону N 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачені у статті 37 Закону N 1961-IV, а їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Тому саме річний (трирічний) строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим у Законі N 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі N 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком, а щодо шкоди, заподіяної життю і здоров`ю потерпілого трьома роками.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону N 1961-IV не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону N 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Отже, попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика чи МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону N 1961-IV, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Саме такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року (справа N 465/4621/16-к, провадження N 13-24кс19), підстав від відступлення якого не вбачає і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 (справа № 465/4287/15).

Матеріалами справи встановлено, що страховий випадок (ДТП) стався 28 липня 2021 року, а до суду позивачка звернулася 31.03.2023 року, тобто в межах установленого законом строку.

За приписами частини першої, пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно п. п. 26.1, 26.2, ст.26 ЗУ №1961-IV шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно доЦивільного кодексу України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить:

у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Згідно ксерокопії довідки до акта огляду МСЕК серії ААВ №589181 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.12.2021 року встановлено першу А групу інвалідності загального захворювання (а. с. 83).

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» мінімальну заробітну плату у 2021 році встановлено у місячному розмірі з 1 січня у розмірі 6000 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 216000 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що ПАТ «СК «Країна» зобов`язане відшкодувати ОСОБА_2 страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 216000 грн., страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності, в сумі 20574,20 грн.

Відповідно до п.22.1 ст.22 ЗУ №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Різниця між страховою сумою на одного потерпілого та шкодою, пов`язаною із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шкодою, пов`язаною з тимчасовою втратою працездатності становить 23425,80 грн. (260000 216000 20574,20 = 23425,80).

Судом визнано недоцільним дослідження всіх доказів, що підтверджують витрати потерпілого на його лікування, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 перебував на реабілітації в ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» і ОСОБА_1 за його реабілітацію відповідно до договору про надання платних медичних послуг, акту приймання-передачі наданих медичних послуг №410 сплатила, зокрема, 59000 грн., що покриває різницю між страховою сумою на одного потерпілого та шкодою, пов`язаною із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, шкодою, пов`язаною з тимчасовою втратою працездатності.

Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 , в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , підлягають стягненню кошти в сумі 260000 грн., яка складається з: 216000 грн. - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності; 20574,20 грн. - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності; 23425,80 грн. - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням позивача.

Згідно ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати,зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому з відповідача в прибуток держави підлягає стягненню судовий збір відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню в прибуток держави судовий збір в розмірі 2600 грн.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, тобто не визнавав вимогу і про стягнення витрат на правову допомогу, зазначивши, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та не відповідає складності справи.

В матеріалах справи наявні замовлення на надання професійної правничої допомоги (а. с. 97 зв. - 98), договір про надання професійної правничої допомоги (а. с. 95 зв.), довіреність (а. с. а. с. 98 зв. - 99), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ( а. с. 101 зв.), витяг з Єдиного реєстру адвокатів України (а. с. 100 зв. - 101).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові по справі №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зважаючи на складність справи та виконані адвокатом роботи, що слідує з матеріалів справи (підготовка та подача до суду позовної заяви, направлення адвокатських запитів, подання клопотань до суду), суд приходитьдо висновкупро неспівмірністьвитрат направову допомогу,які заявленідо стягнення, і що з відповідача АТ «СК «Країна» на користь позивачки підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

На підставівикладеного, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст.4,5ЗУ «Просудовий збір», суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 ,яка дієв інтересахнедієздатного сина ОСОБА_2 ,до АТ«Страхова компанія«Країна» провідшкодування шкоди,заподіяної каліцтвомвнаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Страхова компанія «КРАЇНА», код ЄДРПОУ 20842474, юридична адреса: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29/А, на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхове відшкодування в сумі 260000 (двісті шістдесят тисяч) грн., яке складається з: 216000 грн. - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності; 20574,20 грн. - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності; 23425,80 грн. - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням позивача та 10000 (десять тисяч) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього кошти в сумі 270000 (двісті сімдесят тисяч) грн.

Стягнути з АТ «Страховакомпанія «КРАЇНА»,код ЄДРПОУ20842474,юридична адреса:04176,м.Київ,вул.Електриків,29/А, в прибуток держави судовий збір у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. А. Гресько