Ухвала суду № 111091907, 09.05.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/203/20 (909/1009/22)

УХВАЛА

09.05.2023 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.

Секретар судового засідання Матіяш М. П.

За участю ліквідатора Пурія Р. П.,

представника відповідача Коломийської міської ради - Максим`юк В. Я.,

представника кредитора АТ "НАК "Нафтогаз України" - Саранюка В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у справі про банкрутство КП "Коломиятеплоенергія" (код ЄДРПОУ 38367774) заяву ліквідатора КП "Коломиятеплоенергія" Пурія Руслана Петровича, м. Львів-66, А/С 8110, 79066 до Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради, пр. Михайла Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Коломиятеплоенергія" на його засновника та власника - Коломийську міську раду і Виконавчий орган засновника - Виконавчий комітет Коломийської міської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП "Коломиятеплоенергія" - 33 012 190,98 грн

встановив, що ліквідатор боржника подав у справі про банкрутство КП "Коломиятеплоенергія" заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його власника - Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника - Виконавчий комітет Коломийської міської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради - 33 012 190,98 грн.

В обґрунтування заяви ліквідатор вказав на вимоги ст. 215 ГК України, якою передбачено обов`язок засновника, власника майна, нести юридичну відповідальність, зокрема за умисне доведення до банкрутства, на вимоги ст. 61 КУзПБ, якою встановлено право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства та на те, що Коломийська міська рада вчинила дії та прийняла рішення від 23.02.2016 №60 і від 27.09.2016 №241, якими вилучила основні фонди і оборотні активи з балансу боржника, чим позбавила кредиторів законного права на одержання коштів за рахунок майна боржника, на які вони мали правомірні очікування, в силу положень ст. 78, 133, 136, 139, 140, 213 ГК України та ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ст. 62 КУзПБ).

Крім того, ліквідатор вказав на обв`язок засновника вживати заходів для запобігання банкрутству боржника та на позицію ВП ВС, викладену у постанові від 04.09.2018, що винесена у справі №5023/4388/12.

Коломийська міська рада щодо заяви заперечила та вказала на безпідставність вимог, відсутність причинно - наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю міської ради та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства, який є необхідним елементом правопорушення, що буде мати наслідком застосування такої міри відповідальності, як субсидіарна і стягнення понад 33 мільйонів гривень.

Також міська рада вказала на позицію ВС, викладену в постанові від 19.08.2021, що винесена у справі №914/71/19, згідно якої, для застосування інституту субсидіарної відповідальності, ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно провести детальний аналіз та встановити причинно - наслідковий зв`язок між діями директора та засновників банкрута і настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог, тобто встановити їх форму вини.

Крім того, міська рада звернула увагу на те, що виконавчий комітет, який означений ліквідатором, як особа, що повинна відповідати солідарно, не є юридичною особою, а відповідно, не може бути стороною у справі. Майно, яке було передано з балансу боржника, на підставі рішень міської ради №60 від 23.02.2016 та № 241 від 27.09.2016 року, в силу положень ч. 7 ст. 61 КУзПБ, не могло бути включене до ліквідаційної маси і повинно було бути передано територіальній громаді, як об`єкти житлової та комунальної інфраструктури.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ліквідатора та представника Коломийської міської ради, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити.

При цьому суд врахував наступне.

Предметом розгляду у справі про банкрутство на стадії ліквідації боржника є заява ліквідатора про покладення на засновника боржника субсидіарної відповідальності в розмірі, що складає різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою та стягнення солідарно цієї різниці з засновника і його виконавчого органу.

Підставами є вчинення Коломийською міською радою дій, прийняття рішень, спрямованих на вилучення у боржника майнових активів, що забезпечували його господарську діяльність та привели до стану банкрутства.

Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення, як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення, а для визначення саме розміру вимог в заявленій до стягнення сумі, встановленню підлягає, визначена ліквідатором різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Щодо останнього, слід вказати на те, що сума вимог кредиторів, виходячи положень з КУзПБ, визначається на підставі відповідних рішень суду про визнання таких вимог.

Ліквідаційною масою є усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, що включаються до її складу ( ст. 62 КУзПБ).

Обов`язок по формуванню ліквідаційної маси, виконанню повноважень керівника (органів управління) банкрута, проведення інвентаризації та визначення початкової вартості майна боржника, аналізу фінансового стану банкрута, законодавець поклав на ліквідатора божника (ст. 61 КУзПБ).

Порядок проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом N 879 від 02.09.2014 Міністерства фінансів України.

Так, вказане положення передбачає те, що інвентаризація проводиться, зокрема, з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, не використаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Інвентаризаційна комісія для проведення інвентаризації на підприємстві створюється розпорядчим документом керівника підприємства. Голова і склад робочих інвентаризаційних комісій затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства.

Для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом, застосовуються Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації).

На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об`єкти. Списання таких об`єктів проводиться у порядку, встановленому законодавством.

В матеріалах справи відсутні документи, які би підтверджували факт дотримання ліквідатором вказаних вимог, зокрема факт звільнення керівника банкрута, створення ним, як особою, яка з дня його призначення виконує функції з управління, розпорядження майном боржника, інвентаризаційної комісії та складання ним за наслідками фіксування активів, зокрема активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом, відповідних інвентаризаційних актів.

Натомість, матеріали справи містять фінансові звітності банкрута за період з 2014 по 2017 роки, з яких випливає, що у банкрута обліковувалась дебіторська заборгованість, яка з урахуванням ймовірності отримати вигоду та наявності можливості достовірно визначити суму дебіторської заборгованості, є активом (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"), інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, з якої встановлено зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га, відповідь міської ради за вих. №40/01.2-38/734 від 15.03.2021 з переліком запасів боржника, виписки з рахунків боржника, згідно яких на рахунках боржника наявні кошти в сумі понад 50 тис. грн (виписки з рахунків боржника містять також реквізити осіб, які здійснювали оплату наданих боржником послуг, з посиланням, як на договори, так і на рахунки, які виставлялись, а відповідно, містять інформацію про контрагентів божника, які оплачуючи надані боржником послуги їх акцептували).

Дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною за певних умов, однак, керівник підприємства приймає таке рішення самостійно, про що складає наказ.

З урахуванням вказаного та того, що при оцінці дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури слід керуватись принципом безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, застосування якого викладено в постановах ВС від 14.02.2018, що винесені у справі №927/1191/14 від 08.05.2017; у справі №904/5948/16 від 06.06.2018; у справі №9044863/13 від 20.06.2018; у справі №904/8492/15 від 03.07.2018; у справі №Б13/058-08/3 від 08.08.18; у справі №916/2465/13 від 16.08.2018; у справі №923/1265/15, у суду не має можливості встановити суму ліквідаційної маси, різниця між якою і кредиторськими вимогами підлягала би до задоволення, у разі встановлення обставин, за яких настав би такий наслідок, як субсидіарна відповідальність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

В силу викладеного та вимог ст. ст. 59, 61 КУзПБ, згідно яких керівник банкрута повинен бути звільнений - 19.11.2020 (в день ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) і притягнутий до відповідальності відповідно до закону, у разі ухилення від виконання обов`язку по передачі бухгалтерської та іншої документації, цінностей банкрута ліквідатору, покликання ліквідатора на неможливість проведення інвентаризації майна боржника в зв`язку з незабезпеченням її проведення керівником боржника, судом не приймається.

Субсидіарна відповідальність, з урахуванням положень законодавства, це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Такими випадками законодавець означив: банкрутство боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії; недостатності майна боржника (ч. 2 ст. 61 КУзПБ).

Виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника покладено на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ним своїх повноважень. Саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута, у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дасть змогу йому виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової фінансової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

У постанові від 10.06.2021, що винесена у справі №5023/2837/11, Верховний Суд констатував, що визначене ч. 2 ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.

На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, ч. 2 ст. 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…». Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення.

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства, а відповідно, позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти на них субсидіарну відповідальність.

Суб`єктами субсидіарної відповідальності, що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто, вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

При цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень Цивільного кодексу України.

Звертаючись до правових висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, суд зазначив, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

З матеріалів справи встановлено, що 11.09.2012 Коломийською міською радою затверджено статут КП "Коломиятеплоенергія", а рішенням сорок сьомої сесії від 14.11.2014 внесено до нього зміни.

Згідно статуту боржник є юридичною особою, що створена з метою надання послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії бюджетним установам, організаціям та іншим споживачам, а також утримання будинків, прибудинкових територій, збереження житлового фонду. Предметом діяльності визначено виробництво, транспортування, постачання теплової енергії для опалення будівель, споруд і підігріву води, виконання робіт пов`язаних з надійною експлуатацією котелень, теплових мереж і обслуговування систем опалення і гарячого водопостачання; видача технічних умов на теплопостачання споживачів тепла, які проектуються; капітальне будівництво котелень, теплових мереж і центральних теплових пунктів. При визначені стратегії господарської діяльності, метою якої є одержання коштів від наданих послуг, підприємство повинно враховувати укладені контракти, замовлення та інші договірні зобов`язання, забезпечуючи своєчасну сплату податків та інших обов`язкових відрахувань згідно з чинним законодавством України. Основним показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства є прибуток, який залишається на підприємстві і підприємство самостійно визначає напрямки його використання.

Наведене свідчить про те, що боржник був наділений достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципального органу влади, а отже, міг отримувати прибуток від здійснення господарської діяльності, яка передбачена статутом, набувати майнових та немайнових прав, а відповідно, і нести обов`язки.

Ліквідатором боржника, в якості осіб, що несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, визначено Коломийську міську раду, як засновника даного підприємства та Виконавчий комітет Коломийської міської ради, які прийняли 27.09.2016 та 23.02.2016 рішення за №60; 241 про передачу комунального майна балансовою вартістю 5 137 308,44 грн, що знаходилось на балансі боржника на баланс відділу управління комунальним майном. Так, зокрема, передано будівлі ЦТП, водопровід, котельні, магістральні мережі, тепломережі та інше.

Підставою відкриття провадження у справі про банкрутство боржника було невиконання боржником рішень суду, винесених у справах №909/478/14 від 10.06.2014, №909/162/16 від 05.05.2016, №909/252/15 від 05.05.2015, №909/575/16 від 26.09.2016, №909/163/16 від 11.05.2016, №909/929/19 від 28.11.2019, №909/931/19 від 28.11.2019, про стягнення заборгованості в зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань в частині оплати поставленого газу за період 2012-2015 років та нарахованих пені, 3%, інфляційних втрат, в зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

Отже, боржник, маючи понад дев`ять мільйонів дебіторської заборгованості, активів на суму понад чотирнадцять мільйонів (фінансова звітність боржника станом на 31.12.2016 - 31.12.2017 року), не виконував зобов`язання, які мали наслідком відкриття провадження у справі про його банкрутство ще до прийняття міською радою рішень про передачу з балансу боржника на баланс відділу управління комунальним майном мереж, зокрема, теплових , котелень, водопроводів та будівель теплових пунктів, а, відповідно, дії муніципального органу не були причиною настання такого негативного наслідку, як непогашення вимог, що виникли в зв`язку з невиконанням зобов`язань по оплаті поставленого в 2012-2015 роках газу.

Згідно ст. 24 ГК України, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГК України).

Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (ст. 62 КУзПБ).

Беручи до уваги викладене, відсутність документів, які мали бути складені ліквідатором боржника в силу ст. 61 КУзПБ, на підтвердження дій суб`єктів відповідальності з доведення до банкрутства та те, що міська рада не мала права, як власник втручатись в господарську діяльність боржника, а виконавчий комітет Коломийської міської ради не є юридичною особою, відповідно, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю і, як наслідок, не може мати цивільні права та обов`язки, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та його виконавчий орган, стягнення з них солідарно суми, що становить різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, є передчасною.

Поданий в підтвердження факту доведення до банкрутства звіт розпорядника майна боржника про результати проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності КП "Коломиятеплоенергія" за 2015-2017 роки, судом не приймається, оскільки аналіз зміни показників господарської діяльності боржника у фінансових звітах у негативний бік за відсутності доказів на підтвердження підстав для їх зміни (договори, рішення, акти, первинна документація із зазначенням осіб, які їх укладали та вчиняли, підписували, тощо), не вказує на особу (осіб), яка прийняла рішення чи вчинила дію/бездіяльність та тим самим призвела до зміни цих показників; не вказує на спосіб, у який змінились ці показники (продаж, безоплатне відчуження, розтрата, тощо).

Статтею 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду від 14.12.2021, винесеній у справі №914/71/19 про залишення без змін постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 про скасування ухвали місцевого суду та прийняття нового рішення, яким в задоволенні заяви ліквідатора про притягнення міської ради до субсидіарної відповідальності - відмовлено, ВС погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів, які би свідчили про вчинення міською радою дій з доведення боржника до банкрутства, та беручи до уваги те, що міська рада, як власник, не мала права втручатись в господарську діяльність боржника, підстави для притягнення міської ради до субсидіарної відповідальності відсутні.

Щодо посилань ліквідатора на постанову ВП ВС від 04.09.2018, винесену у справі 5023/4388/12, слід вказати на те, що висновок, у даній справі, викладено, хоча й за подібного правового регулювання, але за іншої фактично - доказової бази.

Сплачений ліквідатором боржника судовий збір за розгляд даної заяви, в силу позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.10.2022, винесеній у справі №911/3554/17 (911/401/21), не повинен був сплачуватись і, як наслідок, може бути повернений відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 8 грудня 2021 року № 647, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року за № 1674/37296) (далі Порядок №787).

За наведених обставин, керуючись ст. ст. 2, 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 Господарсько процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволені заяви ліквідатора КП "Коломиятеплоенергія" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Коломиятеплоенергія" на його засновника та власника - Коломийську міську раду; виконавчий орган засновника КП "Коломиятеплоенергія" - Виконавчий комітет Коломийської міської ради та стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради - 33 012 190,98 грн - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст. 9 КУзПБ до Західного апеляційного господарського суду у строки, встановлені ст. ст. 254-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на вебсторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за вебадресою http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 25.05.2023

СуддяСкапровська І. М.