Рішення № 111087830, 18.05.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9442/22

пр. № 2/759/778/23

18 травня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві з викликом сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Київської міської ради (КМДА) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у серпні 2022 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий трьох місячний строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.03.2018 позивач отримала в 12 КДНК постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її рідного дядька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , через те, що вона пропустила передбачений законодавством шестимісячний строк встановлений для прийняття спадщини у вигляді 1/3 частини житлового будинку х надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що належало померлому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.02.1986, дублікат якого виданий 03.04.2018.

Померлий являвся рідним братом батька позивача , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також у позивача був рідний брат ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тому 19.04.2012 у зв`язку зі смертю батька позивача, державним нотаріусом видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку на позивача, матір позивача ОСОБА_4 та брата позивача ОСОБА_3 .

05.10.2021 ОСОБА_2 подарував позивачу 1/3 частину житлового будинку, а весь житловий будинок залишився у спадок ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому 25.05.2018 у зв`язку із смертю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 видано позивачу та відповідачу свідоцтво про право на спадщину 1/2 частину житлового будинку, що належав ОСОБА_5 .

Позивач також зазначила, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , частина якого підлягає спадкуванню, разом із нею проживав і померлий ОСОБА_2 , хоча він був зареєстрований за іншою адресою, при цьому позивач фактично звернулася із заявою про прийняття спадщини 19.03.2018, тобто після спливу семи місяців з останнього дня для подання відповідної заяви, оскілки знала, що сплив шестимісячного строку не застосовується, якщо спадкоємець та спадкодавець проживають разом.

20.03.2022 від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву в якому просила слухати справу у відсутності представника та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України, при цьому зазначив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадково майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом фак , що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, неспрятливі погодні умови (а.с. 43, 44).

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 40).

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2022, визначено головуючого суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 34, 35).

Ухвалою судді від 12.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 37, 38).

12.12.2022 ухвалою судді з Дванадцтої КДНК витребувано копію спадкової справи, після смерті ОСОБА_2 (а.с. 48).

03.05.2023 ухвалою судді постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (КМДА) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у судове засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 52, 53).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

cудом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 помер , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00019742902 (а.с. 7, 29).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із хронічною ішемічну хворобу серця (а.с. 28, 63, 64).

ОСОБА_2 на підставі договору дарування 1/3 частини житлового будинку від 25.10.2020, зареєстрованого в реєстрі №3-1645, подарував ОСОБА_1 , прийняла в дар 1/3 частину житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13).

Згідно дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.02.1986, зареєстрованого в реєстрі №7н-2893 спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 являються в рівних частках кожен ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (а.с. 14, 15).

Згідно дубліката свідоцтва на право на спадщину від 08.04.1976, зареєстрованого в реєстрі 1-1685, спадкоємцями після смерті померлого в м. Києві 15.01.1969 ОСОБА_9 за законом його дружина ОСОБА_7 , та сини: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в рівних долях кожному, що проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2018, зареєстрованого в реєстрі №1962, спадкоємцем 1/2 частки зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 є його рідний брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та згідно ст. 1266 ЦК України спадкоємцями є: 1/4 частки його племінник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , його племінниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина складається із: 1/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.04.2023, зареєстрованого в реєстрі №3-591 спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_8 , 1951 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , є його дочка ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_10 , його син ОСОБА_3 , щодо майна, яке складається з 8/24 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20, 21).

На вказаний житловий будинок виготовлено технічний паспорт від 02.03.2012, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_8 (а.с. 22-26).

Згідно інформаційної довідки від 26.04.2018 ПБ -2018 №665 виданої КП Київської міської ради «КМБТІ» 1/3 частина житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (а.с. 27).

19.03.2018 ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Дванадцятої КДНК Черноморченко О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 105).

19.03.2018 державним нотаріусом Дванадцятої КДНК Черноморченко О.В. видано ОСОБА_1 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її рідного дядька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 згідно ст. 1270 ЦК України пропустила передбачений законодавством України шестимісячний строк встановлений для прийняття спадщини (а.с. 8).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст.ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду від 28.04.2021 в справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Ч. 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20).

У постанові Верховного Суду України від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17 зазначено, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. За змістом частини третьої статті 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила цієї правової норми можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, та ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18) також звернуто увагу на те, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Потрібно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У постанові від 13.03.2020 у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18) Верховний Суд додатково зазначив, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20) зробив висновок, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, тоді правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19(провадження № 61-2162св20) та від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна передусім стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом згаданого шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, відповідно до пункту 3.5 глави 10 якого якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним способом (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Отже, позивач не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса, а причина про те, що вона вважала, що у разі проживання за однією адресою із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 шестимісячний строк до неї не застосовується, не є поважною причиною в розумінні об`єктивності та істотності перешкоди для прийняття спадщини.

Виходячи із вищезазначених обставин, встановлено, що позивач пропустила шестимісячний строк встановлений для прийняття спадщини, тобто більше року. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подала.

Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20) зробив висновок, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, тоді правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20) та від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22).

Отже, позивач не надала суду переконливих доказів того, що протягом дії строку для подачі заяви про прийняття спадщини у неї виникли об`єктивні та непереборні перешкоди на вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті її рідного дядька, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1216, 1217, 1223, 1261-1265, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у позовних вимогах ОСОБА_1 до Київської міської ради (КМДА) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 19.05.2023.