Рішення № 111087597, 28.02.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4093/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В. при секретарі судових засідань Ковалівської В.В. за участі представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія" "Сіті фінанс" про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненим,- ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ "Дельта банк" про визнання зобов`язання за кредитним договором припиненим та просила визнати зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором 330001033665005 від 20.01.2012 року припиненими та стягнути судовий збір. В обгрунтування своїх вимог зазначає, що 20 січня 2012 року ОСОБА_2 (далі Позивач) та Публічне акціонерне товариство Астра Банк уклали кредитний договір № 330001033665005 у м. Києві. В 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі прав вимоги за кредитним договором стосовно позивача. Позивач отримала повідомлення про відступлення № 13329/АВ_К/06122013-10886/1 від 06.12,2013. 20.11.2019 року працівники АТ «Дельта Банк» зателефонували позивачу та сказали що існує заборгованість. Позивач зазначає, що пройшов строк позовної давності, щодо вказаного кредиту. Відповідач звернувся до Позивача 20.11.2019, а кредитний договір у Позивача був укладений у 2012 році, передання права вимоги було в 2013 році в 2014 році Позивач ще вносила кошти за погашення боргу. Тому, з 2014 року минуло 5 років. Отже минув строк позовної давності, тому ніякого питання про стягнення боргу не може бути. Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами позовного (загального) провадження. 08.04.2020 року представник АТ «Дельта банк» подав до суду письмовий відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою суду від 15 червня 2020 року було залучено правонаступника Акціонерного товариства «Дельта Банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанс». 27.01.2021 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просила суд задовольнити позов з вищевказаних підстав, оскільки минув строк позовної давності, і договір можна вважати припиненим. Відповідач в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне. Судом встановлено, що 20 січня 2012 року ОСОБА_2 та Публічне акціонерне товариство Астра Банк уклали кредитний договір № 330001033665005 у м. Києві. В 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі прав вимоги за кредитним договором стосовно позивача. Позивач отримала повідомлення про відступлення № 13329/АВ_К/06122013-10886/1 від 06.12,2013. 20.11.2019 року працівники АТ «Дельта Банк» зателефонували позивачу та сказали що існує заборгованість. Позивач зазначає, що пройшов строк позовної давності, щодо вказаного кредиту. Відповідач звернувся до Позивача 20.11.2019, а кредитний договір у Позивача був укладений у 2012 році, передання права вимоги було в 2013 році в 2014 році Позивач ще вносила кошти за погашення боргу. Тому, з 2014 року минуло 5 років, отже минув, тому позивач просить визнати зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором 330001033665005 від 20.01.2012 року припиненими та стягнути судовий збір. Представник відповідача у письмовому відзиві зазначив що 20.01.2012 року між Публічним акціонерним товаристовом «Астра Банк» (правонаступником якого є АТ «Дельта Банк») (надалі - Кредитор) та ОСОБА_2 , (надалі - Позичальник) було укладено Кредитний договір №330001033665005 (надалі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору Позичальнику було надано кредит у сумі 21 000 грн. 00 коп. на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на термін 36 місяців, з 20.01.2012 р. по 20.01.2015 р. (включно). 02.12.2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі- продажу прав вимоги, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитними і пов`язаними з ними договорами, в тому числі право вимоги за Кредитним вором укладеним між Публічним акціонерним товариством «Астра Банк» та ОСОБА_2 . Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо не встановлено договором або законом. Таким чином ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за даним кредитним договором. Кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодились з його виконав свої зобов`язання відповідно до Договору кредиту в повному обсязі, кредит Позичальнику. В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, а саме: про умови надання споживчого кредиту, графік погашення і суми щомісячних платежів, про визначення сукупної вартості споживчого кредиту та його реальної процентної ставки тощо, яка передує укладенню договору, була надана позичальнику, що підтверджується дослідженими судом доказами. Підписуючи оспорюваний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільству, його моральним засадам. Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст. 258 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Проте, такої домовленості між Позивачем і Відповідачем не було, як і відповідного письмового договору про збільшення позовної давності З кредитного договору від 20 січня 2012 року ОСОБА_2 та Публічне акціонерне товариство Астра Банк уклали кредитний договір № 330001033665005 у м. Києві. Кредитний договір у Позивача був укладений у 2012 році, передання права вимоги було в 2013 році в 2014 році Позивач ще вносила кошти за погашення боргу, тому, з 2014 року минуло 5 років, отже необхідно застосувати строки позовної давності. Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, в ньому не містяться жодні положення, які Закон України «Про захист прав споживачів» визначав би як несправедливі та такі, які спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. За змістом статті 1054 ЦК України та статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, умови його надання, обов`язки сторін, умови повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України). Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З наданих позивачем виписки копій квитанцій, ОСОБА_2 здійснила останній платіж 25.07.2014 року. Та за період з серпня 2014 року не вбачається, що боржником вчинялись дії, які б свідчили про часткове виконання зобов`язань. Також, стороною позивача не надано будь-які інші докази (меморіальний ордер, квитанція, платіжне доручення тощо) на підтвердження здійснення відповідачем внесення коштів на рахунок у період з серпня 2014 по 28.01.2020 року (дата звернення до суду). А відтак, суд позбавлений можливості перевірити чи вчиняла ОСОБА_2 будь- які дії, що впливають на перебіг строку позовної даності, зокрема, чи вносила вона кошти в рахунок погашення заборгованості. Отже, позивачу стало відомо про порушення умов договору з моменту прострочення відповідачем платежу з погашення заборгованості і з цього часу має відраховуватися строк позовної давності. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненим лише 28.01.2020 року. За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія" "Сіті фінанс" про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненим з підстав пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права. Згідно із ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача. Керуючись статтями 16, 203, 215, 1048, 1049 та 1050 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 272-279 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ: Відмовити в позові ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова компанія" "Сіті фінанс" про визнання зобов`язань за кредитним договором припиненим. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. позивач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 відповідач : ТОВ "Фінансова компанія" "Сіті фінанс": 04053,м. Київ, вул.. Січових Стрільців, 37-41 Дата скалдання повного тексту рішення 10.03.2023 р Суддя Остапчук Т.В.