Рішення № 111087567, 10.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41199/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення коштів за зберігання заставного майна, -

В С Т А Н О В И В :

02.08.2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , згідно вимог якої останній просить суд стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на його користь 116 101,76 грн.. (сто шістнадцять тисяч сто одна грн. 76 коп.) як кошти за 365 діб зберігання з 26.10.2017р. заставного майна Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» транспортного засобу: марка ЗАЗ - Daewoo Sens, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , а також понесені судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що четвертий рік відповідач примушує його зберігати заставне майно (транспортний засіб: марка ЗАЗ - Daewoo Sens, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , відмовляється від позивача забирати своє заставне майно та відмовляється сплачувати кошти за зберігання, утримання позивачем такого майна. Вказане повністю визнається та не оспорюється відповідачем.

Вказані обставини в сукупності послугували підставою для звернення до суду за захистом порушених прав права.

Ухвалою судді від 04.08.2021 у справі відкрито провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

08.02.2022 до суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.01.2022 позивач направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, вимоги підтримав та просив задовольнити.

10.02.2022 представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, щодо задоволення позовних вимог заперечував.

В судове засідання позивач та відповідач не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність нез`явившихся осіб.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Судовим розглядом встановлено, що 09 квітня 2008 року ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» уклали кредитно-заставний договір №НАА0АЕ000072155 зі сплатою 12,12 % річних строком до 08 квітня 2013 року. У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором ОСОБА_2 передав у заставу автомобіль марки ЗАЗ -Daewoo Sens, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 сірого кольору.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2015 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № НАА0АЕ000072155 від 09 квітня 2008 року в розмірі 14213, 53 доларів США, що еквівалентно 299052,69 грн та судовий збір по 2 242,90 грн. з кожного.

Згідно з актом про проведені електронні торги від 18 жовтня 2017 року, складеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Барсегяном А.О. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1783/10 від 05 грудня 2013 року, виданого Чугуївським міським судом Харківської області щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним договором в сумі 7681,20 доларів США й судових витрат в сумі 608,78 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки ЗАЗ -DaewooSens, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 сірого кольору за 37001 грн. Акт видано на підставі протоколу від 02 жовтня 2017 року №288527 ДП «Сетам» про проведення електронних торгів.

24 жовтня 2017 року вказаний транспортний засіб передано ОСОБА_1 , згідно із актом про видачу майна переможцю.

31 жовтня 2017 року марки ЗАЗ - Daewoo Sens, 2002 року випуску номер кузова № НОМЕР_2 , сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3 , зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно з витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна 27 листопада 2017 року реєстратором Дніпровська філія державного підприємства «Національні інформаційні системи» зареєстровано обтяження у вигляді заборони відчуження за договором застави № НАА0АЕ000072155 від 09 квітня 2008 року, обтяжувач - ПАТ КБ «Приватбанк», боржник - ОСОБА_2 .

Так, відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 статті 574 ЦК України визначено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до п.1 ст. 593 ЦК України, право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3) реалізації предмета застави;

4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору.

Статтею 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяженням є право обтяжувана на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувана на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Крім того, згідно зі ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження.

Так, під час судового розгляду не встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" надав згоду на відчуження рухомого майна без збереження обтяження. Одночасно вбачається, що відчуження належного ОСОБА_2 автомобіля не здійснювалось в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу, а тому зареєстроване обтяження зберігало силу для нового власника - відповідача.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" АТ КБ "ПриватБанк" 17.04.2008 р. зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки, кредитно-заставний договір № НАА0АЕ000072155 від 09.04.2008 року діє до повного виконання зобов`язання та в силу існуючої заборгованості за кредитним договором, заставою за яким виступає авто, у Банку відсутні правові підстави для подачі заяви про видалення запису з Державного реєстру обтяжень.

Відповідно до п.24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Постановою КМУ № 830 від 05 липня 2004 р., обтяжувач чи уповноважена ним особа мас право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років.

Суду не надано відомостей, які б могли переконати в тому, що внесення відомостей про предмет застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було здійснено Банком лише у 2017 році, приймаючи до уваги, що відомості щодо обтяжень рухомого майна вносять до реєстру терміном на п`ять років, а зі спливом - продовжуються на наступний п`ятирічний строк.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22. ст. 611. ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У розумінні цієї статті збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для' її застосування наявності повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не надано доказів, що в діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки та причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, завданими позивачу, а також доказів того, що внаслідок реєстрації обтяження у вигляді заборони відчуження автомобіля ЗАЗ - Daewoo Sens, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , АТ КБ "ПриватБанк" завдано збитків позивачу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу. якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувана на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувана на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Обставини щодо укладання 09 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ Приватбанк, (правонаступником якого є АТ КБ Приватбанк) кредитно-заставного договору №НАА0АЕ000072155 у забезпечення виконання зобов`язань за яким ОСОБА_2 передав у заставу автомобіль марки ЗАЗ - Daewoo Sens, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , встановлені рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2015 року.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено того, що неправомірними діями відповідача, пов`язаними з реєстрацією обтяження у вигляді заборони відчуження автомобіля ЗАЗ - Daewoo Sens, 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова № НОМЕР_2 , позивачу завдано майнову шкоду та прямі збитки у розмірі, що зазначений у позовній заяві, та така шкода знаходиться в безпосередньому причинному зв`язку з діями відповідача позов не підлягає задоволенню.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст.79 ЦП України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування..

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 526, 1046, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення коштів за зберігання заставного майна.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 10.02.2022 року.

Суддя Т.Г. Ільєва