Рішення № 111085379, 25.05.2023, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/155/23

Провадження № 2/385/125/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2023 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про відшкодування майнової та моральної шкоди,

встановив:

позивач звернула в суд з позовом до відповідача, в якому просила стягнути 60000,00 грн майнової шкоди та 500000,00 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позову покликалась на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду в справі № 340/3765/22 було задоволено її позов до Заваллівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність Заваллівської селищної ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , від 05.07.2022 та зобов`язано розглянути заяву про передачу землі у власність і прийняти відповідне рішення. Рішення набрало законної сили 18.11.2022, однак на день звершення до суду з позовом не виконане. Ухиляючись від виконання судових рішень відповідач порушив її права, завдав значних матеріальних збитків та моральних страждань.

Матеріальні збитки полягають в тому, що 16.08.2022 ГУ ДПС України в Кіровоградській області було винесене податкове повідомлення рішення № 367276-2403-1128, яке отримане позивачкою 20.10.2022, за яким їй нараховано податкові зобов`язання за заборгованість по орендній платі за договором про оренду землі, таким чином у неї виникли податкові зобов`язання на суму 30000,00 грн, та такі ж виникнуть і в 2023 році, таким чином розмір завданої їй матеріальної шкоди 60000,00 грн.

Завдана їй бездіяльністю відповідача моральна шкода полягає в тому, що з вини відповідача вона втрачає віру в правосуддя, оскільки своїми діями відповідач дає підстави вважати, що суд не здатен захистити права громадян. Зазначає, що сам факт нехтування виконання рішення суду щодо зобов`язання розглянути заяву про надання у власність земельної ділянки завдає їй істотної моральної шкоди, з вини відповідача вона змушена займатись захистом своїх інтересів у відносинах з фіскальними органами, позбавлена можливості розпоряджатись своїм майном. Розмір компенсації моральної шкоди оцінює в 500000,00 грн.

Відповідач подавав відзив на стадії підготовчого розгляду, який було повернуто ухвалою суду від 23.03.2023 повернуто відповідачу без розгляду у зв`язку з ненаданням доказів скерування такого позивачу. Також відповідачем подано відзив 11.07.2023, після закриття підготовчого провадження в справі, за межами визначеного судом строку для подання відзиву. Клопотання про поновлення чи продовження строку для подачі відзиву не заявлено. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом. У зв`язку з цим поданий 11.07.2023 відзив слід залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 03 лютого 2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.03.2023 відкладено підготовче судове засідання.

23.03.2023 відповідачем подано відзив на позов, який ухвалою від 23.03.2023 відзив повернуто без розгляду та відкладено підготовче судове засідання на 10.04.2023.

18.03.2023 від позивачки надійшла заява про проведення підготовчого засідання за її відсутності, закриття підготовчого провадження.

10.04.2023 від позивачки надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності.

Ухвалою від 10.04.2023 закрито підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду на 12.05.2023.

11.04.2023 до суду надійшла заява відзив від відповідача, в якій одночасно міститься клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Ухвалою від 12.05.2023 відкладено судове засідання у зв`язку з неявкою сторін.

23.05.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

25.05.2023 розглянуто справу по суті за відсутності сторін, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Судом встановлено, що Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року в справі № 340/3765/22 (а.с. 8-10) визнано протиправною бездіяльність Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.07.2022, зобов`язано Заваллівську селищну раду розглянути заяву ОСОБА_1 про передачу землі у власність (земельна ділянка площею 1,1202 га в АДРЕСА_1 ) від 05.07.2022 та прийняти відповідне рішення.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року в справі № 340/3765/22 (а.с. 11) встановлено судовий контроль за виконанням рішення від 18.10.2022, зобов`язано Заваллівську селищну раду Голованівського району Кіровоградської області подати звіт про виконання рішення суду від 18.10.2022 у строк один місяць з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.

Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 70712875 від 11.01.2023 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління СЮ (м. Одеса) відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 340/3765/22, що виданий Кіровоградським окружним адміністративним судом (а.с. 12).

Відповідно до Податкового повідомлення рішення від 16.08.2022 № 367276-2403-1128, платник податків ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання 37073,80 грн, як орендна плата з фізичних осіб за земельну ділянку в АДРЕСА_1 кадастровий номер 3521155300:50:053:0004 площею 1,1202 га, цільове призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с. 13).

Щодо позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа,яка порушилаправо,одержала узв`язкуз цимдоходи,то розмірупущеної вигоди,що маєвідшкодовуватися особі,право якоїпорушено,не можебути меншимвід доходів,одержаних особою,яка порушилаправо. 4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Позивач вважає, що їй завдана майнова шкода відповідачем ненаданням земельної ділянки у власність, у зв`язку з чим вона понесла в 2022 році та понесе в 2023 році витрати по сплаті суми податкового зобов`язання, в сумі 60000,00 грн, як орендна плата з фізичних осіб за земельну ділянку. В підтвердження надала копію Податкового повідомлення рішення від 16.08.2022 № 367276-2403-1128 на суму 37073,80 грн.

Водночас слідзазначити,що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триваю досі. Дані обставини є загальновідомими та доказування не потребують.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, на момент виникнення правовідносин діяла норма, за якою до припинення (скасування) воєнного стану в Україні законом було встановлено заборону на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Слід зазначити, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 позивачці було роз`яснено положення Земельного кодексу з приводу тимчасової заборони надання земельних ділянок у власність ена період дії воєнного стану.

Крім того,відповідно доположень ч.1ст. 121ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Отже ЗК України не встановлено можливості безоплатної передачі у власність громадян України земельних ділянок з цільовим призначенням землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, до яких відноситься земельна ділянка, яку бажала отримати у власність позивачка. Відповідно законних сподівань на отримання у власність шляхом безоплатної передачі земельної ділянки у ОСОБА_1 виникнути не могло.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що позивачкою не доведено факт завдання їй майнових збитків відповідачем, а отже в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: 1)у фізичномуболю тастражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я; 2)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; 3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкодавідшкодовується незалежновід майновоїшкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язаназ розміромцього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 1173 ЦК України шкода заподіяна бездіяльністю відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу місцевого самоврядування.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 встановлено протиправність бездіяльності відповідача - Заваллівської селищної ради Голованівського району щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 05.07.2022. Крім того ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду від 18.10.2022. Також, станом на день звернення з позовом заява позивачки від 05.07.2022, відповідно до встановленого законом порядку, відповідачем розглянута не була.

Зважаючи на це суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивачки внаслідок тривалого та умисного не розгляду її заяви перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали їй моральної шкоди.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Відповідно до ч.4ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, тлумачення статей 2, 11, 172, 1167, 1173ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Тобто боржником є відповідний орган місцевого самоврядування, який бере участь у справі як відповідач.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

Відповідно до ч.4 ст. 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції, які не завжди досягають рівня страждання або приниження.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що її моральні страждання стали наслідком нехтування відповідачем виконання судового рішення щодо розгляду заяви про надання у власність земельної ділянки. Завдана моральна шкода полягає у втраті віри в можливий судовий захист своїх прав, необхідності займатись захистом своїх прав. Як зазначила позивач, їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала здійснюючи захист свого порушеного права, тим самим витрачаючи значні зусилля та свій час для його відновлення, втраті віри в те, що навіть суд зможе захистити її права.

Суд вважає, що позивачкою доведено факт заподіяння їй протиправною бездіяльністю Заваллівської селищної ради Голованівського району моральної шкоди у виді моральних страждань.

Тож суд доходить висновку про заподіяння позивачці моральної шкоди внаслідок тривалого невиконання рішення суду щодо зобов`язання розглянути заяву про надання земельної ділянки у власність і саме Заваллівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, завдала шкоди, тому на неї поширюються правила передбачені статтею 1173 ЦК України.

Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Позивач визначила розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500000,00 грн. Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з визначеним позивачкою розміром моральної шкоди.

Суд зазначає, що розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши факт заподіяння позивачці моральної шкоди, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 500000,00 грн є завищеним.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань позивача у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнала позивач, враховуючи ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 2600,00 гривень, що є наближеним до розміру прожиткового мінімуму на 2023 рік, достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої їй з боку органів місцевого самоврядування немайнової шкоди та буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, є не прийнятним, значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Також суд бере до уваги висновок ВП ВС викладений в постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, за яким визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

При вирішенні справи суд також враховує висновок викладений в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №823/782/16. У ній колегією суддів Касаційного адміністративного суду при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди було зроблено висновок про те, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2600х100/560000=0,46%, 5600 х 0,46% =25,76).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області (місцезнаходження:смт. Завалля Голованівського району Кіровоградської області, вул. Соборна, 10, ЄДРПОУ 04366749) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 2600 (дві тисячі шістсот) грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області в дохід держави 25 (двадцять п`ять) грн 76 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.05.2023.

Суддя: М. В. Венгрин

Дата документу 25.05.2023