Рішення № 111085344, 22.05.2023, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/614/23

381/1455/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Цвик А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Фастівської окружної прокуратури в інтересах Фастівської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

встановив:

У квітні 2023 року Фастівська окружна прокуратура в інтересах Фастівської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просила суд стягнути з останнього на користь держави витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 1 489,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Радомишельського районного суду Житомирської області від 16.06.2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Під час розгляду кримінального провадження позовна заява про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не подавалася.

ОСОБА_2 після отримання тілесних ушкоджень перебував у неврологічному відділенні в КНП ФМР «Фастівська ЦРЛ» з 25.12.2021 по 27.12.2021. Згідно розрахунків, вартість лікування склала 1 489,00 грн.

Кошти, витрачені на стаціонарне лікування на даний час не відшкодовано, а тому згідно ст. 1206 ЦК України підлягають відшкодуванню в примусовому порядку, що змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.

У судове засідання представники позивачів не з`явилися, представник Фастівської окружної прокуратури та представник Фастівської ЦРЛ подали заяву про розгляд справи у їх відсутність. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву не подавав. Конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч.ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.04.2023 року відкрито провадження у справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація і порядок діяльності прокуратури визначається законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду передбачено ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Зокрема, згідно ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, як випливає із рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 (про представництво прокуратурою інтересів держави в суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 вказаної статті Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається із умов Розділу І статуту Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», вказане підприємство створене за рішенням Фастівської міської ради, яка є її засновником, підприємство знаходиться у комунальній власності Фастівської міської територіальної громади в особі Фастівської міської ради.

У відповідності до п. 37 постанови Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У пункті 43 вказаної постанови зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Листами від 28.03.2023 року №57/1-1331вих-23 та №57/1-1333вих-23, керівник Фастівської окружної прокуратури повідомив Фастівському міському голові та Комунальному некомерційному підприємству Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» про намір звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди (а.с. 29-30).

Проте, ні Комунальним некомерційним підприємством Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», ні Фастівською міською радою не було подано позову про відшкодування шкоди, що має наслідок ненадходження коштів до бюджету держави.

Беручи до уваги наведене, у Фастівської окружної прокуратури наявні підстави для представництва інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» та Фастівської міської ради.

Щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.06.2022 року (справа № 289/504/22) ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2018 року, та остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту виконання вироку Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2018 року.

Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_1 час його попереднього ув`язнення з 25.12.2021 по 09.02.2022 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі (а.с. 11-14).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 29.09.2022 року вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 16.06.2022 у кримінальному провадженні № 12021111310002282 за ч.1 ст. 121 КК України щодо ОСОБА_1 змінено в частині визначення дати початку строку відбування покарання.

Визначено початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 з дня затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні - з 25.12.2021.

В решті вказаний вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Як вбачається із зазначеного вироку суду, 24.12.2021 близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де вживали алкогольні напої.

В ході спільного розпиття алкогольних напоїв, при розмові, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, пов`язаних з побутовими питаннями, відбувся конфлікт, під час якого у ОСОБА_1 раптово виник злочинний, протиправний умисел направлений на спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, не маючи умислу на позбавлення його життя, шляхом нанесення останньому удару по голові обухом сокири.

Надалі, реалізовуючи свій злочинний, протиправний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно та свідомо, керуючись мотивом лайки, що ґрунтувався на раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , не маючи умислу на позбавлення його життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дочекавшись доти, доки потерпілий засне, взяв з-під печі до рук сокиру і наніс її обухом один удар по голові ОСОБА_2 із прикладанням сили, заподіявши останньому, згідно з висновком судово-медичного експерта, тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забійної рваної рани скроневої ділянки зліва, вдавленого перелому кісток склепіння ліворуч, забою головного мозку та струсу головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм, як небезпечні для життя.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Як вбачається з п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Враховуючи, що вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, знаходяться в прямому причинному зв`язку із побиттям ОСОБА_2 та наслідками, що настали, а саме, завдання останньому тяжких тілесних ушкоджень, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Відповідно п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Оскільки розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 1 489,20 грн. (а.с. 16) проведено у відповідності до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, такі витрати слід стягнути на користь держави в особі Фастівської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування».

Суд зауважує, що згідно ч. 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Оскільки шкоди завдано кримінальним правопорушенням, матеріальний стан особи, визнаної винним, не може слугувати для зменшення розміру відшкодування шкоди.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово вказав на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки витрати підтверджуються наявними доказами.

У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи задоволення даного позову, слід стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 16, 1193, 1206 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 128, 211, 223, 263, 265, 273 ЦПК України, Законом України «Про прокуратуру», Постановою Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Фастівської окружної прокуратури в інтересах Фастівської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Фастівської міської ради в особі Комунального некомерційного підприємства «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» в рахунок відшкодування витрат на лікування, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 кошти в сумі 1 489,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на держави судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Фастівська окружна прокуратура, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Тимофія Рудяка, 3;

Комунальне некомерційне підприємство Фастівської міської ради «Фастівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», код ЄДРПОУ 01994238, адреса: Київська обл., м. Фастів, вул. Льва Толстого, 28;

Фастівська міська рада, код ЄДРПОУ 34446857, адреса: Київська обл., м. Фастів, площа Соборна, 1;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.А. Осаулова

Рішення суду виготовлено 22.05.2023 року