Ухвала суду № 111085027, 19.05.2023, Вишгородський районний суд Київської області

"19" травня 2023 р. Справа № 363/337/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року колегія суддів Вишгородського районного суду Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10

обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.1 ст.209, ч.2 ст.205, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України,-

встановила:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12017000000001429та №12018000000000095 відносно ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.1 ст.209, ч.2 ст.205, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зазначивши, що під час досудового розслідування та складення обвинувального акта дотримано всі вимоги КПК України, підстав для повернення обвинувального акта не вбачає.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_14 - ОСОБА_8 заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки даний акт не відповідає вимогам ст.91, 291 КПК України. Зазначила, що обвинувачення є некоректним, адже не містить необхідних ознак об`єктивної сторони злочину, у вчинені якого обвинувачена її підзахисна. Крім того, обвинувальний акт складений з грубим порушенням вимог ст. 291 КПК України, адже не містить правової кваліфікації дій ОСОБА_14 .

Обвинувачена ОСОБА_14 підтримала думку свого захисника, також просила повернути обвинувальний акт прокурору, у зв`язку з відсутністю пред`явленого їй обвинувачення.

Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та обвинувачені не заперечували проти повернення обвинувального акту прокурору.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Частиною 3 статті 314КПК України передбачені рішення, які суд вправі прийняти у підготовчому судовому засіданні. Одним з таких рішень є повернення обвинувального акта прокурору, у разі його невідповідності вимогам КПК України.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України,обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом. Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексуУкраїни можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Відповідно до п.п. 2 п. 3 ст.6Конвенції «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто обвинувачений має бути поінформованим не тільки про «підстави» обвинувачення, а й про «характер» обвинувачення, тобто про правову характеристику таких дій. І хоча ступінь деталізації обвинувачення може відрізнятися в залежності від обставин справи, обвинуваченому має бути принаймні надана інформація, достатня для повного розуміння пред`явлених звинувачень, для підготовки відповідного захисту (рішення Європейського суду з прав людини у справах Матточіа проти Італії, пункт 59; Пенєв проти Болгарії, пункти 33 та 42).

Обвинувальний акт має містити відомості і щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

За правилами ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Разом з тим, згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження.

Статтею 62Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

При дослідженні обвинувального акту судом встановлено, що згідно змісту обвинувального акту, фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими щодо обвинуваченої ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 191 КК України, викладені поверхово, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до статті 91 КПК України, взагалі не визначено даних про подію правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, у формулюванні обвинувачення зазначено, що « ОСОБА_14 брала участь у складі організованої злочинної групи в період 2012-2013 років» .Вона, «будучи дочкою ОСОБА_13 , виконуючи його вказівки, як засновник ТОВ «Укрінвест-25» і ТОВ «Ніка 25», а також директор ТОВ «Ніка 25», виготовляла документи щодо участі зазначених товариств у закупівлі дизельного пального, що проводилася КЦСА, підписувала договори щодо постачання дизельного пального і накладні щодо постачання дизельного пального з боку ТОВ «Ніка 25», здійснювала перерахування отриманих бюджетних коштів на рахунки інших юридичних осіб для їх переведення у готівку» (аркуш обвинувального акту 52)

Разом із тим, на аркуші 13 обвинувального акту зазначено, що ТОВ «Ніка 25» та ТОВ «Укрінвест-25» були засновані ОСОБА_14 15.12.2013 та 05.11.2014 року відповідно.

Тож, обвинувачення не містить формулювання об`єктивної сторони злочинів ОСОБА_14 в період, вказаний в обвинувальному акті 2012-2013 роки адже в цей період моя підзахисна не була ані засновником, ані посадовою особою підприємств, чия господарська діяльність була предметом досудового розслідування.

В обвинувальному акті зазначено: «20.03.2014 року ОСОБА_11 , будучи директором КЦСА, та ОСОБА_14 , будучи директором ТОВ «Ніка 25», використовуючи кожна своє службове становище, у невстановленому місці підписали договір №14 щодо постачання дизельного палива для котельні КЦСА загальною кількістю 545325 літрів на суму 5136961,5 грн.»

«В період з 26.03.2014 року по 28.04.2015 року ОСОБА_14 , діючи умисно відповідно до розробленого плану і відведеної їй ролі у вчиненні злочину, використовуючи своє службове становище на посаді директора ТОВ «Ніка 25», у невстановленому місці склала і підписала від імені цього товариства завідомо підроблені видаткові накладні про поставку до КЦСА 554100 літрів дизельного пального та відповідно до розробленого злочинного плану передала їх іншим учасникам злочину.»

Обвинувачення не містить даних про те, які саме видаткові накладні (дати, номери) були складені ОСОБА_14 і в подальшому підписані невстановленою особою, чому вони є завідомо підробленими і в якій частині. Тобто обвинувачення є неконкретним, адже не містить необхідних ознак об`єктивної сторони злочину, у вчиненні якого обвинувачена моя підзахисна.

Крім того, обвинувачення не містить даних про те, яким чином отримані на рахунок ТОВ «Ніка 25» бюджетні кошти були привласнені учасниками злочинної групи, ким саме та за допомогою яких фінансових механізмів. Тобто формулювання обвинувачення не містить конкретних даних про доведення злочину до кінця, отримання доходу від злочинної діяльності взагалі, і моєю підзахисною зокрема.

Формулювання обвинувачення ОСОБА_14 також не містить жодних ознак об`єктивної сторони її злочинної діяльності за періоди дії договорів №22 від 15.12.2014 року, №16 від 02.06.2015 року, №21 від 21.09.2015 року, 08.02.2016 року №21, №23 від 11.04.2016 року, №36 від 01.07.2016 року щодо поставки дизельного палива, укладених між ТОВ «Укрінвест-25» та КЦСА в період з 27.11.2014 по 01.11.2016 року.

В обвинувальному акті зазначено, що « ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , реалізувавши злочинний план, завищили обсяг поставленого і використаного в котельні КЦСА дизельного пального у 2015 році на 327958 літрів та 2016 році на 303701 літрів, кошти на поставку якого в сумі 5043994,04 грн. та 4169814,73 грн. відповідно були безпідставно перераховані на рахунок ТОВ «Укрінвест-25» і привласнені ними.», проте не зазначає ролі ОСОБА_14 в «реалізації злочинного плану».

З текстуобвинувачення єнезрозумілим,з чогослідство зробиловисновок,що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та особа,матеріали відносноякої виділенів окремепровадження,вчиняли інкримінованіїм злочинисаме заспівучасті з ОСОБА_14 і щовона булаобізнана процілі іншихобвинувачених,вчиняла будь-якіактивні діїна реалізаціюцих цілейзлочинної групиабо отрималадоходи відтаких злочинів,тобто фактичнообвинувачення немістить описуоб`єктивної сторони ОСОБА_14 у вчиненні певних злочинів.

Таким чином, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає доведеними, не відповідають викладеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення.

Такий недолік обвинувального акту, як неконкретність обвинувачення (невідповідність фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, викладеному формулюванню обвинувачення) виключає можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду. Обвинувальний акт із вказаним недоліком повинен бути повернутий прокурору.

Крім того, обвинувальний акт складений з грубим порушенням вимог ст.291 КПК України, адже не містить правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_14 .

Так на аркуші 57 обвинувального акту, після викладення формулювання обвинувачення ОСОБА_14 , зазначено, що « ОСОБА_13 обвинувачується в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим організованою групою, в особливо великих розмірах».

В інших частинах акту дії обвинуваченої ОСОБА_14 також ніяк не кваліфіковані.

Без правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_14 розглядати кримінальну справу неможливо, при чому неважливо, з яких саме причин є цей недолік в обвинувальному акті (усвідомлена помилка чи неуважність).

Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі«Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. У справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. усправі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Підсумовуючи вищевикладене, з метою недопущення порушення загальних засад кримінального провадження, стандартів практики Європейського суду з прав людини, стороні обвинувачення слід усунути вказані недоліки, привести у відповідність обвинувальний акт у відповідності до вимог законодавства.

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що обвинувальний акт був складений із порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України, що унеможливлює призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акта та порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист, і право на справедливий суд, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокурору для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог ст. 291 КПК України, впродовж розумного строку, який буде об`єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Круючись ст.ст.291, 314, 372 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Клопотання задовольнити.

Обвинувальні акти по кримінальним провадженням № 12017000000001429 та №12018000000000095 щодо ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.27, ч.1 ст.209, ч.2 ст.205, ч.2 ст.28 ч.1 ст.366, ч.2 ст.358 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом сім днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 24.05.2023 року о 13 годині 50 хвилин.

Головуючий: ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3