Ухвала суду № 111084718, 23.05.2023, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №346/5345/22

Провадження №1-в/346/187/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

представника Державної установи «Коломийська

виправна колонія (№41)»: ОСОБА_4

ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

засудженого: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції з Державною установою «Коломийська виправна колонія (№41)», в залі суду м. Коломия Івано-Франківська область подання Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

в с т а н о в и в:

21.12.2022 Державна установа «Коломийська виправна колонія (№41) (далі по тексту КВК №41) звернулася до суду із клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким засудженому ОСОБА_7 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.02.2023 у задоволенні подання КВК №41 відмовлено, проте ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 11.04.2023 вищезазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

19.04.2023 матеріали провадження за поданням КВК №41 про заміну покарання щодо ОСОБА_7 передано у провадження судді ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 відбуває покарання згідно вироку Хустського районного суду Закарпатської області від 27.06.2018 за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 20.03.2018 по день набрання вироком законної сили. Початок строку: 20.03.2018, кінець строку: 20.03.2025.

Зазначено, що ОСОБА_7 за час перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9») порушень вимог режиму утримання не допускав, заходи стягнення не застосовувались. За час відбування покарання в КВК №41 ОСОБА_7 характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень не має, на профілактичних обліках не перебуває, працевлаштований на посаді робітника у виробничій майстерні. До праці ставиться добросовісно, вчасно та якісно виконує поставлені йому завдання, за що оголошено чотири заохочення. Залучається до робіт з благоустрою установи, господарчі роботи виконує вчасно та якісно, розуміє їх необхідність. Встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконує добросовісно, у взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний та віддає перевагу в спілкуванні із засудженими позитивної спрямованості. Зв`язок з родичами підтримує шляхом отримання посилок, але має заборгованість за виконавчим листом, хоча і бере участь у достроковому погашенні. Вину у вчиненому злочині визнав повністю.

Під час судового розгляду представники КВК№41 клопотання підтримали та просили суд його задовольнити, зазначивши, що ОСОБА_7 характеризується позитивно, має чотири заохочення за час відбування покарання, працевлаштований офіційно, отримує заробітну плату.

ОСОБА_7 просив задовольнити подання КВК №41, мотивуючи тим, що за час відбування неодноразово заохочувався, оскільки був працевлаштованим як офіційно, так і на добровільних засадах. Зазначив, що просить замінити покарання саме на виправні роботи, проти заміни покарання на обмеження волі заперечив.

Захисник підтримав клопотання засудженого, вважаючи достатніми підстави для його задоволення, з урахуванням його особи, а також поведінки та відношення до праці за час відбування покарання.

Прокурор в судовому засіданні заперечила проти задоволення подання, зазначивши, що необхідно дати оцінку всьому періоду відбування покарання, проте ОСОБА_7 позитивно характеризується лише з 2020 році, тоді як відбуває покарання з 2018 року.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали, надані на обґрунтування клопотання, та матеріали особової справи, прийшов до таких висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1ст. 537 КПК Українипід час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м?яким. Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених уЗагальній частиніцього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила нове умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Отже, можливість заміни невідбутої частини покарання більш м`яким обумовлена наявністю двох складових: засуджений став на шлях виправлення та відбув певну частину строку покарання в залежності від ступеня його тяжкості (ч. ч. 3, 4 ст. 82 КК України). Тобто головною умовою для прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення, про що говориться і в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».

ОСОБА_7 з 18.09.2018 відбуває покарання у КВК №41 за вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 27.06.2018 за ч. 1 ст. 115 КК України, яким його засуджено до 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк попереднього ув`язнення у строк відбування покарання з 20.03.2018 по день набрання вироком законної сили. Початок строку: 20.03.2018, кінець строку: 20.03.2025.

З`ясовано,щостаномна 01.12.2022(датазверненнядосуду) ОСОБА_7 відбув2/3 призначеного судом строку покарання, а тому щодо нього може бути розглянуто питання щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Так, відповідно до довідки про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_7 , який відбуває покарання у КВК №41 до нього 04.10.2021 застосовано вид заохочення як дострокове зняття раніше накладеного стягнення за добросовісне відношення до праці, а також 04.04.2022, 04.07.2022, 03.10.2022, застосовано такий вид заохочення, як подяка за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. 04.04.2023 застосовано вид заохочення у виді подяки за сумлінну поведінку та добросовісне відношення до праці.

Згідно довідки №364 про працевлаштування засудженого ОСОБА_7 останній був працевлаштований у такі періоди: з січня 2020 року по квітень 2020 року, червень 2020 року, з серпня 2020 року по вересень 2020 року, з січня 2021 року по травень 2021 року, з січня 2022 року по жовтень 2022 року, за що отримував заробітну плату. Відомості про працевлаштування або залучення до виконання безоплатних робіт до 2020 року матеріали особової справи щодо ОСОБА_7 не містять.

Відповідно до довідки на засудженого ОСОБА_7 від 29.11.2022 останній має заборгованість за виконавчим листом в розмірі 40872,56 гривень.

З характеристики на засудженого ОСОБА_7 убачається, що за час відбування покарання в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9») не допускав порушень вимог режиму утримання, заходи стягнення та заохочення не застосовувались. З 18.09.2018 відбуває покарання у КВК №41, за час відбування покарання характеризується позитивно, згідно п. 14 ст. 134 КВК України дисциплінарних стягнень не має, на профілактичних обліках не перебуває, працевлаштований на посаді робітника у виробничій майстерні. До праці ставиться добросовісно, вчасно та якісно виконує поставлені йому завдання. Оголошено чотири заохочення. Залучається до робіт з благоустрою установи. Господарчі роботи виконує вчасно та якісно, розуміє їх необхідність. Приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення» та «Творчість». У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Віддає перевагу в спілкуванні із засудженими позитивної спрямованості. Зв?язок з родичами підтримує шляхом отримання посилок. Має заборгованість за виконавчим листом, бере участь у достроковому погашенні. Вину у вчиненому злочин визнав повністю. 07.10.2021 відмовлено у застосуванні ст. 101 КВК України, як такому, що не стає на шлях виправлення.

Згідно відомостей щодо проведення оцінки ризиків повторного вчинення правопорушення на засудженого ОСОБА_7 ризик вчинення повторного кримінального правопорушення розцінено як середній.

Відповідно до повідомлення Хустського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області від 11.05.2023 №39/6/914-23 повідомлено, що здійснено ряд заходів щодо перевірки можливості працевлаштування засудженого ОСОБА_7 так під час перевірки у ФОП ОСОБА_9 відібрано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Гарантійний лист, в кому вказано, що даного засудженого буде прийнято на роботу на посаду слюсара по ремонту автомобілів з оплатою праці згідно штатного розпису.

Не зважаючи на підтвердження гарантій щодо майбутнього працевлаштування ОСОБА_7 , а також заперечень останнього щодо застосування більш м`якого виду покарання у виді «обмеження волі», суд приходить до висновку про відсутність беззаперечних підстав для заміни покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді виправних робіт, з огляду на таке.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_7 відбуває покарання в умовах КВК №41 з 2018 року і в зазначений період до 2021 року мав неодноразові стягнення, зокрема 18.02.20202 у виді попередження, 18.06.2021 та 23.06.2021 у виді догани та суворої догани відповідно, працевлаштованим до 2020 року не був. Хоча вказані стягнення і погашені, але свідчать про ту обставину, що ОСОБА_7 отримував заохочення та виявив бажання бути залученим до виконання тих чи інших робіт фактично лише після відбуття 2/3 частин призначеного судом покарання, що може бути розцінено не як етап виправлення, а як вжиття заходів щодо можливого подальшого звільнення від відбування покарання або пом`якшення вже призначеного судом покарання.

Необхідно зауважити, що непослідовною є позиція ОСОБА_7 і в частині можливого виду покарання, який може бути до нього застосовано, оскільки не зважаючи на твердження щодо бажання бути залученим до праці, останній категорично не погоджується на застосування такого виду покарання як обмеження волі, яке за своєю суттю нерозривно пов`язано з виконанням тих чи інших оплачуваних робіт, а за своїми умовами набагато сприятливіше. Крім того, відсутні відомості про те чи обізнаний ОСОБА_7 з характером та родом таких робіт як слюсар по ремонту автомобілів і чи наявна така посада в штаті працівників ФОП ОСОБА_9 .

Визначальним фактором має бути і та обставина, що при вирішення питання щодо застосування пільгової норми необхідно враховувати весь період відбування покарання засудженим, проте у суду відсутні підстави для твердження, що ОСОБА_7 з перших днів перебування навіть в умовах КВК №41 давав підстави вважати, що став на шлях виправлення.

Крім того суд звертає увагу на ту обставину, що станом на дату звернення КВК №41 із відповідним поданням (01.12.2022) до ОСОБА_7 не можливим було застосування покарання у виді виправних робіт, оскільки як визначено ч. 1 ст. 82 КК України більш м?яке покарання призначається в межах строків, установлених уЗагальній частиніцього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком, тоді як максимальним строком для виправних робіт є 2 роки (ч. 1 ст. 57 КК України), а станом на 01.12.2022 невідбута частина покарання становила більше 2 років.

Також перешкодою для застосування саме покарання у виді виправних робіт суд вважає ту обставину, що останнє за своїм фактичним змістом певними чином фактично може бути своєрідною альтернативою умовно-достроковому звільненню від відбування покарання, а враховуючи характер вчиненого ОСОБА_7 злочину є безпідставно м?яким, а відповідно в сукупності з іншими зазначеними судом обставинами, таким що не можу бути застосовано до ОСОБА_7 .

Керуючисьст. 82 КК України, ст. ст.371,372,376, 537,539 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання Державної установи «Коломийська виправна колонія (№41)» про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким засудженому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом7 (семи) днівз дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали, до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1