Рішення № 111080504, 24.04.2023, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 523/7187/21

провадження № 2/492/42/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2023 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

встановив:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу та судових витрат, посилаючись на те, що 25 квітня 2018 року о 08 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renoult Trafic», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Малиновського районного суду м.Одеса від 05 липня 2018 року відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до Звіту № 7095 вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Mitsubishi Lancer» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 7302,16 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, після настання страхового випадку власнику застрахованого майна позивачем було відшкодовано шкоду в розмірі 7302,16 грн. Крім того, позивачем, були понесені витрати для встановлення розміру збитку та збору документів в сумі 950,00 грн. Вказана сума відповідачем у справі в добровільному порядку позивачу не сплачується, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду.

До суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він не був присутнім під час технічного огляду транспортного засобу експертом, огляд КТЗ проводився через більш ніж 4 чотири місяці після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, тому пошкодження могли бути та вартість ремонту може бути завищеною, заява до МТСБУ про відшкодування шкоди подана лише 21 серпня 2018 року, у Звіті № 7095 від 04 жовтня 2018 року не зрозуміло, які деталі та опис пошкоджень проводилася під час огляду транспортного засобу.

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, але в позовній заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлявся належним чином, однак до суду не з`явився, клопотання про розгляд справи у його відсутність не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група «ТАС» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності, пояснення не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідача до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 26 липня 2021 року, тобто з моменту відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у позовній заяві, суд вважає за можливе, відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, давши їм оцінку, вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Малиновськогорайонного судум.Одеси від05липня 2018року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 6, 68).

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 01 липня 2016 року (а.с. 8, 70), власником автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Відповідно до роздруківки ЦБД МТСБУ, даних щодо наявності полісу та страховика, що видав поліс за вищезазначеним транспортним засобом підтверджується той факт, що поліс № АК4430572 діючий на 25 квітня 2018 року (а.с. 9).

Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 21 серпня 2018 року (а.с. 7, 69), заяви від 21.08.2018 року (а.с. 28, 90) ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно звіту № 7095 від 04.10.2018 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу станом на 06 вересня 2018 року, вартість відновлювального ремонту складає 7302,16 грн. (а.с. 11-27, 73-89).

02 листопада 2018 року, МТСБУ, визначило розмір регламентної виплати в розмірі 7302,16 грн., що підтверджується Довідкою МТСБУ про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 1 від 02 листопада 2018 року (а.с. 34, 95). 16 листопада 2018 року МТСБУ, на підставіст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначеної довідки МТСБУ, було прийнято Наказ МТСБУ № 10491 від 16 листопада 2018 року «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» про виплату відшкодування ОСОБА_2 в сумі 7302,16 грн. (а.с. 35, 96).

МТСБУ перерахувало ОСОБА_2 , суму відшкодування у розмірі 7302,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1013963 від 19 листопада 2018 року (а. с. 38, 100).

Крім того, позивачем були витрачені кошти на оплату послуг аваркома (експерта) та визначення розміру збитків в розмірі 950,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ № 3.1-05/52330 від 23 жовтня 2018 року, рахунком № 1710 (по справі № 52330) від 23 жовтня 2018 року та платіжним дорученням № 1013786 від 13 листопада 2018 року (а.с. 36, 37, 39, 97, 98, 99).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», судам роз`яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22, ст. 1192 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема, витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх повне відшкодування, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною першоюстатті 1191 ЦК Українипередбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В силу ст. 6 Закону України «Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під ас дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п/п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п/п 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1статті 13 цього Закону.

Здійснивши регламентну виплату на користь ОСОБА_2 , МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому має право регресної вимоги до ОСОБА_1 , оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача, який є винуватцем ДТП та повинен нести відповідальність за завдану шкоду, не забезпечену полісом.

Згідно зіп.22.1ст.22Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»,у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В судовому засіданні встановлено, що цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_1 , який вчинив дорожньо-транспортну пригоду не була застрахована, відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки строк дії полісу № АМ/7197267 з 25 квітня 2018 року з 15 год. 00 хв. (а. с. 10, 72), а дорожньо-транспортна пригода сталася 25 квітня 2018 року о 08 год. 45 хв., у зв`язку з чим МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснило виплату відшкодування шкоди ОСОБА_2 в розмірі 7302,16 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 1013963 від 19 листопада 2018 року (а.с. 38, 100).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем доведений той факт, що матеріальна шкода у розмірі 7302,16 грн. має відшкодовуватися саме відповідачем, який керував джерелом підвищеної небезпеки, з вини якого вчинена дорожньо-транспортна пригода.

Також, наявні правові підстав для задоволення вимог МТСБУ про стягнення з ОСОБА_1 витрат на послуги аварійного комісара.

Так, згідно з пунктом 40.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417, залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.

Згідно з пунктом 41.4. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

Судом встановлено, що на підставі акту виконаних робіт відповідно долиста МТСБУ№ 3.1-05/52330від 23жовтня 2018року позивач13листопада 2018року перерахував950,00грн.аварійному комісару-ТОВ «ЕкспертноАсистуюча компанія«Фаворит» врахунок оплатийого послуг,наданих згідноз умовамидоговору,що підтверджуєтьсявідповіднимплатіжним дорученням № 1013786 від 13 листопада 2018 року.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача витрат на послуги аварійного комісара у розмірі 950,00 грн. підлягає задоволенню.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 7302,16грн., а також витрат на оплату послуг аваркома (експерта) та визначення розміру збитків в розмірі 950,00 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням (а.с. 1).

На підставіст.ст.22, 509, 999, 1166, 1167, 1187, 1191, 1192 ЦК України, керуючись ст. ст. 7, 8, 12, 13, 19, 48, 76-83, 92, 95, 128, 141, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-281, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Моторного (транспортного)страхового бюроУкраїни до ОСОБА_1 ,за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача:Приватного АкціонерногоТовариства «СтраховаГрупа «ТАС»про відшкодуванняшкоди впорядку регресу- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного)страхового бюроУкраїни(01033, м.Київ, вул.Тарасівська, буд. № 19-Б, код ЄДРПОУ: 21647131) завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 8252 (вісім тисяч двісті п`ятдесят дві) гривні 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного)страхового бюроУкраїни(01033, м.Київ, вул.Тарасівська, буд. № 19-Б, код ЄДРПОУ: 21647131) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.